• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Типи щепних препаратів

ЗАХОДИ СТОСОВНО СПРИЙНЯТЛИВОГО ОРГАНІЗМУ

Для впливу на третю ланку епідемічного процесу за особами, що спілкувалися з джерелом збудника, або наражалися на ризик зараження через ті чи інші фактори передачі інфекції, встановлюють медичне спостереження протягом максимального інкубаційного періоду даної хвороби (проводять термометрію, огляд шкіри та слизових оболонок тощо). При появі симптомів проводиться негайна їх ізоляція вдома чи госпіталізація.

Іноді на осіб, що перебувають під медичним спостереженням, накладають певні обмеження у вигляді роз'єднання . Цей захід частіше вживають до дітей, котрі відвідують дитячі заклади, а також до дорослих, що працюють у дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування (наприклад, при кору дітей, що не хворіли даною хворобою чи не були щепленими, не допускають у дитячі заклади з 8-го по 17 день із моменту контакту).

При деяких інфекціях здійснюють лабораторне обстеження осіб, які спілкувалися з хворим для виявлення носійства (при менінгококовій хворобі, дифтерії, черевному тифі тощо).

При деяких особливо небезпечних інфекційних хворобах (чума, холера) встановлюють карантин, за якого забороняють в'їзд чи виїзд із зони карантину. Іноді особи, що спілкувалися з хворими, підлягають обсервації, тобто ізоляції у спеціально пристосовані приміщення, де за ними встановлюють медичне спостереження на термін максимального інкубаційного періоду.

Інколи для підвищення несприйнятливості до збудника проводять екстрену профілактику, яка поділяється на специфічну (вводять готові антитіла – сироватки, імуноглобуліни) і неспецифічну (антибіотики, хіміотерапевтичні препарати) та комбіновану (одномоментне введення вакцини та імунних препаратів).

Імунопрофілактика (заходи стосовно сприйнятливого колективу )

Підвищення опірності організму до інфекції можна досягти неспецифічними впливами (раціональне харчування, загартування), а також шляхом створення специфічного імунітету, що має вирішальне значення відносно тих інфекцій, проти котрих проводяться щеплення ( керовані інфекції). Досвід вакцинації засвідчує, що активна імунізація є хоча не єдиним, але надзвичайно важливим засобом, який сприяє досягненню епідемічного благополуччя щодо багатьох інфекційних хвороб.

Для активної імунізації використовують вакцини та анатоксини.

Вакцини бувають:

- живі, які приготовлені з живих, але ослаблених збудників внаслідок фізико-хімічних впливів або пасажів через організм тварин. При цьому відбирають штами зі зниженою вірулентністю, але високо імуногенні. Це вакцини: БЦЖ, поліомієліт на, проти кору, краснухи, епідемічного паротиту. Вони створюють сильний і тривалий імунітет ( до 5 років )

- вбитівакцини:

-корпускулярні вакцини отримають із культур мікроорганізмів вбитих нагріванням, формаліном. Проти кашлюку, лептоспірозу. Створюють короткочасний імунітет до 6-12 міс;

-молекулярні вакцини містять специфічні антигени, видобуті з бактерій та їх токсинів хімічними способами (гідролізом, ферментацією). Черевнотифозна, тулярійна;

- анатоксини отримають шляхом знешкодження мікробних екзотоксинів за допомогою формаліну та тривалого витримування при Т 30-40* С. Протидифтерійний, протиботулінічний, протиправцевий анатоксини.

Способи введення імунобіологічних препаратів: через рот, нашкірно, внутришкірно, підшкірно, внутришньомязово.

Імунобіологічні препарати повинні зберігатися за вимогами "холодового ланцюга" – безперервно функціонуюча система, що забезпечує оптимальний температурний режим зберігання і транспортування на всіх етапах переміщення МІБП від підприємства-виробника до споживача.

Для транспортування використовують холодильні камери, термоконтейнер - ємність різних розмірів з термоізолювального матеріалу, яка герметично закривається кришкою. Температура в контейнері, яка досягається завдяки розміщенню в них холодоелементів, повинна зберігатися протягом 48 год у межах від 0 до 8* С при температурі зовнішнього середовища плюс 43* С.

Оптимальною для зберігання бак препаратів є Т від 2 до 8* С, для тривалого зберігання пероральної поліомієлітної вакцини рекомендується утримання в замороженому стані при Т мінус 15 до мінус 25* С.

Імунопрофілактика– захист організму від інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень вакцинами і анатоксинами (активна імунізація) та введення імунних сироваток або імуноглобулінів (пасивна імунізація)

Вакцинопрофілактика є найбільш ефективним заходом щодо низки інф. хвороб дихальних шляхів (дифтерії, кору, краснухи та ін.). Результати вакцинації в значній мірі залежать від якості препаратів, стану організму, який імунізується та суворого дотримання календаря щеплень.

Показання до імунізації:

1. Щеплення за віком ( згідно календаря щеплень).

2. Щеплення за станом здоров'я – пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжкого перебігу інфекції (щеплення не передбачено в плані щеплень за календарем).

3. Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показниками – проти туляремії, бруцельозу, сибірки, лептоспірозу, чумі та ін..

4. Рекомендовані щеплення – проти вітряної віспи, гепатиту (медпрацівникам, персоналу дитячих дошкільних закладів, військовослужбовцям та ін.)

Будь-які щеплення повинні проводитись тільки здоровим людям.

Відповідно НАКАЗУ № 48-2006р у переліку абсолютних проти показів є

Проти показами є - порушення імунітету (онкологічні захворювання, живі вакцини при ВІЛ, імунодепресія внаслідок проведення цитостатичної терапії, вживання кортикостероїдів понад 14 діб та ін.); анафілактичні реакції на яєчний білок, антибіотики, якщо вакцина виготовлена на їх основі; неврологічні порушення ( судоми частіше ніж 1 раз на 6 міс, гідроцефалія в стадії декомпенсації, епілепсія та епілептичний синдром з нападами частіше ніж 1 напад за 6 міс; вагітність - живі вакцини не вводяться (АП, АД-М анатоксини вводять, якщо ризик захворювання великий, можна вводити незалежно від терміну вагітності);. гострі захворювання (щеплення проводяться після одужання); хронічні захворювання ( щеплення проводять у стані клініко-лабораторної ремісії); автоімунні захворювання (вакцинацію проводять в умовах стаціонару в стані клініко-лабораторної ремісії); недоношеність3-го ступеня ( діти не щеплюються до 2 міс життя); недоношеність 4-го ступеня ( не щеплюються до 3 міс життя); анемії

( протипоказанням є рівень гемоглобіну нижчий за 80 г/л). Існує багато і інших проти показів - планова вакцинація відкладається до закінчення гострих проявів захворювання, щеплення БЦЖ та проведення проби Манту не повинні проводитися протягом 4 тижнів після інфекційного захворювання з гарячкою та під час карантину. Після проведення ОПВ пропонується обмежити парентеральні втручання протягом 40 діб, проведення щеплень КПК після введення препаратів крові та імуноглобуліну не раніше ніж через 3 міс.

Контакт з інфекційним хворим не є протипоказанням до щеплення (крім БЦЖ). Категорично забороняється проведення щеплень вдома.

Поствакцинальний період найчастіше проходить безсимптомно. Проте у 5-30% щеплених можуть виникнути допустимі вакцинальні реакції.

Фізіологічні реакції.

Для них характерна короткочасність (від декілька годин до 1-2 діб). Місцеві реакції з'являються через 1-2 доби і спостерігаються 2-8 діб. При введенні АКДП може виникнути безболісне затвердіння, яке розсмоктується протягом 15-30 діб. Місцеві реакції виникають після введення живих бактеріальних і вірусних вакцин.

Поствакцинальні реакції – підвищення температури до 39* С ,біль, набряк м'яких тканин більше 50 мм, гіперемія у місці введення більше 80 мм, інфільтрат більше 20 мм.; лімфаденопатія, головний біль; дратівливість, порушення сну; висипання неалергічного ґенезу, анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея; катаральні явища; міальгія, артралгія.

Поствакцинальні ускладнення – це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану організму. До них належать - абсцеси, анафілактичний шок, алергічні реакції ( набряк Квінке, кропивниця), гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром ( гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, короткочасне порушення або втрата свідомості), артрити, безпреривний пронизливий крик (від 3 г од і більше), судоми, менінгіти, енцефаліти, генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт, колоїдний рубець та ін..

Ними вважають летальні випадки, що трапляються протягом 30 діб після імунізації, а також випадки госпіталізації протягом 35 діб після щеплення.

Вакцинація препаратом припиняється до отримання результатів експертизи препарату і визначення щодо її подальшого використання.

Післявакцинальні ускладнення підлягають обліку, про що негайно сповіщається СЕС (не пізніше 24 год) і проводиться розслідування за участю епідеміолога, педіатра або терапевта і вузьких спеціалістів - невропатолога, алерголога, дерматолога, фтизіатра.

Профілактика поствакцинальних ускладнень залежить від якості вакцини, стану здоровя, вихідного рівня імунітету. наявності сенсибілізації до препарату, умов зберігання препарату, імуногеності та реактогеності препарату.

Читайте також:

1. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
2. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
3. Бітехнологічне виробництво ферментних препаратів
4. Вплив лікарських препаратів та шкідливих хімічних речовин
5. Гіпервітаміноз D — це стан, що виникає в разі передозу­вання холекальциферолу або за умови підвищеної чутливості організму до його препаратів.
6. Законодавчі акти що регламентують безрецептурний відпуск в Україні. Препарати безрецептурного відпуску (ОТС-препарати), критерії віднесення препаратів до безрецептурних.
7. Класифікація антиангінальних препаратів
8. Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів
9. Класифікація вітамінних препаратів
10. Класифікація препаратів для наркозу
11. Класифікація препаратів медіаторної дії
12. Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

Переглядів: 1624