Неправильне визначення висоти нижнього відділу обличчя (завищення чи заниження).

Перевірка правильності визначення центральної оклюзії при виготовленні часткових знімних пластинкових протезів. Можливі помилки та методи їх усунення

Тема лекції: Перевірка правильності визначення центральної оклюзії при виготовленні часткових знімних пластинкових протезів. Можливі помилки та методи їх усунення.

V. Зміст теми заняття (розгорнутий текст)

За ступенем труднощів визначення центрального співвідношення щелеп розрізняють чотири групи зубних рядів. У першу групу входять зубні ряди, що мають велике число антагонуючих зубів праворуч і ліворуч, їхні гіпсові моделі можуть бути легко складені в положення центральної оклюзії без застосування воскових шаблонів із прикусними валиками. У цю групу можна включити інтактні зубні ряди; зубні ряди, що мають симетричні дефекти праворуч і ліворуч при відсутності одного-двох зубів; і, нарешті, зубні ряди з великим числом дефектів у різних відділах, але збережених зубів-антагоністів цілком достатньо для точного встановлення моделей у положення центральної оклюзії. В останньому випадку, на нашу думку, потрібно уважна оцінка; більш того, ми вважаємо за доцільне в цій ситуації, щоб уникнути можливих помилок, визначати центральне співвідношення щелеп за допомогою прикусних валиків.

До другої групи відносяться зубні ряди, у яких збереглася частина зубів-антагоністів, однак кількість таких зубів і їхня топографія не дозволяють скласти гіпсові моделі в положення центральної оклюзії без застосування воскових шаблонів із прикусними валиками. У цій групі, як і в першій, має місце фіксована міжальвеолярна висота.

У третю групу входять зубні ряди, у яких немає жодної пари зубів-антагоністів. Прикус у цьому випадку позначається як нефіксований, оскільки міжальвеолярна відстань не утримується зубами-антагоністами.

У четверту групу звичайно включають беззубі щелепи.

Таким чином, у міру втрати зубів спочатку втрачається звична центральна оклюзія, а потім, із втратою останньої пари антагоністів, зникає і фіксована міжальвеолярна відстань. Найбільші труднощі спостерігаються саме в останньому випадку, коли потрібно повне відновлення центрального співвідношення щелеп.

Найбільша кількість помилок виникає при визначенні центральної оклюзії при II-IV класах визначення центральної оклюзії за Бетельманом. Помилки виявляються на 3 клінічному етапі, після фіксації моделей в положенні Ц.О. та постановки зубів. Ці помилки можна розділити на 5 груп.

При завищеному прикусі вираз обличчя пацієнта буде здивованим, носо-губні та складки на підборідді зглажені, при мовній пробі можна почути стук зубів, щілина у передньому відділі менш ніж 5 мм, відсутній просвіт (2-3 мм) при положенні нижньої щелепи в положенні відносного фізіологічного спокою. Усувається ці помилка наступним методом. Якщо верхній зубний ряд виставлений правильно, а підвищення прикусу сталося за рахунок нижніх зубів, то необхідно зняти зуби з нижнього базиса та виготовити новий прикусний валик для визначення центральної оклюзії. Якщо постановка верхніх зубів зроблена неправильно (не витримана протетична площина), прикусні валики виготовляють як для верхньої, так і для нижньої щелепи. Потім визначають центральне співвідношення щелеп та проводять постановку зубів.

При заниженні нижнього відділу обличчя, якщо верхні зуби поставлені правильно, на нижній зубний рад накладається розігріта пластинка воску та проводиться перевизначення центрального співвідношення щелеп з доведенням висоти обличчя до норми. Можна також на нижню щелепу виготовити восковий базис із оклюзійними валиками. Якщо причиною заниження є верхні зуби, то необхідно перевизначити центральне співвідношення із новими верхніми та нижніми валиками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закони Бонвіля	\|	Фіксація центрального співвідношення щелеп із одночасним роздавлюванням базиса чи оклюзійного валика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.