• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Засоби конституційного закріплення основних прав, свобод та обов’язків

Конституційне закріплення прав і свобод особи в різних країнах має свої особливості, зумовлені національними традиціями в розвитку політико-правової теорії і практики. Переважна більшість конституцій містить спеціальні розділи, в яких фіксуються права і свободи і які звичайно передують розділам, присвяченим регламентації основ організації і діяльності державного механізму.

У преамбулі до Конституції Франції записано: “Французький народ врочисто проголошує свою відданість правам людини і принципам національного суверенітету тією мірою, якою вони були визначені в Декларації 1789 року, підтверджені преамбулою до Конституції 1946 року.”

Система прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, встановлена Конституцією України, визначає основний зміст правового статусу людини і громадянина України. Залежно від характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життя громадянського суспільства. Конституція фіксує основні права, свободи та обов’язки громадянина і людини. Вони належать усім громадянам як суб’єктивні права певного виду.

Уся система прав та обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини — з іншого.

Права і свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод та обов’язків і однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють такі основні групи прав і свобод, а також групу обов’язків:

1. Природні (особисті) права і свободи людини, які надаються їй з народженням, а не державою, яка залежно від ступеня демократичності, може закріпити ці права в Основному законі або ні.

Конституція України у ст. З визнає і гарантує, перш за все, саме природні права людини.

Ця група прав відображена у таких статтях Конституції:

- ст. 21, згідно з якою усі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах;

- ст. 23 — кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості;

- ст. 29 — кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;

- ст. 32 — ніхто не може втручатися в особисте і сімейне життя;

- ст. 34 — кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх почуттів і переконань;

- ст. 35 — кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Особливо важливою серед цих статей є ст. 27, згідно з якою кожна людина має невід’ємне право на життя.

2. Другу групу становлять громадянські права. Ці права є своєрідними гарантіями охорони життя людини з боку держави, основним обов’язком якої є саме захист життя людини.

Вони охоплюють широкий комплекс дій усіх державних і суспільних структур зі створення і підтримки нормальних умов життя людини. До них, зокрема, належать:

- проведення Українською державою миролюбної зовнішньої політики, яка виключала б війни та воєнні конфлікти (ст. 18);

- забезпечення особистої недоторканності людини (ст. 29);

- недоторканність житла (ст. 30);

- кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- кожному, хто на законних правах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України і право в будь-який час повертатися на неї (ст. 33);

- право на достатній життєвий рівень (ст. 48);

- належний рівень охорони здоров’я, медичної допомоги (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50);

- захист прав і свобод людини судом (ст. 55);

- право на правову допомогу (ст. 59);

- принцип презумпції невинності (ст. 62);

- право кожного на повагу до його гідності (ст. 28);

- право звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб (ст. 40);

- діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним; права на відшкодування збитків (ст. 56);

- право захисту своїх прав та обов’язків (ст. 57);

- право не відповідати за дії, які під час їх вчинення не були визнані законом як правопорушення (ст. 58);

- право невиконання незаконних розпоряджень і наказів (ст. 60);

- право індивідуального характеру юридичної відповідальності (ст. 61);

- право підсудного на захист (ст. 63).

3. Економічні права. До цієї групи належать:

- право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

- право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);

- право на працю (ст. 43);

- ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44);

- кожен, хто працює, має право на відпочинок.

4. Соціальні права включають:

- право на соціальний захист (ст. 46);

- право на житло (ст. 47);

- право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50).

5. Культурні права і свободи. До цієї групи прав належать

- право на освіту (ст. 53)

- свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54).

6. Політичні права і свободи включають:

- право на свободу об’єднання у політичні та громадські об’єднання (ст. 36);

- право на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій (ст. 37);

- громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському референдумі, обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);

- право збиратися мирно, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39).

Обов’язки громадян України, як уже зазначалося, обов’язок у його юридичному розумінні, — це міра належної поведінки учасників правовідносин.

Що стосується конституційних обов’язків, то вони є відносно самостійним інститутом, що об’єднує певну групу конституційно-правових норм, які позначені певною єдністю і виділені в особливий комплекс у системі конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні. Призначення цих норм визначається тим, що виконання обов’язків є передумовою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Людина повинна виконувати певні обов’язки, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди державі, суспільству, іншим людям. Тобто обов’язки людини є логічними і обов’язковими аналогами відповідних прав і свобод.

Цей взаємозв’язок обов’язків з правами і свободами, а також з державою і суспільством дістав своє конституційно-правове закріплення у ст. 23 Конституції України, в якій зазначається, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Читайте також:

1. IV. Закріплення й узагальнення знань
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. V. Закріплення знань
8. V. Закріплення нового матеріалу – 5хв.
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. Адреноблокуючі засоби.
11. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
12. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 2426