• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Засоби конституційного закріплення основних прав, свобод та обов’язків

Конституційне закріплення прав і свобод особи в різних країнах має свої особливості, зумовлені національними традиціями в розвитку політико-правової теорії і практики. Переважна більшість конституцій містить спеціальні розділи, в яких фіксуються права і свободи і які звичайно передують розділам, присвяченим регламентації основ організації і діяльності державного механізму.

У преамбулі до Конституції Франції записано: “Французький народ врочисто проголошує свою відданість правам людини і принципам національного суверенітету тією мірою, якою вони були визначені в Декларації 1789 року, підтверджені преамбулою до Конституції 1946 року.”

Система прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, встановлена Конституцією України, визначає основний зміст правового статусу людини і громадянина України. Залежно від характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життя громадянського суспільства. Конституція фіксує основні права, свободи та обов’язки громадянина і людини. Вони належать усім громадянам як суб’єктивні права певного виду.

Уся система прав та обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини — з іншого.

Права і свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод та обов’язків і однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють такі основні групи прав і свобод, а також групу обов’язків:

1. Природні (особисті) права і свободи людини, які надаються їй з народженням, а не державою, яка залежно від ступеня демократичності, може закріпити ці права в Основному законі або ні.

Конституція України у ст. З визнає і гарантує, перш за все, саме природні права людини.

Ця група прав відображена у таких статтях Конституції:

- ст. 21, згідно з якою усі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах;

- ст. 23 — кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості;

- ст. 29 — кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;

- ст. 32 — ніхто не може втручатися в особисте і сімейне життя;

- ст. 34 — кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх почуттів і переконань;

- ст. 35 — кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Особливо важливою серед цих статей є ст. 27, згідно з якою кожна людина має невід’ємне право на життя.

2. Другу групу становлять громадянські права. Ці права є своєрідними гарантіями охорони життя людини з боку держави, основним обов’язком якої є саме захист життя людини.

Вони охоплюють широкий комплекс дій усіх державних і суспільних структур зі створення і підтримки нормальних умов життя людини. До них, зокрема, належать:

- проведення Українською державою миролюбної зовнішньої політики, яка виключала б війни та воєнні конфлікти (ст. 18);

- забезпечення особистої недоторканності людини (ст. 29);

- недоторканність житла (ст. 30);

- кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- кожному, хто на законних правах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України і право в будь-який час повертатися на неї (ст. 33);

- право на достатній життєвий рівень (ст. 48);

- належний рівень охорони здоров’я, медичної допомоги (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50);

- захист прав і свобод людини судом (ст. 55);

- право на правову допомогу (ст. 59);

- принцип презумпції невинності (ст. 62);

- право кожного на повагу до його гідності (ст. 28);

- право звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб (ст. 40);

- діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним; права на відшкодування збитків (ст. 56);

- право захисту своїх прав та обов’язків (ст. 57);

- право не відповідати за дії, які під час їх вчинення не були визнані законом як правопорушення (ст. 58);

- право невиконання незаконних розпоряджень і наказів (ст. 60);

- право індивідуального характеру юридичної відповідальності (ст. 61);

- право підсудного на захист (ст. 63).

3. Економічні права. До цієї групи належать:

- право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

- право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);

- право на працю (ст. 43);

- ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44);

- кожен, хто працює, має право на відпочинок.

4. Соціальні права включають:

- право на соціальний захист (ст. 46);

- право на житло (ст. 47);

- право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50).

5. Культурні права і свободи. До цієї групи прав належать

- право на освіту (ст. 53)

- свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54).

6. Політичні права і свободи включають:

- право на свободу об’єднання у політичні та громадські об’єднання (ст. 36);

- право на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій (ст. 37);

- громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському референдумі, обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);

- право збиратися мирно, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39).

Обов’язки громадян України, як уже зазначалося, обов’язок у його юридичному розумінні, — це міра належної поведінки учасників правовідносин.

Що стосується конституційних обов’язків, то вони є відносно самостійним інститутом, що об’єднує певну групу конституційно-правових норм, які позначені певною єдністю і виділені в особливий комплекс у системі конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні. Призначення цих норм визначається тим, що виконання обов’язків є передумовою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Людина повинна виконувати певні обов’язки, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди державі, суспільству, іншим людям. Тобто обов’язки людини є логічними і обов’язковими аналогами відповідних прав і свобод.

Цей взаємозв’язок обов’язків з правами і свободами, а також з державою і суспільством дістав своє конституційно-правове закріплення у ст. 23 Конституції України, в якій зазначається, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Читайте також:

1. IV. Закріплення й узагальнення знань
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. V. Закріплення знань
8. V. Закріплення нового матеріалу – 5хв.
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. Адреноблокуючі засоби.
11. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
12. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 2552