• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Періодизація історії економіки та економічної думки.

Методи наукових економічних досліджень.

Предмет історії економіки та економічної думки.

Предмет і методи історії економіки та економічної думки

Стародавнього світу

ЗМ 1. Історія розвитку господарств та економічної думки

1. Предмет історії економіки та економічної думки

Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає

система економічних наук, які включають науки про загальні закони

економічного розвитку, галузеві конкретні економічні процеси та явища, науки

про народне господарство. Кожна з них має свій предмет, своє коло

досліджуваних питань.

Особливе значення у формуванні світогляду, економічної культури спеціа-

лістів, розвитку національної економіки на основі ринкових відносин відіграє

«Історія економіки та економічної думки».

Історія економіки та економічної думки – це наука, яка вивчає господар-

ську діяльність країн світу в історичному розвитку, різноманітність форм вияв-

лення та її наукове відображення в економічних поглядах і вченнях. Вивчає

процес виникнення економічних ідей та економічних шкіл, їх розвиток, бороть-

бу і формування нових напрямів економічної теорії в контексті розвитку матері-

альної культури суспільства.

Актуальність вивчення цієї дисципліни пояснюється тим, що вона забезпе-

чує тісний зв’язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних

знань в цілому, допомагає у вивченні економічної теорії, проблем макро- і мік-

роекономіки, економіки промисловості, будівництва, сільського господарства,

фінансів, грошового обігу тощо.

Історія економіки та економічної думки на фактичному матеріалі переко-

нує, що технологічна сфера, господарські механізми і людський фактор, усі під-

системи економіки тісно пов’язані між собою, взаємодіють і доповнюють одна

одну.

Аналіз конкретних аспектів економіки в історичному розвитку, а також рі-

зних підходів до них економічних шкіл допомагає краще зрозуміти господарські

проблеми сучасності, знайти їх оптимальне вирішення. Тому даний курс перед-

бачає не тільки розгляд фактичного матеріалу в хронологічному порядку, а й

аналіз соціально – економічного розвитку країн, розглядає позитивні й негативні

характеристики економічних проблем та способи їх вирішення різними економі-

чними школами за допомогою конкретних економічних інструментів.

У ході реформування сучасної української економіки виникає необхідність

приведення її структури, господарського механізму, організаційних інститутів

відповідно до загальносвітових тенденцій. А це можливо лише за умови широ-

кого використання світогосподарських зв’язків, досвіду, набутого людством у

раціональному використанні обмежених економічних ресурсів, відображення йо-

го в економічних теоріях різних напрямків.

Глибоке розуміння суті сучасних економічних теорій потребує з'ясування

джерел їхнього зародження і розвитку. А знання сучасних економічних теорій

дає змогу розуміти й формувати економічну політику держав, в основу якої зав-

жди беруться ті чи інші економічні теорії. Чому, наприклад, економічно розви-

нуті країни у своїй економічній політиці перейшли від кейнсіанських рецептів до

неокласичних теорій? Як формувалась економічна політика в колишньому

СРСР? Яку економічну політику проводять тепер пострадянські країни, зокрема

Україна? Які теорії лежать в її основі?

Історія економіки та економічної думки тісно пов’язана з іншими економі-

чними, соціологічними, історичними науками. У системі економічних наук істо-

рія економіки та економічної думки відіграє фундаментальну роль, оскільки є

ключем до пошуку генетичних залежностей та історичних закономірностей в

економічному житті суспільства. Та й в загалі, всі соціальні проблеми не можуть

вивчатися і вирішуватися без урахування їх ролі в контексті економічного і істо-

ричного розвитку.

У складній системі економічних наук історія економіки та економічної дум-

ки виконує такі важливі науково-пізнавальні і виховні функції: формування і ро-

звиток економічного мислення; пізнання процесу еволюції господарювання та

економічної науки; засвоєння економічних категорій, законів і принципів у їх іс-

торичних змінах; виявлення оптимальних теоретичних і практичних пріоритетів

на основі вивчення альтернативних економічних поглядів.

2. Методи наукових економічних досліджень

Основними методами аналізу історії економіки та економічної думки є:

діалектичний, наукової абстракції, історичний і логічний, системний.

Діалектика – загальний метод пізнання, що базується на використанні зако-

нів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і

процесів у зв’язку й взаємозалежності, у стані перманентного розвитку.

Наукова абстракція – пізнання реальних економічних процесів шляхом ви-

ділення основних, найсуттєвіших ознак або факторів, впливаючих на виучувані

процеси, абстрагуючись від всього випадкового, незначного.

Історичний підхід – вивчення процесів в їх історичній послідовності, в якій

вони виникли, розвивалися і змінювалися. Він передбачає розгляд ідей, теорій у

порядку їхнього виникнення та формування. Дає змогу проаналізувати сукуп-

ність поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію

цих ідей. Такий підхід може поєднуватися з аналізом соціально-економічних

умов, в яких формувалися ці погляди та ідеї. Коли послідовно, у хронологічному

порядку, вивчається історичний процес виникнення тієї чи іншої економічної

школи, роботи економістів, які були написані в певну історичну епоху, вивчаєть-

ся суть їх теорій чи концепцій.

Логічний - вивчення процесів в їх логічній послідовності, від простого до

складного. Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи

теорії, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями та з істо-

ричними умовами. У такому разі досліджуються самі тільки теорії, концепції,

логіка їхнього розвитку. Досить часто історичний і логічний методи поєднують.

Розуміння такої логіки, у свою чергу, неможливе без звернення до історії

виникнення і еволюції ідей, концепцій, щоі пояснюють механізми функціону-

вання економічних систем.

Системний - пошук спроб зрозуміти й відобразити функціонування еконо-

мічної системи, що базується на ринкових або державних механізмах регулю-

вання економіки. Аналізуючи конкретні економічні процеси та явища, відобра-

жаючи їх в теоретичних концепціях, даний метод дозволяє, ураховуючи постій-

ний розвиток, передбачити наслідки конкретної економічної політики.

Сучасні економічні теорії мають глибокі корені у минулому, знання цього

минулого допомагає краще зрозуміти, що відбувається сьогодні. Тільки просте-

живши довгий шлях боротьби і змін поглядів на сутність економічних процесів,

можна з'ясувати, які теорії та ідеї себе виправдали, а які не витримали перевір-

ки часом. Саме цей процес виникнення, розвитку, боротьби і зміни економічних

поглядів на різних етапах історичної еволюції і є предметом дослідження істо-

рії економіки та економічної думки.

Вивчення цієї історії дозволяє не тільки визначити місце тієї чи іншої теоре-

тичної концепції в системі уявлень про функціонування економіки, але і зробити

практичні висновки про використання окремих методів вирішення економічних

проблем, пояснити, під впливом яких умов змінюються погляди на економічну

дійсність, як еволюціонує трактування базових категорій, удосконалюються ме-

тоди економічних досліджень.

Вивчення історії розвитку матеріальної культури людства та економічної ду-

мки допомагає зрозуміти загальну спрямованість еволюції економічної науки, її

трансформацію, виявити взаємозв’язок між теорією і реальним розвитком наці-

ональних і світової економіки.

3. Періодизація історії економіки та економічної думки

З часу виникнення історії господарства як науки були різні спроби її періо-

дизації. Наприклад, російський історик-економіст Л.І. Мечников в основу періо-

дизації поклав географічний фактор (водні шляхи сполучення), німецький еко-

номіст Б.Гільдебранд застосував для цього історію грошей, американець Є. Хен-

тінгтон – клімат, англієць А.Тойнбі – культуру, релігію тощо. У 60-х роках 20 ст.

набули популярність теорії „індустріального суспільства” (французького соціо-

лога Р.Арона) і „стадій економічного розвитку” (американського соціолога

У.Ростоу). Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство.

Її представниками є Д.Белл, Г.Кан, З.Бжезінський (США), Ж.Серван-Шренбер і

А.Турен (Франція). В основу цієї теорії, що ділить всесвітню історію на доіндус-

тріальне (аграрне), індустріальне і постіндустріальне суспільство, покладено рі-

вень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці.

Теорія стверджує, що залежно від рівня техніки в суспільстві послідовно

переважає „первинна„ стадія економічної діяльності (сільське господарство),

„вторинна” (промисловість), а в наш час воно вступає в „третинну” сферу пос-

луг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожній з цих стадій властиві спе-

цифічні форми соціальної організації (для першої – церква і армія, для другої –

корпорація, для третьої – університети).

Існував і формаційний підхід до періодизації історії, розвинутий марксист-

сько-ленінською теорією. В його основу покладена ідея виникнення, розвитку і

зміни засобів виробництва, форм власності на засоби виробництва. Історія суспі-

льства розглядалась як історія розвитку способів виробництва в їх хронологічній

послідовності: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістич-

ний, комуністичний.

Для вивчення даного курсу пропонується періодизація економічної історії,

заснована на загальноцивілізаційному підході.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний

шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових те-

орій. Вже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними яви-

щами.

Виникнення економічної науки пов’язують із зародженням політичної

економії, перші кроки до її формування зробили меркантилісти (ХVI – XVIII

ст.), фундаментом стали роботи В.Петті, П.Буагільбера, Р.Кантільйона, учення

фізіократів – Ф.Кене, А.Тюрго та інших представників класичної політекономії.

Як система економічних знань політична економія сформувалась у вченні

А.Сміта (70 рр. XVIII ст.). Засновником школи рікардіанства став Д.Рікардо. На

основі теорій А.Сміта і Д.Рікардо К.Маркс і Ф.Енгельс створили марксистську

політичну економію. Із критикою марксистського економічного вчення виступи-

ла так звана стара історична школа, а пізніше її послідовники – молода історич-

на школа, що виникли в Німеччині. У другій половині ХІХ ст.. сформувалась не-

окласична економічна теорія А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето. Вона зароди-

лась у лоні маржиналізму. У цей же період із марксистського економічного

вчення виокремився соціал-реформізм. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у США

виник новий напрямок економічної думки – інституціоналізм, його основополо-

жником був Т.Веблен. Саме неокласицизм і інституціоналізм стали основою ро-

звитку більшості сучасних теорій західної економічної думки.

Розвиток ринкового господарства, його особливості у різних країнах сві-

ту, формування світового ринку зумовили модифікацію всіх основних напрямів

економічної теорії. У цей період державно-монополістичного розвитку популяр-

ним стає економічне вчення Дж.М.Кейнса. Він здійснив переворот в економічній

теорії, поставивши у центрі уваги макроекономічний рівень досліджень. Головна

ідея кейнсіанства полягає в тому, що ринкова система не є досконалою, саморе-

гульованою, а повну зайнятість і економічне зростання країни може забезпечити

активне втручання в економіку держави. Світова криза 30-х років ХХ ст. довела

життєздатність цієї теорії і підірвала основи неокласичного напряму економіч-

ної думки. Після кризи кейнсіанського регулювання у 60 – 70-х роках ХХ ст.

почалось відродженння в нових формах економічного лібералізму. Його прихи-

льники змушені були визнати необхідність державного впливу на економіку, але

не вважали це вирішальним у досягненні стабільного економічного розвитку.

Вони наполягали на здатності конкурентного ринкового механізму у довгостро-

ковому періоді відновлювати рівновагу.

У широкому розумінні нова класична теорія включає теорію монетаризму

і новітню неокласичну концепцію, сформулювану теоріями «раціональних очі-

кувань», «адаптивних очікувань» і теорією «економіки пропозиції». «Нова кла-

сична» економічна теорія у наш час перебуває в стані розвитку і формування.

Спроба поєднати два напрями сучасної економічної теорії – кейнсіанство і нео-

класичну теорію виявилася у появі течії – « неокласичного синтезу» (одним її

аваторів є П.Самуельсон).

Сучасна економічна думка характеризується розвитком таких напрямів:

економічний лібералізм, економічний дирижизм та неоінституціоналізм. Особ-

ливою течією є так званий неокласичний синтез, який намагається поєднати кей-

нсіанство з неокласичною школою.

Читайте також:

1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
2. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
3. АГД як галузь економічної науки
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Аграрний комплекс національної економіки.
6. Адміністративної економіки.
7. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
8. Актуальність курсу історіософії історії України
9. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
10. АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ В ІСТОРІЇ
11. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
12. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності

Переглядів: 3247