МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Періодизація історії економіки та економічної думки.Методи наукових економічних досліджень. Предмет історії економіки та економічної думки. Предмет і методи історії економіки та економічної думки Стародавнього світу ЗМ 1. Історія розвитку господарств та економічної думки
1. Предмет історії економіки та економічної думки Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство. Кожна з них має свій предмет, своє коло досліджуваних питань. Особливе значення у формуванні світогляду, економічної культури спеціа- лістів, розвитку національної економіки на основі ринкових відносин відіграє «Історія економіки та економічної думки». Історія економіки та економічної думки – це наука, яка вивчає господар- ську діяльність країн світу в історичному розвитку, різноманітність форм вияв- лення та її наукове відображення в економічних поглядах і вченнях. Вивчає процес виникнення економічних ідей та економічних шкіл, їх розвиток, бороть- бу і формування нових напрямів економічної теорії в контексті розвитку матері- альної культури суспільства. Актуальність вивчення цієї дисципліни пояснюється тим, що вона забезпе- чує тісний зв’язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань в цілому, допомагає у вивченні економічної теорії, проблем макро- і мік- роекономіки, економіки промисловості, будівництва, сільського господарства, фінансів, грошового обігу тощо. Історія економіки та економічної думки на фактичному матеріалі переко- нує, що технологічна сфера, господарські механізми і людський фактор, усі під- системи економіки тісно пов’язані між собою, взаємодіють і доповнюють одна одну. Аналіз конкретних аспектів економіки в історичному розвитку, а також рі- зних підходів до них економічних шкіл допомагає краще зрозуміти господарські проблеми сучасності, знайти їх оптимальне вирішення. Тому даний курс перед- бачає не тільки розгляд фактичного матеріалу в хронологічному порядку, а й аналіз соціально – економічного розвитку країн, розглядає позитивні й негативні характеристики економічних проблем та способи їх вирішення різними економі- чними школами за допомогою конкретних економічних інструментів. У ході реформування сучасної української економіки виникає необхідність приведення її структури, господарського механізму, організаційних інститутів відповідно до загальносвітових тенденцій. А це можливо лише за умови широ- кого використання світогосподарських зв’язків, досвіду, набутого людством у раціональному використанні обмежених економічних ресурсів, відображення йо- го в економічних теоріях різних напрямків. Глибоке розуміння суті сучасних економічних теорій потребує з'ясування джерел їхнього зародження і розвитку. А знання сучасних економічних теорій дає змогу розуміти й формувати економічну політику держав, в основу якої зав- жди беруться ті чи інші економічні теорії. Чому, наприклад, економічно розви- нуті країни у своїй економічній політиці перейшли від кейнсіанських рецептів до неокласичних теорій? Як формувалась економічна політика в колишньому СРСР? Яку економічну політику проводять тепер пострадянські країни, зокрема Україна? Які теорії лежать в її основі? Історія економіки та економічної думки тісно пов’язана з іншими економі- чними, соціологічними, історичними науками. У системі економічних наук істо- рія економіки та економічної думки відіграє фундаментальну роль, оскільки є ключем до пошуку генетичних залежностей та історичних закономірностей в економічному житті суспільства. Та й в загалі, всі соціальні проблеми не можуть вивчатися і вирішуватися без урахування їх ролі в контексті економічного і істо- ричного розвитку. У складній системі економічних наук історія економіки та економічної дум- ки виконує такі важливі науково-пізнавальні і виховні функції: формування і ро- звиток економічного мислення; пізнання процесу еволюції господарювання та економічної науки; засвоєння економічних категорій, законів і принципів у їх іс- торичних змінах; виявлення оптимальних теоретичних і практичних пріоритетів на основі вивчення альтернативних економічних поглядів. 2. Методи наукових економічних досліджень Основними методами аналізу історії економіки та економічної думки є: діалектичний, наукової абстракції, історичний і логічний, системний. Діалектика – загальний метод пізнання, що базується на використанні зако- нів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у зв’язку й взаємозалежності, у стані перманентного розвитку. Наукова абстракція – пізнання реальних економічних процесів шляхом ви- ділення основних, найсуттєвіших ознак або факторів, впливаючих на виучувані процеси, абстрагуючись від всього випадкового, незначного. Історичний підхід – вивчення процесів в їх історичній послідовності, в якій вони виникли, розвивалися і змінювалися. Він передбачає розгляд ідей, теорій у порядку їхнього виникнення та формування. Дає змогу проаналізувати сукуп- ність поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію цих ідей. Такий підхід може поєднуватися з аналізом соціально-економічних умов, в яких формувалися ці погляди та ідеї. Коли послідовно, у хронологічному порядку, вивчається історичний процес виникнення тієї чи іншої економічної школи, роботи економістів, які були написані в певну історичну епоху, вивчаєть- ся суть їх теорій чи концепцій. Логічний - вивчення процесів в їх логічній послідовності, від простого до складного. Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи теорії, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями та з істо- ричними умовами. У такому разі досліджуються самі тільки теорії, концепції, логіка їхнього розвитку. Досить часто історичний і логічний методи поєднують. Розуміння такої логіки, у свою чергу, неможливе без звернення до історії виникнення і еволюції ідей, концепцій, щоі пояснюють механізми функціону- вання економічних систем. Системний - пошук спроб зрозуміти й відобразити функціонування еконо- мічної системи, що базується на ринкових або державних механізмах регулю- вання економіки. Аналізуючи конкретні економічні процеси та явища, відобра- жаючи їх в теоретичних концепціях, даний метод дозволяє, ураховуючи постій- ний розвиток, передбачити наслідки конкретної економічної політики. Сучасні економічні теорії мають глибокі корені у минулому, знання цього минулого допомагає краще зрозуміти, що відбувається сьогодні. Тільки просте- живши довгий шлях боротьби і змін поглядів на сутність економічних процесів, можна з'ясувати, які теорії та ідеї себе виправдали, а які не витримали перевір- ки часом. Саме цей процес виникнення, розвитку, боротьби і зміни економічних поглядів на різних етапах історичної еволюції і є предметом дослідження істо- рії економіки та економічної думки. Вивчення цієї історії дозволяє не тільки визначити місце тієї чи іншої теоре- тичної концепції в системі уявлень про функціонування економіки, але і зробити практичні висновки про використання окремих методів вирішення економічних проблем, пояснити, під впливом яких умов змінюються погляди на економічну дійсність, як еволюціонує трактування базових категорій, удосконалюються ме- тоди економічних досліджень. Вивчення історії розвитку матеріальної культури людства та економічної ду- мки допомагає зрозуміти загальну спрямованість еволюції економічної науки, її трансформацію, виявити взаємозв’язок між теорією і реальним розвитком наці- ональних і світової економіки. 3. Періодизація історії економіки та економічної думки З часу виникнення історії господарства як науки були різні спроби її періо- дизації. Наприклад, російський історик-економіст Л.І. Мечников в основу періо- дизації поклав географічний фактор (водні шляхи сполучення), німецький еко- номіст Б.Гільдебранд застосував для цього історію грошей, американець Є. Хен- тінгтон – клімат, англієць А.Тойнбі – культуру, релігію тощо. У 60-х роках 20 ст. набули популярність теорії „індустріального суспільства” (французького соціо- лога Р.Арона) і „стадій економічного розвитку” (американського соціолога У.Ростоу). Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство. Її представниками є Д.Белл, Г.Кан, З.Бжезінський (США), Ж.Серван-Шренбер і А.Турен (Франція). В основу цієї теорії, що ділить всесвітню історію на доіндус- тріальне (аграрне), індустріальне і постіндустріальне суспільство, покладено рі- вень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці. Теорія стверджує, що залежно від рівня техніки в суспільстві послідовно переважає „первинна„ стадія економічної діяльності (сільське господарство), „вторинна” (промисловість), а в наш час воно вступає в „третинну” сферу пос- луг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожній з цих стадій властиві спе- цифічні форми соціальної організації (для першої – церква і армія, для другої – корпорація, для третьої – університети). Існував і формаційний підхід до періодизації історії, розвинутий марксист- сько-ленінською теорією. В його основу покладена ідея виникнення, розвитку і зміни засобів виробництва, форм власності на засоби виробництва. Історія суспі- льства розглядалась як історія розвитку способів виробництва в їх хронологічній послідовності: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістич- ний, комуністичний. Для вивчення даного курсу пропонується періодизація економічної історії, заснована на загальноцивілізаційному підході. Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових те- орій. Вже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними яви- щами. Виникнення економічної науки пов’язують із зародженням політичної економії, перші кроки до її формування зробили меркантилісти (ХVI – XVIII ст.), фундаментом стали роботи В.Петті, П.Буагільбера, Р.Кантільйона, учення фізіократів – Ф.Кене, А.Тюрго та інших представників класичної політекономії. Як система економічних знань політична економія сформувалась у вченні А.Сміта (70 рр. XVIII ст.). Засновником школи рікардіанства став Д.Рікардо. На основі теорій А.Сміта і Д.Рікардо К.Маркс і Ф.Енгельс створили марксистську політичну економію. Із критикою марксистського економічного вчення виступи- ла так звана стара історична школа, а пізніше її послідовники – молода історич- на школа, що виникли в Німеччині. У другій половині ХІХ ст.. сформувалась не- окласична економічна теорія А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето. Вона зароди- лась у лоні маржиналізму. У цей же період із марксистського економічного вчення виокремився соціал-реформізм. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у США виник новий напрямок економічної думки – інституціоналізм, його основополо- жником був Т.Веблен. Саме неокласицизм і інституціоналізм стали основою ро- звитку більшості сучасних теорій західної економічної думки. Розвиток ринкового господарства, його особливості у різних країнах сві- ту, формування світового ринку зумовили модифікацію всіх основних напрямів економічної теорії. У цей період державно-монополістичного розвитку популяр- ним стає економічне вчення Дж.М.Кейнса. Він здійснив переворот в економічній теорії, поставивши у центрі уваги макроекономічний рівень досліджень. Головна ідея кейнсіанства полягає в тому, що ринкова система не є досконалою, саморе- гульованою, а повну зайнятість і економічне зростання країни може забезпечити активне втручання в економіку держави. Світова криза 30-х років ХХ ст. довела життєздатність цієї теорії і підірвала основи неокласичного напряму економіч- ної думки. Після кризи кейнсіанського регулювання у 60 – 70-х роках ХХ ст. почалось відродженння в нових формах економічного лібералізму. Його прихи- льники змушені були визнати необхідність державного впливу на економіку, але не вважали це вирішальним у досягненні стабільного економічного розвитку. Вони наполягали на здатності конкурентного ринкового механізму у довгостро- ковому періоді відновлювати рівновагу. У широкому розумінні нова класична теорія включає теорію монетаризму і новітню неокласичну концепцію, сформулювану теоріями «раціональних очі- кувань», «адаптивних очікувань» і теорією «економіки пропозиції». «Нова кла- сична» економічна теорія у наш час перебуває в стані розвитку і формування. Спроба поєднати два напрями сучасної економічної теорії – кейнсіанство і нео- класичну теорію виявилася у появі течії – « неокласичного синтезу» (одним її аваторів є П.Самуельсон). Сучасна економічна думка характеризується розвитком таких напрямів: економічний лібералізм, економічний дирижизм та неоінституціоналізм. Особ- ливою течією є так званий неокласичний синтез, який намагається поєднати кей- нсіанство з неокласичною школою. Читайте також:
|
||||||||
|