• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Самостійне вивчення теми

Лекція № 10

Тема: Автономна частина периферійної нервової системи.

План:

1. Автономна частина периферійної нервової системи, класифікація, відділи.

2. Будова симпатичної частини вегетативної нервової системи:

-симпатичні центри

-симпатичні стовбури

-симпатичні волокна, сплетіння

-ділянки іннервації

3. Будова парасимпатичної частини вегетативної нервової системи:

-ядра

-волокна

-ганглії

-ділянки іннервації

4. Сплетення автономної частини периферійної нервової системи.

Схема вегетативної рефлекторної дуги

Виконайте завдання №9 збірника позааудиторної самостійної роботи

Література:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.247 - 252.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1

Методичні вказівки для позааудиторної самостійної роботи

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с. 18

АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Вегетативна (автономна) нервова система складається з двох частин: симпатичної і парасимпатичної, вона іннервує всі органи і тканини: залози, гладкі м’язи судин та внутрішніх органів, серцевий м’яз, органи відчуття, а також головний і спинний мозок).

Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи.

Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.

Вегетативна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих волокон, які є спільними для вегетативної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій вегетативної нервової системи, як і соматичної, відбувається за рахунок кори півкуль великого мозку.

Соматична та вегетативна нервові системи відрізняються не лише за функ­цією, а й за будовою, а саме:

• Соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно, а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів:

• мезенцефалічного, буль­барного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об’єд­нані в краніальний відділ;

• тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від C_VIII до L _I-IIi),

• сакрального (бічні роги протягом сегментів S _{III -V}).

. Соматичні нервові волокна мають добре помітну м'якотну оболонку, а

у вегетативних вона відсутня.

• Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м'язів.

• Нервові відростки вегетативних нейронів перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.

• Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а

• вегетативної - з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.

Симпатична частина

Симпатична частина вегетативної нервової системи представлена цент­ральним і периферійним відділами

Центральний відділ утворюють клітини бічних рогів спинного мозку на рівні вось­мого шийного, всіх грудних і трьох верхніх поперекових сегментів.

Периферійний відділ - це нервові волокна і симпатичні нервові вузли. Розрізняють паравертебральні (прихребетні) і передхребетні вузли.

Паравертебральні вузли, з’єдную­чись міжвузловими волокнами, утворюють правий та лівий симпатичні стовбури.

Характерним для постгангліонарних симпатичних волокон є утворення сплетень по ходу артерій, які живлять даний орган.

Симпатичний стовбур являє собою ланцюжок паравертебральних вузлів, які з’єднані між собою міжвузловими волок­нами. Правий та лівий стовбури розташовані по боках уздовж хребта,в яких розрізняють частини:

Шийна частина представлена верхнім, середнім та нижнім вузлами. Найбільшим є верхній шийний вузол, а нижній часто зливається з першим грудним, утворюючи зірчастий вузол. Від верхнього шийного вузла відходять гілки, що іннервують органи голови та шиї. Ці гілки утворюють сплетення на внутрішній і зовнішній сонних артеріях і разом з їхніми гілками досягають слізної залози, слинних залоз, залоз слизової оболонки глотки, гортані, язика та м’яза-розширювача зіниці. Від усіх трьох вузлів відходять серцеві нерви,

вони в грудній порожнині разом з блукаючим нервом утворюють поверх­неве та глибоке серцеве сплетення, від яких йдуть нерви до стінки серця.

Грудна частина складається з 10-12 вузлів, від яких відходять гілки до аорти, серця, легень, бронхів, страво­ходу. Найбільшими нервами, які йдуть від У-ІХ та Х-ХІ грудних вузлів є великі і малі нутряні нерви. Вони проходять через діафрагму в черевну порожнину і беруть участь в утворенні черевного (со­нячного) сплетення.

Поперекова частина складається з 3-5 вузлів. Від них йдуть гілки, що утворюють вегетативні нервові спле­тення черевної порожнини та таза (рис. 5.53).

Крижова частина складається з чотирьох вузлів, що знаходяться на пе­редній поверхні крижової кістки. Внизу ланцюжки вузлів лівого та правого сим­патичних стовбурів з’єднуються в ділян­ці одного непарного куприкового вузла. Всі ці утвори об’єднуються в тазову частину симпатичних стовбурів. Від них йдуть гілки, що утворюють вегета­тивні сплетення таза.

Парасимпатична частина

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи теж має централь­ний та периферичний відділи.

Центральний відділ представлений парасимпатич­ними ядрами, які лежать в середньому, задньому і довгастому мозку та крижовихсегментах спинного мозку.

Периферійний відділпредставлений вузлами та волокнами, що входять до складу III, VII, IX, X пар черепних та тазових нервів.

У середньому мозку поряд з руховим ядром III пари нервів лежить парасим­патичне додаткове ядро (Якубовича), відростки клітин якого входять до складу окорухового нерва. Вони переключаються у війковому вузлі, що лежить в очній ямці, і іннервують м'яз-звужувач зіниці та війковий м'яз.

У ромбоподібній ямці поряд з ядром лицевого нерва лежить верхнє слино­видільне ядро. Відростки його клітин належать до проміжного нерва, який іде в складі лицевого. Разом із гілками лицевого і трійчастого нервів постгангліонарні парасимпатичні волокна входять у слізну залозу, залози слизової оболонки носової та ротової порожнин, піднижньощелепну і під'язикову слинні залози. Ці волокна перериваються у крилопіднебінному, піднижньощелепному та під'язи­ковому вузлах.

Від нижнього слиновидільного ядра йдуть парасимпатичні волокна в складі IX пари нервів до привушної слинної залози. Ці волокна перериваються у вушному вузлі.

Найбільша кількість парасимпатичних волокон проходить у складі блукаю­чого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного дорсального ядра й іннервують всі органи шиї, грудної та черевної порожнин до поперечної ободової кишки. У грудній та черевній порожнинах волокна блукаючих нервів підходять до симпатичних сплетень і разом з ними входять в органи. Парасимпатичні волокна блукаючого нерва перериваються в інтрамуральних (розташовані в стінках органів) або біля органних вузлах.

Низхідна та сигмоподібна ободові кишки, а також усі органи малого таза парасимпатичні волокна одержують від тазових нутряних нервів, що відходять від крижового відділу спинного мозку. Вони утворюють вегетативні нервові сплетення таза і перериваються у вузлах сплетень тазових органів.

У грудній, черевній і тазовій порожнинах симпатичні та парасимпатичні волокна утворюють змішані сплетення. Найбільшим сплетенням черевної порож­нини є черевне (сонячне) сплетення, яке розташоване на передній поверхні черевної аорти (рис. 5.54 - див. додаток). До його складу входять два черевні нервові вузли і верхній брижовий вузол. Прегангліонарні волокна до них несуть великий і малий нутряні нерви. Постгангліонарні волокна, утворюючи сплетення уздовж судин, розповсюджуються у всі боки до органів. До черевного сплетення підходять і гілки блукаючих нервів, які вже в складі сонячного сплетення прямують до органів.

Уздовж черевної аорти вниз тягнеться досить велике вегетативне нервове сплетення, яке в ділянці мису формує верхнє підчеревне сплетення. Воно опускається у порожнину малого таза, переходить у праве та ліве нижні підчеревні сплетення, до яких приєднуються тазові парасимпатичні нерви. Усі ці гілки, переплітаючись, біля кожного

Вегетативна (автономна) нервова система (systema nervosum autonomicum) — це частина нервової системи, яка здійснює ін­нервацію органів травлення, дихання, розмноження, виділен­ня, кровообігу, ендокринних залоз — тобто системи органів, які забезпечують обмін речовин, ріст і розмноження організ­му. Крім цього, симпатичні волокна іннервують скелетні м'я­зи, органи чуття, центральну нервову систему.

У вегетативній нервовій системі виділяють центральний відділ, який представлений вегетативними ядрами, що розта­шовані в спинному та головному мозку, і периферійний відділ, який включає вегетативні вузли (ганглії) і вегетативні нервові волокна, які утворюють самостійні вегетативні нерви або вхо­дять до складу деяких черепних і спинномозкових нервів.

У будові вегетативної нервової системи є деякі відмінності від соматичної нервової системи:

1) вогнищевість локалізації вегетативних ядер у централь­ній нервовій системі;

2) двонейронна будова периферійного відділу вегетативної нервової системи: від тіла нейрона, який розташований у цент­ральній нервовій системі, починається аксон, який не доходить до виконавчого органа як еферентне соматичне волокно, а пере­ривається в так званих гангліях вегетативної частини нервової системи, де знаходиться другий нейрон вегетативної частини нервової системи, аксон якого доходить до виконавчого орга­на. Тому аксони першого нейрона мають назву прегангліонарних, а відростки нейронів вегетативних гангліїв — постгангліонарних;

3) особливістю аферентних (чутливих) шляхів є те, що від­ростки клітин, які знаходяться в спинномозкових гангліях, спільні для соматичної й вегетативної нервових систем. Друга частина аферентних шляхів представлена відростками клітин, які локалізуються в периферійних вегетативних (екстра- й інтрамуральних) гангліях;

4) для вегетативної частини нервової системи характерна наявність вегетативних сплетень, до складу яких входять не тільки нервові волокна, але й нейрони (вегетативні сплетен­ня розташовані навколо артерій, внутрішніх органів і в їхніх стінках);

5) вегетативні волокна іннервують усі тканини й органи, соматичні — розподіляються суворо сегментарно.

Залежно від топографії нервових ядер (центрів) і вузлів, а також характеру впливу на функції внутрішніх органів, ін­нервація яких здійснюється вегетативною частиною нервової системи, її поділяють на дві частини: симпатичну та парасим­патичну.

Більшість органів мають як симпатичну, так і парасимпа­тичну іннервацію, але деякі органи (потові залози, непосмуговані м'язи шкіри, більшість судин, м'язи матки, сечоводи, се лезінка, надниркові залози, гіпофіз, скелетні м'язи) не мають парасимпатичної іннервації.

Вплив цих двох систем на роботу внутрішніх органів має протилежний характер: якщо одна система справляє посилю­ючу дію, то інша — гальмівну.

Симпатична частина (pars sympathica) вегетативної нервової системи

Центри представлені ядрами, які розташовані в бічних ро­гах VIII шийного, усіх грудних і II—III верхніх поперекових сегментів спинного мозку.

Периферійний відділ представлений:

• прегангліонарними волокнами — це аксони, нейрони яких знаходяться в бічних рогах спинного мозку і виходять із спинного мозку в складі передніх корінців, беруть участь в утворенні спинномозкових нервів, далі відгалужу­ються від них у вигляді білих сполучних гілок, які закінчу­ються в симпатичних вузлах. Ці волокна зв'язують центри симпатичної частини нервової системи з вузлами;

• симпатичними вузлами, які поділяються на дві групи: прихребтові (паравертебральні) та передхребтові (привертебральні). Паравертебральні вузли розташовані поблизу хребто­вого стовпа й утворюють симпатичний стовбур. Це парне утво­рення, яке розміщується вздовж бічної поверхні хребта від осно­ви черепа до куприка, де обидва стовбури закінчуються одним спільним вузлом. Симпатичний стовбур складається з ланцюж­ка паравертебральних вузлів (трьох шийних, дванадцяти груд­них, чотирьох крижових і одного непарного, який є спільним для обох симпатичних стовбурів), утворених тілами нейронів і міжвузлових гілок, представлених нервовими волокнами. Пе­редхребтові вузли розташовані в грудній і черевній порожни­нах між симпатичним стовбуром і внутрішніми органами у ве­гетативних сплетеннях за ходом судин;

• постгангліонарними волокнами, які утворені аксонами симпатичних вузлів. Вони складаються з окремих (спеціальних) симпатичних нервів, які йдуть до внутрішніх органів, симпатичних нервів, які розгалужуються вздовж судин та їхніх гілок, утворюючи сплетення стінок судин і внутрішніх органів, які вони кровопостачають, сірих сполучних гілок, які приєднуються до спинномозкових (соматичних) нервів і йдуть у їхньому складі до скелетних м'язів, шкіри. Постгангліонарні волокна шийних вузлів симпатичного стовбура утворюють нерви, які здійснюють симпатичну іннервацію органів голови, шиї, серця. Постгангліонарні волокна грудних вузлів ідуть до всіх внутрішніх органів грудної порожнини; від V—IX і X—XI груд­них вузлів утворюються великий і малий нутрощеві нерви, які проходять через діафрагму в черевну порожнину і беруть участь в утворенні черевного (сонячного) сплетення.

Постгангліонарні волокна поперекових вузлів формують вегетативні сплетення черевної порожнини (наприклад, соняч­не сплетення, яке також утворене великим і малим нутроще­вими нервами від грудних вузлів і постгангліонарними волок­нами привертебральних вузлів цього сплетення). Із сонячного сплетення вздовж черевного стовбура поширюються гілки, утво­рюючи шлункове, селезінкове, підшлункове, печінкове спле­тення. Постгангліонарні волокна крижових і непарного вузлів утворюють вегетативні сплетення таза: наприклад, міхурове, прямокишкове, матково-піхвове (у жінок), простатичне (у чо­ловіків) сплетення.

Парасимпатична частина (pars parasympathica) вегетативної нервової системи

Центрипредставлені ядрами, які розміщені в стовбурі го­ловного мозку і в II—IV крижових сегментах спинного мозку.

Периферійний відділ представлений:

• прегангліонарними волокнами — це аксони нейронів па­расимпатичних ядер, які йдуть у складі відповідних черепних (III, VII, IX, X пари) і спинномозкових нервів;

• парасимпатичними вузлами, які розміщені поблизу внут­рішніх органів або у їхній стінці. Виділяють: війковий, крило-піднебінний, підщелепний і вушний вузли, а також вузли по­рожнини шиї, грудної, черевної і порожнини малого таза. До кожного з цих вузлів підходить прегангліонарне волокно, де нервовий імпульс передається на тіло нейрона;

• постгангліонарними волокнами — це аксони нейронів парасимпатичних вузлів. Постгангліонарні волокна війкового вузла іннервують м'яз-звужувач зіниці, війковий м'яз; крило­подібного — сльозову залозу, залози носової порожнини; під­щелепного — підщелепну та під'язикову залози; вушного — привушну слинну залозу; вузли порожнин шиї, грудної, черев­ної, малого таза — внутрішні органи.

Читайте також:

1. Cтатистичне вивчення причин розлучень.
2. II. Мета вивчення курсу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
7. V. Вивчення нового матеріалу.
8. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
9. Вивчення
10. Вивчення антонімів
11. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
12. Вивчення вогнепальної зброї і наслідків її застосування для вирішен­ня діагностичних та ідентифікаційних завдань.

Переглядів: 1123