Оцінка проективних методик.

1. Більшість проективних методик представляє собою ефективний засіб для „розтоплювання льоду” при перших контактах з клієнтом, тому що їх завдання часто схожі на розвагу. Тут не існує правильних та неправильних відповідей.

2. Вони в найменшому ступеню допускають симуляцію, ніж стандартизовані методики, побудовані на самовідгуку. Простежується зв'язок між очевидною валідністю та ступеню фальсифікації тестового матеріалу. Хоча не можна сказати, що вони позбавлені цього зовсім.

3. При проведенні проективних тестів суттєву роль відіграють ситуативні змінні, особистість дослідника, його зовнішність, особливість поведінки, тощо. Тому умови для проведення проективного тестування набувають суттєвої важливості і потребують ретельної підготовки. Серйозним мінусом є також недостатня стандартизація методик, суб’єктивність в оцінці та інтерпритації показників. Можна сказати, що ці методики є проективними не тільки для респондента, але й дослідника.

4. Норми. Ще один недолік проективних методик – відсутність або неадекватність нормативних даних тесту. Коли клініцисти звертаються до свого клінічного досвіду, вони можуть перекручувати дані за рахунок пам’яті, упередженості, власних особливостей. Крім того, їх робота з хворими, неприлаштованими для життя людьми, дає слабке уявлення про характерні ознаки здорових людей. Саме з цією метою була, наприклад, проведена стандартизація тесту Роршаха Екснером.

5. Надійність. Недостатність нормативних даних в проективному тестуванні та відсутність чітких процедур підрахунку показників, важливою робить надійність оцінщика. Інтерпритаційна надійність оціщика стосується того, в якому ступеню спеціаліст по тестуванню приписує одні й тіж самі властивості особистості досліджуваного на основі інтерпритації ідентичних протоколів. Хоча цей тип надійності мало досліджуваний у науці. В цьому полягає одна з головних причин широкої популярності систем машинної інтерпритації тестів типу Роршаха, Люшера. В проективних методиках не отримали підтримки примінення мір перевірки надійності тесту методом внутрішньої узгодженості (розщеплення) і одним з рішень цієї проблеми стало створення паралельних форм тесту (це було з методиками чорнильних плям Хольцмана (2 варіанти по 45 таблиць). Ретестова надійність теж не дає чітких результатів, тому що при великих інтервалах часу можуть відбуватись значні особистісні зміни, особливо в емоційному стані, а за короткий час, досліджуваний намагається пригадати і відтворити перший варіант тесту.

6. Валідність.Більшість спроб встановленнявалідності проективних тестів були сконцентровані на встановлені їх поточної валідності відносно емпіричних критеріїв. В основному порівнювались дані контрасних груп (різних професій, діагнозів тощо). В деяких дослідженнях використовуються метод відповідності, при якому результати проективних тестів порівнювались з іншими видами досліджень:тестових протоколів, незалажних характеристик, історіями хвороби, спостережень тощо.

Прогностична валідність вивчалась за такими критеріями, як успішність у засвоєнні спеціалізованих програм навчання, ефективність праці і т.ін.

Конструктна валідність проводиться шляхом перевірки конкретних гіпотез, на яких базується використання та інтерпритація кожного тесту.

Найбільш поширеними помилками валідізації тестів є ефект уявного доказу валідності, який з’являється при „загрязненні” критерію теста, коли дослідник отримав інформацію від клієнта з інших джерел, а не тесту зокрема. Засобом контролю за „загрязненням” даних тесту є „сліпий аналіз”, коли дослідник інтерпритує дані тесту без контакту з досліджуваним. Ще одна помилка валідізації проективних методик – ілюзорна валідізація – обумовлена сформованими стереотипами: велика голова – інтелект, широкі плечі – зацікавленість у силі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вербальні методики.	\|	Методики визначення надiйностi психологiчних тестiв

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.