Змінна особистості психолога в обстеженні.

Змінна дослідника, експериментатора, діагноста — також дуже важливий фактор психодіагностичної результативності, як і перемінна випробовуваного. Психолог повинен оптимально поєднувати в собі особистісні і професійні якості. Тільки в цьому випадку можливий правильний контакт дослідника з випробовуваним. Варто мати на увазі, що як недостатність контакту, так і велика особистісна включеність психолога у взаємодію з випробовуваним можу й негативно впливати на психодіагностичне обстеження. В психології явище пристрасті дослідника до результатів чи до випробовуваного одержало назву «ефекту упередженості експериментатора». Цей ефект визначається очікуваннями дослідника одержати конкретні дані, щоб вони відповідали попередній гіпотезі. Упередженість найчастіше виявляється не в підтасовуванні отриманих результатів і не в підказці випробовуваним, а, як правило, у неусвідомленому, невербальному і не завжди явному (інтонація, міміка, жести) орієнтуванні потрібних реакцій або відповідей під час виконання тестових завдань.

Упередженість, чи пристрасть, більше виявляється тоді, коли «гарні», на думку експериментатора, результати отримані на початку дослідження. Вони діють магічно, ніби заворожують, надихають діагноста. Протилежна тенденція спостерігається тоді, як на початку діагностичних процедур одержують „погані” дані, тобто матеріали, невідповідні попереднім баченням і гіпотезам. Тоді в експериментатора опускаються руки, падає інтерес, він менш ретельно виконує процедурну і, в підсумку, одержує ще більш погані результати.

Звичайно, упередженим у психодіагностиці бути не можна, але і безстороннім бути складно, оскільки психолог також людина і, обстежуючи іншу людину, вона відповідно орієнтує її, переймається взаєминами чисто по-людськи ми під час бесід, інтерв'ю, обстеження бути байдужим до випробовуваного не можна.

Із практики відомо, що ефект упередженості найчастіше виявляється в таких випадках:

· коли дослідник і випробовуваний добре знайомі або коли діагностика проводиться на прохання знайомих, друзів, родичів;

· коли дослідник прагне до «теплого» контакту, схвалення, дружнім і зацікавленим стосункам з випробовуваним;

· коли з'являється емоційна спрямованість за вектором "симпатій - антипатій", частіше це буває, коли дослідник — жінка, оскільки жінкам більш притаманна психоемоційна включеність;

· коли є майже очевидна ясність про діагноз обстеження з попередніх думок або чиїхось установок, авторитетних суджень, підказок і т. ін;

• коли названі елементи так чи інакше присутні упереміжку можливо, з домінантою одного.

Якості, якими повинен володіти психолог:

- уважність і бажання розуміти інших,

- дружелюбність, комунікабельність,

- ввічливість,

- здібності до лідерства,

- керівництво здоровим глуздом,

- життєрадісність,

- терпимість та наполегливість,

- велике почуття відповідальності,

- здатність виконувати різноманітну роботу,

- ентузіазм, активність,

- здатність навчати інших, вміння піклуватись про інших людей.

Проблеми психодіагноста:

- підвищена емоційна чутливість (вразливість, образливість),

- низька толерантність (нетерпимість),

- висока компромісність (безхарактерність, безпринципність),

- надмірна екстравертованість,

- експансивність – прагнення охопити максимум того, що вона може.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Змінна особистості випробовуваного.	\|	Сучасні технології психодіагностичного обстеження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.