Сучасні технології психодіагностичного обстеження

Для одержання максимально об'єктивної діагностичної інформації сучасна психологічна наука і практика застосовує різні прийоми і засоби, удається до певних "хитрощів", створює спеціальні умови. Дещо узагальнюючи дані технології, можна виділити в них наступні:

1. Маскування істинної мети дослідження.Це один з більш розповсюджених тактичних прийомів. У такому випадку, як правило, справжня мета дослідження випробуваному не повідомляється. У явному вигляді їм називається не істинна мета, що дозволяє одержати менш спотворений результат. Дуже часто прийом маскування дійсної мети використовують в особистісних діагностиках, зокрема в проективних методиках (ТАТ, тест Роршарха, малюнкові тести).

2. Несподівана постановка задачі.Цей прийом аналогічний ефекту раптовості, що використовують слідчі. Раптовість порушує систему очікувань і викликає у випробуваного емоційний фон, близький до стресового, що заважає йому дотримуватися обраної лінії поведінки і реагування. Прийом виявляється доцільним у тих випадках, коли випробовуваний проявляє явно фіксовану установку на агравацію чи симуляцію у відповідях на тестові завдання. У такий же спосіб, без попередньої підготовки інструкцією до випробовуваного висувається вимога згадати зміст тесту, виконаного раніше або згадати картинки, що були в попередньому стимульному матеріалі, хоча випробовуваний працював раніше з цифрами (методика Виготського-Сахарова).

3. Невизначеність, нечіткість цілей тестування.Випробовуваному дають такі інструкції, щоб він не міг зрозуміти вимоги експериментатора і не знав, у яку сторону варто змінити свої реакції, щоб вони відповідали соціальним вимогам. У цих випадках випробовуваному говорять що робити, але не уточнюють, як робити, не дають критерії якості виконання.

Наприклад, випробовуваному говорять, щоб він крутив руками в зручному темпі, розкладав схожі картинки на групи, переніс іграшки зі столу на підвіконня і т.п. Якщо випробовуваний намагається уточнити інструкцію, відповідь дають в ухильній формі. Які іграшки будуть перенесені, розставлені - вирішувати йому. Чи, скажемо, у тесті на вивчення наполегливості і самостійності випробовуваному пред'являється набір важких арифметичних задач. Інструкція передбачає, що коли випробовуваний не може вирішити задачу, він може звернутися по допомогу чи підказку, що знаходиться на звороті листа. Однак інструкції неясно, що краще — взагалі не вирішити задачу чи звернутися по допомогу.

4. Відволікання від головного.У цьому прийомі завдання, важливі для вирішення тестової задачі, ніби розчиняються серед завдань, що не мають для досягнення мети істотного значення. Зовні відволікаючі елементи дуже схожі на основні, як наприклад, у субтестах Векслера відновленню послідовності подій. У такий спосіб сконструйований тест дозволяє виявити здатності випробовуваного до цільової, орієнтованої діяльності, хоча основна його увага поглинена просторово-логічними співвідношення. Виконуючи в такий спосіб організований тест, випробовуваний меншою мірою контролює свою поведінку і часто, не підозрюючи, розкриває потенційні сторони своєї психіки.

5. Створення емоційної ситуації.Такий прийом часто використовується в психодіагностиці. Емоційний стан напруги досягається різними способами,наприклад, негативнимивідгуками про якість виконання завдання чи про здібності, про уміння випробовуваного виконувати якісь дії та ін.

6. Стереотипізовані форми психіки, автоматизми.Почерк, манеру поведінки, експресивні рухи важко контролювати і змінювати навіть при великому бажанні, тому вони часто використовуються в особистісних тестах спеціального призначення: генетичні дослідження, експертна психодіагностична криміналістика та ін. Поряд з особистісною інформацією такий діагностичний прийом дає багато цінної інформації про психофізіологічні механізми саморегуляції поведінки і діяльності людини взагалі.

7. Психофізіологічні, чи «мимовільні» індикаторипсихіки. Поняття «мимовільні» індикатори психіки введені і розробляються науковою школою Б.М. Теплова і В.Д. Небиліцина, їхніми учнями і послідовниками. Це поняття охоплює лише ті явища психіки, які реєструються в проявах функцій, що не залежать від волі і намірів випробовуваного. У якості «мимовільних» індикаторів психіки, як правило, у психодіагностиці використовуються електроенцефалографічні, електрофізіологічні, біохімічні, вегетативні зміни, що супроводжують психічні процеси. Наприклад, „детектор брехні”.

8. „Фонові”, чи статусні, індикатори психіки.Це показники фізіологічного і фізичного статусу, антропометричні ознаки: зріст, вага, кістково-м’язова маса, динамічна та статична сила, а також будь-які аномалії (заїкання, кульгавість, каліцтво).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Змінна особистості психолога в обстеженні.	\|	В практичній психології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.