Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

І. Основні категорій і поняття та прикладні задачі

План лекції

План вивчення теми

Рис. 1.4. Взаємозв’язок обсягу виробництва продукції і витрат на її виробництво

Рис. 1.3. Варіант класифікації витрат для цілей управління

ІІІ. Структурно – логічні схеми

ІІ. Питання для самоконтолю

1. Поясніть відмінність разових і поточних витрат.

2. Що таке собівартість продукції і яка економічна роль цього показника?

3. У чому особливості середніх і граничних витрат?

4. Чому склад операційних витрат регламентується нормативними актами?

5. За якими ознаками класифікують витрати?

6. Яка економічна роль поділу витрат на змінні та постійні?

7. Поясніть сутність явних і неявних витрат.

8. Яке практичне значення поділу витрат на витрати, що включаються у собівартість продукції, та витрати періоду.

9. Що таке релевантні та нерелевантні витрати?

10. З'ясуйте можливі напрями та роль вивчення структури витрат?

11. Поясніть сутність ефективних і неефективних постійних витрат.

12. Як розподілити сукупні витрати підприємства на змінні та постійні?

Рис. 1.1. Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3
«Звіт про фінансові результати»

Рис. 1.2. Традиційна класифікація витрат

Тема. ЗАКОНОМІРНОМТІ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

1. Особливості поведінки витрат у коротко-і довгостроковому періодах.(СРС)

2. Функції витрат.

3. Вплив виробничого навчання й досвіду на рівень витрат. (СРС)

4. Трансфертні ціни і їхня роль у формуванні витрат.(СРС)

1. Поняття функції витрат та їх класифікація.

2. Методи дослідження зв'язків між витратами і їх чинниками.

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 20 - 37,

2. підготуватись до опитування за питаннями на с.36.,

3. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС.

- Особливості поведінки витрат у коротко-і довгостроковому періодах.(СРС)

- Вплив виробничого навчання й досвіду на рівень витрат. (СРС)

- Трансфертні ціни і їхня роль у формуванні витрат.(СРС)

Функція витрат— це кількісний вираз залежності витрат від їх чинників. Слід відрізняти:

1. функції сукупних (абсолютних) витрат підприємства або його підрозділів, окремих статей чи елементів (наприклад, загальновиробничих витрат, витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування)

2. функції витрат на одиницю продукції (собівартості продукції).

Чинники витрат виражаються певними показниками, які впливають на витрати і мають кількісну оцінку. Вони визначаються в процесі аналізу і емпіричної перевірки зв'язку з витратами і в подальшому розглядаються як змінні параметри функції витрат.

Лінійні функції витрат, коли пряма витрат однозначно визначаться двома точками, є найбільш прийнятними для практичного використання. Такі функції легкі в побудові та використанні.

Нелінійні функції не можна достатньо точно визначити виміряною кількістю точок, що й є головною складністю їх застосування.

Прикладом найбільш поширеної лінійної функції витрат, змінний параметр якої — обсяг виробництва, с функція

де С — сукупні витрати за певний період;

Сзо— змінні витрати на одиницю продукції;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

Сп — постійні витрати за розрахунковий період;

Ссо — сукупні витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).

Інженерний метод ґрунтується на аналізі взаємозв'язків між витратами ресурсів і результатами. При цьому ресурси диференціюються за видами залежно від того, які чинники і як впливають на їх витрати (сировина, основні, допоміжні матеріали за видами, інструмент, основні засоби, праця і т. д.). На основі досліджень і обчислень розробляються нормативи витрат на окремі ресурси стосовно певних показників (драйверів): кількість виробів, машино-години роботи устаткування, людино-години роботи працівників та ін. Перевага інженерного методу полягає у тому, що він забезпечує досить точні обчислення витрат, він враховує технологічні та організаційні можливості використання ресурсів, орієнтує на передові методи роботи та досягнення науково-технічного прогресу. Але основний його недолік — складність і трудомісткість оцінки витрат і розробки їх норм.

Бухгалтерський метод, який ще називають методом аналізу рахунків, передбачає побудову моделі поведінки витрат на основі матеріалів бухгалтерського обліку. За даними бухгалтерських рахунків аналізуються витрати і їх носії (драйвери). В процесі такого аналізу всі витрати або певна група їх, наприклад, загальновиробничі витрати, розподіляються на змінні та постійні. Фактичні витрати за минулий період коригуються з урахуванням реальних умов діяльності підприємства (ціни, тарифи), визначаються змінні витрати на одиницю їх носія і формулюється лінійна функція витрат.

Перевага методу аналізу рахунків полягає у тому, що він є досить поширений на практиці внаслідок своєї простоти і доступності для фахівців середньої кваліфікації. Недоліком вважається те, що він є приблизним, оскільки згідно з ним майбутні витрати обчислюються на основі співвідношення «чинники-витрати» минулих періодів.

ПРИКЛАД 1. Проілюструємо цей метод побудови функцій витрат простим прикладом. За даними бухгалтерського обліку, загальновиробничі витрати цеху за минулий квартал становили 1500 тис. грн. Розгляд бухгалтерських рахунків показав, що 800 тис. грн.. цих витрат належать до постійних. Інші загальновиробничі витрати вважаються змінними щодо такого показника обсягу діяльності, як машино-години роботи технологічного устаткування. За квартал устаткування цеху відпрацювало 35 тис. машино-годин. Згідно з цими даними будуємо функцію загальновиробничих витрат.

Змінні витрати на 1 машино-годину:

Функція витрат:

де Сзв — загальновиробничі витрати за квартал по цеху тис. грн;

і — завантаження технологічного устаткування, тис. машино-годин.

В однопродуктовому виробництві обсяг виробництва слід виражати кількістю продукції. Тоді функція витрат має вираз формули .

Згідно з мінімаксним методомзалежність витрат від обсягу діяльності визначається на основі двох рівнів (точок) останньої — мінімального й максимального.

ПРИКЛАД 2. Конкретизуємо цей метод на прикладі побудови функції загальновиробничих витрат. Припустимо, що мінімальна кількість машино-годин роботи устаткування була у І кварталі. Вона становила 29 тис. машино-годин. У III кварталі завантаження зросло до 35 тис. машино-годин. Сума загальновиробничих витрат відповідно склала 1377 і 1500 тис. грн.

Змінні загальновиробничі витрати на одну машино-годину становлять:

Обчислимо постійні загальновиробничі витрати:

Спзв - 1377 - 29 • 20,5 = 782,5 тис. грн.

Функція загальновиробничих витрат цеху за квартал матиме вигляд:

Перевага методу побудови функцій витрат за двома екстремальними точками приваблює своєю простотою, але він не дає точних результатів і це є його недоліком.

Метод регресійного аналізу встановлює взаємозв'язок між витратами і показниками, що на них впливають, на основі статистичної обробки репрезентативного масиву інформації. В процесі регресійного аналізу може досліджуватися залежність витрат від одного чинника (показника) або від більшої їх кількості. В першому випадку будують однофакторні рівняння регресії, в другому — багатофакторні.

Прикладом однофакторного регресійного аналізу є дослідження залежності витрат від обсягу діяльності (кількості продукції, машино-годин роботи та ін.). Багатофакторне лінійне рівняння регресії має форму

де С — витрати за певний період;

а₀— число, що показує ступінь впливу на витрати неврахованих чинників (постійна складова);

ві - ма впливу і-го чинника на витрати;

Хі— кількісний вираз і-го чинника;

п — кількість чинників.

Трансфертна ціна— це ціна, за якою передається продукція або надаються послуги підрозділами підприємства на основі внутрішньовиробничої кооперації. Підрозділ-постачальник виступає тут як продавець, а підрозділ-одержувач — як покупець.

Трансфертні ціни на основі ринкових цінзастосовуються тоді, коли існує конкурентний ринок відповідної продукції (напівфабрикатів), виробнича залежність підрозділів не суттєва і за своїм статусом вони мають право вступати у зовнішні відносини купівлі-продажу, тобто є суб'єктами ринку.

Ц_т=Ц_р- Ц_р, (2.4)

де Ц_т — трансфертна ціна; Ц_р— ринкова ціна; Ц_р — знижка ринкової ціни згідно з економією витрат наодиницю продукції при її внутрішній передачі порівняно з ринковим оборотом.

Трансфертні ціни на основі витратвстановлюються за відомою формулою

Ц_Т=С₀+П_Ц, (2.5)

де С₀ — витрати на одиницю продукції;

Пц — прибуток у складі трансфертної ціни.

Договірні трансфертні ціниформуються спільно підрозділами, які поставляють і одержують продукцію, в процесі переговорів. Такі ціни можуть базуватись як на основі ринкових цін, так і витрат, але ч урахуванням інтересів партнерів

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
В основу визначення витрат певного періоду покладено можливість одночасного визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, і навпаки.	\|	І. Основні категорій і поняття та прикладні задачі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.