• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І. Основні категорій і поняття та прикладні задачі

План лекції

План вивчення теми

Рис. 1.4. Взаємозв’язок обсягу виробництва продукції і витрат на її виробництво

Рис. 1.3. Варіант класифікації витрат для цілей управління

ІІІ. Структурно – логічні схеми

ІІ. Питання для самоконтолю

1. Поясніть відмінність разових і поточних витрат.

2. Що таке собівартість продукції і яка економічна роль цього показника?

3. У чому особливості середніх і граничних витрат?

4. Чому склад операційних витрат регламентується норма­тивними актами?

5. За якими ознаками класифікують витрати?

6. Яка економічна роль поділу витрат на змінні та постійні?

7. Поясніть сутність явних і неявних витрат.

8. Яке практичне значення поділу витрат на витрати, що включаються у собівартість продукції, та витрати періоду.

9. Що таке релевантні та нерелевантні витрати?

10. З'ясуйте можливі напрями та роль вивчення структури витрат?

11. Поясніть сутність ефективних і неефективних постійних витрат.

12. Як розподілити сукупні витрати підприємства на змінні та постійні?

Рис. 1.1. Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3
«Звіт про фінансові результати»

Рис. 1.2. Традиційна класифікація витрат

Тема. ЗАКОНОМІРНОМТІ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

1. Особливості поведінки витрат у коротко-і довгостроковому періодах.(СРС)

2. Функції витрат.

3. Вплив виробничого навчання й досвіду на рівень витрат. (СРС)

4. Трансфертні ціни і їхня роль у формуванні витрат.(СРС)

1. Поняття функції витрат та їх класифікація.

2. Методи дослідження зв'язків між витрата­ми і їх чинниками.

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 20 - 37,

2. підготуватись до опитування за питаннями на с.36.,

3. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС.

- Особливості поведінки витрат у коротко-і довгостроковому періодах.(СРС)

- Вплив виробничого навчання й досвіду на рівень витрат. (СРС)

- Трансфертні ціни і їхня роль у формуванні витрат.(СРС)

Функ­ція витрат— це кількісний вираз залежності витрат від їх чин­ників. Слід відрізняти:

1. функції сукупних (абсолютних) витрат під­приємства або його підрозділів, окремих статей чи елементів (на­приклад, загальновиробничих витрат, витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування)

2. функції витрат на одини­цю продукції (собівартості продукції).

Чинники витрат виражаються певними показниками, які впли­вають на витрати і мають кількісну оцінку. Вони визначаються в процесі аналізу і емпіричної перевірки зв'язку з витратами і в пода­льшому розглядаються як змінні параметри функції витрат.

Лінійні функції витрат, коли пряма витрат однозначно визначаться двома точками, є найбільш прийнятними для практичного використання. Такі функ­ції легкі в побудові та використанні.

Нелінійні функції не можна достатньо точно визначити виміряною кількістю точок, що й є головною складністю їх застосування.

Прикладом най­більш поширеної лінійної функції витрат, змінний параметр якої — обсяг виробництва, с функція

де С — сукупні витрати за певний період;

Сзо— змінні витрати на одиницю продукції;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

Сп — постійні витрати за розрахунковий період;

Ссо — сукупні витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).

Інженерний метод ґрунтується на аналізі взаємозв'язків між витратами ресурсів і результатами. При цьому ресурси диферен­ціюються за видами залежно від того, які чинники і як впливають на їх витрати (сировина, основні, допоміжні матеріали за видами, інструмент, основні засоби, праця і т. д.). На основі досліджень і обчислень розробляються нормативи витрат на окремі ресурси стосовно певних показників (драйверів): кількість виробів, ма­шино-години роботи устаткування, людино-години роботи пра­цівників та ін. Перевага інженерного методу полягає у тому, що він забезпечує досить точні обчислення витрат, він враховує технологічні та організаційні можливості викорис­тання ресурсів, орієнтує на передові методи роботи та досягнення науково-технічного прогресу. Але основний його недолік — складність і трудомісткість оцінки витрат і розробки їх норм.

Бухгалтерський метод, який ще називають методом аналізу ра­хунків, передбачає побудову моделі поведінки витрат на основі ма­теріалів бухгалтерського обліку. За даними бухгалтерських рахун­ків аналізуються витрати і їх носії (драйвери). В процесі такого аналізу всі витрати або певна група їх, наприклад, загальновиробничі витрати, розподіляються на змінні та постійні. Фактичні витра­ти за минулий період коригуються з урахуванням реальних умов ді­яльності підприємства (ціни, тарифи), визначаються змінні витрати на одиницю їх носія і формулюється лінійна функція витрат.

Перевага методу аналізу рахунків полягає у тому, що він є досить поширений на практиці вна­слідок своєї простоти і доступності для фахівців середньої квалі­фікації. Недоліком вважається те, що він є приблизним, оскільки згідно з ним майбутні ви­трати обчислюються на основі співвідношення «чинники-витрати» минулих періодів.

ПРИКЛАД 1. Проілюструємо цей метод побудови функцій витрат простим прикладом. За даними бухгалтерського обліку, загальновиробничі витрати цеху за минулий квартал становили 1500 тис. грн. Роз­гляд бухгалтерських рахунків показав, що 800 тис. грн.. цих ви­трат належать до постійних. Інші загальновиробничі витрати вважаються змінними щодо такого показника обсягу діяльності, як машино-години роботи технологічного устаткування. За квар­тал устаткування цеху відпрацювало 35 тис. машино-годин. Згід­но з цими даними будуємо функцію загальновиробничих витрат.

Змінні витрати на 1 машино-годину:

Функція витрат:

де Сзв — загальновиробничі витрати за квартал по цеху тис. грн;

і — завантаження технологічного устаткування, тис. машино-годин.

В однопродуктовому виробництві обсяг виробництва слід ви­ражати кількістю продукції. Тоді функція витрат має вираз фор­мули .

Згідно з мінімаксним методомзалежність витрат від обсягу діяльності визначається на основі двох рівнів (точок) останньої — мінімального й максимального.

ПРИКЛАД 2. Конкретизуємо цей метод на прикладі побудови функції загальновиробничих витрат. Припустимо, що мінімальна кількість машино-годин роботи устаткування була у І кварталі. Вона становила 29 тис. машино-годин. У III кварталі завантаження зросло до 35 тис. машино-годин. Сума загальновиробничих витрат відповідно склала 1377 і 1500 тис. грн.

Змінні загальновиробничі витрати на одну машино-годину становлять:

Обчислимо постійні загальновиробничі витрати:

Спзв - 1377 - 29 • 20,5 = 782,5 тис. грн.

Функція загальновиробничих витрат цеху за квартал матиме вигляд:

Перевага методу побудови функцій витрат за двома екстремальними точками приваблює своєю простотою, але він не дає точних результатів і це є його недоліком.

Метод регресійного аналізу встановлює взаємозв'язок між витратами і показниками, що на них впливають, на основі статистичної обробки репрезентативного масиву інформації. В процесі регресійного аналізу може досліджуватися залежність витрат від одного чинника (показника) або від більшої їх кількості. В першому випадку будують однофакторні рівняння регресії, в другому — багатофакторні.

Прикладом однофакторного регресійного аналізу є дослідження залежності витрат від обсягу діяльності (кількості продукції, машино-годин роботи та ін.). Багатофакторне лінійне рівняння регресії має форму

де С — витрати за певний період;

а₀— число, що показує ступінь впливу на витрати неврахова­них чинників (постійна складова);

ві - ма впливу і-го чинника на витрати;

Хі— кількісний вираз і-го чинника;

п — кількість чинників.

Трансфертна ціна— це ціна, за якою передається продукція або надаються послуги підрозділами підприємства на основі вну­трішньовиробничої кооперації. Підрозділ-постачальник виступає тут як продавець, а підрозділ-одержувач — як покупець.

Трансфертні ціни на основі ринкових цінзастосовуються тоді, коли існує конкурентний ринок відповідної продукції (напівфаб­рикатів), виробнича залежність підрозділів не суттєва і за своїм статусом вони мають право вступати у зовнішні відносини купівлі-продажу, тобто є суб'єктами ринку.

Ц_т=Ц_р- Ц_р, (2.4)

де Ц_т — трансфертна ціна; Ц_р— ринкова ціна; Ц_р — знижка ринкової ціни згідно з економією витрат наодиницю продукції при її внутрішній передачі порівняно з рин­ковим оборотом.

Трансфертні ціни на основі витратвстановлюються за відо­мою формулою

Ц_Т=С₀+П_Ц, (2.5)

де С₀ — витрати на одиницю продукції;

Пц — прибуток у складі трансфертної ціни.

Договірні трансфертні ціниформуються спільно підрозділами, які поставляють і одержують продукцію, в процесі переговорів. Такі ціни можуть базуватись як на основі ринкових цін, так і витрат, але ч урахуванням інтересів партнерів

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. II. Поняття соціального процесу.
3. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. А/. Поняття про судовий процес.
6. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
11. Алгоритм розв’язання задачі
12. Алгоритм розв’язання розподільної задачі

Переглядів: 960