• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання

Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як певну проблему. Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди має проголошувати щось вагоме, нове. Виступ має бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть.

Оратор повинен ґрунтовно володіти основними аспектами проблеми. Той, хто виступає перед аудиторією, має бути освічений в галузі знання, яку пропонує увазі своїх слухачів. Поверховість і малоерудованість одразу помітні, й довіри в аудиторії такий оратор не викликає. Вам, як майбутнім фахівцям у галузі будівництва і архітектури, слід віртуозно володіти мистецтвом публічних виступів як важливого засобу комунікації переконання, адже…………

Зараз в Україні існує нагальна потреба відновлення національних риторичних традицій - традицій публічного мовлення - в суспільно-політичній, науковій, професійній та інших сферах.

Розрізняють такі види публічного мовлення:

1) соціально-політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);

2) академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);

3) судове (звинувачувальна та захисна промова);

4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);

5) церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).

У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.

Доповідь- це значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції. У доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо.

Різновиди доповіді:

· Ділова – це офіційне повідомлення про шляхи вирішення окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

· Політична – у ній з’ясовується сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

· Звітна – у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

· Наукова – яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень.

Промова - це невеликий (до 10-15 хв) усний виступ, звернений до широкого загалу, що має на меті висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб - і зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка, переконлива, емоційно насичена.

Основні різновиди промов:

· інформаційна

· розважальна

· агітаційна

· вітальна (ВІДЕО 1хв. - Святослав Вакарчук вітає студентів)

Виступ у дискусії - це лаконічний (до 2-5 хв.), чітко аргументований виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах, нараді, семінарі, науковій конференції тощо.

Основні риси виступу:

· полемічність (який синонім до слова полеміка? дискусія)

· стислість (стислість – ознака високої культури. Факти з цього приводу: 1. Жителі одного з племен Індонезії дозволяють оратору говорити стільки, скільки він простоїть на одній нозі. 2. У Древній Греції на столі голови стояв водяний годинник. З останньою краплею промова голови завершувалася. 3. У парламенті Данії стіл голови обладнано кнопкою: якщо оратор переступав регламент, голова натискав кнопку і кафедра з оратором поволі опускалася під підлогу. А українська народна мудрість каже «Хто багато говорить, той врешті скаже дурість»).

· точність і чіткість формулювань.

Особливості публічного мовлення пов’язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу - атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане. Ми повинні пам’ятати, що впливає на слухачів не лише зміст промови, але й психологічний образ самого оратора. Його інтелект, освіченість, духовність, емоційна сфера. В ораторі поєднуються якості вченого, актора, громадського діяча, педагога, ділової людини. Оратор-підприємець повинен уміти сказати:

· Про гарне – із захопленням.

· Про щастя – з радістю.

· Про мужність – із захватом.

· Про горе – співчутливо.

· Про негідне – з обуренням.

· Про справу – з розумінням.

Так виступити оратор зможе, якщо він «панує на трьох плацдармах».

· Перший плацдарм – володіння матеріалом.

· Другий плацдарм – володіння аудиторією.

· Третій плацдарм (як ви думаєте? Який?) – найскладніший - володіння самим собою.

Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов’язаних із його поведінкою:

- природність, позбавлена штучності;

- доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;

- зосередженість, серйозність оратора;

- глибока внутрішня переконаність;

- відповідна інтонація, міміка, жести. До речі, чим талановитіший оратор, тим стриманіші його жести.

- Доречне застосування гумору, адже мова без гумору, що їжа без солі.

Способи підготовки до публічного мовлення

Вибір способу підготовки до публічного виступу залежить від багатьох чинників: досвіду оратора, складності теми, ситуації мовлення, рівня володіння матеріалом, специфіки аудиторії тощо. Окреслимо основні етапи підготовки до виголошення публічного виступу (залежно від вищеназваних чинників підготовка може бути завершена на будь-якому етапі):

1) обдумування теми;

2) підбір матеріалів, літератури, ілюстрацій тощо, опрацювання їх (підготовка виписок - цитат із зазначенням джерела; укладання конспекту (дослівного, реферативного або комбінованого);

3) систематизація матеріалу;

4) складання плану виступу або розгорнутого плану, який містить ключові слова, цифрові дані, дати, власні назви, складні для запам’ятовування;

5) написання тез виступу - найважливіших положень, які мають бути обґрунтовані, доведені, проілюстровані;

6) написання повного тексту виступу;

7) коригування написаного тексту:

- довгі речення слід замінити короткими або поділити;

- вставити риторичні запитання, які збагатять інтонацію, пожвавлять виклад, змусять стежити за ходом думки;

- смислові зв’язки між частинами промови треба виразити словами: по-перше..., по-друге..., з одного боку..., а з другого..., отже..., таким чином...;

- потрібно постійно називати предмет думки;

- слід визначити, де потрібні паузи;

- увести в текст звертання до слухачів;

8) пробне читання промови вголос;

9) виголошення промови.

Як приклад публічного виступу пропоную подивитися відеосюжет, який ми проаналізуємо під час практичного заняття. Під час перегляду в зошитах, розділивши аркуш на дві частини, як це ми робимо під час практичних занять, запишіть плюси і мінуси виступу. (перегляд відеофільму про Ліну Костенко ) 5хв.

Домашнім завданням до наступного практичного заняття із зазначеної теми буде підготувати короткий виступ, що буде стосуватися проблем вашого фаху. Для підготовки скористайтеся рекомендаціями Ф.Прокоповича щодо складання промов.

Читайте також:

1. А ви слідуєте цім правилам, коли виступаєте публічно?
2. Антиколоніальні виступи в 30-х роках.
3. Антиколоніальні виступи в Індії 1945-1946 років і поділ колонії на два домініони.
4. Аргументація як раціональна частина комунікації.
5. Архітектурні посередники мають матеріальну основу. Вони закріплюють реальний стик - соціально важливий, функціонально насичений, домінуючий у ландшафті, візуально активний.
6. Бази даних як засіб зберігання й обробки інформації
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Болонська конвенція як засіб створення зони європейської вищої освіти.
9. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
10. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.
11. Болонський процесс як засіб інтеграції у вищу освіту європейських країн.
12. В «Листах про віротерпимість» він твердить, що держава не повинна втручатися в релігійні переконання своїх громадян, вимагаючи від них лише виконання громадянських обов'язків.

Переглядів: 6810