• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Документальне оформлення оприбуткування цінностей

ОЗ-8

7 1

Урнал рдер 4

ОЗ-6 6

ОЗ-7

Інвентарний список основних засобів ОЗ-9

Інвентарна картка обліку основних засобів

Регістри синтетичного обліку

Акти на списання основних засобів ОЗ-3, ОЗ-4

Акт приймання-здачі

відремонтованих, 4 5 реконструйованих

та модернізованих об’єктів ОЗ-2

Розрахунок амортизації 6

основних засобів ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16

Картка обліку руху основних засобів

7 Звітність

5

заповнення документів звіряння даних у відповідних документах

1 – здійснення записів в інвентарні картки (заведення або вилучення карток) при надходженні (вибутті) об’єктів основних засобів;

2 – здійснення записів в інвентарні списки про надходження (вибуття) основних засобів;

3 – реєстрація інвентарних карток в їх описі;

4 – відображення проведених ремонтів в інвентарній картці, а якщо у результаті ремонту (реконструкції, модернізації) збільшується вартість відповідного об’єкта, то це слід відобразити в розрахунках амортизації;

5 – на підставі складених актів та розрахунків амортизації заповнюють регістри синтетичного обліку;

6 – за даними інвентарних карток та розрахунків амортизації в кінці місяця заповнюють картку обліку руху основних засобів;

7 – у кінці звітного періоду за даними карток обліку руху основних засобів та регістрів синтетичного обліку заповнюють звітність.

Рис. 4.2. Загальний порядок документування операцій руху основних засобів.

4.1.2. Організація обліку нематеріальних активів

Для правильності організації обліку нематеріальних активів у наказі про облікову політику слід передбачити наступні положення:

· порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;

· термін корисного використання;

· порядок та метод нарахування амортизації; · затвердження правил документообігу;

· порядок організації аналітичного обліку і перелік осіб, які б відповідали за збереження нематеріальних активів (інформації);

· періодичність проведення інвентаризації.

Порядок визначення, складу, оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку й звітності реґламентований П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», де наведено їх основні ознаки: відсутність матеріально-речової їх форми; використання протягом тривалого часу; здатність бути корисними підприємству.

Нематеріальні активи, які виготовляють власними силами підприємства, відображають в обліку лише тоді, коли є можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання, можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу, інформація для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальні активи перестають відповідати цим критеріям, то всі витрати, що були у зв’язку з їх придбанням чи створенням, визнають як витрати звітного періоду, протягом котрого вони були здійснені без визнання їх у майбутньому нематеріальними активами.

Оскільки особливою ознакою нематеріальних активів є відсутність матеріальної форми, важливого значення набуває документ, що ідентифікує, тобто підтверджує існування об’єкта нематеріальних активів. Так, наприклад, право на винахід, корисні моделі, промислові зразки підтверджують відповідними патентами та ліцензійними договорами. Підтвердженням права на товарний знак є свідоцтво або договір уступки, зареєстрований належним чином. Геологічну та іншу інформацію про надра подають у вигляді геологічних звітів, карт тощо.

Що ж стосується ноу-хау, то підприємство повинно мати повний вербальний або винахідний опис.

Документальне оформлення в обліку надходження нематеріальних активів залежить від того, створені вони силами підприємства (або сторонніми спеціалістами згідно з договором підряду) чи придбані в інших юридичних або фізичних осіб. У першому випадку право власності повинно бути підтверджене документами, що засвідчують проведення і завершення робіт зі створення даного об’єкта нематеріальних активів. Це можуть бути акти приймання-здачі результатів робіт або акти передачі виконуваних замовлень.

Якщо ж нематеріальні активи придбані в інших осіб, то факт передачі підприємству прав на них необхідно підтверджувати договором передачі прав, до якого додають акти приймання-передачі матеріальних носіїв, що містять об’єкти інформації.

1) такі, що підтверджують факт створення цих активів, наприклад кошториси витрат;

4) акти приймання-передачі для обліку введення об’єктів в експлуатацію; 5) протоколи визначення термінів корисного використання об’єктів ноу-

хау.

4.2. Організація обліку запасів

Основними завданнями організації обліку запасів на підприємстві є:

· контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей;

· контроль за збереженням запасів;

· відповідність складських запасів нормативам; · раціональна оцінка виробничих запасів;

· розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

· виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів та визначення первісної їх вартості;

· контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації; · встановлення методології обліку затрат на виробництво і

калькулювання собівартості продукції протягом року; · реґламентування складу собівартості продукції;

· забезпечення своєчасного документального оформлення руху продукції – надходження її на склади (випуску з виробництва) і відправлення покупцям;

· відображення операцій випуску, відвантаження і реалізації продукції в регістрах поточного обліку;

· контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції, номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;

· фіксація позавиробничих витрат, що пов’язані зі збутом продукції, та контроль за їх обсягом і складом;

· отримання точних даних про кількість та якість випущеної продукції і даних про кількість та вартість відвантаженої продукції, а також довідок про залишок готової продукції на складах і контроль за відповідністю фактичних залишків обліковим даним.

Для досягнення цих завдань необхідно перш за все розробити на підприємстві інструкції з обліку виробничих запасів, норми їх витрачання та раціонально організувати складське господарство.

Для організації обліку запасів наказом про облікову політику треба передбачити наступні положення:

· метод оцінки та списання виробничих запасів;

· порядок визначення первісної вартості запасів та перелік витрат, що не включають до неї;

· порядок відображення в обліку запасів, що не дадуть підприємству економічної вигоди в майбутньому;

· порядок обліку випуску готової продукції;

· документообіг руху запасів на підприємстві.

Порядок визначення запасів залежить від специфіки підприємства, оскільки на підприємствах різних видів і галузей відповідно до функцій, які виконують запаси, вони можуть мати різне призначення. Наприклад, для підприємства, яке виготовляє обладнання, воно є продукцією, а для підприємства, що придбає такі об’єкти з метою експлуатації (виготовлення продукції) – це основні засоби. Тому згадані об’єкти на підприємствах визначатимуть по-різному.

Оцінка запасів впливає на достовірність фінансових результатів, тому вона є важливою передумовою організації їх обліку (табл. 4.5).

Таблиця 4.5 Порядок оцінки запасів

Щодо методу списання виробничих запасів, то він визначається насамперед ціновою політикою підприємства (рис.4.3).

Методи оцінки запасів, що вибули

Рис. 4.3. Методи оцінки вибуття запасів

4.2.1. Документування операцій із руху запасів

Керівник підприємства розпорядчим документом визначає перелік посадових осіб, яким надане право підписувати документи на отримання і відпуск зі складів матеріалів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.

Від правильно організованого первинного обліку запасів залежить правильність списання їх вартості на виробництво. Тому структура документообігу з обліку запасів має забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для оперативного управління рухом запасів.

Для забезпечення первинного обліку запасів передбачено такі документи (табл.4.6).

Таблиця4.6 Первинні документи з обліку виробничих запасів

Для отримання матеріалів зі складу постачальника або транспортної організації уповноваженій особі видають відповідні лист (рахунок, договір або інший документ) і доручення (типові форми № М-2 і М-26).

Доручення виписують згідно з інструкцією «Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних доручень на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 p. № 99, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 12.06.1996 p. за № 293/1318, зі змінами і доповненнями.

Доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей видають тільки посадовій особі, яка працює на підприємстві. Підписують доручення керівник підприємства та головний бухгалтер. Заборонено видавати доручення на отримання цінностей працівникам, які не відзвітувалися за раніше отриманими дорученнями. Доручення на отримання цінностей від постачальників видають довіреній особі під розписку і реєструють у журналі реєстрації доручень.

Термін дії доручення встановлюють залежно від можливості отримання і вивезення товарно-матеріальних цінностей, проте він не може перевищувати 10 днів.

Доручення залишається на підприємстві, що відпустило товар. Одержувачу матеріальних цінностей видають супровідний товарний документ (ТТН, накладну тощо). У разі часткового відпуску товарно-матеріальних цінностей на кожен відпуск складають накладну із зазначенням на ній номера доручення і дати його видачі. У цьому випадку один примірник накладної передають одержувачу цінностей, а інший додають до доручення, що залишилося в постачальника, і використовують для спостереження й контролю за відпуском цінностей згідно з дорученням, а також для розрахунків з одержувачем.

Особа, якій видано доручення, зобов’язана не пізніше наступного дня після кожного випадку постачання на підприємство отриманих за дорученням цінностей, незалежно від того, одержані товарно-матеріальні цінності за дорученням повністю чи частково, представити працівникові підприємства, який виписує і реєструє доручення, документ про отримання товарно-матеріальних цінностей та їх здавання на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані доручення повертають працівникові підприємства, який виписує і реєструє доручення, не пізніше наступного дня після закінчення терміну дії доручення.

Про використання доручення або повернення невикористаних доручень у журналі їх реєстрації роблять відмітку про номери документів (накладних) на отримані цінності або про дату повернення доручення.

Якщо не встановлено розбіжностей у кількості та якості, матеріали комірник оприбутковує за одним із двох варіантів: проставлянням штампа безпосередньо на документі постачальника або виписуванням прибуткового ордера на фактично прийняту кількість цінностей.

Цінності на підприємстві приймають за кількістю і якістю.

Приймання матеріальних цінностей за кількістю – це визначення точної кількості запасів, що надійшли, та їх відповідності даним, які містяться у транспортних, супровідних, розрахункових документах (пакувальні листи, накладні, рахунки тощо). Його здійснюють, як правило, суцільним

підрахунком одиниць, міри і маси цінностей у даній партії (за винятком товарів у фабричній упаковці). Перевіряти матеріальні цінності можна і вибірково.

Приймання матеріальних цінностей за якістю – це визначення їх якості за встановленим зразком, перевірка комплектності (наявності всіх предметів, що входять у даний комплект), відповідності тари, упаковки і маркування встановленим вимогам, а також даним супровідних документів (сертифікат якості, санітарний сертифікат або їх засвідчені копії тощо). Як правило, проводять суцільну перевірку якості та комплектності товарів, однак, якщо договором передбачено, то можлива і вибіркова перевірка.

У разі виявлення недостачі цінностей, невідповідності якості, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним у супровідних документах, подальше приймання товару зупиняють. Про виявлені недостачу і порушення якості продукції складають акт, що є юридичним документом для виставлення претензій постачальнику.

При відсутності розбіжностей між фактично прийнятою кількістю, зазначеною в документах постачальника, оприбуткування матеріалів доцільніше за все оформляти проставлянням на документі штампа зі вмістом тих самих реквізитів, що й у прибутковому ордері.

На однорідні вантажі у великій кількості (руда, вапняк, вугілля, пісок, камінь бутовий, щебінь та ін.), що надходять від того самого постачальника кілька разів протягом дня, допускають складання прибуткових ордерів у цілому за день. При цьому на кожне окреме приймання матеріалів протягом дня роблять відповідні записи на звороті ордера, що в кінці дня підраховують і загальним підсумком заносять до прибуткового ордера.

У разі перевезення вантажів автотранспортом матеріалів, які надійшли на підприємство, приймають на підставі товарно-транспортних накладних, що служать підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у відправників вантажу й оприбуткування їх у вантажоодержувачів, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Товарно-транспортна накладна (далі – ТТН) є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.

Порядок оформлення ТТН установлено п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 p. № 363, зі змінами і доповненнями. ТТН виписує відправник вантажу – не менше чотирьох примірників. Усі примірники ТТН засвідчують підписом, а за необхідності – і печаткою (штампом) відправника вантажу. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі ці примірники.

Перший примірник ТТН залишається у відправника вантажу, другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій та четвертий примірники передають перевізнику.

Якщо в ТТН нема змоги перерахувати всі найменування вантажу, до такої накладної відправник вантажу додає документ довільної форми із зазначенням відомостей про вантаж. У цьому випадку в ТТН указують, що до неї доданий як товарний розділ документ, без якого ТТН є недійсною і не може бути використана для розрахунків з відправником вантажу.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезень вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства транспорту і Міністерства статистики України від 07.08.1996 p. № 228/253 (далі – Інструкція № 228/253), передбачала, що типові форми єдиної первинної транспортної документації, а саме ТТН (форма № 1-ТН), подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному повідомленні (форма № 1 (міжнародна), подорожній лист вантажного автомобіля (форма № 2, що діє в межах України), талон замовника (форма № 1-ТЗ) є документами суворої звітності.

Однак відповідно до повідомлення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 07.03.2000 p. дію Інструкції № 228/253 припинено, отже, починаючи з 07.03.2000 p., перераховані документи не є документами суворої звітності й не вимагають обліку як бланки суворої звітності.

Прийомні акти та прибуткові ордери на оприбуткування матеріальних цінностей треба складати, як правило, в день їх надходження.

Якщо матеріальні цінності надходять в одній одиниці виміру, а витрачають їх в іншій, то оприбуткування, зберігання і відпуск необхідно відображати в усіх документах одночасно у двох одиницях виміру.

При дрібних купівлях матеріалів за готівку (наприклад, канцелярських товарів) підзвітна особа зобов’язана здати матеріали на склад, а комірник повинен поставити на рахунку постачальника дату, номер прибуткового ордера і підпис.

У деяких випадках (коли окремі партії матеріалів перебувають у процесі технічного приймання, лабораторного випробування або при відмові від акцепту рахунка) матеріали приймають на тимчасове відповідальне зберігання. Такі матеріали має вчасно зареєструвати завідувач складу (комірник) у спеціальній книзі з розподілом їх на «матеріали, що очікують приймання», «матеріали, що перебувають на тимчасовому відповідальному зберіганні», а всередині цих груп – за окремими партіями матеріалів, що зберігаються на складах відокремлено і до з’ясування результатів приймання не можуть бути витрачені.

Оформлення операцій з внутрішнього переміщення матеріалів Переміщення матеріалів з одного складу на інший або до комори даного

підприємства слід оформляти накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) або лімітними картками.

Здавання цехами і дільницями на склад матеріальних цінностей, виготовлених або перероблених ними, також необхідно оформляти виписування накладних на внутрішнє переміщення матеріалів. Такими ж накладними оформляють операції зі здавання цехами на склад або до комори цеху з виробництва залишків невитрачених матеріалів (якщо вони раніше були отримані за вимогою), а також зі здавання відходів від виробництва продукції, від браку, від ліквідації основних фондів, розбирання тимчасових споруд тощо. Усі ці матеріали оприбутковують на складі на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11).

Матеріали, які прийняв зі складу представник цеху (дільниці, лабораторії), необхідно повністю здати до комори, що має бути підтверджено розпискою комірника (виконроба, майстра) у документах.

Для зменшення кількості первинних документів внутрішнє переміщення матеріалів між базисними складами та цеховими коморами можна оформляти безпосередньо на картках складського обліку. При цьому одержувач розписується в картці того, хто відпустив матеріал, а той, хто відпустив, – у картці одержувача, в якій указують ліміт відпуску на місяць.

Відпускати матеріали як давальницьку сировину іншим підприємствам можна за наявності відповідного договору або угоди.

Передачу матеріалів у переробку оформляють накладною, в графі якої «Підстава відпуску» обов’язково має бути зазначено: «Передача давальницької сировини в переробку на підставі договору № __ від «__» _____ 200 _ p.»

Оприбутковують готову продукцію, виготовлену з давальницької сировини, за накладною, в якій окремим рядком зазначають вартість давальницької сировини, а також вартість послуг з переробки цієї сировини.

Читайте також:

1. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
2. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
3. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
4. Аудит основних засобів, нематеріальних активів та матеріальних цінностей
5. Банк приймає до оплати вимога-доручення від платника протягом 20 календарних днів із дати оформлення його одержувачем.
6. Вантажна митна декларація як основний документ при здійсненні митного оформлення вантажів
7. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК УМОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СУБ’ЄКТА З ПСИХОЛОГІЧНИМИ ЗАХИСТАМИ
8. Види бойових документів і вимоги до їх оформлення
9. Види бойових документів і вимоги до їх оформлення
10. Визначення величини одноденних витрат окремих видів матеріальних цінностей (у натуральному і грошовому виразі).
11. ВИМОГИ ДЕРЖСТАНДАРТУ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ.
12. Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання

Переглядів: 3386