Визначення величини одноденних витрат окремих видів матеріальних цінностей (у натуральному і грошовому виразі).

На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).

Встановлення норм запасів за окремими видами матеріальних цінностей (у днях).

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), метод прямого рахунку та коефіцієнтний.

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає аналіз наявних необоротних активів із наступним коригуванням їх окремих елементів. Тобто: вивчаємо – аналізуємо – коректуємо.

Метод прямого рахунку— це розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів. У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.

При використанні методу прямого розрахунку передбачені такі етапи роботи:

Норма запасу в днях – це кількість днів роботи підприємства, на яку необхідно створити запас матеріалів для забезпечення безперервності виробничого процесу.

Транспортний запас створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Поточний запас створюється для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу приймається у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Підготовчий (технологічний) запас створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин).

3. Визначення нормативу оборотних коштів по кожній статті в грошовому вираженні,якийпроводиться шляхом множення одноденних витрат у грошовому вираженні на норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу або загальної потреби в оборотних коштах по підприємству – шляхом сумування часткових нормативів по окремим статтям.

5. Визначення норм і нормативів за окремими статтями оборотних коштів в розрізі окремих підрозділів підприємства, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом декількох років, якщо істотно не змінюються умови виробництва, постачання і збуту, розрахунку та інші.

Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються відповідно до змін в цьому періоді умов діяльності підприємства, що впливають на величину цих коштів.

При коефіцієнтному методі визначення загальної потреби підприємства в обігових коштах, норматив обігових коштів, розрахований методом прямого розрахунку ділиться на дві частини.

До першого відносяться нормативи, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершена виробництво і готова продукція (виробничий норматив).

У другу частину включаються ті статті нормованих активів, по яких потреба в коштах прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: нормативи по запасних частинах для ремонтів устаткування, МШП, витратах майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується пропорційно до росту виробничої програми в планованому році. Невиробничий норматив обігових коштів збільшується у половинному розмірі від росту виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планованого (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних коштів.

4. Показники ефективності використання оборотних коштів

До основних показників, що характеризують ефективність використання оборотних активів підприємства, належать:

- коефіцієнт оборотності оборотних активів;

- коефіцієнт завантаження (або закріплення) оборотних активів;

- тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотностіє результат діленнявартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує скільки оборотів здійснюють оборотні кошти за рік. Цей коефіцієнт водночас показує суму реалізованої продукції на одну гривню оборотних засобів.

Прискорення оборотності оборотних коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю постійних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт завантаження – показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.	\|	Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.