Порівняти прибутковість продуктів.

На слайді наведено приклад такого аналізу багатьох продуктів. З нього видно, як обчислюють маржу на покриття по кожному з чотирьох продуктів, віднявши змінні витрати на кожну одиницю продукції від її реалізаційної ціни. Визначивши цю маржу, можна зробити паузу і відповісти на запитання: "Що робити з кожним з цих продуктів"?

Продукти C і D мають негативну маржу на покриття. Це означає, що вони не роблять жодного внеску в покриття постійних витрат. Більше того, вони не покривають навіть змінних витрат. Отже, чим більше продуктів C і D виробляє підприємство, тим більших збитків воно зазнає.

Якщо не вдається негайно скоротити змінні витрати на одиницю продукції, або якщо неможливо різко підвищити ціну, виробництво продуктів C і D слід припинити. Продукти А і В, з іншого боку, мають позитивну маржу, і їх виробництво необхідно продовжувати, хоча варто ще раз проаналізувати існуючу ціну на ці продукти та їх структуру витрат.

Як і для однопродуктових підприємств, для компаній, що виробляють багато продуктів, головною є умова, що загальна маржа всіх продуктів має перевищувати загальний обсяг постійних витрат, що дозволить підприємству отримати прибуток.

Користуючись цифровими даними з попереднього слайду, можна провести такий аналіз по кожному з чотирьох продуктів. Спочатку помножте кількість одиниць проданої продукції на відповідну маржу на покриття. Потім, склавши отримані цифри, визначте загальну маржу на покриття і відніміть від неї постійні витрати, що в результаті дасть прибуток підприємства в цілому. Цю процедуру показано в лівій колонці на слайді.

В цьому випадку загальна сума постійних витрат становить 200 грв, загальна маржа на покриття - 110 грв, а чистий збиток - 90 грв. Ліквідація такого значного дефіциту має бути завданням номер один для керівництва компанії. Якщо ж підприємство виконало попередню рекомендацію і зняло з виробництва продукти C і D, загальний розмір маржі на покриття становитиме 170 грв., що зменшить чистий збиток до 30 грв. Для того, щоб компанія стала прибутковою, потрібні деякі додаткові заходи, і першим рішучим кроком у цьому напрямку буде практичне застосування моделі змінних витрат.

І нарешті, порівнюючи прибутковість різних продуктів, доцільно визначати маржу на покриття у відсотках, а не в гривнях.

В прикладі, наведеному на слайді, продукт Y має вищу маржу на покриття, ніж продукт Х (відповідно, 55 грв і 50 грв). Але якщо збільшити обсяг продажу продукту Х на 1 млн. грв., маржа на покриття зросте на 280 тисяч грв, в той час як за такого ж росту обсягів продажу продукту Y його маржа зросте лише на 240 тисяч грв. Таким чином, виробництво продукту Х є більш прибутковим, ніж виробництво продукту Y.

Найпростіше цю різницю можна показати за допомогою коефіцієнта маржі на покриття. Коефіцієнт маржі продукту Х становить 28%, а продукту Y 24%. Отже, коли зміна обсягів продажу визначається в гривнях, а не в кількості одиниць продукції, коефіцієнт маржі на покриття може бути дуже корисним. Тому при аналізі асортименту продукції доцільно, мабуть, навести обидва значення маржі.

З цим модулем пов`язаний приклад запровадження системи аналізу змінних витрат на одному з українських підприємств, та як це вплинуло на роботу підприємства. Перегляньте цю історію успіху і подумайте, яким чином можна запровадити подібну систему на вашому підприємстві. Цю історію можна також використати як приклад для заохочення інших працівників підприємства до участі в реформуванні систем звітності та обліку витрат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слайд 1	\|	Аналіз собівартості продукції: метод поглинання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.