• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційної культури на вітчизняних підприємствах

Рис. 9.3. Результати соціологічних досліджень щодо формування та розвитку

Рис 9.2. Цілі, передумови, компоненти та інструменти організаційної культури

Рис. 9.1. Складові організаційної культури

Організація не може бути ефективною, якщо вона не буде адаптуватися до зовнішнього середовища, пристосовуватися до його змін розробляти найбільше ефективні методи реагування. З іншого боку, ми не зможемо говорити про організацію, якщо вона не буде створювати свого власного внутрішнього простору, особливої внутрішньої організаційної атмосфери і вирішувати задачі внутрішньої інтеграції (створення цілісності). Саме організаційна культура фіксує основні задачі організації по зовнішній адаптації і внутрішній інтеграції.

Необхідно відмітити головні компоненти організаційної культури, а саме: культуру управління, культуру виробництва, культуру зовнішніх відносин, підприємницька культуру, екологічна культуру та культуру відносин з акціонерами. На рис. 9.2. показані складові організаційної культури, а також її цілі, передумови та інструменти.

Організаційна культура складається з комплексу взаємопов’язаних факторів (досвід минулий та нинішній, структурні та соціально-психологічні, національно-культурні характеристики, а також погляди, цілі, потреби та цінності людей, що працюють в організації). Останніми роками в менеджменті велика увага приділяється категорії «цінностей, що поділяються». До них відносять основні філософські ідеї та положення, що прийняті в тому чи іншому підприємстві й становлять основу організаційної культури [1, с. 83].

На жаль, в українських наукових і ділових колах єдиної думки про організаційну культуру і її значення поки ще немає. Також ми не можемо назвати повномасштабних вітчизняних досліджень, присвячених її впливу на життєдіяльність підприємств. Але Україна — досить молода держава, і тому, описуючи ці процеси в нашій країні, можна опиратися лише на певні вибіркові дослідження.

Керівники вітчизняних підприємств вже здобули розуміння та певний досвід щодо впровадження організаційної культури. Роботи соціологів свідчать, що більшість з них визнають необхідність або навіть намагаються впроваджувати організаційну культуру на своїх підприємствах (рис. 9.3).

Досліджуючи дану проблематику, слід враховувати особливості українського менталітету, суспільної свідомості й психології, які завжди впливали на наше економічне середовище й економічну культуру. Велике значення в цьому контексті має, як зазначають дослідники, національний характер. Будучи важливою складовою будь-якої національної культури, зокрема організаційної, він є не стільки сукупністю психологічних явищ, скільки буттям, формою народної самосвідомості. Соціально-економічний розвиток суспільства також зазнає його впливу, оскільки він залежить від стану соціуму, держави, можливостей людини реалізувати свої права [1, с. 85; 3, с. 104].

Для того, щоб ефективність удосконалення організаційної культури мала позитивний результат, необхідно змінити вектори організаційної культури в інший напрямок, тобто до відносин та компетенцій персоналу в товаристві (рис. 9.4). При такій зміні можливо буде застосовування внутрішніх положень підприємства, які не суперечать інтересам працівників. Але прийняття таких положень та норм буде здійснено лише за умови розуміння власниками товариства, які мають повноваження розподілу прибутку, необхідності інвестування його частини в розвиток персоналу.

Максимальної продуктивності вдається досягти лише тоді, коли люди усвідомлюють не тільки, скільки вони одержать за свою працю, але й заради чого вони працюють.

Для зміни і удосконалення організаційної культури необхідно скласти детальний план та обґрунтування шляхів його реалізації [4, с. 56]. На нашу думку, доцільно виділити наступні напрями удосконалення організаційної культури:

1. Створення місії й завдань організації.

2. Введення системи бонусної премії для працівників підприємства.

3. Введення погодинної оплати праці для працівників підприємства.

4. Зміна оплати праці лінійних керівників.

5. Створення технології підбору й адаптації персоналу.

6. Децентралізація керування (делегування більших повноважень лінійним керівникам).

7. Організація розвиваючих занять для керівників.

8. Створення на об'єктах інформаційних стендів.

9. Організація занять для працівників підприємства.

10. Організація щотижневих зборів для адміністрації підприємства.

11. Організація щоденних робочих зборів на об'єктах.

12. Організація загальних зборів по підприємству.

існуюча культура бажана культура

Читайте також:

1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
3. Амстердам, Дельфт — осередки культури Нідерландів
4. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
5. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
6. Атрибутивні ознаки і властивості культури
7. Аудит на підприємствах з комп’ютеризованим бухгалтерським обліком
8. Братства та їх роль в розвитку української культури.
9. Варни і касти, їх роль у розвитку культури. Поширення буддизму та джайнізму.
10. Взаємозв’язок організаційної структури і стратегічних змін
11. Вибір слова – основа культури мовлення
12. Види і структура внутрішніх правовідносин у приватних аграрних підприємствах кооперативного і корпоративного типів.

Переглядів: 542