Поняття дипломатичної мови та дипломатичних документів.

Мова дипломатичних документів

Літературна мова і її найважливіші ознаки

Мова ділових паперів

конспект

Загальнонародна мова має два різновиди: літературна мова та діалектна.

Літературна мова – опрацьована, відшліфована, виплекана форма існування загальнонаціональної мови з усталеними для певного історичного періоду нормами, що обслуговує народ безвідносно до місця його проживання чи розселення.

Ознаки: - нормованість

- наддіалектний характер (не враховує діалекти)

- надтериторіальність (територія поширення необмежена)

- поліфункціональність

- стильова диференціація.

Мовна норма – сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.

Типи норм: - орфоепічні (правила літературної вимови)

- морфологічні (правила формотворення і словотворення)

- лексичні (правила слововживання)

- синтаксичні

- стилістичні.

Мовний стиль – сукупність мовних засобів, вибір яких визначається насамперед метою спілкування, змістом повідомлення, суспільною сферою спілкування.

Фактори, що визначають належність висловлювання до певного стилю:

- мета і завдання спілкування

- суспільна спілкування

- зміст повідомлення

- форма повідомлення (усна/письмова, монолог/діалог)

- індивідуальні особливості учасників спілкування

- відсутність чи наявність аудиторії.

Офіційний – службовий, посадовий, урядовий, формальний.

(конспект)

За Нікольсоном ділова мова – це:

1) мова офіційно-дипломатичних зносин, мови, на яких складаються дипломатичні документи, у тому числі міжнaродні договори. Це підстиль офіційно-ділового стилю літературної мови.

2) це сукупність спеціальних термінів, фраз, що складають загальноприйнятний дипломатичний словник.

3) це визначення стриманості, обережності під час розмови, що дозволяє дипломатам тa політикам говорити один одному різкі речі у ввічливій м’якій формі.

Призначення ДД:

1) для суспільної думки. Під час переговорів дозволяє зберегти спокійну конструктивну атмосферу.

2) дає можливість розпочати переговори з відносно сприятливих стартових позицій.

3) дозволяє при вирішенні питань кожній з сторін зберегти обличчя.

Офіційна мова конференіцій – мова, якою виступають доповідачі і видаються усі рішення конференції.

Робоча мова – нею ведуться протоколи.

Робочими мовами є лише декілька з офіційних, що скорочує витрати на публікацію документів.

ООН – 6 офіційних мов.

Коли доповідач виступає рідною мовою, він має своїми силами забезпечити переклад на одну з офіційних мов.

Дипломатичні представництва можуть вести листування на мові рідної країни, але найчастіше листування ведеться мовою країни перебування, або до оригіналів документу додаються переклади. Іноді листування може вестися третьою мовою.

Документи різних жанрів об’єднуються спільним поняттям – дипломатичні документи:

1) на основі єдиної для всіх них сфери функціонування – відповідних організацій та установ в Україні та за кордоном.

2) на основі виконуваних ними функцій.

Дипломатичні документи – це офіційні документи, державні папери. Велике значення має вибір документу. При виборі мають враховуватися зміст та призначення документу, традиції країни. Також необхідне достеменне знання проблеми. Будь-яка неточність применшує значення документу, а виправити вже відісланий документ неможливо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансова звітність	\|	Сучасні ДД, їх класифікація та коротка характеристика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.