Екологічна сертифікація. Екологічне ліцензування

Екологічне ліцензування (квота).Необхідність застосування такого адміністративного інструменту, як ліцензія (квота), обумовлена обмеженістю природних ресурсів планети, межами стійкості екосистеми і зростанням масштабів природокористування. Ліцензія (квота) є інструментом, який обмежує певний вид діяльності: обмеження обсягів продажів екодеструктивних благ, обсягів споживання природних ресурсів, викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище та ін..

Ліцензію (квоту) доцільно використовувати за необхідності жорсткого обмеження обсягів виробництва і споживання екодеструктивних благ, якщо такі інструменти, як податки, сертифікація, лізинг, не дають бажаного ефекту впродовж короткого терміну реалізації природоохоронних заходів. Безперечною перевагою ліцензії (квоти) є те, що ціну на блага при обмеженні обсягів споживання і виробництва можна залишити на попередньому рівні.

При зниженні обсягів споживання природних ресурсів і екодеструктивних благ зменшуються ризики виникнення ресурсних конфліктів завдяки збільшенню часу, впродовж якого можна буде користуватися цим ресурсом, а отже, з’являється більше часу на пошук нових технологій виробництва, нових джерел ресурсу для виробництва економічних благ.

Рис. 3.3 – Профіцит і дефіцит блага на ринку

Використовуючи інструменти ліцензування (квоти) з боку держави, можливе створення штучної ситуації дефіциту або профіциту екодеструктивних благ (рис. 3.3). Штучне створення таких ситуацій є лише інструментом, яким можливо попередити виробників і споживачів благ про обмеженість певного виду ресурсу, а отже, активізувати діяльність підприємств і споживачів до створення сприятливих умов розвитку екологічно чистих галузей економіки.

При державному регулюванні ціни (пряме встановлення ціни) і ліцензуванні обсягів виробництва з позиції законів попиту і пропозиції можливе виникнення чотирьох крайніх ситуацій на ринку екодеструктивних благ із становленням специфічних протиріч між державою, споживачами і виробниками благ:

- дефіциту блага при низькій ціні, за якої виникає ситуація конфлікту з приводу перерозподілу і володіння благами серед споживачів даних благ (дефіцит благ), і протиріччя з приводу адміністративно встановленої низької ціни між виробником та державою (низька рентабельність або збитковість виробництва);

- дефіциту блага при високій ціні, за якої виникає ситуація конфлікту з приводу перерозподілу і володіння благами серед споживачів даних благ (дефіцит благ) та між державою й споживачами (зниження добробуту населення);

- профіциту блага при низькій ціні, за якої виникає ситуація конфлікту між державою і виробниками з приводу низької ціни на благо та між виробниками з приводу розподілу ринку збуту;

- профіциту блага при високій ціні, за якої виникає ситуація конфлікту між державою і споживачами з приводу високої ціни на благо та між виробниками з приводу розподілу ринку збуту.

При досягненні штучного дефіциту товару чи ресурсу створюються підґрунтя до розгортання конфлікту з приводу розподілу та володіння даними ресурсами чи товарами. У цьому випадку з боку держави доцільно створити умови до пошуку замінників природних ресурсів для задоволення потреб у виробництві та споживанні необхідної для життєдіяльності людини продукції. Дефіцит ресурсів у цьому разі є одним із чинників, що стимулюють виробників до інвестицій, інновацій, пошуку нових джерел ресурсів виробництва і т. ін. Зняття штучно створеного конфлікту в цьому випадку можливе лише за умови існування передумов до розгортання екологічно чистого сектору економіки та НТП.

Створення штучного профіциту товару на ринку екодеструктивної продукції, з одного боку, спричинить зростання антропогенного тиску на навколишнє середовище, з іншого – прискорить час, коли необхідний ресурс на виробництво екодеструктивної продукції швидше вичерпається. Таким чином, ситуація дефіциту, а отже, і ситуація конфлікту стосовно розподілу та володіння необхідним ресурсом виникне раніше. Ситуація з профіцитом товару дає можливості державі швидко отримати необхідні фінансові ресурси до пошуку нових джерел ресурсів та розвитку науково-технічного потенціалу національної економіки.

Штучне створення ситуацій профіциту та дефіциту товару є лише інструментом, при використанні якого можливо попередити виробників та споживачів продукції про обмеженість певного виду ресурсу, а отже, активізувати діяльність підприємств та споживачів до створення сприятливих умов розвитку екологічно чистих галузей економіки.

Сертифікація екодеструктивної продукції.Система екологічної сертифікації скерована на здійснення контролю за якістю виробленої продукції, дотримання норм та вимог екологічної безпеки в процесі виробництва та споживання екодеструктивної продукції для уникнення шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я людей.

Метою екологічної сертифікації є стимулювання виробників до впровадження таких технологічних процесів і розроблення таких товарів, які найменшою мірою забруднюють навколишнє природне середовище і дають споживачеві гарантію безпеки продукції для його життя, здоров’я, майна та середовища проживання.

Механізм сертифікації продукції дозволяє покупцям вступати в нормальні торговельні відносини, укладати контракти з упевненістю, що продукція відповідає належному стандарту на неї.

Системи сертифікації діють на національному, регіональному та міжнародному рівнях. Розрізняють також державні (урядові) та недержавні (неурядові) системи сертифікації.

Сертифікацію продукції можна проводити окремим підприємством (самосертифікація), яке при цьому випускає сертифіковані вироби з підтвердженням їх відповідності вимогам певних національних або міжнародних стандартів.

Більш поширеною є національна сертифікація, за якою підприємства тієї чи іншої галузі промисловості випускають продукцію відповідно до вимог, визначених національними або міжнародними стандартами. Система національної сертифікації передбачає, як правило, встановлення на державному рівні органів, які здійснюють нагляд за якістю продукції, що випускається (так звана сертифікація за участі третьої сторони), а також участь у системі дослідних лабораторій і лабораторій метрологічного забезпечення.

У багатьох випадках, особливо для потенційно небезпечної продукції, держава та споживач повинні бути впевнені, що її вироблено відповідно до вимог нормативних документів і з прийнятним на сучасному етапі світової практики рівнем безпеки. Для цього встановлюють процедуру оцінювання відповідності, яка у загальному випадку передбачає визначення характеристик продукції, встановлення їх відповідності прийнятому рівню безпеки (сертифікація, декларація про відповідність), реєстрацію, акредитацію та інспектування.

Сертифікація є основою державного регулювання безпеки товарів та послуг. Ефект від проведення сертифікації передусім має соціо-еколого-економічний характер. У соціальній сфері сертифікація забезпечує захист здоров’я і життя населення, підвищення стандартів якості життя населення, в екологічній – є важливим елементом системи охорони навколишнього середовища. Важливим економічним результатом сертифікації, регулювання безпеки і якості продукції (процесів, робіт, послуг) є більш повне задоволення потреб пересічного громадянина в якісній продукції, зниження витрат споживання або витрат на продукцію, збільшення збуту і, як наслідок, збільшення прибутку виробника та економія витрат споживача. На рівні суспільства у цілому здійснення сертифікації виявляє себе у вигляді зростання надходжень до державного бюджету за рахунок збільшення податкової бази і надходжень зборів за проведення процедури сертифікації, а також зменшення витрат держбюджету у зв’язку зі скороченням коштів, що виділяються на охорону здоров’я та охорону навколишнього природного середовища.

Необхідно зазначити, що при використанні відновлювальних природних ресурсів доцільно використовувати сертифікацію поряд із ліцензіями (квотами) для регулювання темпів споживання та відновлення природних ресурсів. При виданні сертифікатів на управління системами якості навколишнього природного середовища, ресурси якого використовуються в господарській діяльності підприємства, необхідно одночасно видавати ліцензії, за допомогою яких обмежується обсяг використання ресурсів на такому рівні, який би дозволяв повністю відновлювати природні ресурси. У такому разі доцільно визначити природний темп відновлення природних ресурсів, що має перевищувати або дорівнювати темпу використання даного ресурсу. Такі умови використання відновлювального природного ресурсу повинні закріплюватися у відповідних сертифікатах та ліцензіях на використання природних ресурсів.

Ефекти від проведення сертифікації:

ž у соціальній сферісертифікація забезпечує захист здоров'я і життя населення, підвищення стандартів якості життя населення;

ž у екологічній– є важливим елементом системи охорони навколишнього природного середовища.

ž у економічній– забезпечення безпеки і якості продукції (процесів, робіт, послуг), повнішого задоволення потреб пересічного громадянина в якісній продукції, збільшення збуту і, як наслідок, збільшення прибутку виробника і економія витрат споживача.

ž на рівні суспільствав цілому здійснення сертифікації забезпечує зростання надходжень до державного бюджету за рахунок збільшення податкової бази і надходжень зборів за проведення процедури сертифікації, а також зменшення витрат держбюджету, у зв'язку із скороченням засобів, які виділяються на охорону здоров'я і охорону навколишнього природного середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічній податок.	\|	Методологія формування та реалізації еколого-економічної стратегії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.