Галію періоду Меровингів

Вікінги

Дороманське мистецтво

Варвари принесли із собою новий дух, інше світовідчування, протилежне греко-римському реалістичному сприйняттю природи. Для їхнього мистецтва. представленого головним чином зброєю, фібулами й поясними бляхами, характерні складні орнаментальні переплетення й звіриний стиль, який сходить до Китаю й був занесений у Європу скіфами. Дракони вікінгів надзвичайно виразні. Вікінги були чудовими майстрами в металопластиці, у виготовленні й оздобленні зброї, їм були відомі техніка золотої і срібної насічок, перегородчаста емаль і філігрань. Вони виготовляли булатні мечі з металу різних відтінків, прикрашаючи їх золотими й срібними візерунками, серед яких зустрічаються паралельні смуги, що чергуються, шевронів, сіток і спіралей. Такий орнамент, одночасно декоративний і конструктивний, утворює міцну й максимально еластичну поверхню. Настільки високорозвинену техніку обробки металів вікінги запозичили, очевидно, у кельтів Центральної Європи. Із численних фібул кращими є круглі із золота, прикрашені філігранню й кабошонами, і фібули у вигляді орла з візерунком з перегородчастої емалі (илл. 446-448). Нерідкі мотиви східного походження: на застібці гаманця із Саттон Ху зображена людина між двома чудовиськами, який є віддаленим нащадком Гильгамеша; вотивна корона вестготського короля Рецесвінта (іл. 443; 642-672 рр.; Мадрид, Музей Прадо) просто копіює аналогічні візантійські вироби.

Серед зразків декоративної скульптури меровингської Галлії назвемо саркофаг VI ст. з пальметтами й хризмою (Париж, Лувр), рельєфну надгробну плиту VII ст. з Антіньї (Пуатьє) і відноситься до кінця VII ст. кенотаф ігумені жіночого монастиря в Жуарре (іл. 437), прикрашений візерунком з раковин. У всіх цих творах чітко виступає декоративний початок.

В області кераміки можна назвати лише деякі елементи архітектурного декору, як, наприклад, облицювальна цегла із церкви в Меле в провінції Анжу (іл. 441), на якім зображений дракон, що представляє собою перехідну ланку між азіатськими й романськими фантастичними тваринами. Назвемо також плитки VII ст. для настилу підлоги з геометричним візерунком з абатства Лігюже (біля Пуатьє). Зі скляних виробів збереглися характерні вази з декором у вигляді опуклих сліз-потьоків (іл. 442).

Серед уцілілих ювелірних виробів найцінніші: залишки гробниці Хільдерика з Турне (Бельгія), датовані 481 р., позолочена бронза із хризмою і знаменитими рунічними письменами з Мортена (VII ст.): дорогоцінні прикраси Арегунди, дружини короля Хлотера I, що вмерла близько 565 р., і серед них золота фібула, прикрашена 71 гранатом у перегородчастій техніці; скарбниця лангобардського короля Ажилульфа й королеви Теодолінди в соборі Монци (Італія), де, зокрема, є книжковий оклад ювелірної роботи, що з'єднує перегородчасту техніку й римські камеї. Золота статуетка з Ле-Мана показує, що подекуди ще зберігалася традиція круглої скульптури. Про високий рівень ювелірного мистецтва можна судити по твору, виконаному в іншій техніці: фрагменту церковної різи з абатства Шелль кінця VII ст., на якім імітується намисто з перегородчастої емалі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ірландське й дороманське мистецтво	\|	Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.