• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Осінь 1924 р.Бессарабські комуністи зробили спробу підняти повстання під гаслом відновлення радянської вла­ди в Татарбунарах.

. 351

Економічне становище українського населення

Під владою Румунії перебувало три роз'єднані українські громади:

1. Українська громада Північної Буковини.

2. Громада Бессарабії, де у. Хотинському повіті (північна частина Бессарабії) проживало багато українців. Українці теж проживали в Акерман ському й Ізмаїльському повітах (південь Бессарабії).

3. В історичній області Мармарощина, де проходив кордон із Закарпатською Україною і яку Румунія відібрала в Угор­щини.

Українські землі у складі Румунії не мали самоврядування, власного автономного устрою. Режим був жорстокішим, ніж у. Польщі: до 1928 р. на цих територіях тривав воєнний стан.

• Промислові підприємства Північної Буковини і Бесса­
рабії залишалися дрібними і напівкустарними.

• Найбільшу частку в економіці Буковини мала харчова промисловість, у придунайських землях — оброблення цґкур, варіння мила, виробництво тканин, сукна, олії.

• Напередодні Другої світової війни було характерним проникнення в економіку німецького капіталу (осо­бливо після укладення економічної угоди між Румунією та Німеччиною).

•Не витримуючи конкуренції на світовому ринку, бу-.. ковинські підприємства часто закривалися. За 1922— 1929 pp. на Буковині було закрито 85 підприємств, а в умовах кризи кількість промислових підприємств ско­ротилася майже наполовину.

• Велике приватновласницьке і церковне землеволодіння
у Північній Буковині становило 54,8% загальних площ.

Соціальне становище українського населення

1. У вересні 1919 р. уряд Румунії підготував проект аграрної реформи на Буковині, а в березні 1920 р. - в Бессарабії, але вони не ліквідували безземелля у цих краях.

2. Здійснювалася колонізація краю. Кращі землі передава­
лися вихідцям із Румунії.

До колонізаційного фонду Буковини відійшло 5 тис. гек-^: тарів землі.

3. Більшість селян були малоземельними або безземельни­ми. Особливо вони розорялися в період світової еконо­мічної кризи 1929-1933 pp.

4. Майже третину працездатного населення становили без­робітні.

Діяльність українських політичних партій і рухів

На окупованих Румунією землях України склалися менш спиятливі умови для діяльності партій і громадських об'єднань. З 1918 р. по 1928 р. діяв воєнний стан, легальну політичну діяльність партій було заборонено.

З 1928 р. по 1938 р. у Румунії був періодом відносного лі­берального правління, що сприяло легальній діяльності по­літичних партій.

У 30-х роках на Буковині з'явилася низка політичних пар­тій двох напрямків: комуністичного і націоналістичного.

1. Українська національна партія на чолі з А. Залозець-ким, якій вдалося провести своїх делегатів у парламент і заснувати низку періодичних видань українською мовою. Виступала за компроміс із владою і за легальні методи ді­яльності.

2. Комуністична партія Буковини (заснована у 1918 p.), яка у 1926 р. приєдналася до Компартії Румунії, виступала заприєднання Буковини до УСРР.

Загальна чисельність учасників цього повстання 6 тис. осіб.

На придушення повстання румунський королівський уряд кинув війська з артилерією та Дунайську флотилію,

внаслідок чого загинуло понад 3 тис. повстанців. Над аре­штованими учасниками повстання було організовано «про­цес 500».

3. Діяли націоналістичні групи, організаційно не оформлені, використовували для своєї діяльності спортивне товариство «Мазепа» і студентське «Залізняк». Лідерами націоналістич­них організацій були О. Забачинський і Д. Квітковський. У 1938 р. король заборонив політичні партії і встановив диктатуру військових.

Політичні партії могли діяти тільки нелегально. Заборонялася діяльність студентських і навіть спортивних товариств.

Культурне життя

Проводилася політика румунізації українського населення:

• українців вважали «румунами за походженням, які за­були свою мову»;

• румунську мову оголошено державною;

• закривалися українські школи і культуро-освітні уста­нови;

• у Чернівецькому університеті ліквідовано українські кафедри;

• людей переслідували за вживання української мови;

• накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних творів;

• назви населених пунктів було румунізовано;

• румунізовувалися навіть прізвища та церковна служба.
80% українського населення Північної Буковини та Бес-

сарабії були неписьменними або малописьменними.

У 1919 р. видано закон, за яким на роботу до державних установ брали лише тих, хто знав румунську мову.

У 1936 р. спеціальним циркуляром заборонено вживати історичні назви в офіційних документах і в пресі.

У 1927 р. почалася деяка лібералізація окупаційного ре­жиму, що сприяло відродженню українського громадського

життя. Відновлювалися культурні товариства, хори, теа­тральні групи. Виникали студентські товариства : «Кобзар», «Чорноморець», «Запорожець», «Залізняк», спортивне то­вариство «Довбуш» та ін. З'явилася українська преса: тиж­невик "Рідний край", щоденна газета "Час" тощо.

Висновки г.

1. Румунська окупація Бессарабії, Північної Буковини та Мармарошини призвела до повного зникнення навіть еле­ментарних форм організації українства, бо румунські власті проводили насильницьку румунізацію українського насе­лення.

2. Українські землі під владою Румунії були найбільш еко­номічно відсталими.

3. Однак переслідування українців румунськими властями лише посилювало потяг значної частини населення цих ре­гіонів до возз'єднання всіх українських земель.

Захщноукраїнські землі у складі Чехо-Словаччини

Закарпаття увійшло до складу Чехо-Словаччини у лис­топаді 1918 р. після розпаду Австро-Угорщини. Становище краю під владою Чехо-Словаччини було значно кращим,

ніж під владою Польщі та Румунії. Чехо-Словаиька рес­публіка залишалася єдиною послідовною демократичною державою Центральної Європи і намагалася проводити лі­беральну політику щодо національних меншин.

Закарпаття в Чехословацькій державі мало статус окре­мого краю і називалося Підкарпатською Руссю (згодом Підкарпатським краєм).

Економічне життя

Стан промисловості

1 Було всього 92 підприємства (дрібні, напівкустарні), на яких працювало 6718 душ.

2. Промисловість розвивалася слабко і не перевищувала 2% в економіці краю.

3. За довоєнних 20 років не було збудовано жодного значно­го підприємства, за кордон вивозили дешеву сировину.

4. Чеський уряд убачав у Закарпатті тільки аграрно-
сировинну базу своєї держави.

5. Уряд прагнув дещо модернізувати слабкорозвинені ра­
йони своєї держави і вкладав у розвиток Закарпаття більше
коштів, ніж вилучав. Одначе цих коштів було обмаль, і вони
не могли істотно поліпшити становище краю.

Сільське господарство

1. Велике приватновласницьке і церковне землеволодіння в Закарпатті становило 45% загальних площ.

2. Уквітні 1920 р. в Чехо-Словаччині опубліковано закон, за яким проводилася аграрна реформа.

3. Уряд-відібрав у поміщиків землю і через банк продавав її селянам. Понад 32 тис. селянських господарств додатково одержали 29 тис. гектарів землі.

4. Після проведення реформи не було ліквідовано безземел­ля і малоземелля в краї, для багатьох селян реформа нічого не змінила.

5. Відбувалася колонізація краю вихідцями з корінних чесь­ких земель. До колонізаційного фонду в Закарпатті переда­но 19 тис. гектарів землі.

1. У 20-х роках тут запроваджено аграрну реформу, наслід­ком якої став перерозподіл земель великих угорських маг­натів серед селян.

2. У сільських господарств не вистачало капіталовкладень, 90% селянських господарств потрапили в кабалу до банків і лихварів, а це свідчило про кризовий стан сільського гос­подарства.

3. Зростали різноманітні штрафи, податки, які викликали численні протести українців.

4. Зарплата робітників була в 1,5 рази меншою, ніж у центрі країни.

Культурне життя

Певних успіхів досягнуто у сфері освіти.

Наприкінці 30-х років у Закарпатті існувало 483 почат­кові школи, в містах — 21 чотирирічна міська. Засновували­ся українські гімназії.

.. Діяли такі українські організації, як Просвіта й Пласт. Створювалися українські театральні осередки, хори тощо. Проте через відсутність вищих навчальних закладів україн­ська культура не могла повністю розвиватися.

Соціальне життя

Становище українців Закарпаття було кращим, ніж ста­новище українців у Польщі чи Румунії. Але через перенасе­леність, малу кількість орної землі у гірському краї та при­мітивні методи обробітку більшість селян бідувала.

Закарпаття — це економічно найвідсталіші регіони Чехо-Словаччини, стосовно яких празький уряд намагався до­класти певних зусиль, щоб піднести рівень життя місцевого населення.

Течії у громадсько-політичному житті українців: русофільство, русинство, українофільство

Суто українських партій, які діяли б самостійно, тут дов­гий час не було. Політичні групи Закарпаття входили до складу чехословацьких партій.

У громадсько-політичному житті Закарпаття існували такі течії:

1. Русофільство. Прихильники його вважали, що карпато-українці є частиною єдиного російського народу, які дена­ціоналізувалися під впливом певних історичних умов.

Головним організаційним центром їхнього політичного життя стало просвітницьке товариства їм. Духновича. Протягом 20—30-х років русофіли поступово втрачали під­тримку місцевого населення.

2. Русинство.Його симпатики стверджували, що вони окре­ма нація русинів («карпаторосів») і відрізняються від укра­їнців. Висували гасла про повернення Закарпаття до Угор­щини. Не мали значної підтримки серед українського на­селення.

3. Українофіли-народовці. Запевняли, шо населення Закар­паття — це частина українського населення. Виступали за пробудження національної свідомості, відстоювали ідею єдності закарпатських українців з усім українським наро­дом.

Ці ідеї і відстоювання прав українського народу підтриму­вала Християнська народна партія, яку очолював Августин Волошин.

4. Комуністи,які входили до легальної Комуністичної партії
Закарпаття, підтримували ідею приєднання Закарпаття до
УС PP.

Політика уряду не забороняла діяльності політичних партій та рухів, яких тут налічувалося понад.30.

Карпатська Україна

Після Мюнхенської угоди 29. — 30 вересня 1938 р. , коли частину чехословацької території було передано Німеччині, Прага погодилася надати Закарпаттю автономію. Уряд очо­лив А. Волошин (лідер українофілів).

ЗО грудня 1938 р. змінено назву Підкарпатської Русі на Карпатську Україну.

На 13 лютого 1939 р. призначили, вибори до парламен­ту - сейму — Карпатської України (92% всіх виборців, які взяли участь у голосуванні, віддали голоси за суверенітет Закарпаття).

Претензії на Закарпаття висунула Угорщина.

Уряд А. Волошина у зовнішній політиці орієнтувався на Німеччину, але всупереч його сподіванням Гітлер вирішив передати Закарпаття Угорщині, щоб залучити її до своїх агресивних планів.

Згідно з Віденським арбітражем Угорщина одержала пів­денні райони Закарпаття з переважно угорським населен­ням з містами Ужгород, Мукачеве, Берегове.

Під час приєднання Чехії до гітлерівської Німеччини й проголошення незалежності Словаччини, початку окупації Закарпаття угорськими військами 14 березня 1939 p., 15 бе­резня 1939 р.на засіданні сейму проголошено незалежність Карпатської України.

Сейм Карпатської України обрав президентом Августи­на Волошина.

Державною мовою Карпатської України стала україн­ська мова.

Державний прапор — синьо-жовтий.

Державний герб — тризуб з хрестом на середньому зубі.

Державний гімн - національний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля...»

Столицю було перенесено з Ужгорода до Хуста, бо Віден­ський арбітраж передав Угорщині південні райони Словач­чини й Підкарпатської Русі.

Рішення сейму приймалося під гуркіт гармат.

До кінця березня 1939 р. всю територію Закарпаття було окуповано угорськими військами.

Значення проголошення незалежної Карпатської України

1. Проголошення незалежності Карпатської України ви­явило одвічне і непереборне прагнення українського наро­ду до створення власної національної держави.

2. Незважаючи на короткочасність існування, Карпатська Україна стала яскравим епізодом у боротьбі за українську державність.

3. Боротьба за незалежність допомогла закарпатцям оста­точно усвідомити себе частиною єдиної української нації виявити готовність до жертв заради великої мети.

Карпатська Січ

Це воєнізована організація національної оборони Кар­патської України.

Налічувала 5 тис. осіб.

Багато молодихукраїнців з Галичини переходило кордон і вливалося до лав Карпатської Січі.

Незважаючи на героїчний опір, Карпатська Січ не змо­гла зупинити вторгнення 40-тисячної угорської армії. Піс­ля захоплення угорцями м. Хуста Карпатська Січ ще кілька днів чинила опір, під час якого загинуло близько двох тисяч закарпатців та галичан.

17 березня 1939 р. останні захисники Карпатської Укра­їни покинули її територію і перейшли до партизанської бо­ротьби, яка точилася до середини квітня 1939 р.

А. Волошин

(1874-1945)

Видатний педагогічний діяч, науковець, доктор теології, президент Карпатської України.

Народився в с Келечині на Закарпатті в сім'ї греко-католицького священика.

Закінчив духовну семінарію в Будапешті, а згодом на­вчався у вищій педагогічній школі Будапешта, здобувши диплом викладача математики й фізики. Працював ви­кладачем учительської семінарії в Ужгороді, аз 1917 р. по 1938 р. був її директором.

Написав підручники з української мови, психології, пе­дагогіки, логіки та ін. Всього ним на власні кошти було ви­дано 42 підручники й посібники для народних шкіл. Редагу­вав газету «Наука», тижневик «Українське слово», місячник

«Учительський голос», релігійний календар «Місяцеслов».

У травні 1920 р. під безпосереднім впливом А. Волошина виникло товариство «Просвіта», яке відіграло велику роль у формуванні національної свідомості закарпатців.

26 жовтня 1938 р. очолив уряд Підкарпатської Русі.

Під час приєднання Чехії до гітлерівської Німеччини й проголошення незалежності Словаччини проголосив неза­лежність Карпатської України. Намагався здійснювати за­ходи з розбудови незалежної держави.

Закарпатська Україна за підтримки Німеччини була оку­пована Угорщиною.

А. Волошин разом з урядом був змушений емігрувати.

У 1939 — 1945 pp. жив у Празі, працював в Українському вільному університеті.

У 1945 р. після звільнення Чехо-Словаччини від німець­кої окупації радянська контррозвідка заарештувала А. Во­лошина і вивезла його до Москви, де він і помер у Бутир-ській в'язниці.

Висновки

1. Західноукраїнські землі у 30-ті роки були розпорошеними
і, перебуваючи у складі чужоземних держав, повною мірою
відчували на собі політичне, економічне, соціальне, націо­
нальне та релігійне гноблення.

2. У центрі політичного життя західноукраїнських земель
стояли такі головні питання:

• визначення способів національного визволення Укра­їни;

• побудова суверенної Української держави;

• утвердження справедливого соціально-економічного

ладу.

3. У визвольному русі значну роль відігравали такі політичні

сили:

• ліві, основну частину яких становили комуністи, шо ви­
ступали за визволення українців від панування Польщі,

Румунії, Чехо-Словаччини та за приєднання західно­українських земель до радянської України; -незалежники, які виступали-за звільнення від ярма Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини та створення неза­лежної соборної Української держави.

Зміст

Вступ.................. ................................................................... З

Формування індустріального суспільства

в українських землях........................................................... З

Суперечливі процеси модернізації суспільного

та повсякденного життя...................................................... 6

Піднесення визвольного руху та національної

самосвідомості українського народу................................. 7

Україна під час Першої світової війни

та Української революції..................................................... 9

Український визвольний рух (19.1 7—1921 pp.)........................ 10

Читайте також:

1. А скільки «Зеніт» за один раз може підняти в космос туристів?
2. А – до відновлення, б – після відновлення.
3. Берестейський мирний договір УНР з державами німецько-австрійського блоку. Падіння радянської влади в Україні
4. В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.
5. Видалення та відновлення папок та файлів
6. Види способів відновлення деталей
7. Відновлення вхідних даних або повідомлення
8. Відновлення громадянського суспільства в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. Розвиток громадянського суспільства в незалежній Україні.
9. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський
10. Відновлення екосистем та їх компонентів
11. Відновлення і знімання меж землекористувань
12. Відновлення контактної мережі

Переглядів: 891