Відновлення контактної мережі

Найбільш поширеними видами порушення нормальної роботи є пережоги і обриви контактних проводів і тросів, що несуть, вітрові пошкодження, пробої, перекриття і злами ізоляторів, а також пошкодження опор і фундаментів. Із загального числа пошкоджень приблизно 50-60 % відбуваються по причинах незадовільного змісту пристроїв контактної мережі обслуговуючим персоналом; 20-30 % - із-за несправностей ЕПС, зокрема, струмоприймачів, і неправильних дій локомотивних бригад; 3-5 % - з вини працівників служби руху; зразкова однакова кількість пошкоджень контактної мережі (2-4 %) припадає на частку працівників служб путнього, вантажного і вагонного господарств (пошкодження опор і проводів путніми і снігоприбиральними машинами, вантажами негабаритів або при розвалі вантажу в поїздах, а також пережоги проводів зірваними дахами вагонів). Відновлення контактної мережі починають із збору бригади і виїзду на відновлення. Отримавши інформацію про пошкодження, енергодиспетчер уточнює його об'єм і характер і дає наказ відповідним ЕЧК на збір ремонтних бригад і виїзд аварійних дрезин, автомотрис або летючок.

По затвердженому плану сповіщення на збір бригади дається не більше 30 мін, причому один екземпляр такого плану повинен знаходитися в черговому пункті ЕЧК, другий -у енергодиспетчера. По готовності бригади, дрезини (летючки) або, при необхідності, відновного поїзда енергодиспетчер дає заявку поїздовому диспетчерові на відправку до місця пошкодження.

Автодрезина разом з платформою слідує до місця пошкодження на правах відновного поїзда, роблячи в дорозі зупинки тільки для вантаження знімних веж і необхідних матеріалів, а також для посадки електромонтерів.

Роботи по ліквідації пошкоджень контактної мережі мають бути організовані з урахуванням максимального скорочення часу перерви в русі поїздів. З цією метою їх, як правило, виконують в два етапи.

На першому етапі використовують методи прискореного відновлення - короткострокового або тимчасового.

При короткостроковому відновленні пошкоджені (зруйновані) елементи контактної мережі частково демонтують, а ті, що залишилися переміщають за межі габариту, що забезпечує безпечний рух поїздів, зокрема з опущеними струмоприймачами. Проте опускання і підйом струмоприймачів при сильному вітрі і ожеледі утруднені, тому за таких умов організація руху поїздів з опущеними струмоприймачами заборонена. У всіх інших випадках цей вид відновлення дозволяється використовувати на термін не більше 36 годин. При тимчасовому відновленні контактної мережі застосовують різні спрощені тимчасові вузли і схеми. Цей вид відновлення дозволяється використовувати на строк до 3 діб. В окремих випадках, коли тимчасово відновлена контактна мережа не обмежує розміри і швидкості руху, цей термін може бути продовжений до 10 діб начальником відділення дорогі.

На другому етапі виконуються роботи по повному відновленню, при якому контактну мережу приводять в стан, що відповідає технічним вимогам, що діють на даній ділянці. Роботи другого етапу, як правило, є безпосереднім продовженням першого етапу. При наданні «вікон» і наявності на місці пошкодження достатніх відновних сил і засобів необхідно відразу виконувати роботи по повному відновленню контактної мережі.

Першорядну роль в організації робіт і прискоренні відновлення грає енергодиспетчер. Він має можливість глибоко оцінити обстановку за повідомленнями про пошкодження, підготувати тимчасові спрощені схеми живлення і секціонування контактної мережі, забезпечити доставку до місця пошкодження ремонтної бригади і необхідних для відновлення матеріалів і устаткування. Черговість відновлення керівник робіт погоджує з енергодиспетчером.

Керівником відновних робіт має бути начальник або електромеханік ЕЧК, а в їх відсутність найбільш досвідчений електромонтер контактної мережі, що має V кваліфікаційну групу. При повному знятті напруги керівником роботи може бути електромонтер з IV кваліфікаційною групою. У разі участі у відновленні працівників різних ЕЧК керує роботами начальник тієї дистанції контактної мережі, у межах якої проводиться відновлення, або особа, призначена керівництвом ЕЧ. При крупних пошкодженнях для кращої організації відновних робіт один з керівників ЕЧ повинен виїхати на місце пошкодження, а інший - знаходитися у енергодиспетчера або бути на прямому зв'язку з ним.

Керівник відновних робіт на контактній мережі несе особисту відповідальність за: оперативну і грамотну організацію відновлення пристроїв контактної

мережі і своєчасне відкриття руху поїздів; безпека тих, що працюють на відновленні; забезпечення зв'язку з енергодиспетчером, начальником відновного поїзда, передачу ним інформації про хід відновлення, а при необхідності - своєчасне зажадання від них представлення фронту робіт, додаткових матеріалів, механізмів і людей.

При організації руху поїздів з опущеними струмоприймачами керівник робіт своєчасно встановлює необхідні сигнальні знаки і через енергодиспетчера дає заявку на видачу машиністам поїздів попереджень про місце опускання і підйому струмоприймачів. Тут дуже важливо правильно оцінити відстань, яку ЕПС може пройти за інерцією. Воно залежить від профілю шляху, типу експлуатованого локомотива, наявності зупинних пунктів і станцій. На планах контактної мережі завчасно відзначають деякі ділянки, де найбільш скрутний пропуск поїздів з опущеними струмоприймачами. В більшості випадків при пошкодженні в одному місці на довжині одного прольоту між опорами такий пропуск ЕПС можливий. Для визначення довжини ділянки, яку ЕПС може пройти за інерцією, можна користуватися даними таблицями. 6.3.

При перепалі або обриві одного з двох контактних дротів короткострокове відновлення виконують в наступному порядку: кінці дроту стягують і пристиковують до троса, що несе; ЕПС пропускають по одиночному контактному дроту; при необхідності машиністам видають попередження про порядок руху поїздів.

При перепалі або обриві обох контактних проводів їх кінці скріпляють між собою (по обидві сторони обриву) двома сполучними затисками, зменшують число компенсаторних вантажів на третину, встановлюють натяжні (крюки) затиски на кінці одного з дротів, стягують поліспастом і кріплять на тросі, що несе (мал. 6.7).

З метою посилення перетину підвіски між вузлами, де відсутні контактні дроти, підвішують тимчасовий шунт перетином 95-120 мм2 по міді. Поїзди пропускають з опущеними струмоприймачами.

Рисунок 6.7. Схема тимчасового відновлення контактної мережі при обриві контактних проводів: 1 – вставка контактного проводу; 2 – шунт; 3 – рельс

На тимчасове відновлення такого пошкодження потрібний 30-40 хв. При повному відновленні, на яке витрачається 50-60 мін, виконують наступні роботи:

звільняють пошкоджені контактні дроти від фіксаторів, струн і т.д.;

встановлюють натяжні (крюки) затиски на кінцях пошкоджених контакт них проводів;

стягують дроти поліспастами, стикують кінці кожного дроту непосредствен але між собою або через вставку;

подають напругу і пропускають поїзди, а установку струн і регулювання ланцюгової підвіски проводять під напругою.

При обриві або перепалі троса, що несе, коли опори і контактні дроти не пошкоджені, відновлення проводять двома способами залежно від об'єму пошкодження.

При невеликих об'ємах пошкодження обірвані кінці троса, що несе, стягують поліспастом і підвішують до ізоляторів на консолях. Потім роблять вставку в трос, що несе, на місці пошкодженої ділянки. Якщо відбувся не тільки обрив троса, але і пошкодження його на деякому протязі, відразу роблять вставку необхідної довжини в трос, що несе, для чого на землі з одного боку обриву зістиковують кінець вставки з несе тросом, що залишився, а на її іншому кінці встановлюють затиск крюка так, щоб після натягнення поліспастів можна було зістикувати вставку з тросом з другого боку обриву. Час усунення такого пошкодження 40-50 мін бригадою з 7-8 чоловік.

Якщо об'єм пошкодження великий, то звільняють обірваний трос, що несе, від сідел, струн і ін. Встановлюють натяжні затиски, поліспастами витягають обидва кінці троса, що несе, і вмонтовують вставку в трос, що несе. Трос стикують клиновими або сполучними (не менше шість на одне з'єднання) затисками. Якщо необхідно доповнити перетин підвіски, то вмонтовують шунт або обвід з установкою двох затисків на одне з'єднання мінімально. Перевіряють габарит контактного дроту і при необхідності його піднімають вище в двох нижніх точках підвісу. Під напругою проводять регулювання підвіски в прилеглих зонах. Норма часу на таке тимчасове відновлення 25-30 мін бригадою з 5-6 чоловік (мал. 6.8).

Рисунок 6.8. Схема тимчасового відновлення контактної мережі при обриві несучого тросу: 1 – поліспат, який з’єднує кінець обірваного несучого тросу і контактний провід; 2 – шунт

Особливу заклопотаність при експлуатації контактної мережі викликають опорні конструкції, особливо на ділянках постійного струму із значним терміном служби. Не дивлячись на те, що об'єм заміни опор контактній мережі збільшився з 1992 р. в 4,6 разу, їх середній термін служби на таких лініях складає 43 року. Тому відповідно до норм змісту незнижуваного запасу опорних і підтримуючих конструкцій на кожному ЕЧК, ЕЧ і відновному поїзді постійно знаходиться 14 опор тимчасового відновлення в зборі (з кріпленням за рейку, грунт, фундамент). При пошкодженні опор для швидкого відкриття руху поїздів застосовують короткострокове відновлення. Насамперед з пошкодженої опори демонтують консолі, фіксатори, дроти ланцюгової підвіски і інші елементи, що заважають проведенню відновних робіт. Пошкоджену частину опори переміщають за межі габариту, підтягають контактний дріт до троса, що несе, і зв'язують їх дротом в межах пошкодження. Перевіряють вертикальний габарит і організовують рух поїздів з опущеним струмоприймачем. При недостатньому вертикальному габариті від зв'язаних між собою проводів до рівня головки рейки (УГР) їх підтягають до консолі опори сусіднього шляху. Цю роботу виконує із зняттям напруга за допомогою відтяжки з врізним ізолятором. Час такого відновлення 30-40 мін бригадою з 8 чоловік.

Для тимчасового відновлення використовують тимчасову металеву опору без фундаменту. Для установки такої опори готують грунт, кріплять раму опори до рейки (або в грунті), готують опору до підйому, кріплять її підставу до рами, піднімають поліспастами за допомогою падаючої стріли і тимчасових анкерів, закріплюють опору на рамі і натягують відтяжки. При цьому відстань від осі шляху до встановленої опори має бути не менше 2450 мм на станції і 2750 мм на перегоні.

При використанні фундаментної частини пошкодженої опори і спеціальних роз'ємних плит склянкового вигляду, що залишилася, проводять наступні види роботи:

готують частину залізобетонної опори, що збереглася, для установки в ній склянкової підстави, для чого обрізають на одному рівні її арматуру на відстані 50- 75 мм від обріза, встановлюють бандаж з 4-5 лав дроту діаметром 5 мм;

готують тимчасову опору з консоллю для установки на підставу, смонтвані на фундаментній частині залізобетонної опори;

піднімають опору, закріплюють її підставу болтовими затисками, вмонтовують від тяжкі (у разі використання при підйомі опори поліспастів або лебідки її підйом проводять за допомогою падаючої стріли);

закріплюють трос, що несе, на консолі;

проводять монтаж фіксатора, контактного дроту і регулювання проводів, яка проводиться під напругою.

На кожне пошкодження складають акт встановленої форми, в якому детально описують обставини і причини пошкодження. На підставі результатів розслідування намічають заходи, що запобігають повторенню подібних випадків.

На основі аналізу пошкодження контактної мережі і ліній електропостачання розробляються заходи, направлені на підвищення надійності роботи пристроїв.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заміна несучого троса	\|	РОЗДІЛ 1. БУДОВА ТКАНИН ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.