МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
РОЗДІЛ 1. БУДОВА ТКАНИН ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇДніпродзержинськ З дисципліни Електронний конспект лекцій
1. Будова плодів 2. Основні види тканини. 3. Будова та призначення паренхімних тканин. 4. Будова та призначення покривних тканин. Тканини - це група клітин, подібних за своєю структурою, функціями і походженням. Найбільш поширена класифікація тканин, що Ґрунтується на анатомо-фізіологічних принципах. За функціональним призначенням виділяють такі основні тканини фруктів та овочів: паренхімні, покривні, механічні, провідні. Всі ці тканини походять від утворюючих (меристематичних) тканин. Паренхімні тканини - основні тканини фруктів та о гін, де накопичуються поживні речовини, що визначають харчову цінність (рис. 3). Ці клітини прості, не мають спеціалізації, діаметр їх приблизно однаковий у всіх напрямах, з тонкою целюлозною оболонкою. Плоди збільшуються в об'ємі завдяки розростанню паренхімних клітин. . Рис. 3. Типи тканин: а) паренхіма бульби картоплі: 1 - кристал білка; 2-крохмальнізерна; З - міжклітинники; б) покривна тканина яблука: І - кутикула; 2 - епідерміс; 3 - коленхіма; в) перидерма бульби картоплі; г) склереїди яблука; д) ксилема бульби картоплі; є) флоема бульби картоплі: 1 - ситоподібні трубки; 2 - супроводжувальні клітини; З - клітини паренхіми.
Покривні тканини складаються з епідермісу і перидерми. Ці тканини захищають фрукти і овочі від зовнішньої дії, фітопатогенних мікроорганізмів, шкідників. Епідерміс - це одношарова покривна тканина, як правило, наземних овочів та фруктів, проте є й винятки. Так, деякі сорти яблук вкриті перидермою, а цибуля - епідермісом. Епідерміс є первинною тканиною, яка з розвитком органу замінюється вторинною тканиною і - перидермою. Крім захисної, епідерміс виконує фізіологічні функції (синтез ферментів і кутикулярних речовин) завдяки тому, що його клітини мають кілька дрібних вакуолей, певну кількість пластид і мітохондрій. У деяких плодів клітини епідермісу розростаються з утворенням бородавок, шипиків, виростів. У персиків, абрикосів, аґрусу утворюються волоски (опушення). В епідермісі є продихи (рис. 4), через які відбуваються транспірація і газообмін. В епідермісі деяких плодів (яблука, сливи, дині) продихи замінюються сочевичками - пухко з'єднаними клітинами, які утворюють характерні накопичення на поверхні плодів - бородавкоподібні цяточки.
Рис. 4. Будова плодів: 1 — хлоропласти; 2 - епідерміальна клітина; 3 - замикаюча клітина; 4 - задній "двір"; 5 - повітряна порожнина; 6 - передній "двір"; 7 - продихова щілина; 8 — кутикула.
Газообмін, вологовиділення фруктів, овочів відбуваються не тільки через продихи, сочевички, а й через епідерміс і кутикулу (через отвори між клітинами, які утворюються при їхньому поділі). Кутикула - безструктурна плівка, яка покриває зверху епідерміс і утворюється жироподібною речовиною - кутином, урсоловою кислотою і воском. У різних видів, сортів фруктів та овочів вона відрізняється структурою, товщиною, складом. Наприклад, у яблук сорту Антонівка поверхня кутикули слабкобородавчаста, сорту Слов'янка - лускоподібна і прошаркувата, сорту Пепін шафранний - гладенька. У лежких сортів кутикула товстіша, а глибина кутинізації епідерміальних клітин більша, ніж у нележкоздатних. При зберіганні фруктів нарощуються нові прошарки кутикули, яка може розвиватись суцільним шаром або перервними ділянками залежно від виду і сорту фруктів. Кутикула запобігає проникненню у фрукти та овочі мікробів, змочуванню водою, втратам вологи, в'яненню. Через неї надходять газоподібні і леткі речовини (кисень, вуглекислий газ, етилен тощо). Видаляти з плодів або пошкоджувати кутикулу небажано - це зменшує їхню стійкість при зберіганні і призводить до псування. Перидерма — це вторинна покривна тканина, яка утворюється на бульбах, коренеплодах, поверхні деяких фруктів, овочів, а також у місцях механічних пошкоджень. Вона запобігає втратам води і ураженню мікроорганізмами фруктів і овочів. Перидерма формується в місцях відмирання клітин епідермісу із щільно зімкнених перидерміальних клітин, просочених суберином, який не пропускає гази і воду. Поступово протопласт таких клітин відмирає. Перидерма добре захищає бульби, коренеплоди, які знаходяться в ґрунті, від механічного тиску частинками землі, камінцями, від дії мікрофлори і шкідників, що є в ґрунті. Перидерма складається з ф є л є м и (пробкової тканини), під якою знаходиться фелоген і пробковий камбій) - утворююча тканина. В процесі утворення перидерми клітини фелогену діляться і відкладаються, утворюючи фелему і внутрішні прошарки, які називаються фелодермою. Фелоген і фелодерма складаються з живих паренхімних клітин, які мають хлоропласти, а клітини фелеми просочуються суберином і відмирають. Процес коркоутворення починається із зовнішніх клітин фелеми, тому у деяких овочів (картопля) поверх перидерми є шматочки відмерлого епідермісу, від чого їхня поверхня стає шорсткою. У фелодермі локалізуються різні речовини (поліфеноли, барвні речовини, вітаміни, мінеральні солі), які поряд з механічним бар'єром створюють і хімічний. Механічні тканини надають механічної стійкості різним анатомічним частинам фруктів, овочів. До них належать коленхіма і склеренхіма (рис. 5). Коленхіма надає міцності черешкам і жилкам листя. Це жива тканина, яка складається з подовжених клітин з простими порами. Коленхіма містить пектинові речовини, хлорофіл, крохмаль, поліфеноли. Вона буває пластинчастою, кутовою, нещільною.
Рис. 5. Механічні тканини: а) коленхіма: 1 - пластинчаста; 2 — кутова; З — нещільна; б) склеренхіма: 4 - кам 'янисті клітини; 5 - склереїди.
Склеренхіма складається з частково або повністю відмерлих клітин, здебільшого з гострими кінцями. Вони мають зневоднені здерев'янілі стінки, в яких є прості щілиноподібні пори. Клітини склеренхіми згруповані у волокна. Такі тканини є у серцевині моркви, світлих кільцях буряків, перестиглій редисці; вони знижують їхню харчову цінність. Інші клітини групуються у склереїди, кам'янисті клітини. Склереїди і кам'янисті клітини мають товсті, щільні, здерев'янілі мертві клітини, пронизані поровими каналами. Вони інколи просочуються вапном, кременем, кутином. Трапляються в грушах, айві, горобині, хроні. Провідні тканини представлені ксилемою і флоемою. Ці тканини мають провідні елементи: трахеї, трахеїди і ситоподібні трубки. Трахеї - судини, які сформовані з багатьох живих клітин меристеми (утворююча тканина), що знаходяться одна над одною. Поперечні стінки клітин, які з'єднуються між собою, в певних місцях розчиняються, утворюючи отвори, через які проходить вода з однієї судини в іншу. Т р а х є ї д и - це довгасті клітини із здерев'янілими стінками, в яких є пори. Через них відбувається рух розчинів мінеральних речовин. Ситоподібні трубки - живі довгасті клітини з целюлозними стінками. Поздовжні стінки перфоровані і через них рухаються розчини органічних речовин. Трахеї і трахеїди оточені паренхімними клітинами. До провідних елементів прилягають механічні тканини, які виконують захисну роль. Елементи ксилеми і флоеми утворюють провідні пучки (найчастіше судинно-волокнисті). У фруктах ці пучки складаються переважно з ксилеми, флоеми і механічної тканини, в овочах є також закриті пучки, які бувають концентричні (морква, буряк, петрушка тощо) і радіальні (редька, ріпа тощо). Провідні тканини впливають на харчову цінність овочів та фруктів. Чим більше до їхнього складу входить провідних тканин з високою кількістю механічних, тим нижча їхня харчова цінність, а консистенція - груба, хрящувата або дерев'яниста. Меристематичні (утворюючі) тканини знаходяться у зародках насіння, на вершині пагонів, у бруньках та кінчиках коренів, тобто в точках росту або в конусах наростання (рис. 6). Ці тканини називають постійними первинними, тому що з них утворюються інші тканини, наприклад, камбій і фелоген. При поділі клітин камбію утворюються флоема і ксилема. Ці тканини називаються вторинними або бічними меристемами. Внаслідок поділу клітин камбію корінь і стебло ростуть вшир, а завдяки фелогену формується опробковіла покривна тканина (у коренеплодах, стеблових овочах).
Рис. 6. Меристематичні тканини: а) точки росту: 1 - брунька головки і моркви; 2 - брунька (вічка) картоплі; З - пазухова брунька цибулі; 4 - насіння яблука; 5 - верхівкової пазухова бруньки капусти; б) конус на. наростання у картоплі: 1 - туніка; 2 - субапікальна меристема; 3 - центральна стрижнева меристема; 4 - периферична меристема; 5 - зародки листків; в) будова природної перидерми; г) будова раневої перидерми: 1 - відмерлий прошарок клітин і опробковіла тканина; 2-ранева перидерма; 3 - паренхіма. Конусом нарощування називають меристему, розміщену до перших листкових зародків, а верхівкою пагона - сукупність конуса, зародків листків і пазухових бруньок. Ранева меристема (перидерма) утворюється в місцях пошкодження природної перидерми. Природна перидерма утворюється внаслідок розриву тканин епідермісу при розростанні бульб, а ранева - штучного механічного пошкодження. Ранева багатошарова перидерма утворюється рубцюванням.
Читайте також:
|
||||||||
|