Технологія WDM

Оптичне (хвильове) мультиплексування використовує частотне розділення в оптичному середовищі. Цей принцип називають також оптичне частотне мультиплексування (ЧРКО – частотне розділення каналів оптичне). Даний спосіб близький до того, який використовується в радіорелейних систем передачі з декількома стволами.

Сучасна мережа SDH побудована на базі часового розділення каналів, дійшовши до швидкості передавання 10 Гбіт/с, зіштовхнулося з проблемами хроматичної та поляризаційної дисперсії моди, які на швидкості більше 10 Гбіт/с починають впливати на якість передачі.

В технології WDM не має багатьох обмежень і ускладнень, які властиві технології часового розподілу каналів.

Для підвищення пропускної здатності лінії зв’язку в системах WDM ідуть шляхом збільшення кількості каналів (які передаються на різних довжинах хвиль), що застосовується у СП. Для систем WDM є не можливим формування даних, що передається у груповому сигналі. На відміну від SDH сигнал, що транспортується у груповому потоці WDM систем не піддається пакуванню в контейнери, тому в груповому потоці WDM можна безпосередньо передавати за форматом трафік ( рис.1 рис.2).

АТМ	IP	Ethernet
SDH
Оптичне середовище передачі

ATM	IP	Ethernet	ATM	IP	Ethernet
SDH
WDM
Оптичне середовище передачі

рис.1 рис.2

Відмінність WDM від часового розділення каналів, яке реалізується в SDH системах показана на наступних рисунках. Тобто часове розділення каналів стає додатком до WDM.

STM-16 STM-64 STM-16 STM-64

STM-16 STM-16

рис.3 рис.4

Технологія WDM дозволяє суттєво збільшити пропускну здатність лінії зв’язку. Дає можливість організувати двосторонню передачу даних по одному волокну. При чому нарощування пропускної здатності може відбуватись на вже існуючому волоконному кабелі. У системі WDM сигнали різних довжин хвиль, що генеруються одним або декількома оптичними передавачами, об’єднуються мультиплексором у багаточастотний груповий оптичний сигнал, що поширюється по одномодовому оптичному волокну. При великій довжині лінії зв’язку на ній встановлюється один або декілька оптичних підсилювачів. Демультиплексор виділяє з групового оптичного сигналу початкові частотні канали і направляє їх на відповідні фотоприймачі. На проміжних вузлах лінії зв’язку деякі оптичні канали можуть бути виділені з групового оптичного сигналу за допомогою мультиплексорів введення/виведення.OADM.

Вище розглянутий матеріал характеризує відмінності WDM і часового розділення каналів.

Класифікація WDM:

WDM – оптична модуляція низької щільності, в якій відстань між каналами становить від декількох десятків до сотень нм.

CWDM – це „грубе” мультиплексування з розділенням частот близько 2500 ГГц (20 нм).

DWDM – оптична модуляція високої щільності, рознесення частот не менше 100 ГГц (0,8нм).

HDWDM– оптична модуляція дуже високої щільності, рознесення частот менше 50 ГГц (0,4нм).

Перші дві технології відносяться до так званих „дешевих” технологій орієнтованих на широке використання на місцевих мережах і ділянках абонентського доступу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Планування обсягу і структури капіталу підприємства	\|	Напрямки розвитку систем WDM

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.