Тема 2. Доантичний період

Розділ 1. Історія Криму

Тривалість1 година для ДФН

1. Епоха каменю. Загальні характеристики, природно-климатичні умови

2. Антропологічні риси палеолітичного населення. Первісне суспільство.

3. Основні пам’ятки кам’яного віку в Криму.

4. Неолітична революція.

5. Епоха бронзи. Основні пам’ятки та археологічні культури.

6. Епоха раннього заліза. Кіммерійці та таври.

Доісторичний час – найдовша епоха в історії людства. Вона вивчається археологією, яка реконструює минуле людства за матеріальними джерелами (знаряддя праці, зброя, прикраси, посуд, житлові будинки, оборонні споруди, храми, дороги). Найдавніший період в історії називається «кам’яним віком», тому що основні знаряддя праці тоді робили з каменю.

Перші люди (неандертальці – попередники людей сучасного фізичного типу) з’явилися в Криму близько 150 тис. років тому. Мозок неандертальців був не такої форми, як у нинішніх людей, тому вважається, що вони відрізнялися запальністю й агресивністю. Жили неандертальці групами по 20-30 людей, вони опікувалися про старих і калік, які самостійно не могли добувати собі їжу. Словниковий запас неандертальців був невеликий. Основою життя було полювання. Це був час значного охолодження клімату Землі. Кримський степ перетворився в тундру, у горах виросли соснові й березові ліси. Півострів населяла полярна фауна.

Близько 35 тисяч років тому в Криму з'явилися сучасні люди. Вихідці з Африки, вони прийшли в Європу та Азію через Близький Схід. Близько 10 000 років тому починається потепління клімату. Близько 7 000 років тому жителі Криму навчилися вирощувати злаки та тварина – відбувся перехід до виробляючого господарства.

В 3 тисячоріччі до нашої ери мешканці Криму стали користуватися знаряддями із бронзи. Поступово складалася система торговельних шляхів, по яких поширювалася бронзові злитки або готові вироби. Відбулися кардинальні зміни в господарстві мешканців євразійських степів – виникнення кочового господарства. Скотарство не могло забезпечити кочівників усім необхідним, тому контакти з осілими сусідами були для них питанням виживання. Ці контакти могли бути різними – торгівлею, захопленням здобичи, збором данини та ін. В степу існували ямна, катакомбна та зрубна археологічна культури.

На початку 1 тисячоріччя до н.е. у Північному Причорномор'ї поширюються знаряддя праці, зброя та інші речі, зроблені із заліза. Численні поховальні пам'ятки «кіммерійського» типу відкриті в степах Північного Причорномор'я, від Дунаю до Волги. Однак деякі вчені вважають, що киммерійці ніколи не були в Східній Європі, а відомості про них давньогрецьких письменників – це лише переказ легенди, повний помилок; прадавньою батьківщиною киммерийцев була територія сучасного Ірану.

Сусідами киммерийцев, мешканцями кримських гір і південного берега, були таври. По імені цього народу Крим стали називати Таврикой, Тавридою. Археологічні дослідження спростовують розповіді прадавніх авторів про те, що таври були грабіжниками й піратами. Судячи з археологічних даних, таври займалися скотарством і землеробством. В VIII-III вв. до н.е. на території на північі від головної гряди кримських гір вони створили так звану кизил-кобинскую культуру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пропозиція, заява, скарга	\|	Розділ 2. Природа Криму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.