• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вплив іноземних держав

Особливості економічних і політичних процесів у регіоні

ТЕМА КРАЇНИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Латинською Америкою ми називаємо ту частину Пів­нічної, Центральної і Південної Америки, що лежить на південь від кордону США. Ця частина Америки стала об'єктом колонізації з боку Іспанії та Португалії: іспанська та португальська мови, що виникли на основі давньої латині, почали домінувати на цій території, що дало підставу називати її Латинською Америкою, на відміну від англо­мовної Північної Америки. Особливості колонізації Ла­тинської Америки полягали у тому, що з Іспанії та Португалії до Америки їхало здебільшого дворянство, яке отримувало там величезні земельні наділи, але з презир­ством ставилося до праці. Працювати повинні були місцеві жителі — індійці або привезені з Африки негри — раби. Так склався своєрідний уклад життя Латинської Америки, центром якого стали великі земельні володіння, латифун­дії, а їхніми господарями — нащадки іспанських дворян, що переселилися й використовували працю безземельних селян — пеонів, індійців та, переважно, негрів-рабів. Про­цеси міжрасового зміщення призвели до появи великої кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (на­щадків білих та індійців), що на початку XX ст. становили більшість населення Латинської Америки. На межі 20-х років у країнах Латинської Америки проживало біля 5,4% населення земної кулі (95 млн.).

Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще на початку XIX ст. Тут утвердилась республіканська форма правління. Конституції країн регіону створено, як прави­ло, на зразок конституції СІЛА. Законодавча влада нале­жить зазвичай Національному конгресу, що складається з двох палат: сенату і палати депутатів. Главою держави і главою уряду є президент, що обирається загальним голо­суванням. Однак парламентаризм і демократія багато в чому залишилися формальними. Будь-яке реальне поши­рення прав і свобод погрожувало існуванню латифундій. Влада в цих республіках належала, як правило, різноманіт­ним кланам латифундистів і набувала форми особистої влади вождя (каудільо), який безпосередньо спирався на армію. Величезну роль в житті латиноамериканських країн відігравала верхівка армії — генерали та офіцери, що зазви­чай походили з середовища землевласницької аристократії. Армійська верхівка часто-густо визначала напрямок політики країни, здійснювала військові перевороти і ставила у влади того або іншого каудільо.

Для Латинської Америки тих років, як, між іншим, і в наш час, були характерні різкі соціальні контрасти. Місцева олігархія купалася в розкошах, а основні маси промисло­вих робітників і трудівників села ледь животіли. Переважній більшості селян були недосяжні одяг і взуття фабричного виробництва. Зібраного врожаю вистачало лише на те, щоб прогодуватися. їхні діти не ходили до школи. Мільйони родин голодували. Околиці Буенос-Айреса, Сантьяго та інших столиць були оточені "кварталами бідноти", забудо­ваними саморобними хатками з каменю, шматків бляхи і фанери. В цих районах не було ані електрики, ані каналі­зації, часто спалахували епідемії, що забирали життя у сотен тисяч людей. Основна маса населення була непись­менна. Такою розмаїтою, суперечливою, охопленою різно­манітними конфліктами і проблемами виглядає Латинська Америка у міжвоєнний період.

В економічному відношенні країни Латинської Амери­ки у силу їхнього загалом аграрного розвитку були залежні спочатку від Великої Британії (протягом XIX ст.), а почи­наючи з повоєнного періоду — від США. Поєднання політичного суверенітету й економічної залежності знач­ною мірою визначало розвиток країн цього регіону у між­воєнний період. З 20 латиноамериканських республік найвпливовішими й великими є Бразилія, Аргентина і Мексика. Державами з великими потенційними можли­востями були Венесуела, Перу, Чилі. Частка колоніаль­них володінь, що належали США, Франції, Великій Британії та іншим країнам, була невелика (всього 2,5% території, біля 4,5% населення). У цей період система ринкових відносин майже повністю сформувалася в Ар­гентині, Уругваї, Чилі, Мексиці, Бразилії, а в Болівії, Парагваї вона лише зароджувалась. В рамках світової гос­подарської системи латиноамериканський регіон відіграв роль аграрно-сировинної ланки. Країни Латинської Аме­рики вивозили продукцію гірничодобувної промисловості, сільськогосподарську сировину і продовольство, а завози­ли машини, обладнання і споживчі товари. Кожна з них виробляла здебільшого щось одне: Бразилія — каву, Арген­тина — збіжжя і м'ясо, Уругвай — вовну, Чилі — мідь та селітру, Болівія — олово, Перу — срібло й бавовну, Венесуела — нафту і залізну руду. Коста-Ріка і Гватемала — банани. Все це створювало винятково велику залежність економіки латиноамериканських країн від кон'юнктури світового ринку. Ці країни вступали до смуги найжорстокіших економічних струсів кожного разу, коли зовнішня ситуація складалася несприятливо для їхнього експорту.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II Державна дума
3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
4. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
5. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
6. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
8. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
9. Автономні утворення у зарубіжних державах
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
12. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.

Переглядів: 2043