Творчість Р. Тагора, Р. Роллана, А. Франса, Б. Шоу, Т. Манна, Дж. Голсуорсі, І. Буніна

Рабіндранат Тагор (1861-1941 рр.) — найбільший індійський письменник і громадський діяч. Навчався у Калькутті, після цього в Лондонському університеті. Друкувався з 1875 р. У 1878-80 рр. займався в Англії літературою і музикою. Тагор дав узагальнену картину колоніальної дійсності, свавілля влади, затурканості селян, створив образ борця з кривдою. В його поезії простежується еволюція ідейно-естетичних переконань, в підсумку якої він сформулював гуманістичну концепцію "джібандеботу" ("божество життя").

В 20-х роках Тагор подорожував Європою, Азією, Америкою. Підсумки Першої світової війни, власні враження від повоєнної Європи й роздуми над долею народів відбилися в публіцистичних творах поета. Так, книга "Націоналізм" попереджає про мілітаристську сутність шовінізму на Заході та Сході. Повні роздумів над соціальними проблемами лірична збірка "Східний наспів", алегоричні драми "Визволений потік", "Червоні олеандри".

З кінця 20-х років політичні погляди Тагора стають більш радикальними. Відгукуючись на піднесення національно-визвольного руху 1929-34 рр., він у романі "Чотири частини" знов звернувся до питання про правомірність насильства як засобу соціальної боротьби. Проза цих років включає психологічні повісті "Дві сестри", "Квітник", оповідання. Опубліковано поетичні збірки "Листя", "На краю", "Вечірній світильник". В "Оповіданні мусульманки" він знов попереджає про небезпеку релігійно-суспільного фанатизму. Творчість Р. Тагора і його громадська діяльність залишили великий слід в історії світової культури.

Ромен Роллан (1866-1944 рр.) — відомий французький письменник, громадський діяч, вчений-музикознавець. Народився в родині нотаріуса. Отримав гуманітарну освіту у Вищій Нормальній школі в Парижі. 1895 р. захистив у Сорбонні дисертацію "Походження сучасного оперного театру". З 1897 р. — професор курсу історії музики Нормальної школи, в 1902-1912 рр. професор Сорбонни.

Наприкінці 90-х років Роллан розпочав роботу над циклом драм про Велику французьку революцію: "Вовки", "Перемога розуму", "Дантон", "Чотирнадцяте липня". Нарис про Бетховена започаткував серію біографій великих людей — творців мистецтва. 1907 р. з'явилося "Життя Мікеланджело", 1911 р. — "Життя Толстого".

Перша світова війна застала письменника у Швейцарії. З серпня 1914 р. він почав систематично друкуватися як публіцист, закликаючи до розуму і совісті народів, "яких убивають". Антивоєнні переконання Роллана по-різному Відбилися у драматичній сатирі "Лілюлі" та ліричній повісті "П'єр і Люс".

Ромен Роллан багато зробив для консолідації антифашистського руху. Разом з Барбюсом був ватагом міжнародного антифашистського фронту. Основний художній твір Роллана після Першої світової війни — роман "Зачарована душа" (1922-1933 рр.), де він застерігає людство від небезпеки фашизму. 1939 р. Роллан закінчив монументальну трагедію "Робесп'єр", завершивши працю над циклом драм про Французьку революцію. Картини загибелі Робесп'єра і його сподвижників освітлені ідеєю величі, непереможної сили визвольного руху людства.

Джордж Бернард Шоу (1856-1950 рр.) — відомий англійський драматург. За походженням ірландець. Замолоду жив у Дубліні, після закінчення школи служив клерком. 1876 р. переїхав до Лондона, де займався літературою та журналістикою.

Вже в перших романах визначилося ядро його творчого методу — парадокс як засіб розтрощення ідеологічних догм. У п'єсі "Будинок, де розбиваються серця", написаній під відчутним впливом Чехова, він звинувачує паразитизм офіційного суспільства, втрату ним духовних цінностей, стирання індивідуальності характеру. П'єса "Свята Іоанна" — єдина трагедія Б. Шоу, присвячена новому тлумаченню історії Жанни д'Арк. Автор показує, що героїні французького народу притаманні не лише одержимість, але й розум, якого однаково бояться як англійці, так і французи.

Твори 30-х років "Візок з яблуками", "Погано, але правда", "Женева" та інші проникнуті думкою про те, що західне суспільство зайшло у безвихідь, а демократія переживає найгострішу кризу. В п'єсі "Женева" домінує антифашистське спрямування.

1925 р. Б. Шоу було присуджено Нобелівську премію. Кращі його п'єси надовго увійшли до репертуару кращих театрів світу.

Томас Манн (1875-1955 рр.) — німецький письменник, народився у старовинній бюргерській родині. Славу Манну приніс вже перший роман "Будценброки" (1901 р.) — обширна розповідь про долю чотирьох поколінь любек-ського патриціанського роду. Стрижнем через увесь твір проходить думка автора про загальний занепад німецького суспільства, відчуття вичерпаності колишніх форм життя. Світове визнання завоював роман "Чарівна гора" про життя німецького суспільства наприкінці Першої світової війни, де головний герой долає складний шлях до засвоєння гуманізму та несприйняття насильства. 1929 р. Томасу Манну було присуджено Нобелівську премію.

У другій половині 20-х років Т. Манн активно виступає як критик і публіцист. Переборюючи консервативні погляди, він виступає проти зростаючої небезпеки гітлеризму (стаття "Німецька промова", "Звернення до розуму" та ін.). Антифашистськими ідеями проникнута новела "Маріо і чарівник", а також історична трилогія за біблійною темою "Іосиф і його брати".

Перехід до широкого зображення історичної й сучасної дійсності та висування масштабних героїв дозволили письменникові більш безпосередньо і повно висловити істотну проблематику епохи. З 1933 р., після приходу до влади нацистів, Т. Манн жив у еміграції в Швейцарії, а з 1938 р. — у США. Гуманістичні заповіти класичної німецької літератури, протиставлені фашистському варварству, затверджуються в романі про І. В. Гете "Лотта у Веймарі" — підсумку багаторічних роздумів Манна над творчістю Гете.

1943 р. Томас Манн розпочав роботу над романом "Доктор Фауст" — найзначнішим твором останнього періоду. Це роман про духовні витоки всього відсталого й реакційного, що призвело до виникнення німецького фашизму, — взагалі про глибоку кризу суспільства та його культури.

Творчість Т. Манна, письменника-антифашиста, здобула глибоку повагу й захват в усьому демократичному світі.

Джон Голсуорсі (1867-1933 рр.) — англійський письменник, син юриста. Закінчив Оксфордський університет. Літературну діяльність почав як неоромантик (романи "Джослін", "Вілла Рубейн"). Пізніше у Голсуорсі виникає ідея створення циклу про долю однієї родини — Форсайтів — на тлі найскладніших суспільних і соціальних явищ того часу. Зародженням циклу стала новела "Врятування Форсайта" (1901 р.), за якою побачив світ роман "Власник" — реалістична картина звичаїв вікторіанського періоду історії Англії. За новелою "Останнє літо Форсайта" Голсуорсі пише романи "В петлі", "Здається внайми", що склали разом із "Власником" і новелою "Пробудження" трилогію "Сага про Форсайтів". Після цього народжується друга трилогія про Форсайтів — "Сучасна комедія"; окремі члени цієї родини з'являються й у третій трилогії "Кінець глави". Хоча письменник був прихильником суспільного ладу, що існував у Англії, це не заважало йому гострокритично ставитись до проблем англійського суспільства. На творчість Голсуорсі вплинули Ч. Діккенс, У. Теккерей, Гі де Мопассан, І. С. Тургенєв, Л. М. Толстой. Виступаючи як публіцист, Голсуорсі висловлював гуманістичні погляди, а в своїх критичних статтях розвивав принципи реалізму. Удостоєний Нобелівської премії 1929 р.

Бунін Іван Олексійович (1870-1953 рр.) — видатний російський письменник, народився у збіднілій дворянській родині. Вороже зустрівши події жовтня 1917 р., Бунін 1920 р. емігрував до Франції. Тут він звернувся до інтимних ліричних споминів молодості. Роман "Життя Арсен'єва" ніби замкнув цикл художніх автобіографій, пов'язаних із життям російського дворянства. Одне з центральних місць у пізній творчості Буніна посідає тема фатальної любові — пристрасті. В еміграції Бунін до того ж створює філософсько-літературний трактат про Л. М. Толстого, написав "Спогади". 1933 р. І. О. Буніну присуджено Нобелівську премію. Творча спадщина Буніна має велику пізнавальну та естетичну силу. Спадкоємець традицій класичної російської літератури, він є одним з найбільших майстрів слова світової літератури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні напрями в розвитку світової літератури	\|	Основні ідеї і напрямки у розвитку мистецтва в першій половиш XX ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.