Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах

Спорт

Кіно

 

Найбільш популярним видом масового мистецтва 20-ЗО-х рр. безсумнівно було кіно. Воно у ті роки якісно змінилося: 1927 р. було знято перший звуковий фільм, у другій половині 30-х років кіно отримало колір.

На новаторських позиціях перебувала група передових французьких кінематографістів "Авангард" (Л. Деллюк, Ж. Ентгейн, М. Л. Ерб'є, Ф. Дюлак). Тут починали свою діяльність режисери реалістичного напряму — А. Ганс, Ж. Ренуар, Р. Клер, Ж. Фейдер.

На кінець 20-х років на світове кіномистецтво почи­нають серйозно впливати радянські кінодіячі, особливо С. Ейзенштейн і О. Довженко. Фільм С. Ейзенштейна "Броненосець Потьомкін" справив величезний вплив на глядачів багатьох країн світу. В 30-ті роки Ейзенштейн створив фільм "Олександр Невський", який увійшов до числа кращих історичних фільмів світового кіномистецтва. Великою популярністю користувалися фільми О. Довженка "Арсенал", "Земля", "Аєроград". Проте найбільш відомими й улюбленими для багатьох поколінь глядачів були фільми "Чапаєв" (1934 р.) братів Васильєвих та "Веселі хлоп'ята" (1934 р.) Г. Олександрова — перша радянська музична комедія з блискучими акторами Л. Орловою та Л. Утьосо-вим. Через 2 роки вийшов ще один надзвичайно популяр­ний фільм цього режисера "Цирк".

У Німеччині, де повоєнна криза суспільства відчувалася найбільш гостро, фільми мали експресіоністське спряму­вання і були присвячені психопатологічним переживанням людей, що втратили контакт з навколишньою дійсністю (режисери Р. Віне, П. Лені).

Екрани всього світу заполонила продукція голлівудських студій. Це були фільми, різні за жанрами, стилями і якістю. Різноманітною було й їхнє спрямування: музично-розважальні, родинно-побутові, гостросоціальні. Серед ос­танніх — фільм Е. Штрогейма "Ненажерливість", антивоєнний фільм К. У. Відера "Великий парад". Улюбленим актором мільйонів людей став Чарльз Спенсер Чаплін, що комічним гротеском підкреслював трагедію життя "ма­ленької людини". Зірки тогочасного кіно — це головним чином американці: Діна Дурбін, Дуглас Фербенкс, Кларк Гейбл, Гарольд Ллойд. Кращі фільми американського кіно 30-х років, що увійшли до скарбниці світового кіномистец­тва, відзначені реалізмом, соціально-критичним спряму­ванням, блискучою майстерністю режисерів і артистів. Серед них фільми Ч. Чапліна "Нові часи", Дж. Форда "Грона гніву", У. Уайлера "Тупик".

У таких країнах, як Німеччина, Італія та Японія, аж до їхнього воєнного розгрому кіно було підпорядковано ці­лям фашистської шовіністичної пропаганди. У Німеччині та Італії широко демонструвалися "історичні" фільми, що фальсифікували дійсність та історію на догоду фашист­ським ідеологам.

В Японії великого поширення набули фільми, де оспівувалася звитяга самураїв, їхня готовність пожертвувати своїм життям за імператора, пропагувалися насильство і расова нетерпимість.

Поступово па перший план у західному кінематографі виходять психологічна глибина характерів, поетичне відображення життя, спроба вирішення проблем "середнього класу"; дедалі глибше виявляються демократичні тенденції. Серед кращих фільмів 30-х років — "Під дахами Парижа" (реж. Р. Клер, Франція), "Життя належить нам" (рєж. Ж. Ренуар, Франція), "Відпустка банківських службовців" (реж. К. Рід, Англія).

В Англії у 30-ті роки зароджується художньо-докумен­тальне кіно.

Кінематографічне мистецтво завойовувало все більше шанувальників в усьому світі й ставало найважливішим явищем суспільного життя.

 

 

Фізична культура — складова частина загальної культу­ри. Заняття фізкультурою збагачують особистість людини, допомагають їй займатися як фізичною, так і розумовою працею, сприяють оздоровленню, продовжують активне повноцінне життя.

Складова частина фізкультури — спорт. Зайняття спортом притаманне людству з найдавніших часів. Ще у Стародавній Греції влаштовувалися різні змагання, під час яких атлети демонстрували свої можливості в силі, сприт­ності, швидкості. Особливо популярними були Олімпій­ські ігри.

Напр. XIX — на поч. XX ст. людство знов повернулося до проведення масових змагань, чемпіонатів, першостей з різних видів спорту, в тому числі виникла ідея відродити олімпійський рух і проводити Олімпійські ігри. З такою ініціативою виступив французький громадський діяч П'єр де Кубертен. Він мріяв, що ідеали античних Олімпійських ігор, в основу яких покладено прагнення до підтримання загального миру й гармонійного розвитку особистості, сприятимуть відродженню духу свободи, мирного змаган­ня й фізичного вдосконалення. Ініціативу де Кубертена було підтримано громадськістю, і з 1896 р. Олімпійські ігри почали влаштовуватися знов.

П'єром де Кубертеном та його однодумцями було роз­роблено принципи й структуру олімпійського руху у новітні часи. Ігри організовуються згідно з Олімпійською хар­тією — основним правовим документом цього руху, який регламентує питання символіки Олімпійських ігор, допус­ку до них спортсменів, види спорту, що включаються до ігор. Як і у стародавніх греків, Олімпіадою стали вважати чотирьохрічні періоди. Відлік Олімпіад ведеться з 1896 р.(1896-1899 рр. — І Олімпіада, 1900-1903 рр. — II Олімпіада і т.д.), і першого року кожної Олімпіади влаштовуються Олімпійські ігри. Олімпіади дістають номер і в тих випад­ках, коли ігри не відбулися (VI Олімпіаді завадила Перша світова війна). Олімпійським рухом керує Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК). Імена переможців Олім­пійських ігор викарбовуються на стінах стадіону. В XX ст. Олімпійські ігри стали грандіозним святом спорту.

Перші Ігри проходили під знаком переваги спортсме­нів США. Високих результатів добивалися англійці, фран­цузи, німці та шведи. В цих країнах заняття фізкультурою і спортом мали масовий характер, для спортсменів було створено відповідні умови для тренувань.

На зимових Олімпійських іграх, які було започаткова­но 1924 р., першими були команди скандинавських країн. Спортсмени Росії брали участь в Олімпійських іграх 1908-го і 1912 рр. Великих успіхів вони не досягли. В між­воєнний період Радянський Союз у олімпійському русі участі не брав.

Крім Олімпійських ігор, в перші десятиріччя XX ст. влаштовувалися різноманітні чемпіонати світу, де пере­можці, як на Олімпійських іграх, нагороджувались золоти­ми, срібними та бронзовими медалями.

Розвиток фізкультури та спорту в демократичних і тоталітарних країнах мав свою специфіку. В країнах Захід­ної Європи та США наголос ставився на тих видах спорту, які сприяють оздоровленню населення, а також на видо­вищних ігрових видах змагань, які збирають тисячі гляда­чів. У тоталітарних державах велика увага приділялася військово-спортивній підготовці молоді до служби в армії, тому культивувалися такі види спорту, як біг, стрільба, кінний спорт, боротьба та ін. В СРСР 1931 р. було встанов­лено загальносоюзний комплекс "Готовий до праці та оборони СРСР". Було визначено нормативи, за виконання яких присвоювалися значки різних ступенів. Також було встановлено значок "Ворошилівський стрілок" за найкращі показники у стрільбі. В нацистській Німеччині, яка актив­но готувалася до завоювання чужих земель, культивува­лися біг, плавання, лижний спорт, велика увага приділя­лась альпінізму, спортивній орієнтації, мотоциклетному спорту.

Таким чином, політичний устрій країн світу безпо­середньо впливав на розвиток спорту в першій полови­ні XX ст.

 

 

Література завжди найсильніше впливала на громадську свідомість, на всю духовну культуру суспільства. Не були винятком і міжвоєнні роки. Умови розвитку літерату­ри в тоталітарних і демократичних країнах істотно розріз­нялися.

У країнах з тоталітарними режимами (СРСР, Німеччи­на, Італія) літературу почали використовувати для маніпу­лювання й контролю над громадською свідомістю. Вона перетворилася на пропаганду, механізм формування у мас певних поглядів і світогляду. 1932 р. у СРСР було прийнято постанову ЦК ВКП(б) "Про перебудову літературно-ху­дожніх організацій". З цього часу літературний процес цілком потрапив під контроль партійних чиновників. До тих, хто не міг або не хотів пристосовуватися, застосовува­лись репресії.

Перша хвиля репресій проти письменників прокотила­ся 1936 р., коли "ворогами народу" і "троцькістами" оголо­сили Б. А. Пїльняка (з яким у Сталіна були давні рахунки) і Галину Серебрякову.

Важко перерахувати усіх заарештованих у 1936-1939 рр. Загинув І. Бабель. Помер в ув'язненні Бруно Ясенський. 1938 р. був заарештований вдруге О. Мандельштам і помер від голоду. Біля двох років тримали у в'язниці О. Бергольц. У грудні 1938 р. після повернення з Іспанії був розстріля­ний Михайло Кольцов. Список жертв сталінського терору в літературі можна продовжити.

З іншого боку, більшовицький режим намагався вико­ристати авторитет "червоних письменників" для зміцнення своєї влади. Це була особлива література. Жорстокі життєві реалії — насильницька колективізація, голод 1932-1933 рр., інші злочини тоталітарного режиму — лишалися за межа­ми художніх творів.

Література була частиною пропагандистської машини і в нацистській Німеччині, де пропаганді приділялась особ­лива увага. Вірних служників фашизму заохочували, су­противників і хитких спочатку викликали на "бесіду", більше схожу на поліцейський допит, де застосовувались всі засоби залякування й заохочування; "невиправних" відправляли до концентраційних таборів. Після встанов­лення в Німеччині нацистської диктатури з країни емігру­вали Т. Манн, Л. Фейхтвангер, Е. М. Ремарк, Л. Франк, А. Цвейг, Б. Брехт, І. Бехер, А. Зегерс, Е. Вайнерт. їм не знайшлося місця в тоталітарній державі. В Німеччині зали­шаються Гауттман, Г. Фаллада, Б. Келлерман, Р. Хух, але в літературному житті країни вони майже не беруть участі.

Двадцять років фашистської диктатури в Італії призве­ли до відходу частини представників літератури Італії від соціальної тематики, від реалістичних традицій. Ілюзор­ною втечею від дійсності був "магічний реалізм" М. Бонтемпеллі, католицький фаталізм історичних романів Р. Бакеллі, де історія суспільства розглядається з релігійною визначеністю. В поезії 20-30-х рр. панують мотиви самот­ності, трагічного відчуття світу, висловлені у вишуканій поетичній формі (Дж. Унгаретті, Е. Монталлє, У. Саба).

В 30-40-х рр. в японській літературі панувала апологе­тична тенденція уславлення "священної війни". Трилогія Асіхєй Хіно "Хліб і солдати", "Земля і солдати", "Квіти і солдати" (1938-1939 рр.) проповідувала культ війни і на­сильства, переконувала японців у необхідності нести "ци­вілізаторську" місію в Азію. Японські письменники, обслуговуючи потреби режиму, обґрунтовували тезу полі­тиків "Азія для азіатів", де Японії відводилося центральне місце. Уславлялися імператор, його влада. Віддати своє життя за японського монарха, як пропагувала література, вважалося метою життя і проявом вищої доблесті для японців.

Характерною рисою свідомості в тоталітарних держа­вах було відчуття занепаду, що було логічним наслідком необмеженої авторитарної влади, революцій і війн, інших суспільних катаклізмів. Маніфестом цього нового світо­сприймання стала книга німецького історика Освальда Шпенглера "Занепад Європи", що публікувалася в 1919-1922 рр. В ній історію людства показано не як звичайний лінійний процес розвитку від простого до складного, від дикості до цивілізації, а як ланцюжок не зв'язаних одна з одною культур, кожна з яких народжується, зазнає підйо­му, а потім йде до занепаду й помирає, лишаючи за собою туманні спомини і руїни. Так і Європа, на його думку, переживши вищу стадію свого розвитку в XVIII ст., всту­пила до смуги занепаду, так само, як колись давньо­єгипетська, греко-римська або індійська цивілізації.

Це загальне відчуття занепаду в різних формах відби­лося в ідеологіях тих політичних рухів, про які вже йшлося. Для комуністів цей занепад був "загальною кризою капіта­лізму", вихід з якого вони пропонували шукати на шляхах всесвітньої соціалістичної революції, ліквідації капіталізму. Для німецьких націонал-соціалістів цей занепад був результатом відмови від національних традицій через "за­бруднення раси", шлях до подолання занепаду вбачався ними у поверненні до "коренів", "витоків" германського духу і в боротьбі за чистоту "арійської раси".

В західних демократичних країнах письменники, пое­ти, журналісти, звичайно, мали набагато більше свободи у своїй літературній творчості. Однак і їх не можна назвати цілком вільними, бо вони залежали від редакторів, видав­ців, заробітної плати тощо. Крім того, література на Заході була значною мірою комерціалізована й у політичному відношенні різноманітна.

У 20-30-х рр. культура в західних демократичних і тота­літарних країнах відбивала саме ті політичні, економічні, духовні реалії, що склалися у тривожний міжвоєнний час.



Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  8. Автономні утворення у зарубіжних державах
  9. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
  12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ




Переглядів: 2151

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Театр і музика | Вектори зовнішньої політики США

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.025 сек.