Секретний Додатковий Протокол

Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом

23 серпня 1939 року

"Уряд СРСР і Уряд Німеччини, керовані бажанням зміцнювати справи миру між СРСР та Німеччиною і виходячи з основних положень договору про нейтралітет, укладеного між СРСР і Німеччиною в квітні 1926 року, дійшли такої угоди:

Стаття 1. Обидві Сторони Договору зобов'язуються утримуватися від усякого насильства, від усякої агресивної дії і всякого нападу одна щодо одної як окремо, так і спільно з іншими державами.

Стаття 2. В разі, якщо одна із Сторін Договору виявиться об'єктом воєнних дій з боку третьої держави, інша Сторона Договору не буде в жодній формі підтримувати цю державу.

Стаття 3. Уряди обох Сторін Договору залишаться надалі в контакті одна з одною для консультацій; щоб інформувати одна одну про питання, що зачіпають їхні спільні інтереси. .

Стаття 4. Жодна із Сторін Договору не братиме участі в будь-якому угрупованні держав, що прямо або непрямо: спрямоване проти іншої Сторони.

Стаття 5. В разі виникнення суперечок або конфліктів між Сторонами Договору з питань того чи іншого роду обидві сторони розв'язуватимуть ці суперечки або конфлікти винятково мирним шляхом у порядку дружнього обміну думками або в необхідних випадках шляхом створення комісій з врегулювання конфлікту.

Стаття 6. Цей договір укладено терміном на десять років з тим, що, оскільки одна із Сторін Договору не денонсує його за рік до закінчення терміну, термін дії договору вважатиметься автоматично продовженим на наступні п'ять років.

Стаття 7. Цей договір підлягає ратифікації в найкоротший можливий термін. Обмін ратифікаційними грамотами має відбутися в Берліні. Договір набуває чинності негайно після його підписання. Складений у двох оригіналах, німецькою та російською мовами, в Москві.

Москва, 23 серпня 1939 р.

За уповноваженням Уряду СРСР В. Молотов

За Уряд Німеччини Й. Ріббентроп".

Однак існував секретний додатковий протоколів якому йшлося про долю Польської держави, а фактично про сфери впливу СРСР і гітлерівської Німеччини в Європі. Нечиста політична гра, в якій кожна .з трьох сторін намагалася добути безпеку за рахунок інших, призвела до того, що програли народи всіх країн.

"При підписанні договору про ненапад між Німеччиною і Союзом Радянських Соціалістичних Республік нижчепідписані уповноважені Обох Сторін обговорили в суворо конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі.

Це обговорення привело до нижчевикладеного результату:

1. В разі територіально-політичного переобладнування областей, що входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.

2. В разі територіально-політичного переоблаштування областей, що входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР проходитиме приблизно по лінії рік Нарева, Вісла і Сан. Питання, чи є в обопільних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясовано лише протягом подальшого політичного розвитку. В кожному випадку обидва Уряди вирішуватимуть це питання у порядку дружньої обопільної згоди.

3. Стосовно південного сходу Європи з радянського боку підкреслюється зацікавлення СРСР у Бессарабії. З німецького боку заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворому секреті.

Москва, 23 серпня 1939 р.

За уповноваженням Уряду СРСР В. Молотов

За Уряд Німеччини Й. Ріббентроп".

Оригінали протоколу не виявлено ані в радянських, ані в зарубіжних архівах. Однак численні експертизи копій, порівняльний аналіз документів підтверджують факт його підписання та існування. Цей факт підтверджує документ вищого органу влади СРСР — Постанова З'їзду народних депутатів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 24 грудня 1989 р. "Про політичну і правову оцінку радянсько-німецького договору про ненапад від 1939 р.". Тексти, що перебувають у науковому обігу, мають своїм першоджерелом мікрофільми, зроблені наприкінці війни. На допиті в Нюрнберзькій в'язниці, що відбувся 19 лютого 1947 р., німецький дипломат доктор Пауль Отто Шмідт розповів, що мікрофільмування почалося за вказівкою Ріббентропа в 1943-1944 рр. Після цього мікрофільми разом з частиною архівів МЗС Німеччини було вивезено спочатку до Крюмхюбеля (Сілезія), а потім — до Мюльхаузена (Тюрінгія). Навесні 1945 р. надійшла вказівка знищити архіви. Цим зокрема займався радник і перекладач канцелярії міністра Карл фон Леш. На свій страх і ризик він не став знищувати мікрофільми, а поклав до бляшаної коробки, обмотав її промащеною ганчіркою й зарив у парку замку Шенберг під Мюльхаузеном. 12 травня 1946 р. фон Леш розповів про сховану коробку британському підполковнику Роберту Томсону. Останній ввів у курс справи американців. 14 травня коробку було викопано, 19 травня доставлено до Лондона, де американці зробили дублікати всіх мікрофільмів. Всього виявилося 20 котушок, на яких було зазнято 9725 сторінок документів. Серед них документи, підписані в Москві 23 серпня 1939 р., включаючи й додатковий Протокол.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Радянсько-німецьке зближення. Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 р. та таємний додатковий протокол до нього	\|	Фізіологія і медицина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.