• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми ігрової діяльності

розгорнута ігрова діяльність (урок-заняття за ігровим

сюжетом, урок-казка);

ігрове завдання для групової роботи;

ігровий задум у проектній діяльності;

ігровий прийом;

ігрова ситуація;

ігрова вправа.

Дидактичні ігри можуть: 1) бути тільки у словесній формі; 2) поєднувати слово й практичні дії; 3) поєднувати слово й наочність; 4) по­єднувати слово й реальні предмети; 5) відбуватися з використанням технічних засобів, зокрема комп'ютера.

Структурні складові дидактичної гри — дидактичне завдання, ігри вий задум, ігровий початок, правила гри, ігрові дії, підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування в дітей математичних уявлень, логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток навичок оцінювання й самооцінювання, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти вольові зусилля для досягнення для досягнення мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум — наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед діть­ми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, пере­вірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути у вигляді повідомлення, коли вчитель називає гру та спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дій­сності, або інтригуючим, цікавим, захопливим, таємничим.

Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтриму­ють ігровий задум; їх невиконання робить гру нецікавою. Без заздале­гідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри зада­ються педагогом до її початку й мають навчальний та організуючий ха­рактер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім — спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання, іграшок, геометричних фі­гур, природної сировини (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Ігрові дії — засіб реалізації ігрового задуму й водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії та захоплюючись ними, діти легко засвоюють закладений у грі на­вчальний і розвивальний зміст.

Підбиття підсумків гри у зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути під­рахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які досягли найкращих результатів, зіставлення мети гри та здобутих даних тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри, розкрити перспективи їх зростання.

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку. Проте, як показали дослідження психологів і педагогів, як­що гра використовується епізодично, вона не забезпечує стійкого по­зитивного ставлення молодших учнів до навчального процесу.

Дидактичні ігри слід включати в систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчас­не й ефективне порівняно з іншими методами. Наші дослідження дали можливість виокремити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

• весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити першо­класників із новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки-казки; розвитку мовлення);

• під час уроку гра використовується як структурний елемент;

• під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допо­могою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу поста­новки завдання, елементів змагальності тощо).

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організа­ція яких не потребує багато часу на приготування обладнання, за­пам'ятовування учнями громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості учнів, швидку від­повідь, зосередження довільної уваги.

Дидактичні умови ефективності застосування дидактичних ігор— органічне включення в навчальний процес; захопливі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, не­сподівані для дітей).

Коли якусь гру або казкового героя використовують надто часто і навчальною метою, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі, лишаючи незмінними ігрові дії, у зміст і треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмет, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри мають бути лаконічними, зрозумілими, пробуджувати інтерес.Чим молодші уми, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це роби­ти. (Зрозуміло, що участь класовода залежить від змісту гри). Наприклад, гру «Відгадай», мета якої — розвиток зв'язного мовлення, уміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з пояснення зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про істотні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше про­водити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти вже стомлені.

Однак це не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайо­мити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Наприклад, діти із задоволенням звертаються до Знайка, «роз­мовляють» з Чомусиком, навчаються в «Лісовій школі» або діють разом із казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки, римують слова. Усе це не тіль­ки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Отже, ігрова діяльність у навчальному процесі багатофункціональ­на, її провідними функціями є мотиваційна та розвивальна. У керуванні нею слід враховувати структуру ігор і рівень підготовки дітей. Різні форми ігрової діяльності поєднуються та здійснюються в активній взаємодії учасників гри, найчастіше з використанням ігрового реквізиту.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. Автоматизовані форми та системи обліку.
9. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Акредитив та його форми
12. Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 4712