• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ігрова діяльність як метод навчання рідної мови

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя люди­ни та є важливою формою її життєдіяльності, а не віковою ознакою. Лю­дина не розлучається з грою все життя, змінюються лише її мотиви, фор­ми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробленням теорії дитячих ігор, з'ясуванням ролі, структури й значення гри для виховання й навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, Л. Артемова, О. Савенков та ін. Важливого значен­ня грі як методу навчання і виховання надавали педагоги С. Русова, А. Макаренко, II. Блонський, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі та ін. Так, А. Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого — праця. Водночас він зазначав, що тільки та гра є педагогічно цінною, у якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона може ви­конувати в грі різні ролі — бути командиром, виконавцем, творцем, зна­ходити умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну по­зицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити учнів май­бутньою діяльністю, урізноманітнити навчання ситуацією несподіван­ки або вільного вибору, додати яскравих позитивних емоцій, педагог повинен сам стати учасником гри. Навчання в грі стає активним, суб'єкт-суб'єктним, часто полісуб'єктним, бо ще одним суб'єктом мо­же бути іграшка або середовище.

Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в по­чаткових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності — ігрової па навчальну.

Потреба включення ігрової діяльності в навчально-виховпий про­цес початкової школи постала як педагогічна задача в 1970-х роках наслідок відкриття при школах підготовчих класів, у яких мали на­вчатися діти 6-річного віку. У цей час уже набув поширення досвід В. Сухомлинського щодо навчання 6-річних дітей — «Школа радості», «Школа під голубим небом»; зацікавив учителів і досвід Ш.Амонашвілі («Здравствуйте, дети!», «Как живете, дети?»).

В Україні у 1980-х роках були проведені спеціальні дослідження щодо організації ігрової діяльності дітей, які засвідчили, що засто­сування гри в навчанні першокласників є конче необхідним. Воно сприяє гуманізації педагогічної взаємодії, збагачує її змістовними позитивними емоціями, знімає протидію сильних важелів розвитку особистості — «хочу» і «треба», викликає і зміцнює пізнавальний інте­рес (Н. Бібік, II. Кудикіна, Н. Підгорна, І. Школьна та ін.).

Щоб керувати ігровою діяльністю, виявити сповна її навчальний і розвивальний потенціал, треба знати її структуру й враховувати інди­відуальні та вікові особливості дітей.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає компоненти:

• спонукальний — актуалізація потреб, інтересів, прагнень, які
визначають бажання дитини брати участь у грі;

• орієнтувальний — вибір засобів і способів ігрової діяльності;

• залучення дітей до спільного створення атрибутів гри;

• виконавський — дії, операції, які дають можливість реалізувати
ігрову мету;

• контрольно-оцінювальний — корекція і стимулювання актив­
ності ігрової діяльності.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність є переважно самоціллю. У дидактичних іграх, створених педагогікою (у тому числі й народ­ною), ігрова діяльність спеціально планується й пристосовується до навчальних цілей.

Дидактичні ігри — це різновид ігор за правилами. У світовій педа­гогіці набули визнання системи дидактичних ігор, які вперше розроби­ли для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтессорі, а для по­чаткового навчання — Ж.-О. Декролі.

У сучасній початковій школі використовуються два види ігор: ігри за правилами та творчі ігри.

Ці ігри в початковій школі можуть використовуватися як у позаурочній, так і в урочній навчальній діяльності.

Ігри, які використовують на уроках у початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, уміння і навички, тренують сенсорні здібності тощо. Правильно побудовані цікаві ігри збагачують процес мислення позитивними почуттями, розвивають саморегуляцію, тренують вольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини, її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені складніше завдан­ня», тобто зароджується інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність, залежно від мети, має роз­горнуте або епізодичне застосування.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. V Засоби навчання
6. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
7. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
8. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
9. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
10. АгротехнІЧНИЙ метод
11. Адаптації та навчання
12. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві

Переглядів: 851