• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Прогресивні форми організації виробництва

РОЗДІЛ 5 . ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ В УМОВАХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

Організація енергетичного господарства

Основною задачею енергетичного господарства є - виконання своїх функцій наступними підрозділами:

ЕЛЕКТРОЦЕХ - експлуатація підстанцій для забезпечення електроенергією підприємства, ремонт мереж, електроустаткування машин і механізмів,

- підтримка і ремонт підземних комунікацій (кабельні тунелі).

При поточному ремонті устаткування електроцех виконує ремонт його електричної частини.

ПАРОСИЛОВИЙ цех - забезпечує підрозділи підприємства парою, газом (підведення і відвід), а також виконує:

- контроль за експлуатацією трубопроводів, газопроводів,

- забезпечує водою (питною, технічної), каналізацію,

- вентиляція приміщень;

- КОТЕЛЬНЯ - подача гарячої води і пари.

Оптимальність організації енергогосподарства залежить від правильного обліку і сполучення наступних факторів на підприємстві:

- видів споживаної енергії й енергоносіїв, наявності вторинних ресурсів (наприклад: доменний газ йде потім у прокатний цех для нагрівання заготівель у печах);

- можливості зв'язку з зовнішніми джерелами енергопостачання;

- режиму роботи підприємства.

Зведена схема енергопостачання складається у виді ЕНЕРГОБАЛАНСУ

- це система показників, що характеризують потребу підприємства в різних видах енергії.

Енергобаланси можуть складатися на підставі потужностей цехів або за їхнім енергоспоживанням:

1) за календарними термінами випуску продукції;

2) за енергоносіями (окремо за електричними, паровими);

3) за фізичними процесами: силовими, високотемпературними (більш 500⁰С), середньотемпературними (200-500⁰С), низькотемпературними (до 200⁰С), освітлювальними;

4) за цільовим призначенням: на технічні нестатки, на господарські нестатки, на опалення, висвітлення;

5) за об'єктами споживання: підприємства, цехи, господарства, ділянки.

Показники ефективності енергетичного господарства:

- ЕНЕРГООСНАЩЕНІСТЬ праці:

Е_в= М / С_р,

де М - сумарна виробнича потужність обладнання;

С_р – кількість робітників;

- ЕНЕРГОЄМНІСТЬ продукції:

Е_е= Е _ен / N_в ,

де Е _ен - уся спожита енергія на виробництво продукції;

N _в - обсяг виробництва продукції.

Поділ і усуспільнення праці знаходять безпосереднє вираження у виробничих процесах у виді диференціації і концентрації операцій по виготовленню продукції, а на рівні суспільного виробництва в цілому ¾ у галузевій диференціації і концентрації виробництва.

За ступенем диференціації знарядь праці диференціюються і ті галузі виробництва, у яких ці знаряддя виготовляються.

Галузева диференціація виражається в рості числа галузей виробництва, а концентрація - у зосередженні виробництва на великих підприємствах, як у рамках кожної галузі, так і в більш широких границях, що включають виробничі процеси різних галузей.

КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА має чотири форми: укрупнення підприємств; спеціалізація; кооперування і комбінування.

УКРУПНЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ - зосередження виробництва на великих підприємствах. Визначається науково-технічним прогресом знарядь праці (ростом продуктивності одиничних потужностей машин, агрегатів, удосконалюванням техніки керування і т.п.) і ростом обсягів продукції, що випускається.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ - зосередження (концентрація) однорідного виробництва, що за своїм типом є масовим чи багатосерійним.

КООПЕРУВАННЯ - прямі виробничі зв'язки між підприємствами (об'єднаннями), що беруть участь у спільному виготовленні визначеної продукції.

КОМБІНУВАННЯ - з'єднання різних виробництв, що представляють собою послідовні ступені обробки сировини чи використання відходів виробництва в одному підприємстві (комбінаті);

- технологічне й організаційне з'єднання на одному підприємстві виробництв, що відносяться до різних галузей промисловості на базі єдиної сировини.

При плануванні розвитку форм організації промислового виробництва передбачається:

- укрупнення підприємств відповідно до росту одиничної потужності агрегатів і машин;

- формування нових і розвиток діючих спеціалізованих потужностей;

- зосередження виробництва продукції у відповідних спеціалізованих галузях промисловості;

- ліквідація невиправданої розосереджуванності виробництва конструктивно і технологічно однорідної продукції на підприємствах різних галузей;

- звільнення підприємств від виготовлення продукції, що не відповідає профілю;

- створення і розвиток спеціалізованих підприємств з централізованого виробництва заготівель і виробів загальгалузевого застосування;

- встановлення економічно вигідних зв'язків по кооперації.

ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Концентрація виробництва створює можливості для більш ефективного використання сучасної високопродуктивної техніки і неухильного росту продуктивності суспільної праці.

При розгляді проблем концентрації виробництва в практиці, як правило, використовується поняття «розміри підприємства».

Розмір підприємства ¾ кількість живої й упредметненої праці на підприємстві (обумовлене чисельністю працюючих) і вартість виробничих фондів.

Розмір виробництва ¾ кількість продукції, що випускається підприємством, у натуральних, трудових чи вартісних вимірниках.

Мінімально допустимий розмір виробництва повинний забезпечувати:

- застосування прогресивної техніки, передових технологій, організації виробництва і праці;

- ефективне використання високопродуктивної техніки;

- комплексну механізацію й автоматизацію виробництва;

- високий рівень спеціалізації і кооперування виробництва.

Таке тлумачення мінімальне припустимого розміру спеціалізованого виробництва полегшує вибір його оптимального розміру, тому щовсі економічні показники уже визначені для мінімального розміру.

Оптимальний розмір визначається за допомогою збільшення в кратне число раз мінімального розміру. При цьому досягаються оптимальні техніко-економічні показники не тільки на даному підприємстві , але й у народному господарстві (мінімальні народно-господарські витрати на виробництво, транспортування, звертання продукції).

Найбільше точно рівень концентрації виробництва характеризується абсолютними показниками обсягу продукції, що випускається.

Основним критерієм ефективності концентрації виробництва в промисловості є максимальне використання факторів виробництва.

ВИДИ КОНЦЕНТРАЦІЇ:

- абсолютна - збільшення розмірів самих підприємств і їхніх виробництв;

- відносна - збільшення питомої ваги великих підприємств у загальному обсязі випуску однорідної продукції.

НАПРЯМКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ :

- універсалізм - зосередження різнорідних виробництв на одному підприємстві;

- на базі спеціалізації - зосередження виробництва однорідної продукції на одному підприємстві;

- на базі кооперування - зосередження взаємозалежних виробництв на підприємстві.

ФОРМИ КОНЦЕНТРАЦІЇ:

- агрегатна - збільшення одиничної виробничої потужності устаткування, машин, агрегатів, потокових та автоматичних ліній;

- виробничо-технічна - збільшення кількості верстатів, агрегатів і ліній у конкретному виробництві;

- технологічна - одночасне збільшення кількості одиниць устаткування при підвищенні його одиничної потужності.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

1 Обсяг продукції - питома вага виробництва продукції великих підприємств Q_кр у загальному обсязі випуску однорідної продукції Q_заг:

ДО = Q_кр / Q_заг.

Чисельність працюючих - питома вага працюючих на великих підприємствах Ч_кр у загальній чисельності працюючих на підприємствах, що випускають однорідну продукцію Ч_заг:

ДО = Ч_кр / Ч_заг.

За основними фондами - питома вага вартості основних виробничих фондів великих підприємств ОВФ_кр у загальній вартості фондів підприємств, що випускають однорідну продукцію ОВФ_заг:

К = ОВФ _кр / ОВФ _заг.

ПЕРЕВАГИ концентрації виробництва:

- краще використання ОВФ;

- створення умов для більш доцільного поділу праці усередині підприємства;

- застосування більш зробленої технології, організації виробництва і праці;

- раціональне використання сировини і матеріалів;

- відносне зниження витрат по керуванню, загальних витрат виробництва;

- можливість організації могутніх конструкторських баз, лабораторій, експериментальних баз.

НЕДОЛІКИ концентрації виробництва:

- ріст транспортних витрат;

- утруднення комплексного розвитку економічних районів;

- великі витрати засобів і тривалі терміни будівництва нових підприємств;

- ускладнення структури виробництва і керування.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
3. PR-відділ організації: переваги і недоліки
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
7. Автоматизація виробництва
8. Автоматизовані форми та системи обліку.
9. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
10. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
11. Акредитив та його форми
12. Акти з охорони праці в організації.

Переглядів: 1106