МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Діяльність командування по підготовці та організації бойових дій.________________________________________________________ 1. Загальні обов’язки командування по підготовці воєнних операцій.
Кожен командир в плані забезпечення поваги до права збройного конфлікту в межах своєї компетенції та особистої відповідальності за організацію вивчення права війни повинен розробляти організаційні заходи та бути готовим вирішувати завдання, які витікають із специфіки завдань. Командир військового підрозділу, який бере участь або буде брати участь у бойовій операції повинен знати, що він несе загальну відповідальність за дотримання права війни. На кожному командирі лежить відповідальність за забезпечення поінформованості його підлеглих про їхні обов’язки, які покладаються на них правом збройних конфліктів, та за прийняття заходів для попередження порушень. У разі такого порушення командир повинен зупинити його та вжити дисциплінарні заходи або порушити кримінальне переслідування проти тих, хто допустив зазначене порушення. Відповідальність командира розповсюджується також на порушення права, яке стало результатом невжиття заходів, які повинні були бути вжиті. Поінформованість особового складу досягається шляхом організації навчання. " Серед доступних заходів, цей захід є найбільш оптимальним, у всякому разі, всі інші заходи, якщо вони не пов`язані з навчанням, неминуче призводять до невдачі".[55] Основна мета навчання міжнародному гуманітарному праву - це забезпечення чіткого дотримання правових норм міжнародного права всім особовим складом Збройних Сил незалежно від посади, звання, часу, дислокації та обставин. Міжнародне гуманітарне право повинно бути включене у програми бойової підготовки. Реальні бойові навчання вимагають автоматичної реакції, яка знаходить свій прояв в інстинктивності поведінки, правильної поведінки. Дії в конкретній бойовій обстановці відпрацьовуються до автоматизму. Тому цілком слушна вимога про вивчення норм міжнародного гуманітарного права в системі бойової підготовки військ. Такий підхід не вимагає додаткового часу та спеціальних матеріалів, але передбачає активну форму навчання особового складу. Неможливо навчити всіх усьому, та в цьому і нема потреби. "Особа яка навчається повинна вчити тільки те, що повинна знати у зв`язку з її діяльністю".[56] Кожний командир повинен застосовувати диференційний підхід до процесу навчання, та визначити, що повинен знати той чи інший підлеглий. Здійснення командування починається з постановки завдання, обумовленого військовими обставинами. Завдання повинно відповідати праву збройного конфлікту, відповідні аспекти якого повинні бути введені в процес прийняття рішення командирами та особами, що знаходяться в їх підпорядкуванні. Основними елементами процесу прийняття рішень та кінцевої постановки завдань є збір розвідувальних даних. Збір інформації, який є для командира останнім засобом контролю перед тим, як приступити до дій, повинен дозволити йому прийняти тактичне рішення, яке відповідало б як військовій необхідності, так і гуманітарним принципам. Для забезпечення дотримання права війни інформація повинна включати в себе відомості про густонаселені райони, цивільне населення та цивільні об’єкти, що знаходяться поблизу військових об’єктів, характер забудови населених пунктів, наявність та характеристика об’єктів, що знаходяться під особливим захистом, навколишнє природне середовище. Збір інформації, який відповідає праву війни проводиться з урахуванням різниці між дозволеними і забороненими методами. При зборі інформації командир повинен пам’ятати про обмеження на вибір засобів збору: - захоплені в полон комбатанти не можуть бути примушені надавати інформацію; - цивільні особи супротивної сторони не можуть примушуватися до повідомлення, що даються ними особисто, або до отримання даних від третіх осіб; - санітарні транспортні засоби не можуть використовуватися для збирання і передачі розвідувальних даних. Оскільки завдання повинно бути виконаним і відповідати принципам міжнародного гуманітарного права, його виконання підлеглими є питанням виконання наказів та вимог дисципліни. Це дуже складне питання з правової точки зору. В той же час, як "національні законодавства, дія яких розповсюджується і на військовослужбовців, передбачають, що аби який з них, у разі відмови виконати наказ, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності"[57], норми міжнародного гуманітарного права визначають, що посилання на наказ старшого військового начальника, не обов'язково звільняють підлеглого від кримінальної відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права при виконанні цього наказу (злочинного). Одна з корінних проблем міжнародного гуманітарного права полягає у різниці функціонування внутрішньодержавного та міжнародного механізмів реалізації його норм. "Стосовно сфери внутрішньодержавних дій можна визначити дві функції міжнародного гуманітарного права: 1) закріплення зобов'язань держав забезпечити усім особам, що перебувають під їх юрисдикцією, ефективні засоби юридичного захисту...,2) використання компетентними органами кожної держави, найперше судами, міжнародно-правових норм - самостійно чи спільно з національно-правовими нормами під час розгляду та вирішення справ у зв`язку із потребами правового, в тому числі і судового захисту" [58], та визначати відповідальність. Тому особливої ваги набуває відстоювання принципу відповідальності командирів в державах, де не визнають принцип відповідальності підлеглих за виконання протизаконних наказів командирів і начальників. Звідси співвідношення дисципліни та виконання наказу повинно бути вирішено командиром з урахуванням вимог міжнародного гуманітарного права. В процесі прийняття рішення командир, перед яким поставлене завдання, повинен розглянути декілька складових. По-перше, йому потрібна інформація про все, що може допомогти йому в успішному виконанні завдання. По-друге, він повинен розглянути застережні заходи, які повинні бути прийняті у відповідності з правом збройного конфлікту. По-третє, він повинен проаналізувати конкретну тактичну ситуацію, яка склалася на даний момент. Збір розвідувальних даних повинен дозволити командиру встановити місцезнаходження та ідентифікувати противника та військові об'єкти, які повинні зазнати нападу. Розвідувальні дані повинні надати командиру можливість: - провести правильну та точну оцінку обстановки, в якій повинна бути проведена операція, - визначити положення об'єктів та споруд, які знаходяться під захистом, а також будь-які густозаселені райони. Застережні заходи, яких вживають при плануванні воєнної операції, повинні бути спрямовані на те, щоб запобігти або, якщо це неможливо, звести до мінімуму руйнування та втрати серед цивільного населення. "Основні начала міжнародного права - відмічав Ш.Монтескьє - природно полягають в тому, що народи повинні робити під час миру якомога більше добра, а під час війни - якомога менше зла".[59] Військові об'єкти повинні бути виділені, в районах з цивільним населенням при плануванні оборони між військовими та цивільними об'єктами повинна бути встановлена необхідна відстань. Командир, аналізуючи тактичну ситуацію, повинен розглянути всі конкретні обставини, які наявні в даний момент, включаючи гуманітарні, а також військові міркування. Командир повинен також розглянути захисні заходи, спрямовані проти небезпеки, яку воєнні дії можуть створити або створюють для цивільних осіб та об'єктів. Міркування військового порядку, пов'язані з виконанням завдання, так звана "військова необхідність", не є переважаючим принципом, що дозволяє порушувати норми права збройного конфлікту. Військова необхідність виправдовує лише ті необхідні для виконання поставленого завдання заходи, які не заборонені нормами права. Перед прийняттям остаточного рішення командир повинен провести оцінку можливостей, які випливають зі зробленого ним аналізу. Він повинен встановити кінцеві співвідношення між: - обмеженнями, що випливають із встановленої перед ним задачі (військова необхідність); - запобіжними заходами, які повинні бути вжиті у відповідності з правом війни; - очікуваної ціною воєнної операції. Кінцеве співвідношення повинно привести командира до його рішення. Прийняте рішення повинно являти найменшу небезпеку для цивільних осіб та об'єктів. Після прийняття рішення воно доводиться до підлеглих. Підлеглі повинні отримувати лише такі завдання, які вони можуть виконати у відповідності до норм права війни. Задачі для підлеглих повинні містити уточнення, необхідні для забезпечення дотримання права війни. Коли це є необхідним, в задачі підлеглим повинні включатися правила ведення бою та/ або інструкції з правом війни, порядок їх взаємодії з цивільною владою. Коли дозволяє тактична обстановка, командири повинні інформувати цивільну владу про можливий розвиток військової операції та ризик, якому можуть піддаватись цивільні особи та об'єкти. Частіше така інформація може містити попередження, що пропонують певні дії та/ або вибирати певну лінію поведінки (наприклад, шукати сховище або залишитись за межами певних районів). Контроль є останнім кроком у здійсненні командування, його мета - забезпечення виконання наказів у відповідності з намірами командира. Контроль сприяє забезпеченню порядку та дисципліни. За допомогою контролю командир пересвідчується, що його підлеглі дотримуються та забезпечують дотримання права війни в сфері своєї відповідальності. При плануванні бойової операції командир повинен звернути увагу на штатне забезпечення військових підрозділів необхідним майном та евакуацію захоплених осіб, майна, поранених, хворих, цивільного населення, а також відповідних транспортних засобів. Основним принципом при організації перевезення, якщо дозволяє тактична обстановка повинен стати принцип: перевезення військового, медичного та цивільного характеру повинно здійснюватися роздільно. У випадках, коли це неможливо, спільне перебування військового, цивільного та медичного персоналу, а також установ і транспортних засобів має бути недовгочасним. Розподіл маршрутів потрібен для захисту цивільних осіб, військовополонених, поранених та хворих від можливих нападів противника на колони військових перевезень, тому що майно та спорядження, що поставляється до війська, окрім майна медичного і релігійного характеру, є військовими об’єктами, незалежно від персоналу та транспортних засобів, що їх поставляють і тому можуть піддаватися нападу. При планування маршрутів перевезення військового майна та спорядження, а також переміщення військ, треба розміщати їх далі від місцезнаходження цивільних осіб та об’єктів. За сприятливої тактичної обстановки військові частини при переміщенні та зупинках повинні триматися за межами густонаселених районів. Якщо це неможливо, то перевезення повинно здійснюватися швидко і по можливості із завчасним попередженням цивільної влади. Загальну концепцію перевезень, яка включає до себе - встановлення різноманітних каналів забезпечення та евакуації, використання транспортних засобів, обов'язків по здійсненню контролю, відпрацювання наказів та інструкцій, - визначає старший загальновійськовий начальник. Кожен командир, зокрема, повинен додатково відпрацювати всі питання, що стосується сфери його відповідальності, а саме: - визначення каналів та маршрутів перевезення військової техніки та майна, обладнання медичного та релігійного персоналу, цивільних осіб, які знаходяться під захистом, та розмежування цих маршрутів; - визначити райони завантаження та розвантаження техніки та військ; - при зміні каналів та маршрутів перевезення, прийняти заходи до швидкого і зрозумілого внесення змін; - визначення транзитних пунктів завантаження та зведення до мінімуму спільного знаходження на них військових немедичних, медичних та цивільних транспортних засобів та осіб; - налагодити тісний взаємозв'язок з цивільною владою на час проведення термінових, першочергових перевезень, з метою уникнення непорозумінь та плутанини; - забезпечити необхідні умови для здійснення евакуації захоплених осіб та майна (військовополонені, поранені, хворі, особи, які потерпіли корабельну аварію, військово-медичний персонал противника, військово-духовний персонал, військове майно противника) - швидко, на умовах наближених до здійснення перевезень власного особового складу та майна. У нижчих тактичних підрозділах перевезення здійснюються, як правило, у відповідності до порядку підлеглості. Таким чином, здійснення командування включає в себе: збирання розвідувальної інформації, дотримання запобіжних заходів, аналіз обстановки та інформації, прийняття рішення, постановку завдання підлеглим, контроль за його виконанням, співробітництво з цивільною владою.
Читайте також:
|
||||||||
|