Нейтралітет у морській війні

Питання, пов’язані з нейтралітетом у морській війні, регламентуються ХІІІ Гаазькою конвенцією 1907 р. Ця Конвенція вимагає від тих, хто воює, поваги прав нейтральних держав і зобов’язує тих, хто воює, утримуватися на нейтральній території або в нейтральних водах від усяких воєнних дій, які вели б до порушення нейтралітету. “Всілякі ворожі дії, включаючи захоплення і здійснення права огляду, здійснені військовими кораблями тих, хто воює, в територіальних водах нейтральної держави, є порушенням нейтралітету і суворо забороняються” (ст. 2).

Тим, хто воює, не дозволяється створювати в нейтральних портах і водах бази для морських операцій проти неприятеля. Цим пояснюються обмеження в характері і строках перебування військових кораблів у нейтральних водах, що вводяться Гаазькими конвенціями, якщо в законодавстві нейтральної країни не передбачаються інші правила. Військові судна тих, хто воює, можуть залишатися в портах і на рейдах або в територіальних водах цієї країни не більше 24 годин. Продовження перебування військового судна держави, що воює, в нейтральному порту, допускається лише з причини аварії або стану моря. З припиненням дії вказаних причин судно повинне покинути порт. Як правило, число військових кораблів того, хто воює, яке може одночасно перебувати в одному з нейтральних портів чи рейдів, не повинно перевищувати трьох.

У випадку, якщо в нейтральному порту одночасно виявляться військові кораблі обох сторін, що воюють, то встановлюється інтервал у 24 години між виходом кораблів кожного з тих, хто воює. Той же інтервал встановлюється між виходом з нейтрального порту торгового судна і військового корабля, які плавають під різними прапорами.

На відміну від правил, які діють стосовно війни на суші, у війні на морі “нейтралітет держави не вважається порушеним простим проходженням через її територіальні води військових суден і вантажів того, хто воює” (ст.10). Проте ст. 10 не слід тлумачити таким чином, що реалізація зафіксованого в ній права залежить виключно від волі того, хто воює. Питання про прохід через територіальні води нейтральної держави повинен вирішуватися з урахуванням інших норм міжнародного права, зокрема постанов Женевської конвенції 1958р. про територіальне море і прилеглу зону. Остання допускає в принципі без перешкод мирний прохід через територіальні води, оскільки цим не порушується мир, добрий порядок чи безпека прибережної держави. Природно, що дотримання цих умов далеко не завжди може бути забезпечене в обстановці війни. Тому очевидно, що якщо в мирний час прибережна держава вправі вживати у своєму територіальному морі заходів для недопущення проходу, який не є мирним (ст.16), то такі ж заходи можуть бути вжиті нею і в умовах війни. Таким чином, ст. 10 ХІІІ Гаазької конвенції слід розуміти лише як правило, згідно якому нейтрал має право, але не зобов’язаний, пропускати через територіальні води військові кораблі тих, хто воює, без того, щоб бути обвинуваченим в порушенні нейтралітету.

Гаазькі конвенції допускають надання нейтральних лоцманів військовим суднам тих, хто воює, для проведення їх в нейтральний порт, виходу з нього і проходу через нейтральні води.

Військові кораблі тих, хто воює, можуть скористатися тимчасовим притулком в нейтральному порту, за винятком тих випадків, коли вони рятуються від переслідування противника. Але саме надання притулку залежить цілком від нейтральної держави. Мабуть, надання притулку перетворюється з права нейтрального в його обов’язок (при цьому заснованому на міжнародному звичаї) лише у випадку, якщо притулку просить судно, яке зазнає біди.

Військові судна тих хто воює, мають право лагодити свої аварії в нейтральних портах і рейдах, проте, лише тією мірою, якою це необхідно для безпеки їх плавання (“відновлення морехідних якостей”) і без збільшення якимось чином їх військової сили і бойової міці. Мається на увазі, що на нейтральній території не можуть лагодитися пошкодження, завдані кораблю неприятельським вогнем. Кораблям тих, хто воює, забороняється користуватися нейтральними портами, рейдами і територіальними водами для відновлення чи збільшення військових запасів, озброєнь і поповнення екіпажів. Військові судна можуть забезпечуватися в нейтральних портах тільки для поповнення нормального запасу мирного часу. Пальне може бути взяте лише для досягнення найближчого порту власної країни. Повторне забезпечення військових суден пальним в порту тієї ж нейтральної держави може мати місце лише через три місяці. [53]

Забороняється передача військових суден чи бойових припасів нейтральною державою тому, хто воює, прямо чи опосередковано. При цьому міжнародне право порушується, якщо така допомога буде надаватися рівною мірою обом з тих, хто воює. Нейтральна держава зобов’язана вжити всіх необхідних заходів, щоб перешкодити забезпеченню і озброєнню всякого судна, яке призначене для сприяння військовим операціям проти держави, з якою вона перебуває в мирі. Вона також зобов’язана перешкодити виходу з меж його юрисдикції судна, призначеного для тих же цілей.

Нейтральна держава повинна застосувати однаково до обох з тих, хто воює, умови обмеження або заборони, встановлені нею відносно допуску в межі її території військових суден тих, хто воює. Корабель, який не виконує наказів і розпоряджень властей і порушує нейтралітет, може бути не допущений в порти і рейди нейтральної держави. Якщо всупереч вимозі нейтральної держави військове судно не залишає її порту, вона може вжити всіх необхідних заходів, щоб затримати це судно, як і його екіпаж, на весь час війни.

Стан нейтралітету жодним чином не суперечить праву нейтральних за своєю ініціативою або на прохання тих, хто воює, надавати допомогу хворим, пораненим чи просто військовослужбовцям, які потерпають в морі або добралися плавом до берега.

Ст. 21 Женевської конвенції 1949 р. про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі вказує, що “сторони, які перебувають у конфлікті, можуть звертатися із закликом до милосердя капітанів нейтральних торгових суден, яхт і дрібних суден прийняти на борт поранених, хворих та тих, хто зазнав корабельної аварії, і доглядати їх, а також підбирати померлих”. Такі кораблі, які відповіли на заклики, не підлягають захопленню.

Якщо нейтральний військовий корабель підбирає в морі поранених, хворих та тих, хто зазнав корабельної аварії, які входять до складу збройних сил противника на території нейтральної держави згідно ст. 15 тієї ж конвенції покладається обов’язок “потурбуватися про те, щоб у тих випадках, коли цього вимагає міжнародне право, вони не могли знову взяти участь у воєнних діях”.

Найбільш серйозним чином інтереси нейтральних країн та країн, що воюють, зіштовхуються в галузі торгівлі нейтральних держав. Міжнародне право, з одного боку, проголосило свободу нейтральної торгівлі, а з іншого боку – ввело ряд винятків з цієї свободи. Найважливіший виняток – заборона військової контрабанди. Під військовою контрабандою розуміють предмети, заборонені тим, хто воює, до перевезення на нейтральному судні, оскільки вони можуть бути використані противником для ведення війни.

Лондонська декларація 1909 р. про право морської війни відновила традиційне розділення військової контрабанди на абсолютну і відносну. До абсолютної контрабанди згідно ст. 22 були віднесені предмети і матеріали, які служать виключно для війни. Тим, хто воює, надавалося право додавати до встановленого списку нові найменування шляхом нотифікації урядам інших країн (після початку воєнних дій – тільки нейтральних). Ст. 24 Лондонської декларації оголосила умовною контрабандою предмети і матеріали, які можуть служити як для військових, так і для мирних потреб. [54]

Разом з тим в Лондонській декларації (ст. 28) було встановлено, що деякі предмети і матеріали, нездатні служити для військових потреб (так звані вільні предмети), не повинні взагалі оголошуватися військовою контрабандою. Заборонено оголошувати військовою контрабандою предмети і матеріали, які служать виключно для догляду за пораненими і хворими (з правом у випадку “важливої військової необхідності” піддавати їх за винагороду реквізиції. Якщо вони призначені неприятелю), а також предмети і матеріали, призначені для самого судна, на якому вони знайдені, чи для екіпажу і пасажирів судна під час морського переходу.

Наведена вище класифікація, яка стала результатом компромісу, в практиці війн зазнавала багатьох змін, направлених на всебічне розширення переліку предметів, які відносять до контрабанди.

Предмети абсолютної контрабанди підлягають захопленню, якщо встановлено, що вони доставляються на територію неприятеля або на територію, зайняту ним, чи його військовими силами. При цьому не має значення, доставляються вони прямо чи з перевантаженням або перевезенням сухим шляхом. Таким чином, сформульоване в ст. 30 Лондонської декларації правило відновило прийняту в деяких країнах ще з кінця XVIII ст. доктрину “єдності шляху” (continuous voyage).

Предмети умовної контрабанди можуть бути захоплені, якщо встановлено, що вони призначені для збройних сил або адміністрації неприятельської держави. Згідно ст. 35 Лондонської декларації предмети умовної контрабанди не підлягають захопленню інакше, як на судні, яке прямує в місцевість, що належить неприятелю чи зайнята ним, або його збройними силами, і яке при цьому не повинне вивантажити вказані предмети в якомусь проміжному порту нейтральної держави. Отже, до умовної контрабанди доктрина “єдності шляху” не застосовується.

Судно, яке перевозить контрабанду, підлягає захопленню у відкритому морі або у водах неприятеля протягом усього шляху, також у тому випадку, якщо до досягнення пункту, який належить неприятелю, воно мало намір зайти в нейтральний порт.

Ст. 38 встановлює, що захоплення є правомірним лише стосовно корабля, затриманого з контрабандою на борту. За смислом статті “захоплення не може бути здійснене за перевезення контрабанди, здійснене раніше і в даний час уже закінчене”.

Предмети контрабанди, які перевозяться нейтральним судном, підлягають конфіскації. У відповідності з доктриною “ворожого зараження” (hostile infection), яка застосовувалася у війнах минулого, ст. 42 Лондонської декларації проголосила, що товари, які належать власнику контрабанди і знаходяться на одному з нею судні, також конфіскуються. У даному випадку присуд визначається не характером товарів, а позицією власного вантажу.

Конфіскація судна, яке перевозить контрабанду, може здійснюватися лише за умови, що контрабанда становить, або за вартістю, або за вагою, або за об’ємом, або за ціною фрахту більше половини вантажу. Якщо розмір контрабандного вантажу виключає конфіскацію судна, йому може бути дозволено, дивлячись на обставини, продовжити рух з тим, щоб капітан передав контрабанду тому, хто воює.

Нейтральне судно підлягає конфіскації за надання суперечних нейтралітету послуг неприятелю (їх називають також “квазі-контрабандою” або “аналогом контрабанди”), а саме: 1) коли воно здійснює рейс спеціально для перевезення окремих пасажирів, які входять у склад збройних сил неприятеля, або для передачі відомостей неприятелю; 2) коли завідомо для власника або особи, яка зафрахтувала судно в цілому, або для капітана воно перевозить неприятельський військовий загін або одну або кілька осіб, які під час плавання надають пряме сприяння супротивнику. В обох випадках товари, які належать власнику судна, конфіскуються.

Нейтральний корабель конфіскується і взагалі зазнає тих наслідків, якби він був торговим судном неприятеля: 1) коли він бере пряму участь у воєнних діях; 2) коли він перебуває під начальством або під контролем особи, що поміщені на судно урядом неприятеля; 3) коли він зафрахтований повністю неприятельським урядом; 4) коли він зайнятий для перевезення військ неприятеля або для передачі відомостей в інтересах неприятеля. У всіх цих випадках товари, які належать власнику судна, також підлягають конфіскації.

Згідно ст. 47 Лондонської декларації будь-яка особа із складу неприятельських військових сил, знайдена на нейтральному торговому судні, може бути оголошена військовополоненим навіть у тому випадку, якщо немає підстав для захоплення цього судна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нейтралітет у війні на суші	\|	Діяльність командування по підготовці та організації бойових дій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.