НЕЙТРАЛІТЕТ В ВІЙНІ НА СУШІ І НА МОРІ

________________________________________________________________________________________

1. Розвиток інституту нейтралітету

Нейтралітет (від латинського слова neuter – “ні той, ні інший”) – правовий статус держави, яка не бере участі у війні, що відбувається, і утримується від надання допомоги і сприяння як одній, так іншій стороні, які воюють.

Подібно до будь-якого громадського явища нейтралітет – категорія історична. Зміст правил нейтралітету в кожну епоху зазнавав змін. Зародження цього інституту, який формувався спочатку в нормах звичаєвого права, можна знайти ще у давньому світі. Нейтральні держави, перебуваючи поза воєнним конфліктом, нерідко запрошувались противниками в якості посередників при укладанні мирних договорів.

Проте в цілому права і обов’язки держав, які не брали участь у війні, не були чітко розмежовані. До того ж у більшості випадків держави античності (наприклад, Давній Рим кінця Республіки і початку Імперії з його прагненням до світового панування) ставили на шляху народів, які намагалися залишитися осторонь від воєнних конфліктів, різні перешкоди, керуючись своїми політичними вигодами. Коли Рим вступав у війну, то нація, яка не перебувала серед його союзників, була його ворогом: “Хто не з Римом, той проти нього”. [47]

В епоху феодалізму нейтралітет набуває більшого поширення. У ХV ст. термін “нейтралітет” починає вживатися в договорах та інших офіційних документах.

І хоча такі країни як Англія, Франція намагалися привернути країни, які не брали участь у війні, на свій бік у якості союзників, за принципом “друзі повинні бути спільниками, а не просто глядачами”, нейтралітет набув більш чіткого змісту. Ті, хто воює, формально в усякому разі, позбуваються можливості змушувати треті країни робити свій вибір.

Найбільш характерною рисою нейтралітету цього періоду було однакове ставлення нейтрального до обох сторін, що воюють. Таке ставлення надавало можливість надання рівних послуг тим, хто воює. Міжнародне право допускало, зокрема, вербування солдатів на нейтральній території, використання останньої для так званого нешкідливого проходу військ тих, хто воює, продаж їм зброї, продовольства і навіть поставку військ одному з тих, хто воює, якщо стосовно цього до виникнення війни було укладено спеціальну угоду. Звичаї допускали переслідування переможеного противника на нейтральній території.

Значною строкатістю відрізнялися правила нейтралітету у морській війні. Великі морські держави прагнули не тільки до обмеження, але і до повного усунення зовнішньої торгівлі нейтралів. Так, Англія намагалася добитися визнання правил сформованих у збірнику морських звичаїв середини XIV ст. “Consolato del mare”. Згідно цих правил вантаж, який належав супротивнику, підлягав конфіскації, навіть якщо він перевозився на дружньому кораблі (“нейтральний прапор не покриває вантажу супротивника” ), в той же час нейтральна власність на кораблі супротивника не підлягала конфіскації. Проте більшість європейських держав дотримувались протилежного принципу: нейтральний прапор покриває власність неприятеля. У свою чергу Франція вимагала конфіскації як власності неприятеля на нейтральному кораблі, так і нейтральної – не неприятеля.

Гуго Гроцій першим здійснив спробу встановити зв’язок між нейтралітетом і характером війни, що ведеться. В трактаті “Про право війни і миру” він писав: “Обов’язок тих, хто тримається осторонь війни, полягає в утриманні від сприяння тому, хто веде несправедливу війну, чи тому, хто опирається руху того, хто веде війну справедливу”. У сумнівних же випадках, на його думку, слід дотримуватися рівного ставлення до обох сторін. Нарешті, він рекомендував нейтральним укладати з тими, хто воює, договір “про добровільне утримання від воєнних дій разом з будь-якою з них і про надання кожній стороні загальних послуг милосердя”.[48]

У XVIII ст. в доктрині міжнародного права з’являється трактування нейтралітету як принципу безпристрасності. Так, на думку Ваттеля, нейтральні, по-перше, не повинні надавати сприяння сторонам у веденні війни, тобто не надавати добровільно ні військ, ні зброї, ні боєприпасів, ні того, що безпосередньо служить для війни; по-друге, вони не повинні відмовляти жодній із сторін у всьому тому, що не має відношення до війни і що вони надають іншій стороні.[49] Проте на практиці права і інтереси нейтральних держав постійно порушувалися. Найбільш відчутних ударів зазнавала з боку великих морських держав нейтральна торгівля. З метою захистити інтереси судноплавства нейтральних від насильства тих, що воюють, Росія виступила з ініціативою так званого озброєного нейтралітету. [50]

“Озброєний нейтралітет” означав, що введення у міжнародний вжиток наступних важливих принципів: свобода плавання нейтральних судів між портами і вздовж берегів держав, що воюють; право на затримання нейтральних суден лише за умови, що це затримання виправдане, прямі докази чого існують; і, нарешті, визнання товарів, які належать підданим неприятеля, на нейтральних кораблях вільними, за винятком військової контрабанди.

І хоча у війнах XIX ст. цих принципів далеко не завжди дотримувались ті, хто воював, поступово вони були визнані більшістю європейських держав. Вони одержали підтвердження на Паризькому конгресі 1856 р. в прийнятій ним спеціальній Декларації про принципи морського міжнародного права. Конгрес, зокрема сформував наступні правила: нейтральний прапор покриває вантаж неприятеля, за винятком військової контрабанди, і нейтральний вантаж, за винятком військової контрабанди, не підлягає захопленню навіть на судні неприятеля. [51]

В наступному регламентація стала предметом розгляду на другій Гаазькій конференції 1907 р., яка кодифікувала норми, які відносяться до цього інституту, в V Конвенції про права і обов’язки нейтральних держав і осіб у випадку війни на суші і в XIII Конвенції про права і обов’язки нейтральних держав у випадку морської війни. В цих документах, як і в прийнятій на Лондонській конференції 1909 р. “Декларації про право морської війни” були сформульовані правила так званого класичного нейтралітету.[52]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КОНФЛІКТАХ НЕМІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ	\|	Нейтралітет у війні на суші

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.