Нейтралітет у війні на суші

Стан нейтралітету створює певне правовідношення між державами, які воюють, з однієї сторони, і державами нейтральними, - з іншої. Кожна з сторін у цьому правовідношенні наділяється правами і обов’язками, реалізація яких пов’язана з самим фактом виникнення війни. Тому з точки зору констатації нейтрального стану важливо, щоб сторони взаємно повідомляли одна одну про свою позицію у цій війні.

Ст.2 ІІІ Гаазької конвенції 1907 р. про відкриття воєнних дій проголошує, що “стан війни повинен бути без затримок оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після отримання оповіщення…” Таким чином, для тих, хто воює, це оповіщення є міжнародним обов’язком. Для нейтральної країни безумовного обов’язку нотифікації міжнародне право не встановлює. Проте в її ж інтересах для уникнення можливих порушень і нейтрального статусу слід оповістити тих, хто воює, про позиції, які вона має намір зайняти у війні, що відбувається. Звичайно, видаються декларації про нейтралітет. Такі декларації повідомляють про нейтралітет даної країни і бажанні користуватися правами і виконувати обов’язки, пов’язані з такою позицією.

Правам і обов’язкам нейтральних відповідають обов’язки і права тих, хто воює. Важливо прийняти у якості вихідного положення те, що одним з головних призначень нейтралітету є обмеження сфери війни.

V Гаазька конвенція 1907 р. формулює основні правила нейтралітету, виходячи з позиції безпристрасності, яку повинні зайняти в конфлікті держави, які не беруть у ньому участі. Ця позиція має на меті, з одного боку, утримання від надання допомоги і підтримки у веденні війни як одному, так і іншому з тих, хто воює, а з іншого – здійснення активних заходів з метою перешкодити наміру тих, хто воює використати територію і ресурси нейтральної держави для одержання військових переваг і досягнення перемоги у війні. Ті, хто воює, також повинні ставитися відповідним чином до нейтральних.

Частина 1 V Гаазької конвенції оголошує територію нейтральних держав недоторканою. Тим, хто воює, забороняється проводити через нейтральну територію війська і обози з військовим спорядженням і продовольством. Ті, хто воює, не можуть влаштовувати на цій території будь-які пристрої, які можна було б використовувати як засоби спілкування із своїми збройними силами. Ця заборона поширюється і на пристрої, встановлені виключно у військових цілях тими, хто воює, на нейтральній території до початку війни. Зі свого боку і нейтральні держави не повинні ні здійснювати, ні допускати на своїй території якихось дій, які могли б у військовому відношенні посилити одного з тих, хто воює, на шкоду іншому. Гаазька конвенція забороняє формування на нейтральній території військових загонів на користь тих, хто воює, як і створення закладів для вербування.

Будь-які порушення територіальної недоторканості нейтральних держав в інтересах тих, хто воює, повинні припинятися і каратися, у тому числі самими нейтралами. Згідно ст. 10 V Гаазької конвенції відбиття нейтральною державою навіть силою посягання на її нейтралітет не повинно розглядатися як ворожа дія. Це положення має на меті відбиття за допомогою сили будь-яких спроб порушити нейтралітет. Тут іде мова про напад і, власне, на нейтральну територію, і на воєнні кораблі того, хто воює, які перебувають в її межах, і про спроби армії того, хто воює пройти через територію нейтральної держави, у тому числі і з метою переслідування військових сил противника. Опір будь-якій із вказаних спроб повинен розглядатися як законний акт самооборони з боку нейтральної держави, і не тільки не тягне за собою позбавлення статусу нейтралітету, а навпаки, підкреслює прагнення нейтрала зберегти обов’язки безсторонності.

Разом з тим Гаазька конвенція не ставить під заборону перехід кордону приватними особами окремо для вступу на службу одного з тих, хто воює.

Гаазька конвенція допускає вивезення або транзит за рахунок тих, хто воює, припасів і взагалі всього, що може бути корисно армії і флоту. Дозволяється користування в інтересах тих, хто воює, телеграфними чи телефонними кабелями, а також апаратами бездротового телеграфу. При цьому вимагається лише, щоб всі обмежувальні чи заборонні заходи, вжиті нейтральною державою стосовно цих предметів, застосовувалися до всіх тих, хто воює, однаково.

Якщо на нейтральній території з дозволу властей опиняються війська, які належать до воюючих армій, нейтральна держава зобов’язана розмістити їх по можливості далеко від театру воєнних дій. Вона може утримувати їх в таборах і також ув’язнити у фортецях. У відповідності до ст. 12 V Гаазької конвенції нейтральна держава бере на себе забезпечення осіб, які входять у склад цих військ, їжею та одягом, а також надання їм допомоги, що вимагається милосердям. Всі витрати на утримання цих осіб компенсуються при укладенні миру.

Військовополонені, які опинилися на нейтральній території зі згоди її властей (у тому числі і ті, що приведені військами, які шукають притулку), залишаються на свободі і зобов’язані оселитися у вказаному їм місці, якщо цього будуть вимагати нейтральні власті.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р. проголосила, що режим військовополонених буде поширюватися (за деякими винятками) на особовий склад збройних сил і прирівняних до них осіб, прийнятих нейтральними державами на своїй території і які підлягають інтернуванню, якщо ці держави не забажають надати їм більш сприятливий режим (ст.4).

Нейтральна держава може допустити перевезення по своїй території поранених і хворих, що належать до армій тих, хто воює, при умові, щоб засоби, які їх перевозять, не використовувалися одночасно для перевезення військ і військових припасів. На нейтральній державі лежить обов’язок перешкодити тому, щоб хворі і поранені могли знову взяти участь у воєнних діях. Проте за смислом ст. 14 V Гаазької конвенції 1907 р. про права і обов’язки нейтральних держав і осіб у випадку війни на суші “нейтральні держави будуть за аналогією застосовувати положення цієї конвенції до поранених і хворих, які належать до збройних сил сторін, що перебувають у конфлікті, і прийнятих або інтернованих на їх території”.

Женевська конвенція 1949 р. про захист цивільного населення під час війни з метою гуманізації війни закликала тих, хто воює, укладати угоди в якості однієї з можливих альтернатив, про “госпіталізацію в нейтральній країні певних категорій інтернованих і особливо дітей, вагітних жінок і матерів з немовлятами або малолітніми дітьми, поранених і хворих, а також інтернованих, які пробули довгий час в місцях інтернування” (ст. 132).

Гаазька конвенція 1907 р. не забороняє підданим нейтральних держав брати участь у війні на боці одного з тих, хто воює. Але з цього випливає, що той з нейтральних підданих, хто здійснює дії, ворожі до того, хто воює, або добровільно вступає на службу до лав збройних сил однієї з сторін, не може посилатися на свій нейтралітет. При цьому згідно ст. 17 “нейтральний не повинен зазнавати більш суворого поводження з боку того, хто воює, на шкоду якому він відмовився від нейтралітету, ніж те, якого зазнав би за подібне діяння підданий іншої держави, що воює”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НЕЙТРАЛІТЕТ В ВІЙНІ НА СУШІ І НА МОРІ	\|	Нейтралітет у морській війні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.