Територіальне верховенство та державна територія

Територіальне верховенство - найважливіша властивість державного суверенітету, що означає вищу, повну і виняткову владу держави на своїй території

Територіальне верховенство включає вищу владу і суверенне володіння (мається на увазі право розпоряджуватися державною територією і п ресурсами, включаючи передачу тієї чи іншої частини іноземній державі)

Обсяг відповідальності держави за все, що відбувається на п території обумовлений, насамперед, тим, що вона здійснює виняткову владу на своїй території При цьому, морські, повітряні і космічні кораблі розглядаються в міжнародному просторі як територія держави їхнього прапора

У разі, якщо держава або ґі компетентні органи не спроможні забезпечити законні права й інтереси іноземних держав і громадян можливе настання міжнародно-правової відповідальності

В той же час, як вже було зазначено в наступних темах територіальний принцип має і екстратериторіальний аспект, а саме - влада держави поширюється на його громадян у міжнародних просторах наприклад, в Антарктиці

Юрисдикція примусового здійснення може мати місце лише в межах державної території. Таким чином, повна юрисдикція здійснюється тільки в сфері територіального верховенства держави

Вказане свідчить про тісний зв'язок державного верховенства з територією

В міжнародному праві, залежно від розповсюдженняюрисдикції, виділяють:

1) державна територія, 2) міжнародна територія

Державна територія- належним чином зафіксована територія (види простору земної кулі з його сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряним простором) на якій проживає народ, що створив цю державу і на яку поширюється сфера дії державного суверенітету, сфера територіальної юрисдикції держави

Склад державної території:

1) сухопутна територія- поверхня суші, включаючи острови,

2) водна територія- акваторія, включаючи внутрішні води ітериторіальне море,

3) земні надра,

4) повітряний простір- простір розташований над перерахованими просторами

Ст 13 ч 1 Конституції України передбачає, що " земля, й надра атмосферне повітря й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси П континентального шельфу, виключній (морської) економічній зоні є об'єктами права власності українського народу " Таким чином, суверенітет України поширюється ищевказані території, на штучні острови, установи й споруди, що знаходяться на континентальному шельфі та у виключній економічній зоні.

Надра- це частина державної території, що знаходиться під її сухопутною і водною територіями, глибина якої не обмежена, теоретично поширюється до ядра земної кулі.

Внутрішні води- визначена частина морських вод, закріплена територією конкретної держави. Вони включають:

1) води портів;

2) води заток, бухт, проток і лиманів, берега яких належать даній державі;

3) води рік, озер й інших водойомів, берега яких належать державі.

До складу державної території входять відповідні ділянки міжнародних і прикордонних рік, а також прикордонних водойм (озер каналів).

Повітряна територія- це повітряний простір у межах державних кордонів, висотна межа якого досягає 100 — 110 км.

Висотна межа повітряного простору необхідна для відокремлення кордонів держави від космічного простору, підлеглого міжнародному режиму.

Також існують і спеціальні поняття території, встановлені окремими галузями права (наприклад ст. 5, 6 Митного кодексу України встановлюють поняття "Митної території" з всіма її складовими та визначають межі митної території України відповідно).

Держава може в однобічному порядку на підставі договору обмежувати свою територіальну юрисдикцію, передавши певні права іншій державі (наприклад угоди про встановлення спеціальних митних режимів передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав, угоди про перебування іноземних збройних сил передбачають, що в місцях дислокації збройних сил іншої держави діє саме юрисдикція закордонної держави.

Існують наступні правові підстави зміни території:

1 наявність ратифікованого публічно-правового договору передбачає зміну території;

2) наявність чітко вираженої волі населення, яке мешкає на даній території (плебісцит).

Юридичні можливості зміни території:

1) публічно-правовий договір купівлі-продажу;

2) публічно-правовий договір дарування;

3) самовизначення як політико-правовий акт;

4) цесія - обмін приблизно рівними ділянками території.

При цьому повинні враховуватися інтереси населення, яке мешкає на даній території (оптація - право вибору громадянства мешканцями).

У межах своєї території держава самостійно визначає наступні питання:

1) допуск і статус іноземців на територію;

2) можливість дії на території законів іншої держави;

3) обсяг примусової влади по відношенню до громадян та іноземців врегульовується спеціально в міжнародних договорах).

Міжнародна територія- простір розташований за межами територій всіх існуючих держав, що знаходяться в їхньому загальному користуванні у відповідності до режиму визначеного міжнародним правом.

До міжнародної території відносяться:

1)відкрите море(Конвенція про відкрите море 1958р.);

2) материк Антарктика(Договір про Антарктику від 01 12.1959р.);

3) повітряний простір над Антарктидою;

4) морське дно за межами континентального шельфу;

5) космічний простір(Договір про принципи діяльності держав _пдослідженню і використанню космічного простору, включаючи М

і інші небесні тіла від 27.01 1967р.);

6) небесні тіла в космічному просторі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародне право і екстратериторіальна дія національного права	\|	Державні кордони

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.