Кредит, його сутність та функції

Необхідність кредиту зумовлена нерівномірністю господарського життя учасників виробництва. Характерною рисою кожного господарсько-виробничого процесу є різна тривалість виробничо-технологічного циклу. У зв'язку з цим виникає тимчасовий розрив між вкладанням грошей і моментом їх повернення. Нерівномірність господарського життя призводить до того, що в економіці завжди є господарюючі суб'єкти з тимчасово вільними грошовими коштами, які можна використати через певний термін. Водночас багатьом суб'єктам потрібні великі суми грошей (для придбання дорогого устаткування, закупівлі сировини, матеріалів, будівництва та ін.), яких вони не мають тепер, але які вони можуть заробити лише через певний строк.

Тимчасово вільні грошові кошти надходять на ринок позичкового капіталу, акумулюються у кредитних установах і розміщуються у галузях економіки, що мають у них потребу.

Кредит являє собою рух грошових коштів у формі позичкового капіталу на принципах терміновості, поворотності, платності. Кредит виконує важливі для економіки і суспільства функції.

По-перше, він знімає суперечність між необхідністю постійного вільного переливу капіталу в міжгалузевому просторі та закріпленням грошей за відокремленою господарською ланкою. Це забезпечує мобільність руху грошового капіталу і безперервність індивідуального відтворення.

По-друге, з допомогою кредиту забезпечується акумуляція та перерозподіл грошей у потрібних для суспільства напрямах.

По-третє, кредит прискорює процеси концентрації і централізації виробництва та капіталу, забезпечуючи процеси з'єднання, поглинання, переплетіння господарського життя різних суб'єктів.

По-четверте, кредит поліпшує товарно-грошовий обіг та скорочує витрати обігу внаслідок заміщення готівки іншими видами грошей.

Формою існування ринку капіталу виступає кредит, що надається в позику для ведення бізнесу.

Кредит (лат. creditium -позика) - це надання товарів і грошей у борг на умовах повернення і платності. Історично первинною формою кредитних відносин було лихварство. Лихварство - це надання грошей у борг для вирішення особистих проблем позичальників з умовою сплати високих відсотків при погашенні боргу. В Стародавній Греції в IV в. до н.е. були відомі випадки лихварських позик із сплатою більше 40% у місяць (понад 570% річних). Пізніше по звичайних позиках стягувалися від 62 до 900% річних. З виникненням індустрійного виробництва і класичного капіталізму без розвинутого кредиту нормальна виробнича діяльність була неможливою. Адже підприєм-цям не вистачало власного капіталу для переведення економіки на індустріальні рейки та для підтримки високих темпів розширеного відтворення. В результаті були створені нові джерела позичкового капіталу, який надавався під прийнятний відсоток. На відміну від лихварства, цей капітал витрачається не для споживацької мети, а для господарювання з метою отримання прибутку.

Позичкові капіталісти формують грошовий капітал за рахунок багатьох джерел: вільні капітали підприємств та їх амортизаційні фонди; грошові заощадження широких верств населення; бюджетні залишки та інші тимчасово вільні кошти. Позичальниками на ринку капіталів виступають: підприємці, населення, держава, банки.

За терміном повернення коштів виділяють короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (більше 5 років) кредити. За способом надання розрізняють такі види кредитів: комерційний, споживчий, банківський, іпотечний, державний, міжнародний.

Комерційним називають такий кредит, який надається у вигляді відстрочки платежу за придбаний товар. Він виникає, коли покупець продукції не може негайно розплатитися готівкою. В цьому випадку засобом обігу виступає, як правило, комерційний вексель - спеціальне боргове зобов'язання позичальника сплатити певну суму грошей у вказаний термін. Часто підприємець, який отримав вексель, робить на ньому передавальний напис (індосамент) і використовує замість грошей для придбання потрібних благ у іншого продавця, а цей – у третього і т.д. Тим самим, потрапляючи в торговий оборот, вексель стає найпростішим видом кредитних грошей.

Комерційна позика є основою кредитної системи, оскільки він безпосередньо обслуговує рух капіталу у сфері виробництва. Цей кредит має певні межі застосування. Він можливий тільки між фірмами, які безпосередньо пов'язані господарськими відносинами (лише між тими підприємствами, що створюють засоби виробництва, та тими фірмами, корті їх споживають). Його неможливо використовувати, наприклад, для оплати праці працівників.

Універсальний характер має банківський кредит. Власники капіталу, банки та інші кредитні установи видають його підприємцям у вигляді грошових позик. На відміну від комерційного, даний кредит може надаватися в значно більшому обсязі, на більш тривалі терміни кожному бізнесмену і на будь-які цілі. У сфері кредитних відносин поширені й інші форми кредитів: споживчий кредит (продаж окре-мим особам товарів через роздрібні магазини з відстрочкою платежу, надання банками позики на споживчі цілі); іпотечний кредит (довго-строкова позика під заставу нерухомості – землі, будівель, витворів мистецтва); міжгосподарський кредит (випуск підприємствами й організаціями, для передачі один одному акцій, облігацій та інших цінних паперів); державний кредит (випуск облігацій державних позик, що купуються бізнесменами і населенням).

Запитання і завдання для самоконтролю

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль банків в економіці України. Золотий запас України.	\|	Механізм формування курсової вартостi цiнних паперiв та дивідендна політика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.