Становище психології в системі наук

Природа психіки.

Функції психіки.

До розгляду усіх психічних явищ слід підходити з позиції розуміння ФУНКЦІЙ психіки – ВІДОБРАЖАЛЬНОЇ і РЕГУЛЯТОРНОЇ, які є двома сторонами однієї основної функції психіки – ІНТЕГРАТИВНОЇ. Вона забезпечує єдність і злагодженість усієї психічної діяльності, пов’язаної із пристосуванням живої істоти до навколишнього середовища. Власне психічні процеси є засобом і формою реалізації психічної діяльності і функцій психіки. Але психіка має, крім процесуальної сторони, ще й змістову, відображену у психічних властивостях суб’єктів психіки, які характеризують змістову сторону психіки як відносно стале її утворення. До психічних властивостей належать: темперамент, характер, здібності, спрямованість, потреби, мотиви, інтереси, особливості емоційної сфери.

Як уже було сказано, природа психіки є умовно рефлекторною. Практичний зміст цього твердження полягає у тому, що для саморозвитку, самовиховання, набуття нових форм поведінки потрібні тренування, повтори, вправи, щоб сформувався новий умовний часовий зв’язок, щоб закріпилась бажана реакція.

Сучасні наукові уявлення про природу психіки відсилають нас до наукових відкриттів у фізиці і психофізиці. Вони стосуються фізики вакууму і торсійних полів, як носіїв інформації. Завдяки цим напрацюванням виникає підстава твердити, що психіка і свідомість мають польову природу і є інформаційно-енергетичними субстанціями і можуть бути описані через властивості торсійних полів, що утворюються обертальним моментом системи спінів електронів і теоретичними викладами фізики вакууму.

Навколо цих відкриттів іще точиться наукова дискусія, тому більш детальне пояснення наведених вище тверджень є недоцільним.

Згідно з класифікацією відомого вітчизняного філософа і теоретика науки Б.И.Кедрова (1903-1985) виділяються три групи наукових дисциплін: природничі, соціальні (суспільні) і філософські. Місце психології визначається, образно кажучи, в центрі зазначеного «трикутника наук», що сприяє остійному збагаченню і вдосконаленню наукового інструментарію психології. Згідно з думкою видатного швейцарського психолога Ж.Паже, (1896-1980) «психологія посідає центральне місце не тільки як продукт усіх інших наук, але й як можливе джерело пояснення їх формування і розвитку». Згідно з В.Г.Ананьєвим (1907-1972) психологія покликана призвести до синтезу, інтегрувати дані і досягнення суміжних з нею наук на рівні конкретно - наукового знання. Б.Ф.Ломов (нар.1927), враховуючи цю закладену у психології можливість, назвав її інтегратором усіх наукових дисциплін, предметом дослідження яких є людина.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура психічних явищ.	\|	Галузі психології.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.