Ситуаційний аналіз.

Етап 1. Постановка проблеми

1.1. Ефективна постановка проблеми резюмує все, що ми довідалися про ситуацію, пов'язаної з даною проблемою.

(1) Вона складається в теперішньому часі .описує поточну ситуацію.

(2) Вона описує ситуацію в конкретних «вимірюваних" характеристиках, деталізуючи наступну інформацію.

Що є джерелом заклопотаності?

Де криється дана проблема?

Коли це стає проблемою?

Хто залучений у проблему або піддається її впливу?

Як саме дана проблема зачіпає цих людей?

Чому ця проблема повинна хвилювати організацію й громадськість?

Постановка проблеми являє собою короткий опис відповідної ситуації, сформульоване у вигляді пропозиції або короткої доповіді. На відміну від постановки проблеми аналіз ситуації являє собою повний набір відомих нам відомостей про ситуацію, її історії, що діють силах і особах, яких вона стосується (як усередині організації, так і за її межами).

Докладний аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів проблемної ситуації дозволяє РR-Фахівцям одержати інформацію, необхідну для того, щоб правильно оцінити сильні сторони (S) і слабкі сторони (W) організації, а також виявити нові можливості (О) і погрози (Т), що з'являються в зовнішнім оточенні організації. На практиці фахівці в області паблик рилейшнз називають цей підхід SWOT-Аналізом. Із цієї аналітичної конструкції логічно випливає кілька стратегічних міркувань.

1. SO-Стратегії будуються на сильних сторонах організації з метою використання переваг з нових можливостей, що з'являються у зовнішньому оточенні організації;

2. SТ-Стратегії також будуються на сильних сторонах організації з метою протистояння погрозам, що з'являються в її зовнішньому оточенні.

3. WO -стратегії пов'язані зі спробами мінімізувати слабкі сторони організації з метою використання переваг із зовнішніх можливостей.

4. WT-Стратегії пов'язані зі спробами мінімізувати як слабкі сторони організації, так і погрози, що з'являються в її зовнішньому оточенні.

Приклад 1. Зміст ситуаційного аналізу

I. Внутрішні фактори

1. Положення, що стосуються завдань організації, її уставу, хартії, історії й структури. Списки, біографії й фотографії провідних посадових осіб організації, членів ради, менеджерів і т.п.

3. Описи й історія різних організаційних програм, що випускається продукції надаваних послуг і т.п.

4. Статистичні дані, що стосуються наявних ресурсів, бюджету, штату співробітників, заробітної плати, доходів, акціонерів і т.п.

5. Положення й процедури організаційної політики, що стосуються конкретної проблемної ситуації.

6. Висловлення провідних посадових осіб організації із приводу даної проблемної ситуації.

7. Опис того, як організація в цей час вирішує розглянуту проблемну ситуацію.

8. Описи й переліки внутрішніх акціонерів організації.

9. Переліки організаційних медиа-засобів комунікацій (двосторонніх) із внутрішніми групами.

II. Зовнішні фактори

1. Вирізки з газет, журналів, професійних видань і інформаційних бюлетенів, у яких висвітлюється діяльність організації й розглянута проблемна ситуація.

2. Звіти, розшифровки стенограм, а також запису радіопередач і телепрограм. .;

3. Аналіз інформації, що з'являється в пресі.

4. Переліки засобів масової інформації, списки журналістів, коментаторів, що ведуть ток-шоу, позаштатних авторів і продюсерів, які готовлять новини й сюжети про організацію й матеріали, що стосуються даної проблемної ситуації.

5. Списки окремих осіб і груп (а також будь-яка додаткова інформація про їх), які розділяють турботи організації, її інтереси й позиції поданої проблемної ситуації (включаючи контрольовані ними внутрішні й зовнішні засоби поширення інформації).

6. Списки окремих осіб і груп (а також будь-яка додаткова інформація про них), які діють всупереч турботам організації, її інтересам і позиціям по даній проблемній ситуації (включаючи контрольовані ними внутрішні й зовнішні засоби поширення інформації).

7. Результати обстежень і опитувань суспільної думки, що стосується даної організації й розглянутої проблемної ситуації.

8. Графіки спеціальних подій, залучення уваги до важливих дат, проведення врочистих заходів і святкувань, пов'язаних з даною організацією й розглянутою проблемною ситуацією.

9. Списки державних агентств, законодавців і інших посадових осіб, що володіють регулятивною й законодавчою владою, що впливає на дану організацію й розглянуту проблемну ситуацію.

10.. Копії відповідних регулятивних і законодавчих матеріалів, неоплачених рахунків, результатів опитувань, урядових публікацій і звітів про слухання.

11. Копії опублікованих досліджень по темах, пов'язаним з розглянутою проблемною ситуацією.

II. Планування й програмування.

ПР іноді визначають як стратегічну комунікацію, оскільки вона зайнята довгостроковими цілями.

Стратегічне планування в ПР включає прийняття рішень по програмним цілям і завданням, включаючи ідентифікацію ключових суспільних груп, установлення політики або правил для вибору стратегії й визначення стратегії.

Фахівці з ПР допоможуть своєї організації, якщо зуміють забезпечити їй наступні інформаційні пріоритети:

1. Аналіз зміни в суспільній думці й поведінці публіки й основних діючих осіб.

2. Створення основного джерела інформації про організацію.

3. Передача інформації для внутрішнього споживання.

4. Координація діяльності, що впливає на відносини організації з публікою.

У цілому цей етап повинен дати відповіді на такі питання:

— ціль програми (до чого саме ми прагнемо);

— цільова аудиторія (кого саме варто охопити своїм впливом);

— вимоги (чого саме варто досягти з кожним з типів аудиторії).

Таке планування необхідно для того, щоб за допомогою зміни в суспільній думці досягти зміни в поводженні..

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Щодо Близького Cходу	\|	План програми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.