Регулювання торгівлі товарами митно-тарифними методами в рамках угоди

Згідно з правом COT, жодна договірна сторона не повинна встановлювати чи зберігати у відношенні імпорту чи експорту жодних інших заборон чи обмежень, "крім митних тарифів, податків і інших зборів"(Ст. II ГАТТ). Іншими словами, якщо держава бажає обмежити імпорт чи експорт, вона має право це зробити тільки за допомогою митних тарифів.

Один із найголовніших принципів міжнародної торгівлі полягає у тому, що держави можуть обмежувати доступ на національний ринок тільки за допомогою митних тарифів. Щоб виконувати захисну функцію, тарифи повинні бути транспарентними і недискримінаційними; їхня головна функція полягає в диференціюванні цін: ціни на імпортні продукти, природно, повинні бути вище, ніж на порівняні національні товари, тому що включають тариф. Іншими словами, вони не наносять збитку вільній дії ринкових сил і самі по собі не спотворюють умови конкуренції, тому що мають уніфікований фінансовий вплив. Це головна причина, завдяки якій митним тарифам надається перевага серед інших засобів обмеження міжнародного товарообігу. Такий підхід відбився певною мірою в ГАТТ, в якому тарифи легалізовані як єдиний метод захисту національних ринків. Це дійсно найбільш транспарентний і об'єктивний метод, заснований винятково на різниці в ціні між національним й іноземним товаром. Крім того, багатобічна торгова система — принаймні, якщо вона будується на вільному підприємництві та вільному ринку, — повинна зберігати конкурентне середовище, а умови конкуренції повинні бути рівними для всіх. Це дозволяє досягти ефективного міжнародного поділу праці, що залежить від порівняльних переваг.

Тарифи, у відношенні яких були проведені тарифні переговори, включаються в списки поступок і вважаються жорстко прив'язаними (прикріпленими) до певного рівня. Будь-яке наступне несанкціоноване підвищення ставки тарифу вище цього рівня саме по собі є несумісним із зобов'язаннями країни і є порушенням права COT.

Поняття і функції тарифу

Тарифи є одним з найпоширеніших інструментів створення торговельних бар'єрів. Важливим завданням COT є надання можливості країнам-членам для ведення переговорів стосовно взаємного зниження тарифів. Перед тим, як розглянути правову базу, що передбачає правила застосування тарифів, слід засвоїти їх визначення, функції та складові елементи (ставки, класифікацію та оцінку вартості).

Отже, тариф — це податок, що накладається на імпорт чи експорт товарів. Тарифи виконують три основні функції: є джерелом прибутку, захищають національне виробництво та запобігають спотворенням у торгівлі (каральна функція).

Функція прибутку реалізується за рахунок того, що дохід від збору тарифів для держави є джерелом фінансування державного бюджету. В минулому функція прибутку була основною з причин запровадження тарифів, але економічний ріст та створення систематичного національного податкового кодексу призвели до втрати її важливості у розвинутих країнах. Однак у деяких країнах, що розвиваються, отримання прибутку все ще може бути важливою функцією тарифу (для деяких країн, що розвиваються, тарифні надходження можуть становити до 40% доходу держбюджету).

Тариф також являє собою засіб для захисту національних виробників, змінюючи умови, в яких конкурують товари в такий спосіб, що конкурентний імпорт опиняється в невигідному положенні. Дослідження тарифних ставок, що застосовуються різними країнами, дійсно свідчить про те, що вони, певною мірою, відображають конкурентоспроможність національних виробників. У деяких випадках "тарифні квоти" використовуються для врівноваження доступу до ринку та захисту національного виробника.

Тарифні квоти виявляють себе, накладаючи низьке мито, або не накладаючи зовсім, на імпорт до певного рівня (основне мито), а потім збільшуючи ставки (другорядне мито) на будь-який імпорт, що перевищує попередній рівень (наприклад, країна А дозволяє ввести 10 000 т помідорів без мита, а решту — з митом 50%). Застосовуються й інші різновиди тарифів — "сезонні тарифи" коли, наприклад, тариф країни А на виноград взимку становить 0% , бо національні виробники не можуть вирощувати виноград зимою, а влітку — 50% для захисту національного продукту. Тарифи можуть зростати з підвищенням ступеня оброблення товару. Наприклад, країна А накладає тариф 10% на необроблену зрубану деревину, 20% — на дошки з цієї деревини і 30% — на меблі з цієї деревини. Завдяки цьому типу тарифів імпортуюча країна захищає деревообробну промисловість і заохочує країни-експортери торгувати необробленою сировиною.

COT забороняє використання лише кількісних обмежень для захисту національного виробництва, але допускає застосування з цією метою тарифів. Вартість захисту національної промисловості являє собою загальне зниження економічного добробуту країни, що захищається, і так само зниження добробуту світової економіки в цілому, але до тарифів ставляться все ж прихильніше, ніж до кількісного обмеження.

Каральні тарифи можуть застосовуватися для знешкодження спотворень у торгівлі. Наприклад, угода про антидемпінг допускає використання "антидемпінгового мита" для нейтралізації демпінгу; угода про субсидії дозволяє застосовування мита для рівноваги, коли країна-експортер надає своїм виробникам субсидії, котрі, в свою чергу, не будучи забороненими, все ж шкодять національній промисловості країни-імпортера.

COT має на меті звести використання державами торгових захисних інструментів лише до тарифів, тобто перевести квоти, технічні бар'єри та інші інструменти у тарифний еквівалент, переважно з економічних міркувань. Після того, як усі держави-члени COT використовуватимуть лише тарифи як інструмент торговельної політики, наступним кроком COT буде лібералізація міжнародної торгівлі шляхом зменшення цих тарифів. Отже, COT досягає лібералізації торгівлі двома способами: по-перше, обмежуючи всі інструменти торговельної політики до тарифів, і, по-друге, знижуючи ці тарифи.

Одним із найважливіших моментів застосування тарифу є його розмір. Починаючи з 1947 року, у ГАТТ передбачені стандарти щодо процесу зниження тарифів. Під час переговорів про тарифи (відомі як "раунди", останнім з них був Уругвайський раунд) країни запровадили найвищі розміри тарифних ставок і взяли на себе зобов'язання не накладати тарифів, вищих за цей рівень. Таким чином, держави-члени COT "прив'язали" свої тарифи до певної межі й погодились у процесі переговорів зменшувати цей рівень. ГАТТ вдалося сприяти взаємному зниженню цих показників.

Ст. XXVIII ГАТТ передбачає, що у випадку, коли члени бажають підвищити кінцеві прив'язані розміри тарифів або відмовитися від тарифних пільг, вони повинні вести переговори та досягнути згоди з іншими членами, з якими вони раніше вели переговори, а також розпочати консультації з найбільшими країнами-постачальниками (тими, що мають не менше 10% імпорту певного товару), які зацікавлені у зміні кінцевого розміру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Справа США — Креветки (Ст. XI та XX (g) ГАТТ).	\|	Роль сфери послуг у світовій економіці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.