• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 3

ТЕМА 2. ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ТА ВЕДЕННЯ СТРАХОВОЇ УГОДИ

1. Правові відносини між суб’єктами страхування

2. Порядок укладання договору страхування та набуття ним чинності

3. Права та обов’язки суб’єктів страхових відносин

Мета: визначити порядок укладання та ведення страхової угоди

1. Згідно з нормами Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Основними елементами договору страхування є:

♦ об'єкт страхування;

♦ використання системи страхування;

♦ страхова сума;

♦ страховий тариф за узгодженням сторін;

♦ розмір страхової премії;

♦ термін (строк) страхування;

♦ порядок змін та припинення дії договору страхування;

♦ права, обов'язки та відповідальність сторін договору.

При складанні договору страхування страховикам необхідно керуватися положеннями ст. 16 Закону України «Про страхування», де чітко визначені:

♦ дефініції договору страхування;

♦ необхідні реквізити та обов'язкова інформація;

♦ обов'язки страховика;

♦ обов'язки страхувальника;

♦ порядок виплати страхових сум;

♦ умови відмови у виплаті страховиком відшкодувань тощо. Особливість договорів страхування полягає в тому, що вони формально є двосторонніми, а в силу їх умов - по суті, тристоронніми і навіть в окремих випадках, багатосторонніми. Так, за договором особистого страхування вигодонабувачами (одержувачами страхової виплати) можуть виступати: страхувальник чи застрахована особа, або після смерті страхувальника чи застрахованої особи інший одержувач, або законні спадкоємці зазначених осіб. Крім того, умови страхування дітей передбачають двох і більше страхувальників.

Договір страхування може бути укладений не тільки з власником, але й з користувачем майна, наприклад, договір страхування автомобіля, яким користується особа, що має доручення від власника, або інвалід, який одержав автомобіль в користування від держави.

Особливістю договірних страхових зобов'язань є також те, що, оплачуючи страхову послугу, страхувальник втрачає право власності на внесені страхові платежі, тобто право володіння, користування і розпорядження своїми грошима. Ці платежі надходять до страхового фонду і перерозподіляються на користь тих страхувальників, які постраждали від страхового випадку. Якщо ж конкретний страхувальник у період страхування не постраждав, то його страхові внески є безповоротною платою за ризик. Виняток становить тільки страхування на дожиття. При страхуванні на дожиття страхувальник за своїм договором страхування індивідуально накопичує резерв внесків, який до кінця терміну страхування досягає розміру сплачуваної йому страхової суми. В період дії договору він може, припинивши сплату внесків, одержати суму, що накопичилася у вигляді викупної суми. Тим самим, втрачаючи на час страхування право володіння і користування відповідною частиною своїх грошей, він зберігає право розпорядження ними.

Найважливішою умовою страхових відносин є те, що і страховик, і страхувальник повинні мати правоздатність і дієздатність для вступу в такі правові відносини: зокрема, страховик в силу свого статуту і відповідної ліцензії - на страхову діяльність, а страхувальник - фізична особа має бути дієздатною для оформлення договору страхування за своїм цивільним статусом і віком. Крім того, страхувальнику необхідно мати достатнє, стале джерело прибутку для сплати страхових внесків.

Невідповідність договору страхування вимогам закону тягне за собою визнання такого договору страхування недійсним. При цьому недійсним він вважається з моменту його укладення. Наслідком визнання договору страхування недійсним є обов'язок кожної із сторін відшкодувати іншій все отримане за договором страхування.

Правила страхування, згідно з якими укладаються договори, розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню органами нагляду при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Під час укладання договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором чи аудиторською фірмою.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого платежу, якщо інше не передбачене договором. Страховий поліс (від франц. «police» - розписка) -це документ, іменний або на пред'явника, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором добровільного страхування або підтверджує умови обов'язкового страхування відповідно до чинного законодавства (без укладення договору) та містить зобов'язання страховика виплатити страхувальнику в разі настання страхового випадку, визначеного умовами договору страхування, певну суму коштів (страхову компенсацію чи відшкодування).

Умови полісу визначають відносини між сторонами, тому вони обов'язково містять права і обов'язки страховика та страхувальника.

Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він виконує функції документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, засвідчує згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір.

Страхове законодавство тлумачить страховий поліс лише як можливий доказ факту укладання договору страхування, до того ж із доданням правил страхування.

У Законі України «Про страхування» докладно висвітлюються реквізити, які мають подаватися у страховому свідоцтві (полісі), а саме:

♦ назва документа;

♦ назва та адреса страховика;

♦ прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їхні адреси та дати народження;

♦ прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодонабувача та його адреса;

♦ зазначення об'єкта страхування;

♦ розмір страхової суми за договором страхування, відмінним від договору страхування життя;

♦ розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

♦ перелік страхових випадків;

♦ розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

♦ страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

♦ строк дії договору;

♦ порядок зміни і припинення дії договору;

♦ умови здійснення страхової виплати;

♦ причини відмови у страховій виплаті;

♦ права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

♦ інші умови за згодою сторін;

♦ підписи сторін.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування та договорів страхування майна громадян.

При укладенні договорів страхування використовуються такі види забезпечення виконання зобов'язань, як: неустойка, застава, поручительство та гарантія. Все частіше трапляються випадки використання допоміжних заходів забезпечення виконання зобов'язань, серед яких виділяють валютні застереження, авальований або доміцільований вексель.

Крім цього, існує ціла група особливих заходів забезпечення виконання зобов'язань за договорами страхування, в яку входять вимоги однієї із сторін про:

♦ відкриття страховиком валютного або поточного рахунку у конкретному банку;

♦ відкриття страховиком банківського депозитного рахунку;

♦ перестрахування страховиком у конкретного вітчизняного пере страховика чи, частіше за все, у перестраховика-нерезидента;

♦ умовну та безумовну франшизи;

♦ придбання страховиком цінних паперів конкретних суб'єктів господарювання або держави;

♦ проведення аудиту у визначеній аудиторській фірмі;

♦ передачу страхувальником страховику права вимоги до осіб, винних у заподіянні шкоди;

♦ надання страховиком фінансової допомога страхувальнику, а частіше іншій особі, з якою страхувальник має корпоративні стосунки.

2. Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Процедура підготовки та укладення договору передбачає чітку домовленість щодо однозначного обумовлення предмету страхування, страхової премії, терміну дії та страхової суми.

Процес укладення договору передбачає дві стадії:

1) пропозицію одної сторони іншій вступити в договірні відносини

(оферта);

2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною (акцепт), що -і вказує на згоду укласти договір на умовах, викладених у

пропозиції.

Пропозиція щодо укладення договору однією або кількома конкретними сторонами є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, що внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором в разі її прийняття. Достатньо визначеною пропозиція є такою, коли:

♦ у ній зазначені достатні умови договору чи порядок їх визначення;

♦ якщо вона є дійсною на момент, коли інша особа має намір її

прийняти.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, - у межах необхідного для цього часу.

До форми договору страхування застосовують загальні правила, установлені у формі угоди. Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами, а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє свій намір укласти договір страхування. Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а письмова згода страховика на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

У разі укладання договору з третьою особою оферент зобов'язаний компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропозиція за умови, що остання акцептувала його і на виконання договору понесла витрати.

У міжнародній практиці акцепт може бути виражений такими способами:

♦ видання відповідного полісу;

♦ прийняття від страхувальника премій;

♦ «конструктивна поведінка» (конклюдентні дії) страховика. Відповідно до законодавства України договір страхування вступає в силу:

а) при сплаті страхової премії готівкою - з моменту підписання договору представником страхової компанії й страхувальником;

б) при безготівковому розрахунку - з моменту, що вказаний в полісі (але не раніше 24 годин від дня списання коштів із поточного рахунку страхувальника для зарахування їх на рахунок страхової компанії).

Дія договору страхування закінчується о 24 год. того ж дня, що вказаний у полісі, як день припинення договору, якщо інше не передбачено відповідними правилами страхування.

Особливої уваги потребує організація аварійного комісаріату страховика, у тому числі його представництв у географічних регіонах страхового покриття.

Аварійний комісар - уповноважений експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний сертифікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.

Логічним завершенням дій страховика на цьому етапі є підготовка і проведення суброгації - використання свого права на регресні вимоги до винуватця страхової події для часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань. Це положення в окремих випадках може дати головний поштовх до прийняття клієнтом рішення щодо страхування (наприклад, намагання уникнути проблем із судовим позовом до винуватця даної події на території іншої країни тощо).

З метою найраціональнішої організації праці на даному етапі в окремих страхових компаніях запроваджено спеціальний порядок врегулювання збитків і проходження відповідних документів, яким регламентуються:

♦ фіксація, аналіз та попереднє встановлення збитку при отриманні повідомлення;

♦ прийом заяви і організація розслідування, при потребі - робота служб аварійного комісаріату;

♦ в окремих випадках винесення даного питання на розгляд Ради з урегулювання збитків — позаштатний орган страховика у складі спеціалістів, що відіграють роль експертів чи обстоюють у суді інтереси страховика (або клієнта перед третьою стороною);

♦ попереднє повідомлення перестраховиків;

♦ затвердження висновків - аварійного акта (сертифіката) чи рішення Ради з урегулювання збитків, розрахунку суми страхового відшкодування;

♦ розрахунки з клієнтом і перед страховиками;

♦ архівна обробка документів, що стосуються факту страхової події. Згідно з чинним в Україні законодавством усі суперечки за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

♦ закінчення терміну дії;

♦ виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

♦ несплати страхувальником страхових платежів у встановлені терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

♦ ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону «Про страхування»;

♦ ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

3. Договір страхування є угодою двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв'язків (прав і обов'язків).

При укладанні договору страхування завжди постає проблема вибору визначення частки передачі ризику страховику й оптимального співвідношення між розмірами страхової премії та страхового покриття. Окрім того, договірні зобов'язання в страхуванні мають важливу особливість, яка відрізняє їх від інших зобов'язань. Якщо звичайні договірні зобов'язання передбачають неодмінне виконання обов'язків обома сторонами, то при страхуванні одна сторона завжди здійснює страховий платіж, а інша - страховик - здійснює страхові виплати тільки за умови настання страхового випадку. А це, в свою чергу, викликає певні особливості у фінансовій та обліковій роботі страховика.

Для прийому перший раз об'єкта (життя та здоров'я, майна, відповідальності) на страхування страховик або за його дорученням страховий посередник виконує такі дії:

♦ самостійно або за допомогою аварійного комісара оглядає і дає оцінку відповідного ризику, який приймається на страхування. При цьому, при визначенні страхових ризиків з добровільних видів особистого страхування, страхування майна або відповідальності юридичних осіб всіх форм власності та громадян, на підставі ст. 5 Закону України «Про страхування» самостійно визначає загальні умови і порядок проведення такого страхування, відповідно до правил страхування, затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. При цьому до уваги береться те, що на страхування приймаються лише такі ризики, які мають ознаки ймовірності та випадковості настання;

♦ укладає із страхувальником договір страхування та/або видає йому страхове свідоцтво (страховий поліс, страховий сертифікат), нараховує і одержує належні страхові платежі;

♦ формує і розміщує страхові резерви із урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості, які можуть бути представлені лише активами, визначеними ст. ЗО Закону України «Про страхування»;

♦ при настанні страхового випадку складає страховий акт із зазначенням обставин і причин, визначає розмір збитків і суму страхового відшкодування (страхової виплати) у межах страхової суми, здійснює виплату належних сум, стягує в судовому порядку виплачене страхове відшкодування з винних осіб, вирішує питання про відмову у страховій виплаті.

Відповідно до норм Закону України «Про страхування» страховики можуть:

1) здійснювати страхування, перестрахування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, вт.ч. у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика (ст. 2);

2) за наявності ліцензії на страхування життя надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя (ст. 2);

3) бути визначеними уповноваженими, відповідно до законодавства України, у разі проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків, для здійснення тих чи інших видів страхування у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України (ст. 2);

4) встановлювати загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування відповідно до вимог Закону України «Про страхування» (ст. 6);

5) передбачати за договорами страхування житгя умови здійснення страхової виплати у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи (ст. 6);

6) за згодою зі страхувальником визначати розмір страхових сум та (або) розміри страхових виплат при укладенні договору страхування або внесення змін до договору страхування у випадках, передбачених законодавством України (ст. 9);

7) у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, в односторонньому порядку зменшити (редуціювати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат, якщо це передбачено договором страхування (ст. 9);

8) за згодою зі страхувальником визначати розмір страхового тарифу (ст. 10);

9) за згодою страхувальника укласти договір страхування відносно одного об'єкту страхування з кількома страховиками (співстраху-вання). При цьому в договорі повинні міститися умови, які визначають права та обов'язки кожного страховика (ст. 11);

10) за наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником представляти всіх інших співстраховиків у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки (ст. 11);

11) перестраховувати на визначених договором страхування умовах ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховка) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований (ст. 12);

12) створювати та входити до складу спілок, асоціацій та інших об'єднань, які створюються для координації діяльності своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України (ст. 13);

13) за наявності ліцензії на здійснення страхування авіаційних ризиків створити або увійти до Авіаційного страхового бюро (ст. 13);

14) за наявності ліцензії на здійснення страхування морських ризиків створити або увійти до Морського страхового бюро (ст. 13);

15) створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України (ст. 14);

16) здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів) (ст. 15);

17) доручати громадянам або юридичним особам виконувати частину його страхової діяльності, а саме укладати договори страхування, одержувати страхові платежі, виконувати роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат (ст. 15);

18) розробляти правила страхування за добровільними видами, відповідно до вимог законодавства України (ст. 17);

19) вносити зміни та доповнення до правил добровільного страхування (ст. 17);

20) встановлювати форму письмової заяви на страхування (ст. 18);

21) вимагати у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страхового ризику (ст. 18);

22) посвідчувати договір страхування страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 18);

23) за згодою зі страхувальником визначати у договорі страхування початок набрання його чинності (ст. 18);

24) за згодою зі страхувальником визначати у договорі страхування життя грошові кошти як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань (ст. 19);

25) переукладати договори страхування у разі смерті страхувальни-ка-громадянина (ст. 22);

26) надавати згоду що до передачі, прав і обов'язків страхувальника іншому громадянинові чи юридичній особі, якщо інше не передбачено договором страхування (ст. 22);

27) визначати форму страхового акту (ст. 25);

28) робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку (ст. 25);

29) самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку (ст. 25);

30) залучати за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку (ст. 25);

31) за згодою зі страхувальником визначати у договорі страхування інші підстави, ніж передбаченні ст. 26 Закону України «Про страхування», для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України (ст. 26);

32) у випадках сплати страхового відшкодування за договорами майнового страхування в межах фактичних витрат отримати право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27);

33) достроково припинити дію договору страхування на умовах, визначених ст. 28 Закону України «Про страхування» (ст. 28);

34) вирішувати спори, пов'язані із страхуванням, в порядку, передбаченому законодавством України (ст. 45).

Законом України «Про страхування» передбачення такі обов'язки страховиків:

1) бути фінансовою установою-резидентом, створеним у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також одержати у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ст. 2);

2) при створенні або збільшенні зареєстрованого статутного фонду сплачувати його виключно у грошовій формі (ст. 2);

3) використовувати у назві слова «державна», «національна» або похідні від них лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава (ст. 2);

4) використовувати у назві слова «страховик», «страхова компанія», «страхова організація» та похідні від них лише за наявності ліцензії на здійснення страхової діяльності (ст. 2);

5) за договором страхування життя передбачати збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бо-нуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, яка відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахуванням в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідають такій індексації (ст. 9);

6) повідомляти перестраховика про всі зміни договору страхування,

ризик виконання обов'язків перед страхувальником за яким перестраховано (ст. 12);

7) відповідати перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування, навіть якщо такий договір страхування перестраховано (ст. 12);

8) у разі, якщо обсяги страхових платежів перестрахування, що передаються нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в якій необхідно вказати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів-иерестраховиків та про нерестрахо-виків брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів України (ст. 12);

9) для здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, бути членом Моторного (транспортного) страхового бюро (ст. 13);

10) компенсувати витрати Моторного (транспортного) страхового бюро у випадку, коли Моторним (транспортним) страховим бюро відповідно до правил міжнародної системи автострахування «Зелена Картка» було здійснене відшкодування шкоди за страховика-члена цього об'єднання (ст. 13);

11) страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ст. 16);

12) укладати договори страхування відповідно до правил страхування та вимог ст. 16 Закону України «Про страхування» (ст. 16);

13) у разі, якщо міжнародні системи страхування вимагають застосування уніфікованих умов страхування, укладати договори страхування відповідно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про страхування» (ст. 16);

14) зареєструвати правила добровільного страхування в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при отри-

манні ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ст. 17);

15) у разі запровадження нових правил добровільного страхування чи коли до правил добровільного страхування вносяться зміни та (або) доповнення, подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (ст. 17);

16) здійснити страхову виплату тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 19);

17) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування (ст. 19);

18) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику (ст. 19);

19) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування (ст. 19);

20) відшкодувати втрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору страхування (ст. 19);

21) за заявою страхувальника, у разі здійснення ним заходів, які зменшили страховий ризик або збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування (ст. 19);

22) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством Укра-їни (ст. 19);

23) умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика (ст. 19);

24) ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку та надати всі необхідні матеріали і докази та документи (ст. 25);

25) не розголошувати відомості, пов'язані зі страховим випадком, у

тому числі й дані, що є комерційною таємницею, за винятком випадків, передбачених законодавством України (ст. 25);

26) прийняти рішення про виплату або відмову у страховій виплаті у строк не більше, ніж передбачено правилами страхування, та повідомити страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (ст. 26);

27) дотримуватись таких умов забезпечення платоспроможності (ст. 30):

♦ наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду;

♦ створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;

♦ перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності;

28) мати розмір сплаченого статутного фонду при страхуванні іншого, ніж страхування життя, в сумі, не менше ніж еквівалентній 1 млн. євро, а при страхуванні життя - 1,5 млн. євро за валютним

! обмінним курсом валюти України, за винятком випадків, передбачених прикінцевими положеннями Закону України «Про страхування» (ст. 30);

29) відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів) (ст. 30);

30) формувати страхові резерви у порядку, передбаченому законодавством України (ст. 30);

31) якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних резервів та страхових резервів, укласти договір перестрахування (ст. 30);

32) у разі прийняття на себе страхових зобов'язань в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у пере-страховиків резидентів або нерезидентів (ст. 30);

33) для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування формувати окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування (ст. ЗО);

34) вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо страхової виплати за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування ризиків при формуванні страхових резервів (ст. 31);

35) формувати і вести облік технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя) (ст. 31):

♦ незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не настали на звітну дату;

♦ збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування;

36) письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про запровадження індивідуального порядку формування і ведення обліку технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше як за 45 днів до початку календарного року (ст. 31);

37) для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування формувати окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування (ст. 31);

38) обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік (ст. 31);

39) створювати і вести облік таких резервів із страхування життя (ст. 31):

♦ довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

♦ належних виплат страхових сум;

40) розміщувати страхові резерви з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості, які мають бути представлені активами таких категорій (ст. 31):

♦ грошові кошти на розрахунковому рахунку;

♦ банківські вклади (депозити);

♦ валютні вкладення згідно з валютою страхування;

♦ нерухоме майно;

♦ акції, облігації;

♦ цінні папери, що емітуються державою;

♦ права вимоги до перестраховиків;

♦ інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

♦ банківські метали;

♦ кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через рік після набрання чинності договору страхування та на строк, який не перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

♦ готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України;

41) щоквартально подавати Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України фінансову звітність та інші звітні дані за встановленою формою, а також давати на запити цього державного органу необхідні пояснення щодо звітних даних (ст. 33);

42) публікувати свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ст. 34);

43) щорічно проводити підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірності та повноти річного балансу та звітності (ст. 34);

44) мати голову виконавчого органу або його першого заступника з вищою економічною або юридичною освітою, а головного бухгалтера - з вищою економічною освітою (ст. 38);

45) надавати інформацію щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить таємницю страхування, у таких випадках (ст. 40):

♦ на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

♦ на письмові вимоги суду або за рішенням суду;

♦ органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи.

Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які діють в межах повноважень, наданих Законом України «Про страхування»;

При укладанні договору страхування страхувальник здійснює такі дії:

♦ подає заяву про страхування;

♦ повідомляє страховику всі необхідні відомості та документи, істотні для укладання договору страхування, в т.ч. підтверджує свій майновий інтерес;

♦ укладає договір страхування;

♦ сплачує разові чи періодичні страхові внески;

♦ після настання страхового випадку повідомляє про це страховика та виконує дії, пов'язані з рятуванням пошкодженого майна і приведенням його в порядок, подає відомості про обставини і причини страхового випадку, про розмір збитків та інше, якщо це суттєво для страхової виплати (страхового відшкодування);

♦ отримує страхову виплату (страхове відшкодування);

♦ передає страховику право вимоги до винних осіб.

Згідно з Законом України «Про страхування» страхувальники мають право:

1) отримати кредити від страхової компанії зі страхування життя за наявності укладеного договору страхування життя (ст. 2);

2) укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених законодавством України (ст. 3);

3) при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи, громадян або юридичних осіб (вигодо-набувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ст. 3);

4) при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особис-

того страхування, призначати громадян або юридичних осіб (виго-донабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ст. 3);

5) укладати договори добровільного страхування, об'єктами страхування за якими можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані (ст. 4):

♦ з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією

страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

♦ з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майно-

ве страхування);

♦ з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі

або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності);

6) укладати договори добровільного страхування (ст. 5);

7) визначати розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за домовленістю зі страховиком під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених законодавством України (ст. 9);

8) укладати один договір страхування відносно об'єкта страхування з кількома страховиками (співстрахування), в якому повинні міститися умови, що визначають права та обов'язки кожного страховика (ст. 11);

9) вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхуваль-ник-нерезидентів іноземній вільноконвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя (ст. 19);

10) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування (ст. 20);

П) отримувати страхове відшкодування (страхові виплати) тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 18);

12) отримувати неустойку (штраф, пеню) за несвоєчасну страхову виплату, розмір, якої визначається умовами договору страхування (ст. 19);

13) оскаржувати у судовому порядку відмову страховика здійснити страхову виплату (ст. 26);

14) залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику у проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи (ст. 25);

15) достроково за згодою із страховиком припинити договір страхування (ст. 28).

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхувальники мають такі обов'язки:

1) укласти договір обов'язкового страхування, якщо це встановлено законами України і передбачено Законом України «Про страхування» (ст. 5);

2) вносити страховику страховий платіж згідно з договором страхування (ст. 10);

3) сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16);

4) подати страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявити про свій намір укласти договір страхування (ст. 18);

5) своєчасно вносити страхові платежі (ст. 20);

Питання для самоконтролю

1 Правила застосування договору страхування

2 Дії страхувальника при укладанні договору страхування

3 Форми договору страхування

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 665