• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 5

Тема 3 Страхування життя та пенсій

1. Сутність страхування життя як специфічного виду страхування.

2. Основні види послуг у сфері страхування життя.

3. Добровільне страхування додаткової пенсії.

Мета: набуття знань щодо страхування життя та пенсій

1. В країнах з розвинутими ринками страхових послуг страхування життя існує 150-200 років і склалися традиції та норми його здійснення. Тому в страховому законодавстві таких країн не завжди знаходяться визначення, що розуміється під страхуванням життя, не встановлюється мінімальна тривалість договорів та джерела сплати страхових внесків. Європейське розуміння ризиків при страхуванні життя передбачає ризики дожиття і смерті не тільки стосовно застрахованої особи, але і стосовно найближчих її родичів. Крім того, законодавчі норми більшості європейських країн не визначають верхньої межі величини інвестиційного доходу, який може приєднуватися до сплачуваних страхувальниками внесків - нетто, що забезпечує високу конкуренцію між страховиками.

В українських нормативних документах одне з перших визначень страхування життя знаходилось в Методиці формування резервів зі страхування життя, затвердженій у 1997 р. Згідно неї договори страхування життя могли укладатися на термін не менше 3 років і могли передбачатися події в житті застрахованої особи наведені на рис. 1.

Рисунок 1. Події в житті застрахованої особи, передбачені страхуванням життя в Методиці формування резервів зі страхування життя від 1997 р.

В діючій редакції Закону України «Про страхування» знаходиться загальне визначення страхування життя виходячи з властивих йому ризиків і не вказана мінімальна тривалість дії його договорів.

Страхування життя визначене у ньому як вид особового страхування (в Європі страхування життя - це окремий клас страхувань), який передбачає обов'язок, страховика здійснити страхову виплату у разі смерті застрахованої особи, а також у разі дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку та (або) хвороби застрахованої особи. В цьому визначенні не згадуються ризики з членами родини і не визначається мінімальний термін дії договору страхування життя. Таке дещо звужене розуміння страхування життя зменшує кількість страхових продуктів. Таким чином, законом передбачено застосування при страхуванні життя двох груп ризиків наведених на рис. 2.

Рисунок 2 – Групи ризиків згідно Закону України «Про страхування»

Усі події, при настанні котрих здійснюється виплати, повинні бути передбачені договором страхування. Виплата може здійснюватися одноразово в розмірі страхової суми або її частини та у вигляді послідовних виплат. Якщо при настанні страхового випадку передбачені регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є включення ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування і першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом усього терміну дії договору страхування життя.

Під страховою сумою в страхуванні життя, як і у страхуванні загалом, розуміється грошова сума, в межах якої страховик згідно з умовами договору несе відповідальність перед застрахованою особою. Під страховою виплатою розуміють грошову суму, котру повинен виплатити страховик згідно з договором страхування при настанні страхового випадку. Величина страхової суми та величина страхових виплат встановлюється в договорі страхування за домовленістю сторін. Вони можуть змінюватися при перегляді умов договору або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може встановлюватися на окремий страховий випадок, групу випадків або на договір страхування загалом.

Якщо при укладенні договору страхування довічної пенсії передбачені виплати у вигляді ануїтету, то в ньому визначаються розміри таких виплат, а страхова сума за ними не встановлюється. Головніособливостістрахування життя наведені на рис. 3.

Рисунок 3. Особливостістрахування життя

В європейській практиці термін дії договорів страхування життя досягає 30 років. В такому випадку страхові внески знаходяться у розпорядженні страхових компаній тривалий період часу, що при ефективному управлінні ними дає змогу здійснювати інвестиційні операції з отриманням значного інвестиційного доходу. Тривалість дії договорів і можливість отримання інвестиційного доходу дають можливість знизити ціну страхування (страхові тарифи) з тим розрахунком, щоб під час дії договору поповнювати внески, отримувані за зниженими тарифами, до нормального рівня, який дозволить нагромадити страхову суму і виконати зобов'язання перед застрахованими особами, а також приєднувати додатковий інвестиційний дохід, що дозволяє накопичити суму, більшу, ніж передбачено договором страхування.

Укладення і виконання договорів страхування життя в значній мірі уніфіковані. Договори укладаються на підставі згоди страхувальника. В ряді випадків, особливо при страхуванні на значні суми, здійснюється медичний огляд майбутнього застрахованого з метою оцінки загального стану здоров'я. На відміну від загального страхування, тут дещо по іншому здійснюється андерайтинг і встановлюється кінцевий страховий тариф. Конкретні ризики у договорі визначає страхувальник.

Порівняно із загальним страхуванням, де тарифи встановлюються у відсотках або проміле до страхової суми, у страхуванні життя для основних ризиків - смерті і дожиття - вони встановлюються дещо у видозміненій формі: не у відсотках до страхової суми, а у частках страхової суми або у гривнях і копійках на тисячу гривень страхової суми. Така форма подачі тарифу не міняє його математичний зміст, але змінює форму запису і подачі. Для визначення страхового внеску треба перемножити тариф на одну тисячу гривень на кількість тисяч гривень страхової суми. Можливі два варіанти встановлення тарифу наведені на рис. 4.

Рисунок 4. Варіанти встановлення тарифу у страхуванні життя

Для визначення страхового внеску тариф-нетто спочатку треба перетворити на тариф-брутто, збільшивши його на величину навантаження. Наприклад, якщо страховий тариф-нетто становить 50 грн., питома вага навантаження - 20%, то питома вага страхового тарифу-нетто - 80%. Тоді страховий внесок-брутто дорівнюватиме 62,5 грн. (50 х 100 : 80).

Якщо страховий тариф встановлений у вигляді тарифу-брутто, то страховий внесок визначається шляхом множення його на кількість тисяч гривень страхової суми. Наприклад, якщо страховий тариф-брутто становить 62,5 грн. на 1000 грн. страхової суми, а особа страхується на 10000 грн., то страховий внесок-брутто становитиме 625 грн. (62,5 х 10).

Страхові тарифи на додаткові ризики - травми унаслідок нещасного випадку, інвалідності та хвороби, як і при загальному страхуванні, встановлюються у відсотках до страхової суми. Страхові внески можуть сплачуватися щомісячно, щоквартально або щорічно.

Страхувальник має право збільшити або зменшити страхову суму, припинити дію договору, призначити отримувача страхової суми у випадку смерті застрахованої особи. Для виплати страхової суми необхідно пред'явити страховий поліс, паспорт або інший документ, котрий підтверджує особу та документи, котрі підтверджують страховий випадок - лікарняний листок, свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть та ін.

Різновиди страхування життя в СРСР наведені на рис. 5.

Рисунок 5. Різновиди страхування життя в СРСР

Останній різновид не набув розвитку, а з перших чотирьох найбільш розвинутим було змішане страхування життя, котрим у 80-х роках XX ст. було охоплено близько 60% дорослого населення. Ризики цього страхування наведені на рис.6.

Рисунок 6. Ризики змішаного страхування життя

Договори змішаного страхування укладалися на 3, 5, 10, 15 і 20 років.

Страхова сума встановлювалася за згодою між страховиком і страхувальником, але не могла бути нижчою 300 радянських карбованців. Страхові внески сплачувалися одноразово або щомісячно. Для отримання страхової суми у зв'язку із закінченням договору необхідно було пред'явити страховий поліс, квитанцію про сплату останнього внеску і документ, котрий засвідчує особу (переважно паспорт). При лікуваннітравми виплачувалась частина із страхової суми, розмір котрої визначався за спеціальною таблицею. У випадку смерті підставою виплати було свідоцтво про смерть і документи, котрі підтверджували родинні зв'язки. В тарифах передбачався інвестиційний дохід в розмірі 3 відсотків.

На розвинутих страхових ринках існує понад 100 різновидів страхових продуктів зі страхування життя. На відносно молодому страховому ринку Республіки Польщапропонується близько 90 таких продуктів.

Активізація діяльності компаній на страховому ринку зі страхування життя зрозуміла: адже такі компанії займають на ринку капіталу унікальне положення. Причини цієї унікальності наведені на рис. 7.

		нещасний випадок і хвороба

₊

Рисунок 15 - Основні види страхування життя Республіки Польща

Додатковим є "Страхування від нещасних випадків і хвороб, якщо вони є доповненнями до чотирьох попередніх груп". Тут застосована змішана класифікація, в якій класифікаційними ознаками є застраховані особи (перші дві групи) та способи нагромадження коштів (другі дві групи). До кожної з підгруп доповнюючим може бути п'ятий вид страхувань, побудований на підставі ризиків (нещасний випадок і хвороба).

Проектами змін до Закону України "Про страхування" передбачається запровадження нових видів страхувань життя на взірець тих, які існують у країнах Європейського Союзу. Проектовані зміни виділяють страхування життя в окрему галузь, в якій передбачається здійснення 5 видів страхувань наведених на рис. 16.

Рисунок 16 – Види страхувань

З перелічених видів повністю новими для українського страхового ринку є інвестиційне страхування (страхування з інвестиційним фондом), пенсійне страхування та медичне страхування у формі безперервного страхування здоров'я.

В основу інвестиційного страхування кладеться принцип передачі страхових резервів за договорами страхування життя інвестиційним фондам. Ця передача фактично передбачає купівлю страхувальником часток (паїв) в інвестиційних фондах, які діють на ринку, або розрахункових одиниць у спеціально створених страховиком (фондах інвестування страхових резервів). Інвестиційні фонди вкладають отримані кошти у інвестиційні проекти (операції), отримують унаслідок цього інвестиційний дохід, більшу частину якого приєднують доотриманих коштів і за рахунок цього відбувається збільшення вартості часток (паїв чи розрахункових одиниць), що дає змогу нагромаджувати страхові суми. Інвестиційні фонди та фонди інвестування страхових резервів повинні здійснювати інвестиційні програми з різними рівнями ризиковості і доходності. Отримання страхової суми буде здійснюватися на підставі викупної суми за договором інвестиційного страхування

Пенсійне страхування передбачається здійснювати у вигляді добровільного пенсійного страхування на певний термін, довічного пенсійного страхування, а також страхування довічної пенсії учасників недержавних пенсійних фондів, які досягли пенсійного віку, за рахунок їх пенсійних коштів, які зберігаються на індивідуальних рахунках.

Договори довготривалого медичного страхування повинні будуть укладатися на період не менше трьох років. За ними:

1) може виплачуватися щоденна грошова допомога за період перебування в лікарні та у зв’язку з втратою заробітку;

2) можуть оплачуватися витрати, пов'язані з тривалим медичним та побутовим доглядом за непрацездатною застрахованою особою, з діагностуванням і лікуванням критичних та звичайних захворювань, в тому числі в разі ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку.

Страхування життя передбачається здійснювати як в індивідуальному, так і груповому порядку за рахунок внесків, сплачуваних фізичними та юридичними особами.

Класифікації у польському страховому законодавстві та проекті змін до українського закону про страхування є прикладними, призначеними для видачі ліцензії і здійснення страхової діяльності. Способи класифікації повинні охоплювати усі види страхувань (рис. 17).

Рисунок 17 – Способи класифікації у польському страховому законодавстві та проекті змін до українського закону про страхування

Захисне страхування має частину ознак загального страхування, тому практики іноді називають його "ризикове страхування у страхуванні життя". В першу чергу це зумовлено характером ризиків: при захисному страхуванні життя існують тільки ризики смерті, нещасного випадку та хвороби, тобто ризики, властиві загальному страхуванню. У ньому відсутній ризик дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору або до віку, визначеного договором. Ризик смерті, нещасного випадку чи хвороби реалізується не за кожним договором, тому страхова сума за договором не завжди нагромаджується у 100 - відсотковому обсязі і якщо передбачений договором ризик не настав, страхова виплата не здійснюється, а страхові внески страхувальнику не повертаються. При захисному страхуванні також відбувається приєднання інвестиційного доходу до сплачених внесків - нетто, але в першу чергу тут видимою є солідарна розкладка збитків ризику смерті, нещасного випадку і хвороби на усіх застрахованих, а нагромаджувальний момент з допомогою інвестиційного доходу відходить на другий план.

При нагромаджувальному страхуванні обов’язково наявний ризик дожиття, а саме нагромадження відбувається за рахунок двох факторів. Першим є регуляторна сплата страхових внесків протягом тривалого періоду дії договору, другим є приєднання інвестиційного доходу до нетто-частини страхових внесків. Класифікація нагромаджу вального страхування наведена на рис. 18.

Рисунок 18 - Класифікація нагромаджу вального страхування

Різниця між ними полягає в тому, що в першому випадку страхова компанія сама здійснює інвестиційні операції і отримує інвестиційний дохід, а в другому, вона передає усі або частину внесків інвестиційній компанії. За рахунок страхових внесків купуються частки у відповідних фондах, вартість яких при успішній діяльності інвестиційного фонду зростає, що служить базою для збільшення страхової суми. В Європі цей вид страхування отримав назву "unit linked", в Республіці Польща - "страхування з капіталізаційним фондом", в Росії - "фондове страхування".

При страхуванні життя виплата страхової суми може здійснюватися одноразово або багаторазово (частинами) протягом певного періоду часу. Відповідно цим способам виплати страхування життя класифікується на види наведені на рис. 19.

Рисунок 19 - Класифікація способів виплати страхової суми при страхуванні життя

Основними страховими продуктами на базі страхування капіталів є страхування на дожиття та змішані види, у яких поєднуються ризики смерті, дожиття та додаткові ризики нещасного випадку і хвороби.

При страхуванні на дожиття передбачається лише один ризик -"дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору страхування або до віку, визначеного договором страхування". Цей вид страхування Законом України "Про страхування" не передбачений, бо за суттю він повторює депозитний вклад в банку. Страхування з окремим ризиком смерті і окремим ризиком дожиття можуть доповнюватися ризиками нещасного випадку та хвороби, що наближає їх до змішаних видів страхувань життя, яким ризики смерті і дожиття властиві одночасно. Змішані види можуть бути також доповнені ризиками нещасних випадків і хвороб.

Основними страховими продуктами на базі страхування рент (ануїтетів) є пенсійні страхування (страхування додаткової пенсії). Види ануїтетів наведені на рис. 20.

Рисунок 20 - Види ануїтетів

На базі ануїтету життя існує негайний ануїтет, виплата пенсій за яким здійснюється через короткий період після сплати коштів, але такий ануїтет вимагає внесення значної початкової суми, а також відстрочений, відкладений) ануїтет, який передбачає тривале внесення невеликих сум (внесків) з щорічним приєднанням до них інвестиційного доходу.

Серед ануїтетів дожиття є довічний ануїтет або до досягнення застрахованою особою певного віку, а також ануїтет на визначений термін. Застосування цих ануїтетів дає змогу створювати різноманітні пенсійні страхові продукти, основним з котрих в українських умовах є відстрочений ануїтет, на підставі якого за 5-10-15 років нагромаджуються кошти, а потім протягом певного періоду за їх рахунок здійснюються виплати у вигляді періодичної пенсії. Згідно з українським страховим законодавством як при захисному, так при нагромаджувальному страхуванні до сплачених внесків - нетто повинно обов'язково приєднуватися 85 відсотків інвестиційного доходу, отриманого від інвестування коштів резервів зі страхування життя. Інвестиційний дохід повинен приєднуватися до резерву внесків двома способами.

Перший полягає у приєднанні до сплачених внесків-нетто тієї їхньої частини, на яку були занижені тарифи під час розрахунку (не більше, ніж на 4% величини тарифів). Після того, як таке приєднання здійснене, решта інвестиційного доходу в межах 85 відсотків приєднується у вигляді бонуса (премії). Перше приєднання відбувається щомісячно або щоквартально пропорційно величині сплачених страхових внесків, друге - щорічно пропорційно існуючому страховому резерву за кожним договором.

Згідно ухвали зборів акціонерів усім або частині застрахованих може бути приєднаний ще один бонус за рахунок не інвестиційного доходу, а інших прибутків страховика. Таке приєднання часто називають "участю страхувальників у прибутках страховика".

3. Добровільне страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, але попри безперечну доцільність із різних причин досі не набуло в Україні достатнього розвитку. Крім того, з 1 січня 2004 року в нашій державі розпочиналася реформа системи пенсійного забезпечення громадян, до реалізації якої залучені також комерційні страхові компанії.

Пенсійне страхування призначене для охорони матеріальних інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя при дожитті до похилого віку.

Договори страхування укладаються індивідуально, а також із групою осіб.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін. Так, додатково до умов договору страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Страхова компанія може надати страхувальникові можливість укласти договір страхування на користь іншої особи.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров'я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути пов'язаний з настанням пенсійного віку, а також визначений за домовленістю сторін.

Страхова сума обумовлюється при укладанні договору страхування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові, які є наслідком участі страхувальника в прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку й статі страхувальника (застрахованої особи).

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду. Але можливі випадки, коли застрахований не дожив до моменту виплати пенсії або отримував її лише протягом дуже малого періоду. У цих випадках відповідно до умов страхування страхова компанія виплачує вигодонабувачу (спадкоємцям) або певну кількість пенсій (визначається під час укладання договору страхування), або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя.

При укладанні договору страхування встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та ін.). Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а в разі його смерті - вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі додаткової пенсії, передбаченої для застрахованого, або в її частині пожиттєво. Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначеного терміну страховик може надати страхувальникові можливість отримати позику під заставу накопиченого до часу звертання за позикою резерву.

Питання для самоконтролю

1 Події в житті застрахованої особи, передбачені страхуванням життя в Методиці формування резервів зі страхування життя від 1997 р.

2 Групи ризиків згідно Закону України «Про страхування»

3 Особливостістрахування життя

4 Варіанти встановлення тарифу у страхуванні життя

5 Різновиди страхування життя в СРСР

6 Ризики змішаного страхування життя

7 Причини унікальності ринку страхування життя

8 Випадки виплати страхової суми у страхуванні життя

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 564