• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 7

ТЕМА 4 СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

1. Роль страхування від нещасних випадків у захисті здоров’я громадян

2. Причини та наслідки нещасних випадків

3. Добровільне iндивiдуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

Мета: набуття знань щодо сутності страхування від нещасних випадків

1. У життi тiєї чи iншої людини часто трапляються нещаснi випадки, якi, як правило, неможливо передбачити, а отже, запобігти їм. Гарантією фiнансового і соціального захисту вiд збиткiв, завданих ними, є страхування від нещасних випадкiв.

Нещасний випадок - раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна вiд волі застрахованої особи подiя, що призвела до травматичного ушкодження, калiцтва або iншого розладу здоров’я людини.

Страхування вiд нещасних випадкiв, на відміну вiд страхування життя, - це ризиковий вид страхування. По-перше, це означає, що настання страхового випадку можна передбачити з певною мiрою вірогiдностi, а, по-друге, якщо ймовiрна подія настає, то застрахований одержує страхову суму, а якщо - ні, то виплата не здійснюється.

Страхування вiд нещасних випадкiв доповнює, але не замiнює соцiального страхування, основами якого є законодавство України про загальнообов ‘язкове державне соцiальне страхування та Закон України вiд 23 вересня 1999 року ,,ГIро загальнообов’язкове державне соцiальне страхування від нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi. Вiдшкодування шкоди, медична, професiйна та соцiальна реабiлiтацiя проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадкiв - некомерцiйного самоврядованого організацією, що діє на пiдставi статуту та має статус юридичної особи.

Страхування вiд нещасних випадкiв як послуга комерцiйних страхових компаній за формою проведення може бути обов’язковим та добровiльним. А останнє - iндивiдуальним та колективним.

Компанiї, якi мають лiцензiї на здiйснення страхування вiд нещасних випадкiв, при укладеннi договорiв страхування враховують ряд факторiв:

1) професiя та умови роботи;

2) вiк та стан здоровя;

З) заняття спортом, хобi, керування автомобiлем (мотоциклом), іншi заняття застрахованого.

Найважливiшим критерiєм вiдбору ризику й становлення страхових тарифiв є професiя. Рiзнi професiї по-рiзному небезпечнi щодо ймовiрностi настання нещасних випадкiв. Тому при укладеннi договору страхувальник повинен детально описати свою професію та її особливостi, оскiльки професiї, з однаковою назвою можуть мати рiзний ступiнь ризику. Якщо особа працює за декількома спецiальностями, то ступiнь її ризикованостi береться дещо вищим, ніж указано в тарифi.

У правилах страхування вiд нещасних випадкiв страховi компанiї видiляють, як правило, чотири групи ризику професiй:

1 група — офiсні працiвники та персонал, що не залучений до промислового виробництва;

2 група – особи, що зайнятi в процесi виробництва (машинобудiвельна, деревообробна, легка промисловiсть), будiвельники, залiзничний, рiчковий транспорт, водії;

З група — працiвники металургiйної, нафтової та газової промисловості, морського та океанського транспорту, мотоциклісти;

4 група - робiтники галузей з пiдвищеним ступенем небезпеки (пiдривники, працівники хiмiчного виробництва, водолази, електрики високовольтних лiнiй, пожежники тощо).

Важливим критерiєм вiдбору ризику є здоров’я. Попереднiй медичний огляд застосовують у спірних i неясних випадках. Страхова компанiя бере до уваги тi захворювання та фiзичнi дефекти, якi:

1) зумовлюють настання нещасного випадку;

2) подовжуготь перiод видужування;

З) збiльшують витрати на лікування;

4) ускладнюють визначення факту настання нещасного випадку.

Ризик нещасного випадку збільшується разом із віком, оскільки людина поступово втрачає рухливість та окремі рефлексні рухи, що може призвести до настання нещасного випадку, хоча лiтнiм людям притаманна більша обережність i менша схильність до ризику. Крайній вік страхувальника майже всі страхові компанії схильні визначати не вище 65 років, пом’якшуючи цей пункт умовами, що у випадку, коли фізична особа вже була застрахована раніше, то страхування може подовжити до 70-75 років.

Страхові компанії не схильні підписувати договори з особами, які вимагають укласти їх на дуже високі страхові суми, із такими, що мають несприятливе матеріальне становище або з якими траплялися нещасні випадки кілька разів за невеликий період часу.

Наслідком нещасних випадків може бути:

1) тимчасова непрацездатність;

2) iнвалiднiсть;

З) смерть.

Під тимчасовою непрацездатністю розуміють неможливість продовжувати професійну дiяльнiсть або виконувати звичні обов’язки протягом певного часу. Непрацездатність минає під впливом лікування. Експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється у лiкувально-профiлактичних установах i засвідчується лікарняним листом або вiдповiдною довідкою. Якщо термін перебування на лікарняному за непрацездатністю перевищує 4 мiсяцi, постраждалий проходить медико-соціальну експертну комiсiю (МСЕК), яка може визнати стійку втрату непрацездатності i встановити певну групу iнвалiдностi.

Iнвалiднiсть може бути встановлена на строк 1-3 роки або безстроково. Безстрокова iнвалiднiсть означає постійну iнвалiднiсть, під якою розуміють фiзичнi або функцiональнi втрати, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна iнвалiднiсть може бути двох видів: загальна або часткова.

До першої вiдносятъ невиліковну розумову неповноцiннiсть, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи неможливість дії обома руками, обома ногами, будь-яке інше ушкодження, яке зумовлює повну нездатність до будь-якого виду робіт.

Якщо iнвалiднiсть не вiдповiдає попередньому визначенню, то вона відноситься до часткової.

Ступінь втрати здоров’я впливає на величину страхової суми, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасного

випадку.

Максимальна страхова сума виплачується у випадку смерті страхувальника.

2. За правилами страхування до страхових випадків відносяться:

· смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку,

· установлення застрахованому першої групи інвалідності внаслідок нещасного випадку,

· тимчасова втрата працездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку. При цьому нещасний випадок тлумачиться як раптова, короткочасна, непередбачена й не залежна від волі застрахованого подія, що фактично відбулася й внаслідок якої настав розлад здоров'я чи смерть застрахованого.

Є такі слідства нещасних випадків:

а) травма;

б)утеплення;

в) опіки, поразка блискавкою або електричним струмом;

г) обмороження, переохолодження;

д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками;

є) укуси тварин, що отруюють комах, змій.

Обмеження страхування. Не можуть бути застрахованими особи, які визнані у встановленому порядку недієздатними, непрацюючі інваліди І і II груп, а також хворі на важкі нервові й психічні захворювання й СНІД. Правила страхування також обумовлюють випадки, які не підлягають страхуванню. Це, зокрема, стосується травмування застрахованого у зв'язку зі здійсненням їм дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки навмисного злочину, або травмування застрахованого, причиною якого стали його дії, пов'язані з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; травми або смерть, пов'язані з навмисним заподіянням собі тілесних ушкоджень та інші.

Групи ризику страхування й тарифні ставки. Залежно від ступеня ризику за тією або іншою професією може бути обумовлено кілька груп ризику, на які діляться застраховані. У випадку, що розглядається, таких груп три. Перша група - службовці, інженерно-технічні працівники й інші категорії громадян, які безпосередньо не зайняті в процесі виробництва, умови роботи яких не пов'язані з підвищеним ризиком щодо одержання травми; артисти драматичних і музичних театрів, артисти естради, балету й танцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайняті інкасаціям і перевезенням грошей); працівники побутового й комунального господарства; педагогічний персонал позашкільних дитячих установ, викладачі й студенти інститутів, технікумів; домогосподарки; медичні працівники; працівники торговельної мережі й харчування; працівники пошти й телеграфу; службовці бібліотек; персонал готелів; двірники; кіоскери; працівники печатки.

Друга група - інші категорії працюючих (робітники, що служать, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва; особовий склад аеродромного обслуговування; інкасатори й касири; працівники ветеринарних лікарень; газоелектрозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі; робітники харчової промисловості; поліграфічних підприємств; пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв); робітники будівельної, машинобудівної, скляної промисловості; працівники сільського господарства; робітники транспорту (крім повітряного); робітники електростанцій і експедицій.

Третя група - особи, робота яких пов'язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях, акробати, гімнасти, автомото-гонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортних засобів; у гірничодобувній промисловості (особи, які виконують роботи в підземних умовах, бурильники нафтових і газових свердловин; ті, чиїм місцем роботи є гірська й газорятувальна служба; працівники, пов'язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов'язана з полюванням, рибальством у морях і океанах, верхолазними, покрівельними роботами; монтажники бетонних, залізобетонних конструкцій; крановики; рятувальники гірських і водно рятувальних станцій).

Тарифи при страхуванні громадян від нещасних випадків, які відбулися як під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, так і поза роботою, застосовуються залежно від групи ризику, до якої належить застрахований. При цьому різниця в тарифі значно менша при укладанні договору страхування на один рік порівняно з договорами страхування на коротше строк. Тарифи встановлюються на підставі актуарних розрахунків. Так, наприклад, при укладанні договору страхування строком до одного місяця застосовується тариф для першої групи ризику 0,1 % страхової суми, для другий - 0,2, для третьої - 0,3, тоді як при страхуванні на один рік застосовується тариф відповідно 1,0, 1,2 і 1,5 %. Такий підхід, як показує статистика, обумовлений більше високим ступенем ризику при виборі страхувальником короткого строку страхування. При страхуванні від нещасних випадків працівників страхувальника-юридичної особи надається групова знижка обчисленого страхового платежу залежно від кількості застрахованих у розмірах 10, 15, 20 %.

Особливості укладання договору страхування громадян від нещасних випадків. Факт укладання договору страхування засвідчується страховим свідоцтвом (договором страхування або полісом установленої форми), що видається після сплати страхувальником страхового платежу шляхом безготівкових розрахунків - через бухгалтерію підприємства або організації, з рахунку в установі банку або готівкою - у касу страховика або страховому агентові. Якщо страхувальник - юридична особа, оформляється договір страхування відповідної форми у двох екземплярах. До кожного договору додається список осіб, які приймаються на страхування, із вказівкою розміру страхової суми для кожної особи. Список засвідчується підписом керівника й печаткою. Один екземпляр договору зберігається в страхувальника, другий - у страховика. По згоді між страхувальником і страховиком кожному застрахованому видається страховий поліс.

Якщо страхувальник - фізична особа, то на підставі заяви про страхування після сплати страхового платежу страхувальникові видається страховий поліс, копія якого зберігається в страховика. Страхувальникам, яким протягом дії договору страхування, укладеного на строк один рік, не проводилися виплати за страховими випадками, при складанні нового договору на такий самий строк страховий платіж зменшується. Така пільга стимулює безперервний страховий захист. Договір страхування здобуває чинність із 0.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика або не раніше наступного дня після сплати платежу готівкою страховому агентові (інспекторові), і закінчується в 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування (страховому полісі) - як закінчення дії договору страхування. Крім закінчення терміну дії договору, його дія припиняється також у випадку:o виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; виїзду застрахованого на постійне місце проживання за межі України; смерті застрахованого; ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; ухвалення судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

У випадку дострокового припинення дії договору страхування на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи й фактичних страхових виплат, які були здійснені за договором страхування. При достроковому припиненні дії договору страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені їм страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи й фактичних страхових виплат, які були здійснені за договором страхування.

Порядок проведення страхових виплат. Про настання страхового випадку страхувальник, застрахований або вигодонабувач письмово повідомляє страховика, тільки-но це стане можливим, але, не пізніше одного року від дня настання страхового випадку. Для одержання страхової виплати у зв'язку зі страховим випадком подаються такі документи:

· заява встановленої форми;o страхове свідоцтво (договір або поліс);

· свідоцтво (або копія) про смерть застрахованого у випадку смерті застрахованого;

· довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або листок непрацездатності (його копія), виданий лікувальним установою (у випадку неможливості одержання листка непрацездатності подається довідка лікувальної установи);

· акт про нещасний випадок або документ від компетентних органів, що підтверджує факт нещасного випадку;

· паспорт отримувача (або документ, що завіряє особа);

· для спадкоємців - також свідоцтво про право на спадщину, видана нотаріальною конторою.

Страхова виплата у випадку смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку здійснюється в розмірі 100 % страхової суми. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсотковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно або амбулаторне) і терміна перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загальний строк лікування певною кількістю днів. Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей, необхідних для укладання договору страхування; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як пройшов один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку.

На таких самих умовах здійснюється страхування від нещасних випадків дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я громадян, але з урахуванням певних особливостей, які визначаються в Доповненнях до Правил добровільного страхування громадян від нещасних випадків - "Діти", "Спорт", "Туризм", "Здоров'я" і ін.

Їхні особливості складаються ось у чому:

"Діти". Застрахованими можуть бути діти віком від одного до 16 років, а страхувальниками - як батьки, так і родичі дитини, з якими вона проживає, або її опікуни (опікуни). Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, професійно-технічних училищ, середніх спеціальних навчальних закладів, а також дітей у дошкільних дитячих установах і оздоровчих таборах. Розмір тарифної ставки для страхування дітей залежить від віку дитини й строку страхування. Передбачена також знижка розміру страхового тарифу залежно від кількості дітей, які приймаються на страхування. Особливістю цього Доповнення є визначення серед страхових випадків моральної травми в застрахованої дитини внаслідок її викрадення або зґвалтування, за що передбачено виплату в розмірі 50 % страхової суми.

"Спорт". За цим Доповненням проводиться страхування спорт-смєнів і інших учасників спортивних заходів. Період страхування ви- значається від дня прибуття учасників спортивного заходу до місця його проведення, але не раніше чим за певну кількість днів до офіційного відкриття заходу, і закінчується в 24.00 дня його офіційного закриття (закінчення). Розмір тарифної ставки для страхування спортсменів, які безпосередньо беруть участь у змаганнях, а також запасних гравців, установлюється залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку страхування. Якщо договір страхування укладається строком на один рік, то страхувальникові надається знижка від страхового платежу, певного тарифними ставками.

"Туризм". Особливістю цього Доповнення є право поруч із фізичними особами бути страхувальником і юридичними особами - туристичним організаціям, які надають туристичні послуги. Тарифні ставки для страхування туристів і осіб, які їх супроводжують, прирівнюються до другої групи страхування громадян від нещасних випадків.

3. Страхувальником за цим видом страхування може бути юридична особа або дієздатний громадянин, якi уклали зі страховиком договір страхування. Застрахованими особами можуть бути особи, якi на час укладення договору страхування не є онкологiчно хворими, хворими з тяжкими формами захворювання серцево-судинної системи, ВIЛ-iнфiкованими, а також не перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкiрно-венерологiчних диспансерах. Застрахована особа (вигодонабувач), яка визначена в договорі страхування, може бути замінена страхувальником на іншу особу лише за згодою страховика. При цьому страховик у разі збільшення страхового ризику має право вимагати доплати до страхового внеску. За цим видом страхування передбачається укладання договору страхування колективу працiвникiв страхувальника або групи осіб. У цьому разі договір страхування укладається страхувальником - юридичною особою про страхування фізичних осіб, якi є його працівниками або членами родини цих працiвникiв. До договору страхування додається список застрахованих осіб та iнформацiя, необхідна страховикові для оцінювання ризику.

Об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з життям, здоров’ям i працездатністю страхувальника (застраховано особи).

Нещасним випадком слід вважати раптову, випадкову, короткочасну подію, незалежну від волі застрахованої особи, що фактично відбулась i внаслідок якої настав розлад здоров’я (травматичне ушкодження; випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хiмiчними речовинами промисловими або побутовими, недоброякісними харчовими продуктами, ліками; захворювання кліщовим енцефалітом — енцефаломiєлiтом, полiомiєлiтом; розриви поранення органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних манiпуляцiй) застрахованої особи або її смерть.

Порядок укладання договору страхування. Договір страхування укладається на пiдставi письмової заяви страхувальника за

формою, встановленою страховиком. Для оформлення договору страхування страховик може запросити додаткові документи, що характеризують ступінь ризику.

Договір страхування оформлюється в двох примірниках, якi мають однакову юридичну чинність i зберігаються в кожної зі сторін.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. У договорі страхування може бути передбачено такий порядок набуття чинності:

- при розрахунках готівкою: з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем сплати страхового внеску представникові страховика або в касу страховика;

- при безготівкових розрахунках: з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження страхового внеску на розрахунковий рахунок страховика в повному обсязі або визначеній частині, якщо це обумовлено договором страхування. При укладанні договору про страхування третіх осіб (крім дітей у вiцi до 16 років) необхідна письмова згода застрахованої особи. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. При поданні заяви на укладення договору страхувальник повинен надати iнформацiю, яку вимагає страховик, щодо стану здоров’я кожної особи, про страхування здоров’я якої укладається договір.

В окремих випадках страховик може вимагати медичне освідчення особи, про страхування здоров’я якої укладається договір.

Термін дії договору страхування встановлюється за згодою сторін від одного до дванадцяти мiсяцiв, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування діє на територii України, якщо інше не передбачено договором страхування. Страховик може встановлювати обмеження з території дії договору страхування, за віком

для застрахованої особи та iншi обмеження, зазначені у договорі страхування.

Розмір страхового платежу та страхової суми за договором страхування, укладеним на термін, менший ніж 1 рік, визначається як добуток річного страхового платежу та коефiцiєнта короткостроковості залежно від терміну дії договору страхування. У разі, якщо договір страхування укладено на неповний місяць, страховий платіж сплачується як за повний місяць.

Розмір страхової суми встановлюється за згодою сторін при укладенні договору страхування.

Страховими випадками є такі події:

1) тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності не менше ніж на сім днів унаслідок нещасного випадку (для непрацюючих — під тимчасовою втратою загальної працездатності розуміють перебування на амбулаторному або стаціонарному лiкуваннi не менше днів внаслідок нещасного випадку);

2) стійка втрата застрахованою особою загальної працездатності (встановлення групи iнвалiдностi) внаслідок нещасного випадку;

З) смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Такі випадки визнаються також страховими за умови, що вони сталися протягом шести мiсяцiв з дня нещасного випадку, який відбувся під час дії договору страхування, є безпосередніми його наслідками та пiдтвердженi документами, виданими компетентними органами у встановленому законом порядку (медичними закладами, судом тощо).

Не належить до страхового випадку подія, що відбулася внаслідок:

а) вчинення страхувальником навмисних або неправомірних дій, що призвели до настання страхового випадку;

б) дій страхувальника, який перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

в) самогубства або замаху на самогубство страхувальника за винятком тих випадків, коли страхувальник (застрахована особа) був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб;

г) навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом дій третіх осіб;

i) вчинення вигодонабувачем (спадкоємцем) навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника.

Дії страхувальника за настання страхового випадку:

1. Повідомити страховика про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку. У разі неможливості здійснення цих заходів страхувальником повідомити страховика про настання страхового випадку може застрахована особа, вигодонабувач (спадкоємці застрахованої особи за законом).

2. Надати страховикові необхідні документи, передбачені правилами та договором страхування.

3. Надати страховику достовiрнi дані про стан здоров’я застраховано особи, а також іншу необхідну достовірну iнформацiю на вимогу страховика.

Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку для отримання страхової суми (її частини):

1. У зв’язку з встановленням iнвалiдностi або при тимчасовій втраті працездатності страхувальник надає:

- письмову заяву на виплату страхової суми;

- оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

- документи з лікувальних закладів, а саме — лікарняний листок або довідку про непрацездатність (у разі непрацездатності), довідку щодо амбулаторного (стаціонарного) лікування для дітей i непрацюючих;

- акт форми Н-1, якщо страховий випадок стався на пiдприємствi;

- документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, в т.ч. довідку з ДАТ, якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- довідки МСЕК про встановлення iнвалiдностi;

- документ, що посвідчує особу одержувача страхової суми;

- iншi документи за вимогою страховика.

2. У разі загибелі або смерті страхувальника вигодонабувач (спадкоємець), визнаний у встановленому законодавством порядку, i надає:

- письмову заяву на виплату страхової суми;

- оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

- виписний епікриз;

- акт форми Н-1, якщо страховий випадок стався на пiдприємствi;

- свідоцтво про смерть;

- документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, в т.ч. довідку з Державтоінспекції (ДАТ), якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- свідоцтво на спадщину, посвідчене нотаріально;

- документ, що посвідчує особу одержувача страхової суми;

- iншi документи за вимогою страховика.

Такі документи страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач або спадкоємець) подає страховикові в термін, передбачений

правилами та договором страхування, з дня настання страхового випадку. Якщо для отримання страхового відшкодування необхiднi документи, отримати якi в цей термін неможливо (рішення суду, свідоцтво про право на спадщину і т. ін.), страхувальник зобов’язаний надати їх протягом терміну, передбаченого правилами та договором страхування, з дня отримання у вiдповiдних органах.

Страховик виплачує страхову суму:

- у разі загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачевi або спадкоємцеві в розмiрi 100% страхової суми;

- у разі отримання страхувальником травм внаслідок нещасного випадку i встановлення інвалідності йому виплачується:

І групи — 100% страхової суми:

IІ групи -- 75% страхової суми;

III групи — 50% страхової суми;

- у разі тимчасової втрати страхувальником працездатності йому виплачується за кожну добу 0,5% страхової суми, але не більше ніж 50% страхової суми.

У разі смерті або встановлення iнвалiдностi страхувальникові після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхової виплати страхувальнику (застрахованій особі або його спадкоємцю) виплачується різниця між страховою виплатою та вже отриманою страховою виплатою.

Якщо травму отримала застрахована дитина (застрахована особа віком до 16 років), страхова сума (її частина) виплачується її батькам або особі, яка визнана опікуном, згідно з чинним законодавством України, з розрахунку 0,5% страхової суми за кожну добу, згідно з лікарняним листком або довідкою з медичної установи, але не більше ніж 50% страхової суми.

Договір страхування стосовно страхувальника, якому здійснювалися страхові виплати, не припиняє чинності до кінця терміну дії. Вiдповiдальнiсть страховика визначається як різниця між страховою сумою згідно з договором i раніше проведеними виплатами.

Загальна сума страхових виплат зі страхових випадків не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Якщо страхувальник не повністю сплатив страховий платіж, страховик несе вiдповiдальнiсть пропорційно сплаченій частці страхового платежу.

У період дії договору страхування страхувальник може збільшити розмір страхової суми, про що укладається додаткова угода до діючого договору страхування.

Порядок i умови виплати страхових сум. Страхова сума виплачується в термін, передбачений правилами та договором страхування, з дня прийняття рішення про виплату на основі страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою, готівкою або безготівковим розрахунком. Форма виплати страхової суми (її частини) визначається договором страхування.

Днем виплати страхової суми вважається день списання коштів (страхової суми) з поточного рахунка страховика.

Страхова виплата може бути здійснена представникові страхувальника (застраховано особи, вигодонабувача) за довiренiстю, оформленою страхувальником (застрахованою особою, вигодонабувачем) в установленому законодавством порядку.

За кожну добу затримки виплати страхової суми страхувальнику виплачується недотримка (штраф, пеня), розмір якої визначається в договорі страхування.

Загальна сума виплат стосовно кожної застрахованої особи за одним або кількома випадками не може перевищувати страхової суми для цієї застрахованої особи, встановленої договором страхування.

Страхування від нещасних випадків на вiдмiну від страхування життя, яке проводиться лише в добровiльнiй формі, може проводитися як у добровiльнiй, так i в обов’язковій формах. Воно відноситься до ризикових видів страхування, оскільки метою його є страховий захист фізичних осіб на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку. На вiдмiну від накопичувального довгострокового страхування життя страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку. Виплати можуть здійснюватись у повному розмiрi або в межах певної частини.

Страхувальниками у страхуванні від нещасних випадків можуть бути як юридичні, так i дiєздатнi фiзичнi особи, які уклали договори страхування. Договори за цим видом страхування можуть укладатися в колективній або iндивiдуальнiй формах. При iндивiдуальнiй формі страхувальником виступає фізична особа, яка укладає договір відносно себе самої або іншої фізичної особи (наприклад, дитини). При колективній формі страхувальником виступає юридична особа (підприємство, установа, органiзацiя,), яка укладає договір страхування на користь працiвникiв, які є застрахованими.

Страховою подією є нещасний випадок, яким вважається: раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести до травматичного пошкодження, каліцтва, іншого розладу здоров’я застрахованої особи або й смерті.

Такою подією може бути: гостре отруєння отруйними рослинами, хiмiчними речовинами, недо6рояксними харчовими продуктами, ліками, поранення органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних дій та iншi.

Обсяг вiдповiдальності страховика охоплює такі страхові випадки:

• тимчасову втрату застрахованою особою працездатності;

• постійну втрату загальної працездатності (встановлення iнвалiдностi)

• смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Під непрацездатністю розуміють неможливість продовжувати професійну дiяльнiсть або виконувати звичні обов’язки протягом певного проміжку часу. Непрацездатність має зворотний характер, тобто минає під впливом лікування.

Iнвалiднiсть може бути встановлено на певний строк або безстроково. Безстрокова iнвалiднiсть означає постійну iнвалiднiсть, під якою розуміють фiзичнi або функцiональнi втрати, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна iнвалiднiсть може бути загальною, до якої відносять невиліковну розумову неповноцiннiсть, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи неможливість дії обома руками, обома ногами та інші пошкодження, які зумовлюють повну нездатність до будь-якого виду робіт. В інших випадках мова може йти про часткову iнвалiднiсть.

До страхового випадку не належить подія, що відбулася внаслідок:

• навмисних або неправомірних дій страхувальника (застрахованого), що призвели до настання страхового випадку;

• дій страхувальника (застрахованого), який перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’янiння;

• самогубства (за винятком доведення до такого стану протиправними діями третіх осіб);

• навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень;

• вчинення вигодонабувачем навмисного злочину, що призвів до смерті страхувальника.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю сторін, в межах якої проводиться виплата при настанні страхового випадку. Страховиком може бути встановлено обмеження щодо мiнiмального чи максимального її розміру. Страхова сума сплачується повністю або частково вiдповiдно до ступеня втрати страхувальником здоров’я від нещасного випадку як прямого наслідку цього випадку, що стався у період страхування.

Виплата страхових сум, зазвичай, здійснюється в такому порядку:

• у разі смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувача — 100% страхової суми;

• у разі отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадку i встановлення iнвалiдностi І групи — 90% страхової суми; ІІ групи — 75% страхової суми; III групи — 50% страхової суми;

• у разі тимчасової втрати працездатності — за кожну добу перебування на лікарняному 0,5% страхової суми (у випадку стаціонарного лікування) або 0,25% (у випадку амбулаторного лікування), але не більше 50% страхової суми. Страхова компанія при настанні тимчасової втрати працездатності може здійснювати розрахунок страхових виплат за таблицею виплат залежно від ступеня складності наслiдкiв нещасного випадку.

Iндивiдуальне страхування проводиться переважно в добровiльнiй формі, а серед колективних договорів страхування від нещасних випадків багато видів укладаються в обов’язковій формі, що назначено Законом України Про страхування (Уст. 6, 7 та 1.

добровільному страхуванню від нещасних випадків притаманні такі особливості:

• обмеження терміну страхування (договори укладаються на терм н, як правило, не більш одного року);

• обмеження віку страхувальників (не укладаються договори страхування переважно з особами віком понад 70 років);

• обмеження щодо стану здоров’я (зазвичай договір не укладається з хворими на важкі форми захворювання серцево-судинної системи, онкологiчнi захворювання, СНІД, з особами, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних та інших диспансерах, а також з iнвалiдами І, ІІ та III груп);

• обмеження обсягу страхової вiдповiдальності, зумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися у період дії договору (зазвичай не вважаються страховим випадком травми або ушкодження, які сталися: внаслідок навмисних або неправомірних дій самого страхувальника; у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; через вчинення спадкоємцем або вигодонабувачем навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника; через самогубство або його спроби за винятком випадків, коли страхувальника було доведено до такого стану протиправними діями третіх осіб);

• пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров’я, працездатності або часу лікування.

Для здійснення обов’язкових видів особистого страхування Кабінетом Мiнiстрiв України та законодавчими актами визначається перелік о6’єктів, обсяги страхової вiдповiдальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов’язки учасників страхування, страхові органiзацiї, які здійснюють обов’язкове страхування.

У статті 7 Закону «Про страхування» подано перелік обов’язкових видів особистого страхування.

Одним із поширених видів обов’язкового особистого страхування € обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, де страхуванню підлягають:

• пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту (крім внутрішнього міського)

під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

• працівники транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів дiяльностi, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: води вiдповiдних транспортних засобів, машиністи, електромонтери поїздів, кондуктори, механіки та інший обслуговуючий персонал.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту вони самі виступають страхувальниками i сплачують страховий платіж при оплаті проїзного квитка, у вартість якого він включений. Такий платіж утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду зі страховиком, у розмирі до 1,5% вартості проїзду на міжобласних i міжміських маршрутах у межах однієї області та АР Крим та до 3% вартості проїзду на маршрутах приміського сполучення.

При страхуванні водіїв та іншого обслуговуючого персоналу страхувальниками виступають транспортні органiзацiї які є власниками або експлуатують транспорти засоби і уклали договори страхування зі страховиками, які отримали лiцензiю на здійснення такого страхування. Страховий платіж з обов’язкового особистого страхування водіїв визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного .застрахованого.

Вiдповiдно до чинного законодавства максимальну страхову суму за даним видом страхування встановлено в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання для самоконтролю:

1. Основні види та форми страхування від нещасних випадків

2. Обов’язкові види страхування від нещасних випадків

3. Державне обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 584