• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 9

ТЕМА 6. СТРАХУВАННЯ МАЙНА ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1. Основні умови страхування ризику втрати майна підприємствами та порядок укладення підприємствами договору страхування майна та припинення його дії

2. Фактори, що впливають на розмір страхових тарифів та порядок сплати страхових премій

3. Оцінка вартості майна підприємства та визначення страхової суми при майновому страхуванні суб’єктів господарювання

Мета: засвоєння знань щодо страхування майна та відповідальності підприємств

1. Будь-яка пiдприємницька дiяльнiсть, як вiдомо, пов'язана з несподiванками, ступiнь яких залежить пiд можливостi пiд­приємця прогнозувати полiтичну й економiчну ситуацiю, розраховувати фiнансову окупнiсть проектів, вибирати парт­нepiв по бiзнесу, оперативно реагувати на змiни ринку й прий­мати ефективнi управлiнськi рiшення. Однак передбачити вci несподiванки, що супроводжують пiдприємницьку дiяльнiсть, як правило, неможливо, а тому завжди є ризик збиткiв або не­отримання намiченого прибутку. Одним зi способiв захисту вiд таких ризикiв є пiдписання зi страховою компанiєю договору страхування.

Для страхування втрат вiд ризику страхувальник i страхо­вик укладають договiр страхування. У практиці страхування ризикiв пiдприємництва найбiльш поширеними є майнове страхування, страхування вiдповiдальностi, страхування фi­нансово-кредитной дiяльностi та особисте страхування.

Нині значного поширення набуває страхування майна підприємств, пов'язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато видів, котрі найчастіше поділяються за об'єктами страхування і страховими випадками, а саме: страхування основних і оборотних фондів, страхування засобів транспорту, вантажів, електронних пристроїв, страхування машин і механізмів, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок.

Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. За цим видом укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05 % до 0,5 % вартості майна (при страхуванні приміщень, меблів). При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15 % до 1% їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 17 %. Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок:

1) стихійних лих - землетрусів, бурі, смерчу, повені, паводків, гірських зрушень тощо;

2) вибуху парових котлів, газосховищ, агрегатів, машин тощо;

3) пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електроструму;

4) пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

5) крадіжки зі зломом;

6) биття скла, дзеркал, вітрин.

Додатковий договір передбачає страхування:

1) майна, одержаного підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийнятого від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;

2) майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках. Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам і організаціям.

Страхуван­ня вiдповiдальностi - це галузь страхування, де об'єктом є вiдповiдальнiсть перед третiми юридичними або фiзичними особами, котрі можуть зазнати збиткiв унаслiдок будь-якої дiї або бездiяльностi страхувальника.

Договір страхування вiдповiдальностi, укладений страху­вальником i страховою компанiєю, захищає насамперед iнтe­реси страхувальника вiд фiнансових витрат, якi можуть бути покладенi на нього законом або судом, у зв'язку iз завданими ним збитками третiй особi.

Страхування фiнансових ризикiв у структурі галузевого ринку займає поки що незначну частку. 3а договором страху­вання фiнансових ризикiв застрахувати можна угоди: купiвлi-­продажу, обмiну, поставки, перевезення, лiзингу, комісії, пiд­ряду, товарного кредиту, надання послуг, виконання робiт тощо. Об'єктом страхування може бути ризик невиконання зобов' язань за договором унаслiдок виникнення форс-мажор­них обставин, ризик невиконання фiнансових зобов'язань са­мим страхувальником або його партнером.

Однiєю зi специфiчних форм страхування фiнансових ризиків є хеджування, яке дає змогу виключити або обмежити ризики фiнансових операцiй внаслiдок несприятливих змiн курсу валют, цiн на товари, послуги, вiдсоткових ставок i т. ін. у майбутньому.

Особисте страхування – галузь страхування, в якій об′єктом страхових відносин є життя, здоров′я, працездатність та пенсійне забезпечення людини. Особисте страхування спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансовогоблагополуччя.

2. Підприємницький ризик - це ризик, що виникає за будь-яких видiв пiдприємницької дiяльностi, пов' язаних iз виробництвом продукцiї, товapiв i послуг, їхньою реалiзацiєю; товарно-грошовими й фiнансовими операцiями; комерцiєю й здiйсненням науково-технiчних проектiв. Biн пов'язаний як із зовнiшнiми факторами, що впливають на пiдприємницьку дiяльнiсть, так i з внутрiшнiми факторами самого пiдприємницького виробництва.

Класифікація підприємницьких ризиків, яка відображає їх різноманітність, представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Класифікація підприємницьких ризиків

Розглянемо характеристику основних видiв пiдприємниць­ких ризикiв.

Виробничі ризики - пов' язанi з виробництвом продукції, товарів, виконанням робiт i наданням послуг, у процесi яких керiвники пiдприємств вирiшують проблеми неповного вико­ристання сировини, матерiалiв, зростання собiвартостi, збiль­шення трудових витрат i т. iн.

Комерційні ризики - збитки, втрати, що виникають у про­цесi реалiзацiї готової продукцiї, товapiв i послуг, зроблених пiдприємствами. Це ризики продажу на ринках; ризики, пов'я­занi з транспортуванням реалiзованих активiв, iз платоспроможнiстю контрагентів i т. iн.

Інвестиційний ризик - можливiсть виникнення фiнансо­вих втрат у процесi здiйснення iнвестицiйної дiяльностi, що поділяється на реальне й фiнансове iнвестування. У зв'язку з цим виокремлюються ризик реальних iнвестицiй, пов'язаний з iнвестицiйними проектами, i ризик фінансового фінансування, зумовлений фiнансовими операцiями з цiнними паперами, валютою та iн.

Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу й вiдсоткiв, що належать кредиторовi.

Ризик банкрутства - повна втрата економічним суб' єктом власного капiталу в результатi неправильного вибору способу вкладення капiталу й нездатностi розраховуватися за взятими на себе зобов'язаннями.

Діловий ризик - небезпека зниження або втрати здатностi економiчного суб'єкта пiдтримувати досягнутий piвень доходу на вкладений капiтал.

Ціновий ризик - імовірність фiнансових втрат у результатi коливань цiн на продукцiю й товари внаслiдок змiни ринково­го попиту на них.

Вирiшальна роль у функцiонуваннi будь-якої органiзацiї належить провiдним спецiалiстам, особливо значущим спiв­робiтникам, тобто ключовим фiгурам, якi роблять величезний внесок в одержання прибутку, забезпечення стабільності, про­гресивного розвитку компанiї. Саме тому слiд видiлити ще один вид ризику - ризики, пов'язанi з дiяльнiстю ключової фiгури.

Ключова фігура бiзнесу (застрахована особа) - це людина, чия смерть або недiєздатнiсть може значно вплинути на piвeнь майбутнього прибутку органiзацiї.

Метою страхування ключових спiвробiтникiв фiрми є фi­нансовий захист пiдприємницької дiяльностi вiд негативних наслiдкiв, якi виникають у разi настання несподiваної cмepтi, недiєздатностi або хвороби ключових фiгур бiзнесу. Пiсля стра­хового випадку проводяться виплати страхової суми, призначеної для:

1) компенсації прибутку, який могла б одержати компанія у випадку ненастання страхового випадку;

2) фінансування пошуку, наймання, навчання й пiдготов­ки нового спiвробiтника;

3) зміцнення робочого капiталу й балансу пiдприємства для того, щоб завiрити кредиторiв i постачальникiв у продов­женнi бiзнесу.

Взаємозв'язок фiнансових i наступних ризикiв у роботi ор­ганiзацiй, компанiй вiдповiдно до значущостi ключової фiгури представлено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 – Види фінансових і супутніх ризиків, зумовлених діяльністю

ключової фігури бізнесу

Особливiстю такого виду страхування є те, що органiзацiя, компанiя, фiрма виступають у ролi страхувальника, а ключова фiгура – застрахованої особи. 3астрахованою особою можуть бути визнанi особи у вiцi вiд 18 до 65 pоків. Ключовi фiгури бiзнесу повиннi дати свою згоду на цей вид страхування й про­йти низку процедур, якi залежно вiд умов страхування можуть включати питання про здоров'я, медичне обстеження й т. iн.

До таких осiб належать:

1) генеральний директор компанiї;

2) виконавчий директор;

3) менеджер з продажу, що генерує важливi для бізнесу контракти;

4) засновник i власник невеликої фiрми, органiзацiї, що органiзував її i дотепер справляє значний вплив на її дiяль­нiсть. У цьому випадку компанiя може збанкрутувати пiсля його cмepтi;

5) вiдповiдальний за розвиток i просування нового продукту дослiдник або ключовий спiвробiтник, без якого неможливо запустити продукт у виробництво;

6) iнженер, без якого певний проект припинить свое iснування;

7) головнi акцiонери компанiї.

У разi настання страхового випадку виплата суми страхово­го вiдшкодування дасть змогу покрити збитки органiзацiї й вiдновити свою дiяльнiсть у стислий тepмін зi збереженням дiлової активностi в майбутньому.

Досвідчені підприємці говорять, що будь-який бізнес - це ризик. В українських реаліях цей ризик зростає багаторазово, особливо якщо мова йде про великий бізнес. Але успіх у бізнесі без ризику неможливий. Видання «Подробности» запропонувало топ-десятку найбільш ризикових видів бізнес-діяльності в Україні

На десятому місці перебуває вид бізнесу, доступний практично кожному з нас і з яким зіштовхуємося кожний день - це вулична торгівля. Яких би заходів не вживала місце­ва або міська влада, позбавити вулиці українських міст від "сти-хійників" практично неможливо. Якщо мова заходить про багато­людні стихійні базари, то варто зга­дати крім «плати за спокій», ще й їх украй незадовільну пожежну безпеку - вогонь на складах гуляє досить часто, причому іноді - аж ніяк не випадково (пожежний нагляд це підтвердить). І закінчити можна небезпекою банального пограбунку, наприклад, коли закін­чуєш роботу й несеш виручку додому. Дістається також і керів­ництву більш-менш організованих місць торгівлі: на Західній Україні, де в такого роду торгівлі крутять­ся гроші, у багато разів більші, ніж у середньому по Україні, випадки нападів або вбивства директорів і інших "ринкових" менеджерів давно вже стали звич­ною складовою кримінальної хроні­ки.

На дев′ятому місці перебуває інноваційний бізнес.Тут ризики в основному фінан­сові. Сьогодні навряд чи хто буде заперечувати, що інноваційні техно­логії - двигун економічного прогре­су. Але так само незаперечно, що ті нові успішні продукти, які знахо­дять застосування у різноманітних сферах економіки, виникають на уламках численних провальних винаходів, товарів і компаній, що їх створили. Бізнес на інноваціях нерозривно пов'язаний з венчурною діяльністю. У класичному розумінні саме по собі венчурне інвестування досить ризикований бізнес, оскільки кошти вкладаються в малі й середні підприємства без застави. Додайте сюди відсутність яких-небудь гарантій, що новий продукт буде прихильно сприйнятий ринком (а за статистикою з тисячі винахо­дів в Україні освоюються не більше п'яти) - і небезпеки інноваційного бізнесу стануть вам зрозумілі. Крім того, у разі успіху однаково не варто розслаблятися: на українсь­кому ринку повно ситуацій, коли інвестор всіма правдами й непра­вдами домагався усунення від роз­поділу прибутку іншої сторони про­цесу - винахідника.

На восьмому місці знаходиться агробізнес.Сьогодні це один із найперспективніших і порівняно високоприбут­ковий бізнес, але водночас - дуже ризикований сектор економіки. Не заглиблюючись у нетрі перманент­них проблем вітчизняного сільсько­господарського комплексу, можемо назвати його три основних ризики. По-перше, це залежність від незал­ежних від людини погодних умов, через які очікуваний урожай може перетвориться на ніщо. По-друге, це постійні проблеми з паливно-ма­стильними матеріалами, які можуть зірвати посівну або жнива, або все разом. І по-третє, це високі ставки навіть на пільгові банківські креди­ти, до яких всі частіше змушені вдаватися українські підприємці від сільського господарства через закупівельні ціни, що знижуються.

Сьоме місце займають авіаперевезення. Після 11 вересня 2001 року обсяг авіаперевезень упав не тіль­ки в Сполучених Штатах Америки, але й в усьому світі, практично всі авіакомпанії світу зазнали значних збитків, а деякі навіть збанкруту­вали. Сьогодні, здається, світ уже оговтався від пережитого, ринок виходить на показники до подій 11 вересня. Однак в Україні, головними повітряними воротами якої є міжнародний аеропорт "Бориспіль", перед авіаперевізниками виникли інші проблеми. Конфлікт за участю держпідприємства "Бориспіль" і компанією "Аеросвіт" навколо бориспільської землі під будівлю нового термінала поставив під погрозу розвиток усього авіаційно­го бізнесу в нашій країні. У той момент, коли існуючий термінал працює з величезними переванта­женнями, землю, на якій "Аеросвіт" за власні кошти збирався зве­сти новий комплекс, у компанії відібрали. Тепер амбіційні плани українського уряду перетворити "Бориспіль" на справжній міжна­родний аеропорт перебувають під загрозою зриву. Що, у свою чергу, робить перспективи стабільного розвитку пасажирських авіапере­везень в Україні вкрай песимістич­ними.

Не обходиться без ризику і в банківському секторі України, яке займає шосте місце. Воно й зрозуміло: дістати прибуток, не ризикуючи, в умовах нашої об'єк­тивної реальності неможливо. Хоча нинішню ситуацію в українському банківському секторі неможливо порівнювати з тим, що відбувалося в ньому на початку й середині 90-х років, вона однаково відрізняєть­ся підвищеними ризиками для уча­сників ринку. Статистика останніх років свідчить - щорічно в Україні банкрутами стають близько 10-15 банків. Незважаючи на лібераліза­цію всього ринку, доступ нових гравців на банківську арену Украї­ни надзвичайно ускладнений, а діяльність на ній найчастіше регу­люється негласними угодами. Та й загальна економічна ситуація в країні разом з малозрозумілою монетарною політикою Нацбанку не навертає до впевненості в завтраш­ньому дні.

На п'яту позицію піднявся український медіа-бізнес. Тут небезпека підстерігає в основному не власників і вищих менеджерів телерадіокомпаній і видавничих будинків як це було колись, а рядових "акул" і "акуленят" пера. Тільки за березень цього року було зафіксовано 12 випадків тиску на журналістів, у тому числі й фізич­ного. Загалом, за новітню історію Україні!, за словами експертів, нерозкритими залишається 90% злочинів проти журналістів в Україні.

На четвертому місці знаходиться сфера нерухомості. У цьому секторі махінації можливі з боку всіх його учасників - будівельників, продавців і покуп­ців, орендодавців і квартиронайма­чів, посередників. Найбільш яскра­вий приклад того, що нерухомістю не можна займатися баз підстра-ховки - справа київської фірми "Еліта-Центр", що пошила в дурні понад 1400 вкладників. Ринок орен­ди квартир теж не може похвали­тися надійністю. Ризики орендаря: людина, що здала вам квартиру, може виявитися зовсім не її влас­ником (документи підроблені) або хазяїн справжній, але наступного дня після одержання передоплати він вимагає квартиру звільнити. Проблеми орендодавця різноманіт­ніші: тут і просто мешканці, які не платять і відмовляються виїжджа­ти, і багатотисячні рахунки за між­міські телефонні переговори, і залиті сусіди знизу... Загалом, складності й небезпеки - це невід'ємна частина бізнесу нерухомості.

Бронзовим "призером" рейтингу став ринок Fогех. Всюдисущі рекламні плакати обіцяють гравце­ві цього валютного ринку швидкий івеличезний прибуток. Мовляв, потрібно всього лише пройти курс навчання (природно, за аж ніяк не символічну плату), де вас нашпигу­ють простими порадами справжні акули бізнесу - і ви практично вже Джордж Сорос. Однак ті, хто тор­гує на Fогех не перший рік, ствер­джують, що це дуже ризикована й складна справа. Для успішної робо­ти потрібно багато років досвіду. Але навіть досвід в українських умовах не сильно допомагає: екс­перти не сумніваються, що Богех в умовах СНД - це „лохотрон". За статистикою, до 90% трейдерів втрачають всі або майже всі гроші в цьому бізнесі. А затягує він не гірше азартних ігор.

Навіть легальна (не кажучи вже про незаконну) торгівлязбро­єю входить до трійки найприбутковіших видів бізнесу у світі поряд з наркоторгівлею і торгів­лею людьми. Суми із шістьма й більше нулями тут звичайна спра­ва. Відповідно, більші гроші - біль­ші ризики. Навіть те, що в Укра­їні торговці зброєю перебувають під контролем і захистом держави, не рятує їх від неприємностей, а іноді - і смерті.

І нарешті, безперечним "чемпіо­ном" по ступені ризику в Україні стала політика. Політика як бізнес сприймалася владною елітою нашої країни з моменту знаходження Україною незалежності. У суспіль­стві такий погляд усталився неба­гато пізніше, вже після початку приватизації. У політику йшли, щоб заробити; у політику йшли, щоб зберегти зароблене; у політи­ку йшли, щоб уже зароблене бага­торазово примножити. У грі з такими ставками від запаморочли­вого зльоту до нищівного падіння всього лише один крок. Головним ризиком цього бізнесу була небез­пека широкомасштабного конфлікту груп інтересів, що зрештою й від­булося. Український народ, поста­вивши політику в залежність від власної думки (на жаль, такого непостійної), зробив цей бізнес ще більш ризикованим. Тепер близь­ким до влади доводиться остеріга­тися не тільки своїх прямих конку­рентів, але й враховувати симпатії й антипатії звичайних людей.

3. Умови страхування майна юридичних осіб передбачають
можливість страхового захисту не тільки майна, що належить
підприємству, а й майна, що взяте від фізичних та юридичних
осіб у найм, лізинг, на зберігання, переробку, комісію чи ремонт.
Тобто об'єктами страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням такими видами майна:

1) будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, товарно-матеріальними цінностями, готовою продукцією, сировиною,
матеріалами, та іншим майном, що належить підприємству та відображено у його балансі;

2) майно, отримане за договором лізингу, оренди (якщо воно
не застраховане у орендодавця) чи прийняте від інших організацій і (або) населення;

3) майно, придбане в кредит.

Рухоме майно приймається на страхування і знаходиться під
страховим захистом тільки на території, вказаній у договорі страхування, або якщо інше не обумовлено в договорі страхування.

При зміні місця перебування застрахованого майна підприємство повинно завчасно повідомити страховикові й у випадку
збільшення ступеня ризику сплатити додаткову премію, визначену страховою компанією.

На особливих умовах, визначених у договорі, страховик може взяти під страховий захист майно, незалежно від його місця
перебування.

Підприємство може використати вибіркове страхування,
тобто застрахувати визначені одиниці майнових об'єктів.

Не приймаються на страхування предмети, факт знищення
яких складно встановити:

1) грошові знаки;

2) цінні папери;

3) вироби з дорогоцінних металів, напівкоштовного та коштовного каміння;

4) рідкісні та антикварні предмети;

5) слайди та фотокартки;

6) предмети релігійного культу;

7) філателістичні колекції;

8) документи, рукописи;

9) майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але
не належить страхувальникові.

У договорі обов'язково вказуються страхові ризики, обсяг
страхової відповідальності, винятки зі страхових випадків та обмеження страхування.

Так, страховими ризиками є:

1) знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі,
удару блискавки;

2) знищення або пошкодження майна внаслідок землетрусу,
виверження вулкану та дії підземного вогню, гірського обвалу, цунамі, бурі, урагану, граду, сходження снігових лавин, злив, повені, сильного снігопаду, просідання ґрунту.

У договорі можуть бути передбачені й інші події: вибух газу, котлів, машин, апаратів; аварії опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем; проникнення води із сусіднього приміщення; крадіжки.

Не відшкодовуються збитки, що виникли з таких причин:

1) обробки вогнем, теплом чи іншим термічним впливом на
майно з метою переробки або в інших цілях (сушіння,
зварювання, копчення, гаряча обробка тощо);

2) пошкодження тиском, що виник унаслідок вибуху, а також
обробка вибухом чи тиском у виробничих чи інших цілях
(зварювання вибухом, закріплення матеріалів вибухом,
штампування тиском тощо);

3) використання вибухових речовин (динаміт, тротил тощо) та
інших хімічних сполук або сумішей речовин, яким властиві
швидкі екзотермічні реакції, що супроводжуються виділенням великої кількості тепла чи газів, спеціально призначених для проведення вибухів у тій чи іншій формах, чи для екзотермічних реакцій у режимі теплового вибуху тощо);

4) груба недбалість чи намір страхувальника (у тому числі з метою збільшення розміру страхового відшкодування);

5) порушення встановлених законодавством чи іншими нор-
мативними актами правил та норм безпеки чи інших аналогічних норм;

6) неминучі в процесі роботи чи природно пов'язані з нею випадки самозагоряння, корозії, гниття, природного зносу;

7) усякого роду військові дії, громадянська війна, народні збурення, страйки та їхні, наслідки, реквізиція, арешт, конфіскація, знищення чи пошкодження майна за розпорядженням цивільної чи військової влади;

8) дія бомб, мін, снарядів та інших знарядь війни;

9) радіоактивне забруднення та (чи) вплив ядерної енергії в будь-якій формі;

10) дія гризунів чи інших шкідників;

11) обвал будівель чи їх частин, якщо такий обвал не спричинений страховим випадком;

12) викрадення майна під час або безпосередньо після страхового випадку.

Як бачимо страхова відповідальність має велику кількість
обмежень, що використовуються з метою підвищення відповідальності страхувальника за збереження майна та уникнення випадків страхового шахрайства.

Питання для самоконтролю:

1. Основні форми страхування майна

2. Оцінка вартості майна

3. Види страхування відповідальності товаровиробників

ТЕМА 7. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 10

1. Сутність та необхідність сільськогосподарського старування

2. Особливості страхування окремого майна об’єктів сільськогосподарського призначення

3. Правила добровільного страхування майна підприємств

Мета: набуття знань та вмінь щодо сільськогосподарського страхування

1. Ризик є невід'ємною рисою функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, у тому числі й сільськогосподарських підприємств. Погодні умови, сезонність виробництва, зміни у політиці держави — головні чинники, від яких залежить діяльність цих підприємств. Одним із вагомих стабілізаційних чинників функціонування сільського господарства є страхування. З огляду на це, основна мета аграрного страхування — повна чи часткова компенсація сільгоспвиробникові втрати врожаю через несприятливі природні умови та покращення його фінансового становища, у тому числі кредитоспроможності. Розглянемо окремі аспекти страхових послуг в аграрному секторі України.

По-перше, відносини страхових компаній з сільгоспвиробниками мають формальний характер. У більшості випадків компанії створюють страхові продукти для банківських програм кредитування сільськогосподарських виробників. Таке "вимушене" страхування здійснюється у переважній більшості випадків за скороченою програмою, що обмежується страхуванням від стихійних лих локального поширення (наприклад, пожежі, граду, бурі). Коштує така послуга набагато дешевше. Інколи зміст договорів є формальним, бо передбачає, наприклад, страховий захист у разі витоптування врожаю дикими тваринами чи цунамі.

По-друге, страхування сільськогосподарських ризиків складає незначну частку у портфелі страхових компаній. Більшість страховиків, які здійснюють аграрне страхування (їх приблизно десять), мають незначний досвід у реалізації такої послуги: з'явилась вона на вітчизняному ринку в 1995 р.

По-третє, аграрне страхування є збитковим видом страхування, і лише за умови перестрахування ризиків у закордонних компаніях українські страховики можуть здійснювати виплати сільгоспвиробникам. Збитковість цього виду страхування, за оцінками страховиків, становить 140 %. Крім цього, вітчизняні страховики зазнають великих витрат на проведення страхових оцінок і процедур визначення розмірів збитків після настання страхових подій. Як результат, це впливає на вартість страхових послуг для сільськогосподарських виробників. Страхові компанії вважають заниженими страхові тарифи (5—12 % при страхуванні врожаю), однак такі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників. Не існує єдиних стандартів для розрахунку страхових сум і визначення розмірів збитків. У більшості розвинутих країн у аграрному страхуванні є чітка регламентація визначення розмірів збитків та страхових сум. Наприклад, у СІЛА існує понад 150 документів, затверджених на державному рівні, які регламентують порядок, способи та методи визначення розмірів збитків при страхуванні врожаю.

По-четверте, в Україні створені передумови для розвитку аграрного страхування на засадах обов'язковості та державної підтримки. Аграрне страхування в Україні регулюється Законами України "Про страхування" та "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. № 1877-ГУ, а також Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності" від 11 липня 2002 р. № 1000. Згідно з Постановою обов'язкове страхування здійснюватиметься за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових премій. Нині обов'язкове страхування врожаю фактично не здійснюється.

З 1 січня 2005 р. Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" передбачено створення Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС). ФАСС є державною спеціалізованою установою, яка створюється для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції. ФАСС підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення державної аграрної політики. Доходи ФАСС формуються за рахунок:

—обов'язкових відрахувань страховиками 2 % від суми страхових премій, отриманих унаслідок обов'язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції;

—первинного внеску з державного бюджету;

—кредитів державного бюджету.

По-п'яте, в Україні створено два пули агрострахування: Український пул перестрахування сільськогосподарських ризиків (ініційований страховою компанією "Всско"); Пул зі страхування агроризиків (ініційований страховою компанією "АСКА").

По-шосте, основними споживачами страхових послуг в аграрному секторі є реформовані колгоспні сільгоспвиробники та фермерські господарства. Основними об'єктами страхування є майбутній врожай, домашні тварини, а також рухоме та нерухоме майно. Може здійснюватися вибіркове страхування, тобто страхування окремого виду майна, втрат врожаю сільськогосподарської культури чи групи культур. Серед ризиків, які найчастіше страхують сільськогосподарські виробники, в порядку пріоритетності, можна виділити такі: полсежа, вимерзання, затоплення, а також у сукупності — град, злива, буря, посуха.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур страхова сума визначається як вартість запланованого врожаю, що розраховується, виходячи із середньої врожайності за останні 3—5 років, та вартості одиниці врожаю, що склалася за минулий рік, або визначеної іншим способом за домовленістю сторін.

Страхування може бути здійснено не на повну вартість врожаю, а на його частину, що відповідає заборгованості позичальника перед банком. Страхове відшкодування може сплачуватися безпосередньо банку при умові наявності заборгованості позичальника перед банком.

Розмір страхового тарифу встановлюється, виходячи з виду культури, кліматичних умов та розміру франшизи. За договором обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень тарифи диференційовані в розрізі областей. При укладанні договору страхування страховик визначає розмір страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник, а також обговорює строки і порядок їх сплати.

Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву для цього регіону. Якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір. Розмір збитку при загибелі чи пошкодженні сільськогосподарської культури визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісних втрат культури.

Отже, аграрне страхування в Україні здійснюється, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту. Використання страхового захисту як способу мінімізації сільськогосподарських ризиків є слабким та переважно формальним.

2. З 1990 року страховий захист майна аграрних товаровиробників значно послабився, зменшилося бюджетне фінансування. Передумови аграрної реформи не збільшили попит на страхові послуги у сфері сільського господарства. Від 1996 року з прийняттям Закону України «Про страхування» було запроваджено обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень сільськогосподарськими підприємствами державної форми власності.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності (далі - обов'язкове страхування) проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Страхова оцінка обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з 1 га за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Страхова оцінка обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначається аналогічно з урахуванням площі, зайнятої під насадження в тому самому році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає року страхування. У разі коли страхувальник протягом п'яти років вирощує культуру менше ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вища ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Страхова сума не може перевищувати 70 % розрахованої страхової оцінки врожаю.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 %.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або внесений готівкою в його касу) у повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої частини в розмірі 50 % визначеної суми повинен бути внесений протягом погодженого терміну з дати укладення договору обов'язкового страхування, другої - не пізніше ніж за три місяці після набрання чинності договору.

Договір обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень укладається:

а) із страхування посівів однорічних сільськогосподарських культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках - не пізніше ніж термін закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;

б) із страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також із страхування розсадників - не пізніше ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників - до оформлення бутонів, виноградників - до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав - до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників - до появи весняних гонів);

в) із страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, - до появи сходів, а посадкових культур - до садіння.

Договір обов'язкового страхування не складається в разі, якщо посівам (насадженням) загрожує безпосередня небезпека загибелі або пошкодження від стихійного лиха (повені, заморозків тощо), навіть якщо терміни, встановлені для проведення страхування, не минули.

Договір обов'язкового страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця терміну збирання врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, встановленого агротехнічними вимогами для регіону.

Договір обов'язкового страхування діє виключно в межах ділянки землекористування, виділеної страхувальникові місцевими органами, яка має бути чітко визначена в договорі як місце страхування.

Розмір загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень внаслідок настання страхового випадку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.

Прямий збиток, що відшкодовується страховиком, визначається у відсотках розміру загального збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом 10 днів від дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін із дати його прийняття повідомляє заявникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів із моменту прийняття рішення про його виплату, за системою пропорційної відповідальності.

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави та на підставі Порядку й правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 23 квітня 2003 р. за № 590, а також з метою створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов'язковому страхуванню підлягають:

• племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою программою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року; тварини зоопарків віком від 1 року;

• циркові тварини віком від 1 року.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхувальникові, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утеплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором обов'язкового страхування передбачається франшиза, розмір якої становить 10 % страхової суми на страховий випадок.

Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять 5 % страхової суми.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або вноситься готівкою в його касу) в повному обсязі чи двома частинами. Платіж в повному обсязі чи першої його частини в розмірі 50 % визначеної суми, повинен бути внесений протягом визначеного терміну від дати укладення договору, другої - не пізніше як за три місяці після набрання чинності договором.

Договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у. повному обсязі або першої частини страхового платежу.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальникові. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховикові такі документи:

• заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;

• договір обов'язкового страхування;

• акт про настання страхового випадку, складений страховиком;

• довідку (протокол, акт тощо) компетентних органів та матеріалів проведеної страховиком перевірки;

• довідку про здачу страхувальником тварини на вимушений забій та отриману за це суму компенсації;

• акт про направлення тварини на вимушений забій;

• документ, що підтверджує непридатність до вживання/переробки м'яса (всієї туші або частини), шкіри тощо вимушено забитої тварини;

• висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, якщо тварина загинула внаслідок отруєння;

• квитанцію або прибутково-касовий ордер про внесення плати за лікування хворої тварини, рецепт лікаря ветеринарної медицини, засвідчений печаткою, дорожній лист;

• документи, що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається в страховому акті, який складає страховик або уповноважена ним особа за формою, що встановлюється страховиком, як різниця між страховою сумою, встановленою цим договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо.

Під час визначення прямого збитку обов'язково враховується норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Якщо кількість придатного до вживання/переробки м'яса менша, ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюється як різниця між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м'яса, вихід якого визначається за нормативом виходу м'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Вартість придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри то­що встановлюється на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м'ясо, шкіру тощо вимушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкодування виплачується в розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зданої на вимушений забій тварини в живій вазі, то страхове відшкодування виплачується в розмірі, що становить різницю між страховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і сумою, отриманого страхувальником за здану тварину.

Якщо м'ясо, шкіру тощо визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмір збитків визначається в межах страхової суми, встановленої на кожну тварину.

У розрахунок прямих збитків включаються також витрати на ліки, введення їх хворій тварині, транспортні витрати за доставку тварини за направленням спеціаліста ветеринарної медицини на м'ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини - витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприємства.

Якщо у день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утримувалося більше тварин страхового віку і одного виду, ніж застраховано, страхова сума, визначена у договорі, ділиться на фактичну кількість тварин. Страхове відшкодування у такому разі виплачується у розмірі страхової суми па одну тварину. Решта тварин вважаються застрахованими до кінця терміну дії договору страхування.

У разі внесення страхувальником чергового платежу не в повному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі внесених страхових платежів.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом двох днів після отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін від дати його прийняття повідомляє заявникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом десяти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

У разі несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові сплачується пеня в розмірі 0,1 % суми страхового відшкодування за кожний день прострочення.

3. На значну частку майна сільськогосподарських підприємств не поширюється обов'язкове страхування. Тому далі розглянемо умови добровільного страхування майнових об'єктів, що визначені відповідними правилами закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інком страх", які діють від 20 січня 2003 року. За умовами цих правил страхова компанія приймає на страхування майно сільськогосподарських підприємств, орендарів, господарств незалежно від форм власності. В правилах визначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням такими видами майна:

• врожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень плодоносного віку, в тому числі врожай тих культур, що вирощуються в захищеному ґрунті;

• багаторічні насадження, тобто плодово-ягідні кущі та дерева, що ростуть у садах та виноградниках;

• будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, рибальські та інші судна, засоби лову, інвентар, продукція, сировина, товари та інше майно.

Не розглядаються як об'єкти страхування:

• сільськогосподарські культури, які господарство висівало три роки підряд, але жодного разу не одержувало врожаю;

• тимчасові та ветхі будівлі, споруди, що непридатні для використання;

• ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву;

• документи, наявні гроші та цінні папери;

• будівлі, споруди та інше майно, яке знаходиться в зоні загрози обвалу, зсуву, повені або іншого стихійного лиха, - з моменту офіційного оголошення про це органами виконавчої влади або за їх дорученням іншими відомствами (гідрометеослужбою тощо). Урожай сільськогосподарських культур у відкритому ґрунті страхується на випадок його знищення або пошкодження внаслідок: вимерзання, граду, зливи, урагану, бурі, повені, пожежі.

Перелік страховий ризиків для врожаю, що вирощується в закритому ґрунті включає ураган, град, бурю, пожежу, якщо цими подіями була пошкоджена сама споруда;

Щодо багаторічних насаджень, то згідно з договором страхування, можуть відшкодовуватися збитки від повної загибелі (відмирання підземної і наземної частин усіх або окремих дерев, кущів) самих дерев, кущів, плодово-ягідних насаджень, що ростуть у садах та виноградниках внаслідок сильних морозів, повені, бурі, урагану, землетрусу, пожежі.

Інше майно сільськогосподарських підприємств страхується на випадок знищення (пошкодження) внаслідок впливу пожежі, вибуху, повені, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварію комунікаційних мереж.

Для цілей страхування кожен вид майна оцінюється. Загальна страхова сума, в межах якої страхується майно, встановлюється підсумовуванням страхових сум кожного окремого виду майна, які визначаються:

1) для сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у межах мінімальних або максимальних страхових сум, але не менше ніж 50 і не більше ніж 70 % середньої вартості врожаю;

2) для основних засобів у договірній сумі, але не більше їх дійсної вартості;

3) для товарно-матеріальних цінностей у договірній сумі, але не більше їх дійсної вартості.

Мінімальна страхова сума врожаю сільськогосподарських культур визначається множенням ціни на продукцію, що склалася в страхувальника від реалізації врожаю даної культури в минуло­му році на врожайність з 1 га, яка є найменшою за останні три роки, і на площу, з якої заплановано одержати врожай.

Максимальна страхова сума вартості врожаю сільськогоспо­дарських культур розраховується на основі середньої врожайності з 1 га за останні три роки, ціни 1 ц продукції, що склалася за минулий рік, та планової площі, з якої очікується отримати врожай. При цьому ставка страхового тарифу збільшується на той відсоток, на який збільшена максимальна страхова сума стосовно мінімальної.

Приклад. Товариство з обмеженого відповідальністю „Обрій" за поточні три роки збирало відповідно 35, 26,7 та 16,5 ц озимої пшениці з 1 га. Середня врожайність за цей період становила (35+26,7+16,5):3=26,1 ц. з 1 га. Визначаємо різницю між середньою та мінімальною врожайністю: 26,1-16,5=9,6 ц. Тепер визначаємо коефіцієнт, на який буде збільшено страховий тариф: 9,6:26,1=0,368 або 36,8%

Що стосується багаторічних насаджень, то страхова сума визначається так само, але при цьому слід враховувати і площу тих насаджень, що вступають у плодоносний вік у році, на який укладається договір страхування.

Якщо майно або окремий його вид прийняті на страхування в меншій вартості, ніж його дійсна (розрахункова), то всі об'єкти цього виду майна вважаються застрахованими в тому самому відсотку від їхньої вартості.

У договорі страхування може бути передбачено, що він укладається в певній частці вартості майна, але при виплаті страхового відшкодування не застосовується принцип пропорційності, тобто при настанні страхового випадку страхувальникові виплачується страхове відшкодування в повному розмірі понесених збитків, але не більше від страхової суми.

Якщо в договорі страхування не вказано, що принцип пропорційності не застосовується, то відшкодування становитиме такий відсоток до понесених збитків, як страхова сума до страхової оцінки

Сума страхових платежів визначається множенням ставки страхового тарифу з урахуванням ступеня ризику та обставин укладання договору страхування на встановлену страхову суму за договором.

Договір страхування врожаю групи сільськогосподарських культур може бути укладений за умови відшкодування прямого збитку за врожай кожної культури чи групи в цілому.

Щодо термінів, в які повинен бути укладений договір страхування, то вони залежать від строків посіву чи посадки овочевих, зернових та інших культур, а також від моменту припинення вегетації багаторічними насадженнями.

Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження суми нарахованих страхових премій на розрахунковий рахунок страховика.

При настанні страхової події страхувальник подає страховикові письмове повідомлення з зазначенням виду пошкоджених або знищених культур, часу, виду страхової події і розміру площі, на якій пошкоджено (знищено) застраховані рослини. Факт страхової події повинен бути підтверджений відповідними компетентними органами.

Розмір збитку при загибелі (пошкодженні сільськогосподарських культур) визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісний втрат продукції культури чи групи культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування: вибіркове, групи культур, мінімальна, максимальна страхова сума) внаслідок страхової події і розраховується множенням різниці між вартістю врожаю на 1 га., прийнятого гектара страхування, і вартістю фактично одержаної продукції з 1 га. на всю площу збирання, а страхове відшкодування виплачується в розрахунку на площу, визначену за договором страхування.

Якщо на звільненій чи частково звільненій площі пересіваються (підсіваються) певні види культур, то сума збитку зменшується на вартість урожаю пересіяних (підсіяних) культур.

Розмір збитку за багаторічними насадженнями, що загинули та розкорчовані, визначається як різниця між балансовою вартістю загиблих насаджень та вартістю залишків

Термін виплати страхового відшкодування визначається умовами договору страхування.

Якщо у період урегулювання питань щодо завданих збитків було виявлено, що первісна (залишкова) вартість застрахованого майна більша, ніж вартість, обумовлена договором, то страхове відшкодування виплачується в тому відсотку від суми збитків, який становить страхова сума від фактично встановленої вартості застрахованого майна.

Страхувальник має право одержати аванс у розмірі не більше ніж 50 % від попередньо обчисленої суми страхового відшкодування, якщо своєчасно неможливо зробити повний розрахунок розміру завданого збитку внаслідок його великого обсягу або труднощів, пов'язаних з одержанням необхідних матеріалів від компетентних органів.

Рисунок 2 – Аспекти укладання страхового договору із страхування

сільськогосподарських культур

Рисунок 4 – Перелік страхових ризиків, на випадок яких проводиться

страхування сільськогосподарських культур

Рисунок 6 – Майно, що може виступати обєктом страхування

Страхувальник – юридична або дієздатна фізична особа, резидент або нерезидент України, особа без громадянства, яка здійснює будівельно-монтажні роботи або інші роботи по зведенню будівельних об’єктів і при цьому володіє, розпоряджається або використовує для здійснення цих робіт будівельно-монтажну техніку, обладнання, матеріали, сировину по договорах найму, оренди, лізингу тощо.

Застрахованими можуть бути наступні об’єкти:

· об’єкт будівництва, в т.ч. витрати на будівництво, будівельні матеріали;

· будівельні машини й механізми;

· монтажні роботи включаючи об’єкти, що монтуються, витрати по монтажу (витрати на заробітну плату, витрати по перевезенню, мита, збори, тощо), а також вартість матеріалів, обладнання та послуг, що надаються замовником;

· обладнання будівельного майданчика, об’єкти, що знаходиться на будівельному майданчику або в безпосередній близькості до майданчика, що належать замовнику або підрядчику або йому ввірені;

· пусконалагоджувальні роботи технологічного обладнання;

· витрати по розчищенню території будівельно-монтажних робіт;

· післяпускові гарантійні зобов'язання.

Відмінною рисою страхуваннямайна будівельно-монтажних організацій є наявність спе­цифічних ризиків:

- помилки при будівництві і мон­тажі;

- руйнування й загибель будівельного матеріалу;

- короткі замикання;

- аварії в системах водопостачан­ня, опалювання, каналізації і авто­матичного пожежогасіння;

- вибух парових казанів, газосхо­вищ, газопроводів, вибухових речо­вин або газу, що вживається для по­бутових і промислових цілей.

Програма страхування забезпечує:

- захист будь-якого майна, що має відношення до БМР. Відповідальність страхової компанії перед клієнтом (замовником або підрядником) збільшується у міру збільшення вартості будівлі, що зво­диться;

- страхування будівель, що зна­ходяться поряд з будмайданчиком, і споруд, частин будов, що залиша­ються незмінними при рекон­струкції, а також іншого майна, що належить страхувальнику або за­мовнику;

- страхування тимчасових спо­руд на будівельному майданчику (тимчасових будівель і споруд, побу­тових приміщень будівельників, складських приміщень);

- страхування будівельноїтехніки, а також спеціальних транс­портних засобів, їх пошкодження, знищення або втрата можуть не ли­шезавдати серйозного збитку, але й призвести до простоїв у роботі;

- страхування відповідальності будівельно-монтажних організацій, яке дозволяє уникнути витрат на компенсацію іншим особам збитку, заподіяного в ході будівництва їх життя, здоров'ю або майну;

- страхування післяпускових га­рантійних зобов'язань підрядника перед замовником після здачі об'єкту до експлуатації.

Якщо під час будівництва об'єкта переважають (за обсягом та вартістю) будівельні ризики, то вибирають страхування будіве­льного підприємця від усіх ризиків. Якщо при технічному спору­дженні, в якому використовуються попередньо виготовлені або готові пристрої, наприклад верстати, переважають монтажні ри­зики, то укладаються договори страхування всіх монтажних ри­зиків. Страхування машин, а також електронних пристроїв відбу­вається вже у процесі експлуатації об'єкта.

3.Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (страхування CAR-contractors all risks) передбачає, що страхувальниками можуть бути замовник будівництва, а також будівельні підприємства, що виконують проект будівництва, включаючи всіх підрядників (генерального, головного) та субпідрядників.

Страхове покриття надається за принципом „від усіх ризиків" що дозволяє надавати захист не тільки від класичних небезпек, якими є стихійні лиха тощо, а й від суто специфічних ризиків, які дуже часто важко передбачити і, відтак, чітко визначити в дого­ворі. Більшість страхових компаній у договорах страхування пе­редбачають такі ризики, як пожежа, вибух, удар блискавки, па­діння пілотованих літальних апаратів, а також аварії під час про­ведення будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у т.ч. внаслідок короткого замикання та надлишкової напруги в системі електромереж, електричних дуг, підвищеного тиску то­що; пошкодження водою та іншими рідинами; стихійні лиха (по­вінь, град, осідання ґрунту, буря, зсув, землетрус, ураган, сель тощо); протиправні дії третіх осіб, у т.ч. крадіжки, пограбування; помилки проектувальника та будівельного персоналу, їхню не­дбалість. Застрахованою може бути також відповідальність під­рядчика за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб, а також навколишньому середовищу під час проведення бу­дівельно-монтажних робіт у межах будівельного майданчика та поблизу нього.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 635