Лекція № 3. Український народний одяг

План:

1. Класифікація традиційного українського одягу та його основні функції.

2. Різновиди традиційного українського одягу:

а) натільний одяг;

б) нагрудний одяг;

в) стегновий (поясний) одяг;

г) верхній одяг.

3. Доповнення костюма: пояси, убір голови, взуття, прикраси.

1.Одяг – це сукупність предметів, які захищають людину від впливу зовнішнього середовища, а також мають безпосередній зв’язок з широким колом духовних понять. Український національний одяг класифікують за регіональними відмінностями, відповідно до статі, віку, сімейного становища. З розвитком продуктивних сил і виробничих відносин відбувалася поступова диференціація одягу на святковий, обрядовий, щоденний, спеціального призначення.

За способом виготовлення традиційний одяг українців розподіляється на нешитий та шитий. Нешитий одяг більш давній, виготовлявся з одного чи кількох шматків матеріалу. Ним огортали стан, драпірували в різноманітні способи. Такий одяг утримувався на тілі за допомогою зав’язок, булавок, поясів. Деталі шитого одягу скріплювали швами. Він міг бути глухим чи розпашним, різним за кроєм. За розташуванням на стані людини одяг розподіляють на натільний, нагрудний та стегновий (поясний). Одяг також подяляють на нижній та верхній.

Народний одяг виконував різноманітні функції: захисну, практичну,оберегову, обрядову, соціальну, естетичну, національну.

2. Різновидами традиційного українського одягу є:

А) натільний, а саме сорочка. Чоловічі та жіночі сорочки в Україні залежно від їх призначення, а також від достатку родини шили з полотна різної якості. Однією з визначальних ознак одягу є крій. Виходячи з локальних варіантів крою, можна виділити основні типи сорочок: тунікоподібна, із плечовими вставками, з суцільнокроєним рукавом, на кокетці. Крім крою, локальної своєрідності сорочкам надавала їхня орнаментація.

Б) Нагрудний одяг. Цей різновид одягу українці одягали безпосередньо на сорочку. Він прикривав верхню частину фігури й виразно впливав на загальний силует. Нагрудний одяг шили переважно без рукавів. До нагрудного одягу відносять керсетки, юпки, куртки, дерги, лейбики, кептарі, вбрання піджачного типу та різноманітних кофт із фабричних тканин.

В) Стегновий (поясний) одяг. Поясне вбрання прикривало нижню частину фігури. Його одягали безпосередньо на сорочку. Чоловічий стегновий (поясний) одяг – це штани різноманітної форми та крою. За способом поєднання холошів можна виділити: штани з ромбоподібним дном, з прямокутним дном, з неглибоким трикутним дном, з неглибоким безклинним дном. Народам, що заселяли степову частину Східної Європи, здавна відомі й широкі штани – шаровари.

Жіночий стегновий одяг був таких типів: незшитий, що складається з одного чи двох полотнищ, частково зшитий розпашний та зшитий глухий. Основними видами жіночого стегнового одягу є запаска, дерга, плахта, спідниця (андарак, спідниця-літник, шорц, спідниця до нагрудника).

Г) Верхній одяг.В Україні існувала велика різноманітність верхнього одягу за матеріалом, кроєм, призначенням та колоритом. Основними видами верхнього одягу були: плащовий одяг, сердак, свита, капта, сукман, жупан, кунтуш, довгополий кожух, кожушок. Суто жіночими різновидами жіночого верхнього одягу є капота, ферезія, делія, кирея, мантія, сукня однорядка, доломан, бурка.

3.Доповненням українського костюма були пояси (крайка, очкур, пояс-рушник, слуцькі пояси, черес), убір голови (включає як зачіску, що мала вікові, статеві та соціальні особливості, так і безпосередньо традицйні головні убори), взуття (личаки, постоли, чоботи, черевики), різноманітні прикраси: вушні (сережки), шийні та нагрудні (різне за матеріалом намисто, вироби з бісеру – ґердани, силянки, прикраси з металу – ланцюжки, хрестики, згарди, монети-дукачі).

Література:

Васіна З. Український літопис. Вбрання. – Т. 1. – К.: Мистецтво, 2003.
Косміна О.Ю. Українське народне вбрання. – К.: Балтія-Друк, 2006.
Культура та побут населення України: Навч.посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – 2-е вид., доп. та перероб. – К.: «Либідь», 1993.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К.: АТ „Обереги”, 1992.
Матейко К.М. Український народний одяг. – К.: Наукова думка, 1996.
Матейко К.М. Український народний одяг: Етнографічний словник. – К.: Наукова думка, 1996.
Ніколаєва Т. Різновиди традиційного одягу // http://etno.iatp.org.ua/mynuvshyna/r09.html.
Орел Л. Краса українського одягу // www.ukrsov.kiev.ua.
Різновиди традиційного одягу. Доповнення костюма // vyshyvanka.

ucoz.ru/publ/9-1-0-4.

Словник символів / Укл. Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін. – К., 1997.
Стамеров К.К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. – К.: Мистецтво, 1978.
Стельмащук Г.Г. Традиційні головні убори українців. – К.: Наукова думка, 1993.
Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – 2-е вид. / А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. К.: «Либідь», 1994.
Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. – К., 1961.
Український народний костюм: Методичний посібник. – Київ: Всеукраїнська громадська організація «Народна академія творчості інвалідів», 2008.
Щербій Г. Символіка народного костюма // http://etno.iatp.org.ua/mynuvshyna/r10.html.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Поселення та житло українського народу	\|	Лекція 4. Їжа та традиції харчування українського народу. Традиції української гостинності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.