Сучасне вживання терміна «ринкова економіка».

У працях західних і вітчизняних економістів спостерігається неоднозначний підхід до вживання терміна «ринкова система». Застосування цього терміна пов'язане з такими обставинами:

1. З одного боку, ним послуговуються, коли йдеться про протиставлення командно-адміністративної системи, або затратної економіки, що існувала (й існує значною мірою донині) у країнах колишнього СРСР, і високоефективної економіки в розвинутих країнах Заходу. З іншого боку, це поняття вважається ірраціональним і вживається у суто науковому значенні щодо капіталізму минулих століть.

2. Використання терміна «ринкова економіка» зумовлене слабким знанням основ діалектичного методу пізнання та відсутністю відповідного методу мислення, який передбачає, зокрема, що коли змінюються реальні економічні явища і процеси, то й їхнє відображення — економічні поняття і категорії — також повинні зазнати відповідних змін. Якщо при цьому вживаються фундаментальні поняття «капітал», «власність», «ринок» тощо, то для їх вираження у постійному процесі зміни слід вживати додаткові терміни, що наповнюють ці поняття елементами якісно нового змісту. Так, для пізнання сутності сучасної економічної системи розвинутих країн Заходу недостатньо поняття «капітал» або «капіталістична власність». Щоб відобразити еволюцію цієї системи, вживають додаткові поняття — «акціонерний», «монополістичний» (у тому числі й «олігополістичний»), «фінансовий», «державно-монополістичний », «інтернаціональний », « транснаціональний» тощо капітал. Характеризуючи процес еволюції ринку, також слід вживати додаткові категорії: «монополістичний» (у тому числі «олігополістичний»), «державний» ринок та інші. Крім того, поняття «ринок» нерідко вживають у поєднанні з іншими поняттями («план», «макроекономічний контроль», «регулювання», «макроекономічне регулювання» тощо).

3. Термін «ринкова економіка» вживають і тоді, коли одну зі сфер суспільного відтворення, у даному випадку обмін, проголошують визначальною і на цій підставі характеризують усю економіку. Але виробництво товарів високої якості в розвинутих країнах Заходу підтверджує визначальну роль сфери безпосереднього виробництва і необхідність урахування зворотного впливу сфери обміну на виробництво, що на практиці означає потребу у вивченні платоспроможного попиту населення, його формування тощо. Не слід забувати, що саме виробництво, зокрема виготовлення принципово нових товарів, активно формує попит населення. Так само діють, зокрема, широке використання маркетингу, політика крупних компаній щодо запровадження нової моди тощо. Твердження про пріоритетність сфери обміну означає проповідування мінової концепції, яка здебільшого аналізує поверхові зв'язки, а не намагається проникнути в сутність явищ і процесів.

4. Вживання цього терміна зумовлене механічним перенесенням стереотипів західної економічної науки у вітчизняну, що (поряд з названими вище причинами) характеризує активне його використання українськими економістами стосовно спрямованості трансформаційних процесів в економічній системі України.

5. Використання терміна «ринкова економіка» зумовлене підміною критеріїв класифікації економічних систем, зокрема необґрунтованим висуненням на перше місце критерію з погляду товарно-грошових відносин замість критерію з погляду відносин власності на засоби виробництва.

З великої кількості парних понять, які сучасні західні науковці протиставляють ринку, найуживанішим є «планування». Більшість напрямів, течій і шкіл сучасної економічної думки доводять необхідність запровадження планування для стабілізації економічної системи Заходу.

Американський економіст Б. Селігмен, полемізуючи з Ф. Хаєком (який виступав проти планування, проти втручання держави в економіку), заперечував: «Головна проблема не в тому, чи потрібні планування і контроль, а передусім у тому, хто буде затверджувати плани — панівна еліта, зокрема вузьке коло приватних осіб, чи суспільство загалом».

Логічного завершення ці погляди (про необхідність діалектичного поєднання планування і ринку) набувають у положенні про те, що сучасний ринок є регульованим. Тому, враховуючи вимоги діалектичної логіки (зокрема необхідність адекватного відображення у поняттях і категоріях реальної дійсності), існуючу в Україні соціально-економічну систему слід трансформувати не в ринкову, а в планомірно ринкову або регульовану ринкову систему. Але така назва не характеризує економічної системи з боку відносин власності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Народна економіка.	\|	Причини виникнення планомірної ринкової системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.