• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Технологічна революція і покликана нею до життя постіндустріаль-на, інформаційна цивілізація потребують повороту всієї суспільної системи до людини.

Звідси висновок — сучасний капіталізм сам себе переріс.

Об'єктивні процеси загальноцивілізаційного розвитку вивели його на новий за своїми характеристиками суспільний порядок. І це не є насильство над історією, а природно обумовлений процес. Роз­виток капіталізму в його класичних структурах в умовах сучасних науково-технічних перетворень поступово втрачає свої перспекти­ви. Інакше кажучи, соціальний простір подальшого поглиблення і розвитку власне капіталістичної системи в процесі остаточного офор­млення постіндустріальної структури виробництва все більше зву­жується.

Вони ставлять людину в епіцентр свого розвитку, потребують переорієнтації мети виробництва, прямого і безпосереднього підпо­рядкування її розвитку людської особистості. Від біблейських часів такі перетворення дістали назву соціалізації суспільства. Мова йде про соціальну спрямованість суспільного розвитку, його гуманізацію. А це і є та об'єктивна основа, яка утворює відповідний базис для становлення нового посткапіталістичного способу виробництва, його соціалізації.

Процес соціалізації розглядається, з одного боку, як перманент­ний, з іншого — як прогресуючий. Звідси розуміння соціалізації не як застиглого стану суспільного устрою, що має сталі критерії, а як процесу, який має неоднакові у конкретних історичних умовах па­раметри і в ході свого розвитку наповнюється новим позитивним змістом.

Перманентність процесу соціалізації засвідчує і те, що амплітуда його розвитку в часовому вимірі надзвичайно широка. Історія довела помилкові-сть спроб втиснути його в одну формаційну систему і упередженість заперечень того, що елементи такого розвитку запо­чатковані вже у найбільш ранніх структурах людської спільності. Інша річ, що на попередніх стадіях орієнтири такого розвитку та його ре­альні структури були в силу об'єктивних обставин вкрай обмежени­ми, і лише досягнутий на сучасному етапі рівень суспільного про­гресу створює об'єктивні передумови для переходу від поступових перетворень у нову якість.

Існує така точка зору, що перша стадія соціалізації капіталізму, його гармонізації розпочалася вже після Паризької комуни і тривала до «великої депресії» 1929-1933 pp. Друга охоплює період 30-70-х років, коли на Заході сформувалася розгалужена система соціально­го захисту населення. Нині розгортається третій етап соціалізації, пов'язаний з переходом до постіндус-тріальних основ виробництва, його інформатизацією та інтелектуалізацією.

Водночас соціалізація — це не становлення «реального» соціа­лізму за зразками, що ми мали в минулому в СРСР та в інших краї­нах так званого соціалістичного табору. Сутність цього процесу зовсім інша. Вона полягає в подоланні не просто специфічних ознак капіта­лізму, а у цілому класово-формаційних елементів суспільно-історичного розвитку і утвердженні на основі розвитку постіндустріальної системи загальнолюдських засад суспільного життя, їх глибокій гуманізації. Мається на увазі розвиток процесу, за яким здійснюється демократизація відносин власності, долається відчуження людини, утверджується гармонія у відносинах між працею і капіталом. Як наслідок класові структури не лише держави, а й суспільства в цілому та інші усталені соціальні форми поступово перетворюються на більш вільні й гнучкі утворення. Водночас зростають можливості для соціальної мобільності. Все це зумовлює розмивання формаційних детермінант діалектичного заперечення їх.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
10. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
11. VI. Філогенез нервової системи
12. А. 5-7 день життя.

Переглядів: 590