МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Технологічна революція і покликана нею до життя постіндустріаль-на, інформаційна цивілізація потребують повороту всієї суспільної системи до людини.Звідси висновок — сучасний капіталізм сам себе переріс. Об'єктивні процеси загальноцивілізаційного розвитку вивели його на новий за своїми характеристиками суспільний порядок. І це не є насильство над історією, а природно обумовлений процес. Розвиток капіталізму в його класичних структурах в умовах сучасних науково-технічних перетворень поступово втрачає свої перспективи. Інакше кажучи, соціальний простір подальшого поглиблення і розвитку власне капіталістичної системи в процесі остаточного оформлення постіндустріальної структури виробництва все більше звужується. Вони ставлять людину в епіцентр свого розвитку, потребують переорієнтації мети виробництва, прямого і безпосереднього підпорядкування її розвитку людської особистості. Від біблейських часів такі перетворення дістали назву соціалізації суспільства. Мова йде про соціальну спрямованість суспільного розвитку, його гуманізацію. А це і є та об'єктивна основа, яка утворює відповідний базис для становлення нового посткапіталістичного способу виробництва, його соціалізації. Процес соціалізації розглядається, з одного боку, як перманентний, з іншого — як прогресуючий. Звідси розуміння соціалізації не як застиглого стану суспільного устрою, що має сталі критерії, а як процесу, який має неоднакові у конкретних історичних умовах параметри і в ході свого розвитку наповнюється новим позитивним змістом. Перманентність процесу соціалізації засвідчує і те, що амплітуда його розвитку в часовому вимірі надзвичайно широка. Історія довела помилкові-сть спроб втиснути його в одну формаційну систему і упередженість заперечень того, що елементи такого розвитку започатковані вже у найбільш ранніх структурах людської спільності. Інша річ, що на попередніх стадіях орієнтири такого розвитку та його реальні структури були в силу об'єктивних обставин вкрай обмеженими, і лише досягнутий на сучасному етапі рівень суспільного прогресу створює об'єктивні передумови для переходу від поступових перетворень у нову якість. Існує така точка зору, що перша стадія соціалізації капіталізму, його гармонізації розпочалася вже після Паризької комуни і тривала до «великої депресії» 1929-1933 pp. Друга охоплює період 30-70-х років, коли на Заході сформувалася розгалужена система соціального захисту населення. Нині розгортається третій етап соціалізації, пов'язаний з переходом до постіндус-тріальних основ виробництва, його інформатизацією та інтелектуалізацією. Водночас соціалізація — це не становлення «реального» соціалізму за зразками, що ми мали в минулому в СРСР та в інших країнах так званого соціалістичного табору. Сутність цього процесу зовсім інша. Вона полягає в подоланні не просто специфічних ознак капіталізму, а у цілому класово-формаційних елементів суспільно-історичного розвитку і утвердженні на основі розвитку постіндустріальної системи загальнолюдських засад суспільного життя, їх глибокій гуманізації. Мається на увазі розвиток процесу, за яким здійснюється демократизація відносин власності, долається відчуження людини, утверджується гармонія у відносинах між працею і капіталом. Як наслідок класові структури не лише держави, а й суспільства в цілому та інші усталені соціальні форми поступово перетворюються на більш вільні й гнучкі утворення. Водночас зростають можливості для соціальної мобільності. Все це зумовлює розмивання формаційних детермінант діалектичного заперечення їх.
Читайте також:
|
||||||||
|