Викривлення реакцій горя

Утрата близької людини як життєва криза

Коли йде з життя найдорожча людини, це завжди страшна криза, що її рано чи пізно зазнає кожний. Утрата переживається як абсурдна, нестерпна, приголомшлива подія, до якої неможливо приготуватися.

З психологічного погляду дуже важливим є дотримання ритуальних правил, бо це допомагає не поринути остаточно у відчай, знайти у собі сили для поступового подолання тяжких страждань. Беручи участь у церемоніях легше здійснити власну роботу горя. Ритуал ніби розподіляє страждання між усіма учасниками, де індивідуалізує його.

У стані горя з’являється почуття нереальності того, що відбувається, збільшується емоційна дистанція між людиною та оточенням. Усе навколо стає безглуздим, хаотичним, незрозумілим. Усе сприймається як дошкульне, нестерпне, болісне. Коловерть змученого життя, розірваних переживань, утрачених перспектив потребує для затамування заспокійливого ритму, який одвічно закладено в народні ритуали й обряди.

Дослідники виокремлюють чотири стадії горя:

1) Шок – триває від кількох годин до тижня. Людина зовні не виявляє страждань, не плаче, не скаржиться. Вона не дуже розуміє, не сприймає того що трапилось.

2) Страждань – може тривати декілька місяців. У цей період людина переживає найгостріший біль, коли все навкруги втрачає сенс, а в думках концентрується постать небіжчика, його особистість, взаємини з ним. Дуже характерним для цієї стадії є відчуття провини перед померлим.

3) Стадія реорганізації – триває близько року і є початком виходу з кризи. Людина починає потроху повертатися до звичайного життя і тільки в роковини, на день народження чи на Новий рік знов гостро переживає втрату.

4) Стадія завершення страждань – знову пробуджується жага до життя, виникають нові плани на майбутнє, зростає активність у відбудові життєвого світу.

Тривалість реакцій горя залежить від того, наскільки успішно людини здійснює важку роботу горя, поступово звільняючись від залежності, яку відчуває щодо померлого. Головна складність полягає у тому, що люди намагаються втримувати у собі сильні переживання, ухиляються від відкритого виявлення своїх емоцій, що продовжує кризовий стан.

Тяжка втрата може спричинити так звану відстрочку горя: людина тиждень, два, три перебуває ніби у шоковому стані, нічого не відчуваючи, не реагуючи. Така “закупорка горя” є своєрідним психологічним захистом. Тоді як друга фаза може переживатися особливо болісно. У спеціальних дослідженнях наголошується, що наслідком втрати коханої людини може бути тяжке, інколи хронічне захворювання, загрозливе для життя. Хворобливе концентрування думок на постаті померлого, наприклад, може трансформуватись в стійке бажання продовжувати його професійну справу, всупереч власним інтересам. Можуть розвинутись навіть риси індивідуальної схожості з небіжчиком.

Серед викривлених реакцій горя слід назвати підвищену активність з непоганим самопочуттям і навіть певним смаком до життя. У такому стані людина може погодитися на діяльність авантюрного або злочинного типу, що не було властиве їй до кризи.

Буває, що людина не хоче показувати оточенню, що в неї справжнє горе. Особливо це типове для чоловіків, які вважають, що мужність не сумісна із стражданнями, з демонстрацією своїх емоцій. У таких випадках біль накопичується, поступово забарвлюючи життя у песимістичні кольори, суттєво впливає на продуктивність діяльності, на самопочуття, взаємини з людьми, рівень самосприйняття. Вчасно не пережите горе може роками отруювати життя, провокувати депресивні стани.

У таких випадках важливо навчитися бути терплячим, сприймати свої страждання як щось природне, нормальне, дозволяти собі, коли треба і плакати, і сумувати, і багаторазово розповідати людям про своє горе. Спогади, фотографії, особисті речі покійного не заважають, а допомагають роботі горя.

Ще одним прикладом викривлення є ситуації, коли людина підсвідомо не хоче звільнятися від страждань, бо якщо горе зміниться, то нічого особистого, цінного, значущого для неї не залишиться, не буде сенсу для подальшого існування. Страждання можуть ілюзорно збільшувати цінність кожного дня, кожної години. І тому людина їх у певний спосіб культивує, не усвідомлюючи, що саме вона робить.

Іноді горе затягується тому, що людина не може забути свою власну (реальну чи вигадану) провину перед померлим. Дуже важко буває і тому, хто сприймає міру свого горя як міру любові до покійного. За таких випадків людина також не дозволить собі швидко вийти з кризового стану.

Симптомами викривлення реакцій горя можуть бути ускладнення стосунків з рідними, друзями, знайомими, колегами. Бажання побути на самоті інколи призводить до зростання соціальної ізоляції, ворожості, спрямованої проти конкретних осіб, зокрема лікарів, яких звинувачують у “поганому” лікуванні.

Якщо людина усвідомлює, що її дратливість, агресивність є наслідком пережитого горя, вона починає ховати емоційні вияви, в результаті чого її почуття стають ніби кристалізованими, поведінка формалізується. Обличчя стає схожим на маску, рухи фіксованими, статичними. Поступово втрачається соціальна активність, навіть повсякденні справи стають надто складними, потребують великих зусиль, самопримусу.

Деякі люди, навпаки, виявляють велику активність, що призводить до шкоди в матеріальному і соціальному плані. Наприклад, вони можуть з нечуваною щедрістю дарувати або роздавати своє майно, легко погоджуються на фінансові авантюри, і залишаються без соціального статусу, грошей, друзів. Спеціалісти таку діяльність інтерпретують як своєрідне пролонговане самопокарання, яке підсвідомо пов’язане з почуттям провини перед небіжчиком.

Серед викривлень також можна назвати психічний стан ажитованої депресії, коли напруження, почуття меншовартості породжують активні самозвинувачування і потребу у покаранні так виникають суїцідальні прояви, прагнення призначити собі складну, неприємну терапію, що підсвідомо полегшує відчуття провини.

Інколи реакції горя бувають прогнозованими. Прогнозовані реакції можуть бути не тільки на реальну смерть, а й на розлуку. Наприклад, людина їде у тривале відрядження, йде в армію або одружується із іноземцем, тоді мати (дружина), хвилюючись за дитину (чоловіка), передбачаючи можливі небезпеки, поступово стає поглинутою образом людини, розлуку з якою переживає.

Зважуються всі форми можливих нещасть, переживається депресія, розгортаються всі фази горя. І коли людина повертається додому, вона раптом відчуває, що її вже не люблять. Такими можуть бути наслідки ефективної прогнозованої роботи горя, що поступово звільняє людину, яка страждає, від об’єкта своїх болісних переживань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Смерть як природне явище	\|	Методи діагностики когнітивного розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.046 сек.