Характерною особливістю спадкування кількісних ознак є те, що вони утворюють безперервний чисельний ряд розподілу. У F2 мінливість нащадків невелика і як правило не перевищує мінливості в F1.
Крайнє значення кривої нормального розподілу наближається до крайніх значень батьківських форм. Середнє значення F2 приблизно співпадає з середнім значенням у F1.
Гіпотеза множинних генів:
у разі кількісних ознак ми маємо справу з дією декількох пар генів, що впливають на розвиток однієї і тієї ж ознаки, – множинні (полімерні, однозначні) гени.
Полімерні гени забезпечують безперервну кількісну мінливість, на відміну від генів, які кодують якісні ознаки (олігогени) і утворюють дискретний розподіл.
Кумулятивна полімерія – інтенсивність фенотипового прояву ознаки залежить від кількості домінантних генів.
Поява в F2 форм, у яких виявилося збільшення або зменшення значення кількісної ознаки в порівнянні з батьківським особинами складає основу трансгресивної мінливості.
Трансгресія– поява серед нащадків другого або наступних поколінь особин, у яких яка-небудь ознака виражена сильніше або слабкіше, ніж у початкових батьківських форм. Трансгресія може бути позитивною або негативною.
Чим більша кількість генів визначає дану ознаку, тим більше варіювання ознаки, тобто мінливість.
Приклад некумулятивної полімерії за формою рослини у грициків.
- А1, А2 - трикутна (∆);
- а1, а2 - овальна ( .).
Р РР:♀ А1А1А2А2 х а1а1а2а2 ♂
F1: А1а1А2а2
F2: 15 ∆ :1
9 А1_А2_
15 3 А1_а2а2
3 а1а1А2_;
1 а1а1а2а2
Некумулятивна полімерія – фенотиповий прояв ознаки не залежить від дози гена. Достатньо однієї домінантної алелі щоб викликати появу ознаки.
Плейотропія – тип взаємодії неалельних генів, коли один ген впливає на розвиток декількох ознак.
Ефект Парфані: ген, що відповідає у людини за подовженість кінцівок, – пальців рук, впливає на кришталик ока (аномалії).