Докембрійські часи на теренах України

Волино-Подільський блок складений мігматитами та гранітогнейсами гранулітової фації метаморфізму, серед яких у вигляді ксенолітів і окремих пачок наявні гнейси амфіболітової фації, джеспіліти, мармури, кальцифіри, графітові, піроксенові та силіманіт-кордієритові гнейси. Наявність у межах блоку метаморфітів різних фацій можна пов'язати з проявами діафторезу (собіти–діафторити регресивної амфіболітової фації), а також з наявністю різновікових комплексів (дані Г.І.Каляєва про факти концентрації основних та ультраосновних інтрузій у зонах контактів гранулітовнх та амфіболітових товщ).

Український щит

Український щит – це виступ на денну поверхню фундаменту древньої Східноєвропейської платформи. Площа щита близько 250000 кв.км. Він має складну будову, в якій беруть участь метаморфічні та магматичні утворення різного віку – від архею до пізнього протерозою.

Головними структурними елементами є масивні тектонічні блоки син- та антиклінорного типів. Блоки розділені глибинними розломами субмеридіонального напрямку. До антиклінорних блоків належать Волино-Подільський, Кіровоградський, Приазовський, до синклінорних – Білоцерковсько-Одеський, Придніпровський. На думку Г.І.Каляєва (1977) антиклінорні блоки належать до протоплатформ, а синклінорні – до протогеосинкліналей. Протоплатфомні блоки складені біотитовими, роговообманковими, піроксеновими гнейсами та мігматитами. Первинний склад їх неясний. Характерні комплекси калієвих гранітів (кіровоградсько-житомирський комплекс гранітів та мігматитів, граніти типу "рапаківі"). Протогеосинклінальні блоки складені геосинклінальними формаціями різних фацій метаморфізму – від гранулітової до зеленосланцевої.

Внутрішня структура блока визначена спокійними брахіформними гранітогнейсовими куполами, між якими розвинуті складніші синклінальні зони.

Важливу роль у внутрішній будові блока відіграють магматичні утворення. Граніти кіровоградсько-житомирського комплексу формують ядра купольних структур. Коростенський комплекс складений формацією типу "рапаківі", утворює величезні батоліти, які завершують геосинклінальний етап розвитку щита. Платформний чохол утворений теригенними пісковиковими товщами, інколи з вулканітами сублужного складу. Осади чохла прорвані дайками діабазів.

Придніпровський блок обмежений на заході Криворізьким, а на сході – Орехіво-Павлоградським розломами. Для порід блока характерна порівняно невисокий ступінь регіонального метаморфізму. В загальному розрізі беруть участь декілька різновікових комплексів: архейський конксько-верховцевський, пізньоархейський-ранньопротерозойський кварц-кератофіровий, ранньопротерозойський комплекс криворізької серії, пізньопротерозойська фрунзенська серія.

Конксько-верхівцівський спіліт-діабазовий комплекс є найдревнішим на Українському щиті. Його вік, визначений калій-аргоновим методом за роговою обманкою, сягає 3,5 млрд. років. Комплекс поширений у вигляді окремих виходів розміром до 50 км, розташованих між гранітогнейсовими куполами. Припускають, що раніше вулканогенна товща займала більшу територію, однак потім була "розірвана" на окремі частини і частково знищена процесами гранітизації. Комплекс складений амфіболітами, біотит-роговообманковими ортосланцями і гнейсами, апоспілітами, слюдяними сланцями і залізистими кварцитами. За хімічним складом амфіболіти відповідають толеїтам і лужним олівіновим базальтам. Залізисті породи представлені хлорит-магнетитовими, роговообманково-магнетитовими кварцитами та сланцями. Інколи їхня потужність зростає (Чортомлицький синклінорій) до 150–200 м, і вони набувають промислового значення. Потужність конксько-верхівцівського комплексу у центральній Сурській зоні дорівнює близько 3500 м, у крайових частинах вона зменшується до 500 м.

Кварц-кератофіровий комплекс залягає на спіліт-діабазовому. Складений він кварц-біотитовими, серицит-хлоритовими сланцями, апокератофірами, метаморфізованими туфопісковіками, кварцевими пісковіками і гравелітами. Потужність комплексу в Білозерському синклінорії сягає 2600 м.

Криворізька серія формує крила лінійних вузьких синкліноріїв Криворізько-Кременчуцької зони меридіонального простягання. В межах України вона простягається на 250 км і далі прямує до району Курської магнітної аномалії. В розрізі криворізької серії виділяють дві частини. Нижня складена кварцитами і кварцовими пісковиками з прошарками амфіболітів та філітів; місцями породи трансгресивно залягають на древні саксаганські граніти з метаморфізованою корою звітрювання; потужність нижньої частини – 200–300 м. Верхня залізорудна частина складена джеспілітами і філітами. Потужність її зростає до 2000 м.

Фрунзенська (родіонівська) серія залягає зі стратиграфічним неузгодженням на криворізькій серії. У внутрішній будові виділяють два вікові комплекси. Ранній складений доломітовими (з графітом) мармурами, графітовими, кварц-карбонатними, кварц-біотитовими сланцями. Базальний горизонт представлений кварцито-пісковиками із магнетитовим цементом і залізистими сланцями, які розробляють як залізну руду. Рудні відклади є продуктами розмиву і перевідкладення джеспілітів криворізької серії. Виявлено цікавий факт збереження графітовими сланцями включень вуглеводнів органічного походження, що підтверджено даними ізотопії вуглецю. В західному напрямі від Кривого Рогу графітові сланці по латералі заміщені графітовими гнейсами. Потужність раннього комплексу досягає 800 м. Верхній комплекс складений кварцито-пісковиками, конгломератами і різноманітними сланцями. Його розглядають як моласову формацію. Породи зім'яті в напружені складки і нерівномірно метаморфізовані (від фації зелених сланців до амфіболітової). Інколи породи гранітизовані. Потужність досягає 2000 м.

Докембрійські часи задокументовані відповідними породними комплексами кристалічного фундаменту і нижньої частини чохла Східноєвропейської платформи.

Для архею виділяють три послідовних етапи розвитку. Ранньоархейський етап (дністровій) має верхню вікову межу 3,5 млрд. років. Представлений він дністрово-бузькою і західно-приазовською серіями. Середньоархейський етап (азовій з верхньою віковою межею 3,15 млрд. років представлений (косивцівською зеленокам'яною товщею Західного Приазов'я, а пізньоархейський (дніпровій) – конксько-верхівцевською серією Середнього Придніпров'я.

Палеоструктурні умови раннього архею за С.А.Морозом (1996) визначені мікромасивами тоналітів, ендербітів і габро-анортозитів, міжякими розташовані вулканічні зеленокам'яні зони. Земна кора того часу була тонкою і пластичною. Седиментаційні басейни мали невеликі глибини. Вода басейнів мінералізована, кисла. Тоді накопичувалися теригенні, вулканогенні, інколи карбонатні осади. Клімат наближався до гумідного.

У пізньому археї дещо стабілізувалася кора й утворилися зони рифтів, де розвивалися зеленокам’яні пояси. Ці пояси наприкінці архею перетворилися на гірські масиви з гранітогнейсовими куполами.

На початку протерозою площа України була рівниною з рідкісними вулканічними конусами. Місцями простежувалися внутрішньоконтинентальні басейни з хімічно агресивною водою. На континенті відбулося інтенсивне хімічне звітрювання порід і утворювалися потужні кори звітрювання. У ранньому протерозої з'явилися глибинні розломи і пов'язані з ними справжні геосинкліналі. В протерозої виділено чотири етапи розвитку й адекватні породні комплекси. Ранньокриворізький етап (2,6–2,3 млрд. років) фіксується породами на всій площі Волинського блока. Були умови лагун та мілкого моря. Температура води коливалася в межах 40–60° С. Реакція води відновна Вільного кисню в атмосфері майже не було. Часткове очищення води від вуглекислоти сприяло розвитку карбонатних осадів. У лагунах накопичувалася органічна речовина прокаріот (графітоносні породи). Клімат змінювався від аридного (початок і кінець етапу) до гумідного (період накопичення органогенного вуглецю).

Середньокриворізький етап (2.4–2,2 млрд. років) відображений в Інгуло-Інгулецькій та Криворізько-Кременчуцькій зонах центральної частини щита. Суттєві зміни складу атмосфери і гідросфери призвели до утворення потужних товщ карбонатів і залізорудних порід. Залізо нагромаджувалося внаслідок виливів великих мас основних та ультраосновних лав. В атмосфері і гідросфері вміст вуглекислого газу був невелекий. Вода мала невелику лужність та солоність. Прокаріоти вже значно впливали на процеси літогенезу. Глибина басейнів седиментації була ще незначною, а клімат – помірно теплий.

Пізньокриворізький етап (2,1–1,9 млрд.років) простежений на різних ділянках щита. В умовах стабілізації фундаменту зменшувалися басейни седиментації; залишилися ще Інгуло-Інгулецький, Тетерівський та Приазовський басейни. Відбувалася інтенсивна гранітизація ранньопротерозойських товщ з формуванням кіровоградсько-житомирського магматичного комплексу.

Передрифейський етап (1,9–1,2 млрд. років) представлений у вулканогенно-осадових утвореннях мілководних опріснених Новоград–Волинського, Коростенського, Корсунь-Новомиргородського басейнів, вулканітах Поліського орогенного поясу, інтрузивними коростенським і корсунь-новомиргородським комплексами.

Рифейський етап (1,2–0,8 млрд. років) зафіксований континентальними, місцями червоноколірними, теригенними і вулканогенно-теригенними відкладами чохла Східноєвропейської платформи (поліська, овруцька, пугачівська серії) поширеними на Волині і Поліссі. Клімат того часу змінювався від аридного до гумідного.

Вендський період підтверджений фактично в розрізі чохла платформи на Волино-Поділлі і в Західному Причорномор'ї. Тоді відбулася перебудова структури фундаменту і чохла платформи. На субширотну рифейську Волино-Подільську западину наклався Дністерський перикратон, куди ввійшли Подільський виступ щита, Молдавська плита, Переддобруджський прогин. Сформувався великий седиментаційний басейн, який заповнювали теригенні та вулканогенно-теригенні відклади. Тривало утворення конкреційніих фосфоритів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Балтійський щит	\|	Ранній палеозой

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.