МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ЛЕКЦІЯ № 3Висновки 1. Відповідно до трьох рівнів професіоналізму вчителя процес формування у майбутніх учителів російської мови відповідної методичної компетенції передбачає три рівні – рівень грамотності, рівень ремесла й рівень майстерності, кожному з яких відповідає власна система складників методичної компетенції: система методичних знань, система методичних навичок і система методичних умінь. На першому рівні грамотності студент набуває методичних знань про систему й процес мовної освіти у школі, про здійснення мовної освіти школярів на уроках і позакласних заходах, а також про її наукове дослідження. На другому рівні ремесла студент оволодіває методичними навичками здійснення мовної освіти школярів у класній і позакласній роботі та наукового дослідження мовної освіти в загальноосвітній школі. На третьому рівні майстерності студент оволодіває методичними вміннямиздійснення мовної освіти школярів 5-11 класів на уроках і позакласних заходах та її наукового дослідження. 2. У процесі формування методичної компетенції вчителя російської мови застосовують різні моделі педагогічної взаємодії викладача й студента, в яких складаються неоднакові умови для розвитку освітньої автономії останнього як внутрішньої особистої незалежності студента, яка ґрунтується на його здатності самостійно керувати процесом набуття методичних знань й оволодіння методичними навичками й уміннями. Виділяються чотири види освітньої автономії студента: обмежена автономія в межах авторитарної з боку викладача моделі його педагогічної взаємодії зі студентом, частково обмежена автономія в межах особистісно-орієнтованої на студента моделі його педагогічної взаємодії з викладачем, напівавтономія в межах індивідуально-орієнтованої на студента моделі його педагогічної взаємодії з викладачем та повна автономія в межах самоорієнтовної на студента моделі його педагогічної взаємодії з викладачем. 3. Методичні знання вчителя російської мови є науковими, соціальними, набутими знаннями, водночас предметними й методологічними, мовними й метамовними, декларативними й процедурними, енциклопедичними й мовними, вивченими й засвоєними знаннями. Під час розгляду питань, пов’язаних із процесами оволодіння й користування мовою, актуальними є декларативні (знання що?) і процедурні (знання як?) знання. Методичні декларативні знання, проявляючись на рівні вербального опису, є знаннями про складники системи й процесу мовної освіти школярів та про вчителя російської мови 5-11 класів. Методичні процедурні знання, проявляючись на рівні реальної дії, є знаннями про методи і прийоми реалізації аспектів іншомовної освіти школярів у класній і позакласній роботі з російської мови та про здійснення наукового дослідження мовної освіти школярів 5-11 класів. Методи набуття студентом декларативних і процедурних методичних знань охарактеризовано згідно з класифікацією методів практичного набуття знань, підґрунтям якої є джерело знань. Комунікативні методи охоплюють методи й процедури контактів студента з безпосереднім джерелом знань – викладачем методики, вчителем, керівником педагогічної практики, керівником курсової роботи з методики чи випускної кваліфікаційної роботи, іншими студентами. Текстологічніметоди включають методи набуття студентом знань із фахових документів і фахової літератури. У свою чергу, комунікативні методи набуття знань містять пасивні й активні методи. Пасивні методи передбачають передачу провідної ролі у процедурі набуття студентом знань іншим суб’єктам методичної освіти: викладачеві методики, вчителю та ін. Студент лише фіксує те, що викладач розповідає на лекції чи протоколює протягом навчальної екскурсії дії вчителя на уроці/позакласному заході з української мови. В активних методах, навпаки, ініціатива повністю належить студентові, який активно контактує з іншими суб’єктами методичної освіти різними способами – в експертних і ділових іграх, вільних діалогах, бесідах за круглим столом тощо. У свою чергу, залежно від кількості осіб, які надають знання, активні методи набуття студентом знань поділяються на групові методи (мозковий штурм, круглий стіл, ділові ігри) й індивідуальні методи (анкетування, інтерв’ювання, вільний діалог, експертні ігри). У межах кожної організаційної форми навчання окреслено домінуючий метод набуття студентом методичних декларативних і процедурних знань. Найчастіше (5 позицій) у процесі формування методичної компетенції вчителя для набуття методичних знань студент використовує пасивні комунікативні методи, зокрема спостереження за діяльністю викладання учителя, інших студентів. Друге місце посідають текстологічні й активні методи (по 3 позиції з кожного виду). Це ніякою мірою не суперечить активній ролі студента як суб’єкта методичної освіти, а лише підтверджує існування окресленого в межах рефлективного підходу такого способу розвитку студентом набутих знань як рефлексія професійної діяльності інших суб’єктів освітнього процесу (учителя, інших студентів) та окресленого в межах теорії знань джерела набуття студентом процедурних методичних знань шляхом його безпосереднього контакту з професійною діяльністю вчителя. Визначено ступінь освітньої автономії студента в процесі набуття ним методичних знань, критерієм якої є можливість самостійного набуття знань із різних джерел. Простежується позитивна динаміка освітньої автономії студента в процесі набуття методичних знань – від обмеженої (на лекціях, семінарських і практичних заняттях, навчальній екскурсії) й частково обмеженої (у ході індивідуальної й самостійної роботи) до напів- (на педагогічній практиці й консультації) та повної автономії (при виконанні курсової й випускної кваліфікаційної робіт). Виявлено певну закономірність: протягом організаційних форм навчання, провідною дидактичною метою яких є набуття методичних знань (лекція, самостійна й індивідуальна роботи, семінарське й практичне заняття, навчальна екскурсія; за винятком консультації), домінує обмежена та частково обмежена освітня автономія студента. Протягом організаційних форм навчання, провідна дидактична мета яких полягає в оволодінні студентом методичними навичками й уміннями, а подальше набуття й удосконалення методичних знань є додатковою дидактичною метою (педагогічна практика, курсова й випускна кваліфікаційна роботи), домінують напівавтономія та повна освітня автономія студента. 4. Оволодіння студентами методичними навичками здійснюється в межах кожної з підсистем методичної освіти майбутнього вчителя російської мови – „Класна робота”, „Позакласна робота”, „Науково-дослідницька робота”. Організаційними формами навчання, на яких студенти оволодівають методичними навичками, є практичні заняття та навчальна конференція (як різновид семінарського заняття). Зміст практичних занять у межах підсистеми „Класна робота” складає проведення кожним студентом укладеного самостійно фрагмента уроку, в межах підсистеми „Позакласна робота” – фрагмента позакласного заходу. Зміст семінарських занять у межах підсистеми „Науково-дослідницька робота” складає виступ кожного студента на навчальній конференції за результатами індивідуальної роботи, представленими у вигляді реферату, доповіді чи повідомлення. Визначено ступінь освітньої автономії студента у процесі оволодіння ним методичними навичками, критерієм якої є самостійність його дій, зокрема при проведенні фрагмента уроку і позакласного заходу на практичному занятті та в ході індивідуальної роботи. Простежується позитивна динаміка освітньої автономії студента в процесі оволодіння методичними навичками – від частково обмеженої (на практичному занятті і навчальній конференції) до напівавтономії (у ході індивідуальної роботи). 5. Оволодіння студентами методичними вміннями здійснюється у межах трьох підсистем „Класна робота”, „Позакласна робота”, „Науково-дослідницька робота” протягом педагогічної практики, яка проходить у два етапи. Репродуктивний етап оволодіння методичними вміннями здійснюється на початку першого етапу педагогічної практики, репродуктивно-творчий етап – на його основному етапі; творчо-репродуктивний етап – протягом другого етапу педагогічної практики. Визначено ступінь освітньої автономії студента в процесі оволодіння методичними вміннями, критерієм якої є самостійність дій студента в процесі оволодіння методичними вміннями, зокрема при проведенні уроку й позакласного заходу на педагогічній практиці, апробації у ході індивідуальної роботи практичної частини випускної кваліфікаційної роботи та виступі на методичному семінарі. На першому етапі педагогічної практики домінує напівавтономія, на другому етапі – повна освітня автономія студента. Таким чином процес набуття студентом методичних знань здійснюється на всіх без винятку організаційних формах навчання – лекціях, семінарських і практичних заняттях, навчальних екскурсії і конференції, у ході самостійної й індивідуальної робіт, на педагогічній практиці, при виконанні курсової й випускної кваліфікаційної робіт. Процес оволодіння студентами методичними навичками на основі набутих методичних знань здійснюється передусім на практичних заняттях і навчальних конференціях. Процес оволодіння студентами методичними вміннями на основі набутих методичних знань та сформованих методичних навичок здійснюється протягом педагогічної практики, на методичних семінарах і в ході індивідуальної роботи при апробації практичних частин курсової й випускної кваліфікаційної робіт. При цьому спостерігається позитивна динаміка освітньої автономії студента – від обмеженої і частково обмеженої автономії у процесі набуття ним методичних знань і в процесі оволодіння методичними навичками до напів- та повної автономії у процесі оволодіння методичними вміннями. Тема. Форми організації навчання у вищих навчальних закладах. Форми вивчення циклу дисциплін російської мови («Практикум з російської мови», «Ділова російська мова», «Сучасна російська мова», «Методика навчання російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах», «Шкільний курс російської мови»).
Читайте також:
|
||||||||
|