• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ № 2

Вступ

План

ЛЕКЦІЯ № 1

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

(Кожна правильна відповідь оцінюється двома балами.

Суму балів поділіть на чотири й отримаєте оцінку за знання всієї теми)

1. Поміркуйте, чому систему організації навчання у вищій школі часто називають лекційно-семінарською?

2. Що спільного і які відмінності у поняттях «форма навчання» і «форма організації навчання»?

3. Визначте основні ознаки індивідуальної, групової і фронтальної форм організації навчання у вищій школі.

4. Які типи занять з арсеналу вищої школи доцільно проводити для вивчення дисциплін циклу російської мови на філологічних факультетах?

5. У яких випадках, на вашу думку, необхідність використання лекцій з сучасної російської літературної мови на філологічних факультетах у вищій школі зростає? А у яких зменшується?

6. Якими ви уявляєте «ідеального лектора» та «ідеальну лекцію»?

7. Які показники якості практичного заняття з ділової російської мови на нефілологічних факультетах є найголовнішими? Чому?

8. Запропонуйте власний проект методики проведення практичного заняття з української мови для нефілологічних факультетів.

9. Поясніть мету, завдання та структуру колоквіуму з методики навчання російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах.

10. Визначте позитивні й негативні сторони лабораторного заняття зі шкільного курсу російської мови та шляхи вдосконалення цієї форми навчання на філологічному факультеті.

ТЕМА: АДАПТИВН ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ, ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ТА ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС

Мета: ознайомити студентів з метою та завданнями адаптивного фізичного виховання, охарактеризувати АФВ, як науку та навчальну дисципліну, визначити зв'язок АФВ з іншими науками та дисциплінами, розкрити основні поняття АФВ, визначити сучасний стан та проблеми інвалідності.

1. Основні поняття адаптивного фізичного виховання.

2. Зв'язок адаптивного фізичного виховання з іншими науками та навчальними дисциплінами.

3. Законодавчі та Організаційні основи фізкультурно-спортивного руху інвалідів в Україні.

Література

1. Бріскін Ю.А. Спорт інвалідів у міжнародному спортивному русі. – Львів: Край, 2006. – 346с.

2. Евсеев С.П., Шпакова Л.В. Адаптивная физическая культура. Учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2000. – 240с.

3. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. Том 2. – К.: Олимпийская литература, 2003 – 390с.

4. Чудная Р.В. Адаптивное физическое воспитание. – К.: Наукова думка, 2000. – 358с.

За даними ВООЗ, на межі II і III тисячоліть у кожній четвертій сім'ї світу є така людина, що взагалі становить 10 % усього населення земної ку­лі (близько 500 млн, з них приблизно 3 млн дітей). Причини інвалідизації — екологічні катастрофи, війни, криміногенні ситуації, спадковість, інфек­ційні захворювання, травми, каліцтва, отримані на виробництві, в побуті, на транспорті тощо. В Україні до початку XXI ст. нараховувалося 2,3 млн інвалідів різних категорій, серед них 1,2 млн інвалідів І та II груп, 120 тис. інвалідів дитинства, 2 млн психічно хворих осіб. Щороку в нашій країні кількість людей з особливими потребами збільшується на 200—250 тис. чо­ловік.

1. Адаптивна фізична культура — соціальний феномен, головною метою якого є соціалізація людей з обмеженими фізичними спроможностями, а не тільки їх лікування з допомогою фізичних вправ і фізіотерапевтичних процедур.

Досить "молоде" на сьогодні поняття — адаптивна фізична рекреація. її зміст спрямований на активізацію, підтримання й відновлення фізичних сил, які витрачаються людьми з обмеженими фізичними спроможностями за час будь-якої діяльності: роботи, навчання, спорту і на профілактику стомлення, на розваги, цікаве проведення вільного часу, оздоровлення, покращання кондиції, "підвищення рівня життєздатності через задоволь­няння". Основна ідея адаптивної фізичної рекреації полягає в забезпеченні психологічного комфорту й зацікавленості людей, котрі беруть в ній участь, за рахунок повної свободи вибору засобів, методів і форм занять.

Спорт інвалідів, або адаптивний спорт, переслідує мету — формувати у людей з обмеженими фізичними спроможностями високу спортивну майстерність і досягнення ними найвищих результатів у різних видах змагальної діяльності людей, котрі мають аналогічні проблеми зі здоров'ям. Містить у собі три головних напрями: паралімпійський рух, Спеціальну олімпіаду й Всесвітні ігри глухих ("Тихі ігри"), які охоплюють інвалідів практично всіх нозологій. Значення адаптивного спорту полягає в тому, що психологічна дія спортивних тренувань і змагань полегшує компенсацію фі­зичних, психічних і соціальних змін особистості інваліда; підвищує психоемоційну стійкість, нормалізує соціальну значущість в умовах стресу. Дозоване застосування підвищених фізичних навантажень під час занять спортом виявляє резервні спроможності організму, підвищує комунікатив­ну активність.

АФВ відрізняється від фізичної реабілітаці'і наявністю в його змісті значного обсягу спортивних ігор і рекреативних заходів, цілеспрямованості для заохочення до спортивних занять, по можливості, найбільшої кількості учасників — як інвалідів, так і здорових осіб. Від спорту АФВ відрізняє адаптаційно-оздоровча спрямова­ність та орієнтація на досягнення, насамперед, взаєморозуміння, співпереживан­ня, взаємодопомоги та дружніх відносин, які забезпечують об'єднання людей з різ­ними фізичними спроможностями.

2.Сьогодні у більшості розвинутих країн відмовилися від застосування слова інваліду зв'язку з його негативним психологічним навантаженням. Замість цього вико­ристовують такі визначення, як недієздатні особи, люди з фізичними вадами, люди з функціональними (фізичними) обмеженнями (порушеннями), люди з особливими потребами, аномальні особистості (діти)

Інвалідність— повна або часткова втрата внаслідок захворювання, травм і вроджених дефектів здатності до самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, контролю власної поведінки, навчання і заняття трудовою діяльністю, тобто стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності

Це поняття є одночасно медичним, соціальним і юридичним, осі пов'язане зі станом здоров'я людини та її трудовою діяльністю. визначається медико-соціальною експертизою в результаті обстеження ор­ганами охорони здоров'я осіб, які частково або повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та вроджених дефектів, що обмежують їхню життєдіяльність, а також осіб, які мають відповідно до законодавства праве на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків. При цьому встановлюють ступінь об­меження життєдіяльності, працездатності, групу інвалідності, визначають для кожного інваліда відповідно до стану здоров'я вид трудової діяльності та умови праці, котрі сприяли б відновленню порушених функцій організму. Для кожного інваліда розробляють індивідуальну програму адаптаційио-реабілітаційних заходів.

Соціальний захист інвалідів — система правових, економічних і соціально-побутових заходів, спрямованих на забезпечення потреб людей з обме­женими фізичними спроможностями у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній професійній та громадській діяльності та реалізації ними прав і свобод на рівні з усіма громадянами держави.

Реабілітація інвалідів — система медичних, професійних і соціальних заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму людей з обмеженими фізичними спроможностями, компенсацію обмежень їхньої життєдіяльності, соціально-професійну адаптацію та інтеграцію їх до суспільства.

Адаптивна рухова реабілітація спрямована на відновлення у людей з обмеженими фізичними спроможностями тимчасово втрачених або порушених функцій (крім втрачених або порушених на тривалий час у зв'язку з основним захворюванням — причиною інвалідності) після перенесених захворювань, травм, фізичних і психічних перенапружень, які виникли у процесі будь-якого виду діяльності або будь-яких життєвих обставин. Реалізується з метою формування у людини адекватних психомоторних реакцій на те чи інше захворювання, її орієнтації на використання природних, екологічно виправданих засобів, які стимулювали б швидку нормалізацію функцій організму; навчання її вміння самостійно застосовувати відповідні комплекси фізичних вправ, прийоми самомасажу, загартовуючі процедури.

фізіотерапевтичні методи та ін.

Індивідуальна програма реабілітації й адаптації інваліда — комплекс оптимальних для конкретної людини видів, форм, об'єктів, термінів і поряд­ку проведення реабілітаційних заходів.

Дефектологія — система наук, яка вивчає психофізичні особливості розвитку осіб із фізичними та психічними вадами, закономірності їх вихо­вання, освіти, навчання. Дефектологія поєднує ряд спеціальних напрямів: олігофренопедагогіку — розвиває виховання розумово відсталих осіб, сурдопе­дагогіку — педагогіку глухих і тих, хто слабко чує, логопедію — корекцію мовних порушень, тифлопедагогіку — педагогіку сліпих і тих, хто слабко ба­чить, тифлосурдопедагогіку — виховання, розвиток, адаптацію й реабілітацію сліпоглухонімих людей.

3. Права інвалідів визначені законом України "Про основи соціального захисту інвалідів".

Закон України "Про фізичну культуру і спорт" звертається безпосередньо до питань фізичної культури інвалідів:

"...Ст. 13. Фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність серед інвалідів.

Заняття фізичною культурою і спортом інвалідів є складовою частиною їхнього дозвілля, фізичної реабілітації та соціально-трудової адаптації.

Організація занять фізичною культурою і спортом у системі безперер­вної реабілітації інвалідів (включаючи дітей із фізичними вадами і відхилен­нями у розумовому розвитку), підготовка кадрів, методичне забезпечення,

"...Ст. 2.1. Держава стимулює розвиток ...паралімпійського руху і спорту вищих досягнень шляхом бюджетного фінансування, зміцнення матеріально-технічної бази, надання пільг на податки і кредитування благодійників та інших суб'єктів фізкультурно-спортивної діяльності, а також морального і матеріального заохочення спортсменів, тренерів і фахівців галузі, котрі забезпечують підготовку та участь спортсменів у змаганнях спорту вищих досягнень".

Право на заняття спортом людей із обмеженими фізичними спромож­ностями гарантується Законом України "Про підтримку олімпійського, па-ралімпійського руху і спорту вищих досягнень в Україні":

3. Місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, громадські організації фізкультурно-оздоровчого напряму та організації інвалідів створюють спеціалізовані фізкультурно-оздоровчі установи (клуби і центри), забезпечують їх спеціальним обладнанням, сприяють участі інвалідів у спортивних змаганнях".

Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту спільно з Національним олімпійським комітетом України забезпечує підготовку та участь інвалідів у Паралімпійських іграх і міжнародних іграх інвалідів.

На фінансування фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів для інвалідів, створення та розширення їхньої спортивної бази виділяються кошти з державного бюджету і бюджетів місцевого самоврядування.

Керівництво організаційною і методичною роботою сфери оздоровчої фізичної культури і спорту інвалідів в Україні здійснюється системою державних структур, до яких входять: федерації, комітети, комісії, асоціації ін-валідів, кафедри профільних вищих навчальних закладів, діагностичні та реабілітаційні центри, корекційні установи, консультаційні пункти, спеці­альні школи-інтернати, клуби, секції, збірні команди з видів спорту. Націо­нальний комітет спорту інвалідів України об'єднує 4 федерації, створені за нозологічним принципом: Спортивна федерація глухих; Спортивна федера­ція сліпих; Спортивна федерація інвалідів із порушеннями опорно-рухово­го апарату; Спортивна федерація інвалідів із порушеннями фізичного і відхиленнями у розумовому розвитку.

Проблеми фізичної культури і спорту інвалідів України початку XXI ст. вирішує громадська організація Український центр фізичної культури інвалідів "Інваспорт", яка систематично проводить фізкультурно-оздоровчу, спортивну, медико-реабілітаційну та навчально-методичну роботу з розвитку інвалідного спорту в Україні. Діяльність Центру регламентується законодавством України, постановами і рішеннями Кабінету Міністрів і Положенням про Український центр фізичної культури інвалідів. Усі спортивні заходи Центру і матеріальне забезпечення учасників цих заходів організуються і проводяться відповідно до встановлених державою вимог і норм. Нині громадська організація Центр інвалідного спорту "Інваспорт" являє структуру, котра поєднує 25 обласних відділень, 26 спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 24 спеціалізовані відділення підготовки спортивного резерву, 56 відділень регіональних центрів, міських центрів, 48 фізкультурно-оздоровчих клубів для інвалідів.

4. За віковим принципом система корекційної педагогіки поділяється на IV етапи:

• дошкільні установи: ясла, дитячі садки, спеціальні групи при масових
дитячих садках, дошкільні відділення при спеціальних школах;

• спеціальні школи для дітей із різними нозологіями;

• установи спеціальної середньої та професійної освіти;

• середня і вища спеціальна освіта.

За нозологічним принципом організовані спеціальні корекційнонавчальні установи для людей із вадами слуху, зору, мовлення, із відхиленнями у розумовому розвитку.

Єдина державна система корекційної педагогіки

медичний контроль здійснюються органами охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, освіти, соціального захисту населення та організаціями інвалідів.

ТЕМА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Мета: Охарактеризувати дидактичні та спеціальні принципи адаптивного фізичного виховання. Визначити засоби адаптивного фізичного виховання. Охарактеризувати організаційні форми АФВ. Визначити особливості діяльності викладача адаптивного фізичного виховання.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 1207